Фізіологічні механізми мислення 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Фізіологічні механізми мислення



В основі процесу мислення лежить складна аналітико-синте­тична діяльність кори великих півкуль головного мозку. В резуль­таті аналізу (виділення) і синтезу (поєднання) зовнішніх і внут­рішніх подразників у корі головного мозку утворюються тимчасові нервові зв'язки, або асоціації, які є фізіологічними механізмами процесу мислення. «Мислення... нічого іншого не становить як асоціації, спершу елементарні, що стоять у зв'язку з зовнішніми предметами, а потім пануючі асоціації» '.

В основі процесу мислення лежать тимчасові нервові зв'язки двох видів; першосигнальні і другосигнальні. Тимчасові зв'язки, що виникають від дії першосигнальних подразників, безпосеред­ньо пов'язані з нашими відчуттями, сприйняттями й уявленнями про навколишній світ. Однак мислення спирається не тільки на першосигнальні, а, головним чином, і на другосигнальні тимча­сові зв'язки. Другосигнальні нервові зв'язки, що утворюються в корі головного мозку за допомогою слів, відображують суттєві відношення слів, відображують суттєві відношення між предме­тами. Відображення зв'язків і відношень між предметами стає можливим тому, що слова — «сигнали сигналів» (Павлов) — є узагальненими подразниками. Зі словом, указував Павлов, вво­диться новий принцип нервової діяльності — аналізування і син­тезування цих нових узагальнених сигналів.

У взаємодії першої і другої сигнальних систем провідна роль належить другій сигнальній системі.

Мислення людини нерозривно пов'язане з мовою. Думка не може ні виникнути, ні існувати поза мовою, поза мовленням. Ми мислимо словами, які вимовляємо вголос чи промовляємо про себе, тобто мислення відбувається у мовній формі.

Людське мислення за своєю природою соціальне. Це значить, що пізнання закономірностей навколишнього світу, розумовий розвиток людини здійснюється шляхом засвоєння знань, вироб­лених людством у процесі суспільно-історичного розвитку й за­кріплених за допомогою мови, за допомогою писемної мови. Кож­на людина в процесі навчання засвоює знання, набуті всім людством і нагромаджені історично. Засвоєння цих знань — сер­йозна праця, що потребує від школяра активного, самостійного, творчого мислення.

Операції мислення

Мислительна діяльність людей здійснюється за допомогою мислительних операційпорівняння, аналізу і синтезу, абстрак­ції і конкретизації, узагальнення — і відбувається в певних фор­махпоняттях, судженнях та умовиводах. -

Порівняння. Порівнянняце мислене встановлення схожості й відмінності між предметами та явищами дійсності. В навчаль­ній діяльності порівняння відіграє надзвичайно, важливу роль. Порівнюючи, наприклад, прикметник і дієслово, операції множен­ня і ділення, кисень і водень, трикутник і прямокутник, тундру і тайгу, рабовласницький і феодальний устрій, школяр глибше пізнає особливості цих предметів або явищ.

Порівняння предметів та явищ проводиться завжди з певної точки зору, під якимось кутом зору, заради розв'язання якогось питання, тобто воно цілеспрямоване. Порівняння може бути спря­моване або на встановлення схожості предметів, або на встанов­лення відмінностей, або на те й інше одночасно. Так, коли вивча­ють свійських тварин, порівнюючи їх з точки зору корисності для людини, порівняння може бути спрямоване на встановлення схо­жих ознак між ними. Коли вивчається будова і походження свій­ських тварин, у ході вивчення можуть виявитися певні відміннос­ті між ними.

Аналіз і синтез. Аналізце мислене розчленування предме­та чи явища на складові його частини, виділення в ньому окремих частин, ознак і властивостей.

Синтезце мислене поєднання окремих елементів, частин і ознак в одне ціле.

Аналіз і синтез нерозривно пов'язані, перебувають в єдності один з одним у процесі пізнання. Аналіз і синтез — найважливі­ші мислительні операції, в єдності вони дають повне й всебічне знання дійсності. Аналіз дає знання окремих елементів, а синтез, спираючись на результати аналізу, об'єднуючи ці елементи, за­безпечує знання об'єкта в цілому. Наприклад, щоб зрозуміти особливості якої-небудь рослини, учень подумки виділяє й роз­глядає (аналізує) її окремі частини — корінь, стебло, листок, квітки, а потім уявляє рослину в цілому (синтезує). Для запа­м'ятовування певного тексту учень виділяє (аналізує) в ньому окремі частини, смислові уривки й пробує зрозуміти, як вони ло­гічно пов'язані в єдине ціле (синтезує).

Без аналізу й синтезу неможливі навіть елементарні форми психічної діяльності — відчуття та сприйняття, не кажучи вже про мислення.,

Фізіологічним механізмом психічних процесів аналізу й синте­зу є аналізаторна й синтезуюча робота нервової системи. Великі півкулі мозку — це орган аналізу подразників і орган утворення нових зв'язків (синтезу). Аналізуюча і синтезуюча діяльність мозку забезпечує широту й глибину пристосування, урівноважу­вання і взаємодії організму з навколишнім середовищем.

Аналіз завжди спрямований на розв'язання якогось певного завдання. В мислительній діяльності аналізові піддаються лише ті елементи, ознаки й властивості предмета, які мають значення для вивчення цього предмета.

Аналіз може бути простим і складним, тобто зводиться або до виділення окремих одиничних ознак, або до всебічного розгля­ду багатьох ознак предмета або явища.

Кожний аналіз починається попереднім загальним ознайомлен­ням з предметом чи явищем і потім переходить в аналізування більш глибоке й детальне. Аналіз виникає спочатку в практич­ній діяльності, а далі переростає в мислительний аналіз. Щоб навчитися мислено, подумки виділяти окремі частини складного механізму, треба мати необхідну практику, добре знати даний ме­ханізм. Щоб мислено розчленувати якийсь мотор на відповідні частини, треба кілька разів його розібрати. Для всякої творчої, наукової діяльності вирішальне значення має мислительний ана­ліз, уміння подумки виділяти необхідні частини того чи іншого об'єкта.

Як і процес аналізу, синтез виникає спочатку в практичній дії. Щоб «скласти» в думці той самий мотор, треба навчитися складати його на практиці.

Найпростіша форма синтезу — підсумовуючий синтез. Він ха­рактеризується простим підбиранням підсумків набутих знань, в результаті чого людина не набуває нових знань. Наприклад, пе­релік прочитаних оповідань О. С. Пушкіна є підсумовуючим син­тезом. Найвища й найскладніша форма синтезу — узагальнюючий синтез. Прикладом такого синтезу є мислительна діяльність шко­ляру при оволодінні ним читанням та письмом, коли треба вміти поєднувати окремі літери в слова, а слова — в речення. За до­помогою цієї форми синтезу учень може скласти план виучувано­го розділу програми, створити цілісну історико-географічну кар­тину під час вивчення тієї чи іншої країни, засвоїти принципи роботи парової машини чи електромотора при вивченні їх скла­дових частин. Такий синтез дає можливість людині теоретично узагальнити набуті знання і вивести з них певні правила та за­кони.

Абстракція, конкретизація, узагальнення. За допомогою мислення можуть бути виділені ознаки та властивості, істотні й за­гальні для цілої групи предметів. Процес відвернення від ознак неістотних і одиничних та збереження в мисленні ознак істотних і загальних для даної групи предметів називається операцією абстрагування, або абстракцією.

Виділена в процесі абстрагування ознака предмета мислиться незалежно від інших ознак і стає самостійним об'єктом мислен­ня. ^Так, спостерігаючи різноманітні прозорі об'єкти — повітря, скло, воду та інші, ми виділяємо в них загальну ознаку — прозо­рість — і можемо мислити про прозорість взагалі; спостерігаючи рух небесних тіл, машин, людей, тварин, ми виділяємо загальну ознаку — рух — і мислимо про рух взагалі як про самостійний об'єкт. Точно так же за допомогою абстрагування створюються поняття про довжину, висоту, об'єм, трикутник, колір, кількість, рівність, число, дієслово, наполегливість, сміливість та ін.

Абстракція лежить в основі узагальненняоб'єднання пред­метів у групи за тими схожими ознаками, які виділяються в про­цесі абстрагування.

Процесу абстрагування протилежний процес конкретизації. Конкретизаціяце мислительна операція, в процесі якої ми на­даємо предметного, наочного характеру тій чи іншій абстрактно-узагальненій думці — поняттю, правилу, закону.

При конкретизації відбувається перехід від абстракції та уза­гальнення знов" до предметів та явищ дійсності. Так, коли конкре­тизується поняття «прозорість», то його відносять до об'єктів, що мають цю властивість: повітря, скла, води та інших. Точно так же, бажаючи конкретизувати фізичний закон про те, що всі тіла, занурені в рідину, втрачають у своїй вазі стільки, скільки важить витиснута ними рідина, ми перевіряємо і уточнюємо його на різ­них об'єктах: металі, камінні, дереві.

У навчальному процесі конкретизація часто виступає як на­ведення прикладу встановленого загального положення. При цьому слід пам'ятати, що найбільш повна і всебічна конкретиза­ція теоретичного абстрактного положення досягається тоді, коли наводиться не один приклад, а кілька різних прикладів та ілю­страцій. Отже, всі приклади, ілюстрації, що їх наводять під час викладу і пояснення загальних теоретичних положень і доказів, наприклад правил математики, граматики, фізичних та суспіль­них законів, є конкретизацією.

У навчальному процесі конкретизація має велике значення: вона пов'язує наші теоретичні знання з життям, з практикою і допомагає правильно зрозуміти дійсність. Відсутність конкрети­зації приводить до формалізму знань, які залишаються голими й безкорисними абстракціями, відірваними від життя.

Усі мислительні операції, способи мислення є основою форму­вання і засвоєння понять. Поза порівнянням, аналізом та синте­зом, абстракцією і конкретизацією, узагальнення, формування мислення в поняттях неможливе.

Форми мислення

Поняття. Поняттяце знання суттєвого, загального в пред­метах і явищах дійсності. Кожний предмет має істотні й неістотні ознаки. Наприклад, для лампи істотною ознакою будуть характер і сила освітлення, яке вона дає. Але для лампи як освітлювально­го приладу зовсім неістотні такі ознаки, як форма, колір, матері­ал, міра зношеності.

В. І. Ленін підкреслював, що відмітна риса поняття полягає у загальності. Суттєві ознаки поняття мають значення і характер загальності, тобто вона властива всім однорідним предметам та явищам. Таким чином, поняття — це форма мислення, в якій ві­дображуються загальні й притому суттєві ознаки предметів та явищ.

У поняттях кристалізуються знання про предмети та явища дійсності в узагальненому й абстрактному вигляді. В цьому від­ношенні поняття істотно відрізняється від уявлення: якщо уявлен­ня конкретне, образне, наочне, то поняття має узагальнений, аб­страктний, не наочний характер. Уявленняце образ конкретного предмета. Поняттяце абстрактна думка про предмет. Понят­тя більш висока й всебічна форма пізнання, воно значно ширше й повніше відображує дійсність, ніж уявлення. Яскраву ілюстра­цію цього положення дає В. І. Ленін, коли говорить, що не можна уявити собі руху із швидкістю 300 тисяч кілометрів на секунду (швидкість світла), а мислити такий рух можна.

У процесі пізнання розширюється, поглиблюється і змінюється зміст понять. Так, поняття «метал», «атом» раніше мали один зміст, а з розвитком науки й техніки, з розвитком учення про ме­тали та атоми зміст цих понять розширився, поглибився, змі­нився.

Судження. Зміст поняття розкривається в судженні, наприк­лад: «Лампа є прилад для освітлення». Створюючи судження, ми розширюємо зв'язки та відношення між предметами або явища­ми реального світу. Судженняце форма мислення, яка містить у собі ствердження або заперечення якого-небудь положення.

Прикладом ствердного судження можуть бути такі: «Сума внутрішніх кутів трикутника дорівнює двом прямим кутам», «Психіка є функція мозку». До негативних суджень відносяться такі судження, в яких відзначається відсутність ознак, що нале­жать предмету, наприклад: «Ця річка не судноплавна», «Ця їжа не корисна». З наведених_прикладів видно, що судження розкри­ває зміст понять. Отже, [щоб висловити те чи інше судження, лю­дина повинна знати зміст понять, що входять до складу суджен­ня, інакше поняття не будуть розкриті. Коли_людина висловлює судження, що «буття визначає свідомість» або «психіка — функ­ція мозку», вона повинна мати відповідні поняття. Якщо людина не знає даних понять, судження про них неможливе. Знати який-небудь предмет — значить уміти висловити про нього правильне й змістовне судження, тобто вміти судити про нього. Зрештою істинність суджень перевіряється суспільною практикою людини. Але, крім того, існує і логічна перевірка істинності судження умовиводом.

Умовивід. Умовивідскладна мислительна діяльність, у про­цесі якої людина, зіставляючи й аналізуючи різноманітні суджен­ня, приходить до нових загальних чи окремих висновків. Типовим прикладом умовиводу є доведення геометричних теорем. Люди­на користується двома видами умовиводів — індуктивними і де­дуктивними.

Індукціяце спосіб міркування від окремих суджень до за­гального судження \ встановлення загальних законів та правил на основі вивчення окремих фактів та явищ. Дедукціяце спо­сіб міркування від загального судження до окремого судження, пізнання окремих фактів та явищ, на основі знання загальних законів і правил.

Індукція починається з нагромадження знань.__про якомога більшу кількість предметів та явищ, у чому-небудь однорідних. Коли вивчають предмети та явища, то за допомогою порівняння і аналізу обов'язково встановлюють щось (загальне й істотне в них. Це дає можливість знайти схоже й відмінне в предметах та явищах і випустити те, що є неістотним і другорядним. Потім за допомогою синтезу узагальнюють схожі ознаки цих предметів та явищ і роблять загальний висновок, установлюють загальне правило або закон. Наприклад, при засвоєнні поняття «свійські тварини» учні встановлюють, що корова корисна, кінь корисний, вівця також корисна. тобто_відбирають ті властивості свійських тварин, які становлять зміст поняття корисності. Потім, на осно­ві цього школяр будує, узагальнюючий висновок: «Усі свійські тварини корисні».

В результаті індуктивного умовиводу людина встановлює при-чинно-наслідкові зв'язки й відношення між предметами та яви­щами.

Дедуктивний умовивід дає людині знання про конкретні влас­тивості та якості предмета на основі знання загальних законів і правил. Наприклад, знаючи, що тіла при нагріванні розширю­ються, людина може передбачити, що залізничні рейки літнього жаркого дня теж розширяються, а тому, прокладаючи залізничну колію, будівельники залишають між рейками певний промі­жок.

Індуктивні і дедуктивні умовиводи пов'язані між собою так само, як мислительні операції аналізу й синтезу.

Крім науки психології, людське мислення вивчає наука логі­ка. Логіка вивчає закони і форми правильного мислення, зокрема побудови правильних умовиводів, правильного, тобто такого, що приводить до правильних висновків, міркування. Тому логічним мисленням називають обгрунтоване, доказове мислення, яке, від­штовхуючись від правильних вихідних суджень (посилань), з не­обхідністю приводить до правильних об'єктивних висновків.

Розуміння

Розуміння як процес відображення дійсності в свідомості лю­дини є встановлення зв'язків і відношень між предметами та явищами. Розуміння завжди грунтується на певній системі знань—уявлень і понять, спираючись на які людина може зро­зуміти й пояснити кожне нове явище. Якщо явище не спирається на них, то, природно, воно не може бути й зрозумілим. Зовсім невідоме завжди незрозуміле. Отже, розуміння включає в себе процес упізнавання в новому елементів старого, відомого.

Коли пояснення вчителя пов'язується в школяра з неповними знаннями, розуміння не настає. Вчитель говорить одне, школяр уявляє собі інше, в результаті зв'язок нового із старим виступає у викривленому вигляді. Так, учителька, що розповіла друго­класникам про діяльність Мосради, при перевірці виявила, що деякі школярі сприйняли Мосраду за людину, яка вирішує різні загальноміські питання, дбає про дітей, будує для них Будинки піонерів, школи та ін. Учителька, не роз'яснивши раніше, що та­ке Мосрада, мимоволі спрямувала думку учнів по неправильному шляху. Отже, для правильного розуміння школярами нового ма­теріалу треба з'ясувати, які уявлення є у них про засвоюваний предмет.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-12-30; просмотров: 474; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.230.68.214 (0.026 с.)