Природні передумови розвитку здібностей

Яка роль у розвитку здібностей природного, біологічного фактора?

Більшість буржуазних учених стоїть на позиції визнання природженої, спадкової, біологічної природи здібностей людини. Вони вважають, що й вид здібностей, і їх рівень визначені від народження. Категорично відкидаючи цю неправильну точку зо­ру, справді наукова психологія визнає певну роль природних, бі­ологічних факторів як природних передумов розвитку здібнос­тей. Такі природні передумови розвитку здібностей називаються задатками.

Задатки — деякі природжені анатомо-фізіологічні особли­вості мозку, нервової системи, аналізаторів. Задатки є природ­ними передумовами здібностей і впливають на процес їх форму­вання і розвитку. За всіх інших рівних умов наявність задатків вельми сприяє формуванню здібностей, полегшує їх розвиток.

До задатків належать деякі природжені особливості зорового й слухового аналізаторів. Як задатки виступають типологічні властивості зорового й слухового аналізаторів. Як задатки ви­ступають типологічні властивості нервової системи, від яких за­лежать особливості утворення тимчасових нервових зв'язків, швидкість їх утворення, їх міцність, легкість утворення диференціювання, сила зосередженої уваги, витривалість нервової систе­ми, розумова працездатність. Як задатки слід розглядати також рівень розвитку і співвідношення першої і другої сигнальних систем. Залежно від особливостей співвідношення між сигнальни­ми системами І. П. Павлов розрізняв три спеціально людські типи вищої нервової діяльності: художній тип — з відносним пе­реважанням першої сигнальної системи; мислительний тип — з відносним переважанням другої сигнальної системи; середній тип — з відносною врівноваженістю сигнальних систем.

Для людей художнього типу характерна яскравість безпосе­редніх вражень, образність сприйнять і пам'яті, багатство і жва­вість уяви, емоційність. Люди мислительного типу схильні до ана­лізу і систематизації, до узагальненого, абстрактного мислення. При наявності сприятливих задатків здібності в дитини, на­приклад, музичні, літературні, художньо-зображувальні, мате­матичні, можуть формуватися дуже рано й розвиватися дуже швидко (як це й було в композитора Моцарта, художника К. Брюллова. Це створює іноді ілюзію природженості здібно­стей.

Слід пам'ятати, що задатки не містять у собі здібностей і не гарантують їх розвитку. Жодна людина, якими б задатками во­на не володіла, не може стати видатним музикантом, художни­ком, математиком, поетом, не займаючись багато й наполегливо відповідною діяльністю. В житті багато прикладів, коли люди з вельми сприятливими задатками так і не змогли реалізувати сво­їх можливостей і залишились посередніми виконавцями якраз у тій діяльності, в якій вони могли б добитися великих успіхів, як­що б інакше склалося їхнє життя. І навпаки, навіть при відсут­ності добрих задатків працьовита і наполеглива людина з силь­ними й стійкими інтересами й схильностями до якої-небудь ді­яльності може добитись в ній певних успіхів.

Не можна вважати, що кожній здібності відповідає свій пев­ний задаток. Задатки багатозначні. Це значить, що на основі од­ного і того самого задатка можуть виробитися різні здібності. Наприклад, на основі такого задатку, як швидкість, точність і міцність утворення диференціювань у сфері рухів, можуть, за­лежно від умов життя і діяльності, виробитися і здатність до плавних і координованих рухів тіла гімнаста, і здібність до тонких і точних рухів руки хірурга, і здібність до швидких і пластичних рухів пальців скрипаля. На основі художнього типу можуть скластися здібності і актора, і письменника, і художни­ка, і музиканта. На основі мислительного типу — здібності і мате­матика, і лінгвіста, і філософа.

Що ж до розвитку здібностей, то відсутність ранніх досяг­нень не можна розглядати як свідчення відсутності сприятливих задатків. Наприклад, такі великі таланти, як фізик І. Ньютон, математик М. М. Лузін, біологи Л. Пастер і К. Лінней, письмен­ники В. Скотт, М. В. Гоголь і В. Я- Шишков, проявили себе у від­носно пізньому віці.

Види і рівні здібностей

Окремі здібності людини ще не гарантують успішного вико­нання нею складної творчої діяльності. Здібності інженера-конструктора не зводяться тільки до добре розвинутої конструктив­ної уяви. Розвинуте в людини тонке сприйняття форми і кольору ще не робить її художником. Чудовий музичний слух сам по собі ще не створює музиканта. Для успішного оволодіння будь-якою творчою діяльністю необхідне певне поєднання окремих здіб­ностей, що утворюють у сукупності єдність, якісно своєрідне ціле.

Насамперед розрізняють загальні розумові здібності й спеці­альні здібності. Загальні розумові здібності — це задатки, по­трібні для виконання не якої-небудь однієї, а багатьох видів ді­яльності; ці здібності відповідають вимогам, які ставлять не одна, а цілий ряд, широке коло відносно споріднених діяльнос­тей. До загальних розумових здібностей належать, наприклад, та­кі якості розуму, як критичність, гнучкість, систематичність, швидкість розумового орієнтування, розумова активність, висо­кий рівень аналітико-синтетичної діяльності, а також такі якос­ті, як зосереджена увага, добра пам'ять, деякі емоційно-вольові особливості.

Спеціальні здібності — це здібності, що необхідні для успіш­ного виконання якої-небудь однієї певної діяльності — музич­ної, художньо-зображальної, математичної, літературної, кон­структивно-технічної та ін. Ці здібності також становлять єдність окремих здібностей. Наприклад, музичні здібності станов­лять єдність таких здібностей, як ладове почуття, що проявля­ється в емоційному сприйнятті й легкому впізнаванні мелодій; здатність до слухового уявлення, що проявляється в точному відтворенні мелодії за слухом, інакше кажучи, музичну пам'ять, і музично-ритмічне почуття — здатність відчувати ритм і від­творювати його.

У складі математичних здібностей велику роль відіграє мате­матична пам'ять (пам'ять на схеми міркувань і доведень, на ме­тоди розв'язування задач та принципи їх аналізу); здатність до логічного мислення в сфері кількісних і просторових відношень; швидше й широке узагальнення математичного матеріалу; легке і вільне переключення від однієї розумової операції до іншої; прагнення до ясності, простоти, економічності і раціональності міркувань і розв'язків та ін.

Літературні здібності — це синтез таких здібностей, як спо­стережливість, вразливість (емоційне переживання сприйнять), наявність яскравих, наочних образів пам'яті, естетичні почуття, творча уява, точність, емоційність, виразність мови і т. ін.

Можна говорити не тільки про окремі види здібностей, а й про різні рівні їх розвитку. Якщо в першому випадку мають на увазі якісні відмінності у здібностях, то в другому випадку гово­рять про кількісні відмінності. Вчителеві, який вдумливо вивчає своїх учнів, для пізнавальної організації навчально-виховного процесу й індивідуального підходу в навчанні та вихованні важ­ливо знати і до чого виявляє нахили його учень, і якою мірою ви­ражені ці здібності — наскільки швидко, легко й міцно опановує учень знання, вміння та навички у відповідній діяльності.

Високий рівень розвитку здібностей позначають словом «та­лант». Талант — це найбільш сприятливе поєднання здібностей, що дає можливість особливо успішно, творчо виконувати певну діяльність. Талант може проявлятися в будь-якій людській ді­яльності, не тільки в галузі науки чи мистецтва. Тому таланови­тим може бути і лікар, і вчитель, і льотчик, і новатор сільсько­господарського виробництва, і кваліфікований робітник.

Розвиток талантів вирішальним чином залежить від суспіль-по-історичних умов. Класове суспільство гальмує розвиток та­лантів серед представників експлуатованих класів. І якщо навіть за таких умов народ дав чимало видатних талантів (М. В. Ломоносов — син помора, Тарас Шевченко — син кріпа­ка, винахідник паровоза Стефенсон — син робітника), то це го­ворить лише про те, наскільки талановитий народ, наскільки ве­ликі можливості трудящих.

Соціалістичне суспільство всемірно сприяє виявленню і роз­витку талантів, надає кожному громадянину всі можливості для всебічного розвитку в творчій галузі. В. І. Ленін підкреслю­вав, що соціалізм уперше створює можливість «залучити дійсно більшість трудящих на арену такої роботи, де вони можуть про­явити себе... виявити таланти, яких у народі — непочате джерело і які капіталізм м'яв, давив, душив тисячами і мільйонами» '.

Талант є яскраве поєднання здібностей, з одного боку, і схильність до даного виду діяльності, своєрідної потреби, що має характер захоплення, справжньої пристрасті в заняттях цим видом діяльності — з іншого.

Багато хто вважає, що талановитим людям усе дається легко й просто, без особливого труда. Це не так. Для розвитку та­ланту потрібне тривале, наполегливе навчання і велика, напруже­на праця. Як правило, талант завжди поєднується з винятковою працездатністю і працьовитістю. Недаром усі талановиті люди підкреслюють, що талант — це труд, помножений на терпля­чість, талант — це схильність до безперервної праці.

Здібності і особистість

Успішне здійснення тієї чи іншої діяльності навіть при наяв­ності здібностей залежить від певного поєднання якостей осо­бистості. Лише самі здібності, що не поєднуються з певною спрямованістю особистості, її емоційно-вольовими властивостя­ми, не можуть привести до високих досягнень.

Насамперед здібності, як правило, тісно пов'язані з актив­ним позитивним ставленням до відповідної діяльності, інтере­сом до неї, схильністю займатися нею, що переходить на високо­му рівні розвитку в пристрасне захоплення, в життєву потребу в цьому виді діяльності. Найчастіше людина й прагне займати­ся тією діяльністю, до якої в неї вже сформувалися певні здіб­ності. За сильною, дійовою і стійкою схильністю людини до за­нять певною діяльністю часто можна судити й про наявність у неї здібностей до цієї діяльності.

Інтереси та схильності до певної діяльності розвиваються звичайно у поєднанні з розвитком здібностей до неї.

Наприклад, інтерес та схильність учня до математики спону­кають його посилено займатися цим предметом, що, в свою чер­гу, розвиває математичні здібності. Математичні здібності, роз­виваючись, забезпечують певні досягнення, успіхи в галузі мате­матики, що викликає в учня радісне почуття задоволення. Це почуття зумовлює ще глибший інтерес до предмета, схильність ще більше займатися улюбленим предметом.

Для успіху в діяльності, крім наявності здібностей, інтересів та схильностей, потрібний ряд рис характеру, насамперед пра­цьовитість, організованість, зосередженість, цілеспрямованість, наполегливість. Від наявності цих якостей навіть видатні здіб­ності не приведуть до рівних, надійних, значних досягнень. У школі нерідко трапляються учні, які добре встигають, не­зважаючи на лінощі, неорганізованість. Проте в житті вони часто не виправдовують сподівань, і саме тому, що не звикли серйозно й організовано працювати, наполегливо долати пере­шкоди.

Розвинуті здібності повинні поєднуватися з високою ідейніс­тю, принциповістю. Людина може повною мірою розвинути свої здібності, мобілізувати велику енергію і силу для досягнення ре­зультату, поки вона працює не заради особистої слави та виго­ди, а заради блага свого народу, всього людства.

Дуже важливі такі якості особистості, як скромність, само­критичність, вимогливість до себе. Впевненість у своїй винятко­вості, що живиться надмірними похвалами й захватом, часто згубна для здібностей, тому що в цьому випадку формуються зарозумілість, самозахоплення і самозамилування, зневага до довколишніх. Людина припиняє працювати над собою, трудно­щі викликають у неї дражливість і розчарування, а все це галь­мує розвиток здібностей.