Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Психологічна характеристика темпераментів
Учення І. П. Павлова про типи вищої нервової діяльності створило наукову основу для розробки вчення про темперамент людини. Встановлено залежність між типом вищої нервової діяльності і темпераментом. Сангвінічний темперамент. Цей темперамент характеризується деякою подвійністю. Якщо подразники швидко змінюються, весь час підтримується новизна і інтерес вражень, у сангвініка створюється стан активного збудження і він проявляє себе як людина діяльна, активна, енергійна. Якщо ж впливи тривалі й одноманітні, то вони не підтримують стану активності, збудження і сангвінік втрачає інтерес до справи, в нього з'являються байдужість, нудьга, млявість.
Велика рухливість нервових процесів, спостережувана в сангвініків, сприяє швидкій змінюваності процесів збудження і гальмування. Звідси стає зрозумілим, чому в людей сангвінічного темпераменту яскраво проявляється емоційна жвавість, швидка зміна почуттів. У сангвініка швидко виникають почуття радості, горя, симпатії і антипатії, прихильності й недоброзичливості, але всі ці прояви почуттів нестійкі, не відзначаються тривалістю й глибиною. Вони швидко виникають і можуть так само швидко зникнути чи навіть змінитися на протилежні. У людей сангвінічного темпераменту почуття звичайно яскраво виражені зовнішньо: жвава міміка, різка жестикуляція, швидкі рухи, швидка мова, непосидючість, рухливість, жвавість. Усе це особливо помітно проявляється, коли сангвінік діяльний, активний. Настрій сангвініка швидко змінюється: то він радісний, безтурботний, то смутний і занепокоєний, але, як правило, переважає добрий настрій: від усього гнітючого й неприємного сангвінік звільняється швидко. Наслідком легкого й швидкого відгуку на навколишні подразники й впливи є легке пристосування сангвініка до мінливих умов життя. Сангвінік товариський, швидко сходиться з людьми, легко встановлює добрі стосунки, в колективі завжди життєрадісний. Особливості сангвінічного темпераменту помітно проявляються у навчальній роботі учнів. Якщо навчальний матеріал цікавий, доступний школяру сангвінічного темпераменту, викликає в нього емоційний відгук, то дитина швидко засвоює нове, швидко міркує, запам'ятовує, легко переключає увагу. Якщо ж навчальний матеріал нецікавий і для його вивчення потрібна тривала, наполеглива, одноманітна робота, що не викликає в учня-сангвініка емоційного відгуку, то дитина пасивна і погано засвоює нове.
У сангвініка легко виховати й підтримувати жвавість, чуйність, активне ставлення до навчальної роботи, активність у праці та громадському житті. На такій основі слід виробляти й закріплювати в дітей цього темпераменту звичні норми поведінки, для чого треба створювати певні умови: завдання, заняття мають бути цікавими, викликати емоційне піднесення. За несприятливих умов, коли відсутнє систематичне, цілеспрямоване виховання, в сангвініка можуть проявлятися нестійкість почуттів, легковажне ставлення до справи, переоцінка себе та своїх можливостей, несерйозне ставлення до навчання, до людей, до праці. Учнів сангвінічного темпераменту треба завжди тримати в полі зору, не дозволяти їм відвертатися, навантажувати їх посильною роботою і вимагати від них активності в навчанні та прані. V /Наприклад, прояви властивостей сангвінічного темпераменту можна спостерігати в учня II класу Сергія О. Все привертає увагу цього учня під час уроку. Створюється враження, що Сергій зайнятий, заглиблений у роботу, проте ні: виявляється він усе бачить і чує. Школярі розв'язують самостійно задачу. Вчителька підходить до сусіда Сергія по парті й тихо запитує: «Ти чому вчора увечері не прийшов до школи?» Учень хотів відповісти, але тут раптом втрутився Сергій: «А він на лижах катався до пізнього вечора й забув». «Адже я, здається, не тебе запитую. Скільки разів я тобі казала, щоб ти стримувався!» Після зауваження вчительки Сергій «скис», задачу розв'язує в більш сповільненому темпі й, нарешті, зовсім припиняє виконувати завдання. Та ось вчителька попрохала Грицька принести..крейду, і Сергій знову ожив. Поки Грицько збирався виконати прохання вчительки, Сергій стрімко вийшов з класу й приніс крейду. На всі події, які його цікавлять, Сергій відгукується швидко. Він учасник усіх подій у класі, він хоче бути на всіх вечорах у школі: бере участь у випуску стіннівки, доглядає за рослинами (щоправда, часто не стільки робить, скільки заважає). Але якщо йому нецікаво, змусити працювати його дуже важко.
Сергій швидко захоплюється будь-якою новою справою, але так само швидко стає байдужим до роботи, особливо коли вона важка, копітка й не дає відразу результату. Новий навчальний матеріал схоплює моментально, якщо слухає пояснення вчителя й бере активну участь у роботі класу. Якщо ж інтересу немає, він сидить на уроці, заглиблений у свої думки й байдужий до всього. Коли робота цікава для Сергія, він робить усе швидко, спритно: він ще не розв'язав до кінця задачу, а уже тягне руку, щоб сказати відповідь, його відповідь виявилася неправильною — Сергій не шукає нового розв'язку задачі, не продовжує розв'язувати її, а вже зайнятий чимось іншим. Цей учень швидко переключається з однієї діяльності на іншу. Настрій у нього частіше за все нестійкий: засмучений — плаче, але швидко заспокоюється. Сергій легко орієнтується в Флегматичний темперамент. Людина цього темпераменту повільна, спокійна, некваплива, врівноважена. У діяльності проявляє серйозність, продуманість, наполегливість. Вона, як правило, доводить розпочате до кінця. Всі психічні процеси у флегматика проходять немовби сповільнено. Почуття флегматика зовні виражаються слабо, вони звичайно невиразні. Причина цього — врівноваженість і слабка рухливість нервових процесів. У відносинах з людьми флегматик завжди рівний, спокійний, в міру товариський, настрій у нього стійкий. Спокій людини флегматичного темпераменту проявляється і в ставленні його до подій та явищ життя — флегматика нелегко вивести з себе й вразити емоційно. В людини флегматичного темпераменту легко виробити витримку, холоднокровність, спокій. Але у флегматика слід розвивати ті якості, яких йому бракує: більшу рухливість, активність, не допускати, щоб він проявляв байдужість до діяльності, млявість, інертність, які дуже легко можуть формуватися в певних умовах. Іноді в людини цього темпераменту може розвинутись байдуже ставлення до праці, до навколишнього життя, до людей і навіть до себе самої. У навчальній діяльності учню флегматичного темпераменту може заважати повільність, особливо там, де треба швидко запам'ятати, швидко зрозуміти, зміркувати, швидко зробити. У таких випадках флегматик може проявити повну безпорадність, але зате запам'ятовує він звичайно надовго, грунтовно й міцно. Вчителеві необхідно більше активізувати діяльність учнів-флегматиків, викорінювати байдужість, яка може виникнути в них, частіше змушувати учнів не тільки працювати на уроці,в певному темпі, а й викликати в них емоційне ставлення до того, що роблять вони самі та їхні товариші. Прояв властивостей флегматичного темпераменту спостерігається в учня II класу Володі К. Володя все робить повільно, спокійно, неквапливо. Коли його запитують на уроці, він повільно встає, помовчить трохи й, якщо знає урок, починає неквапливо розповідати; якщо він не впевнений твердо, що добре знає матеріал,— мовчить, не відповідає на запитання вчительки. Повільність Володі обурює вчительку, і вона рідко його опитує. Хлопця люблять у класі, товариші інколи незлобливо жартують з його повільності. Володя — чудовий товариш, добродушний, дуже рідко виходить з себе.
Холеричний темперамент. Люди цього темпераменту меткі, надміру рухливі, неврівноважені, збудливі, всі психічні процеси відбуваються у них швидко, інтенсивно. Переважання збудження над гальмуванням, властиве цьому типу нервової діяльності, яскраво проявляється у нестриманості, рвучкості, запальності, дратівливості холерика. Звідси й виразна міміка, кваплива мова, різні жести, нестримані рухи. Почуття людини холеричного темпераменту сильні, звичайно яскраво проявляються, швидко виникають; настрій іноді різко змінюється. Неврівноваженість, властива холерику, яскраво позначається і на його діяльності: він захоплено й навіть пристрасно береться до справи, виявляючи при цьому поривчастість і швидкість рухів, працює з піднесенням, долаючи труднощі. Проте в людини з холеричним темпераментом запас нервової енергії може скоро виснажитися в процесі роботи, й тоді настає різкий спад діяльності: піднесення і запал зникають, настрій різко падає. У спілкуванні з людьми холерик припускає різкість, дратливість, емоційну нестриманість, що часто заважає йому об'єктивно оцінювати вчинки людей, і на цьому грунті він створює конфліктні ситуації в колективі. Зайва прямолінійність, запальність, різкість, нетерпимість часом роблять важким і неприємним перебування в колективі таких людей. Від учнів-холериків треба постійно, м'яко, але настійливо вимагати спокійних, обдуманих відповідей, спокійних, нерізких рухів, систематично виховувати в них стриманість у поведінці та відносинах з товаришами й дорослими. У трудовій діяльності в таких учнів необхідно виховувати послідовність і порядок у роботі, від них треба вимагати доброго виконання всіх завдань протягом усієї роботи. Особливо суворі, але справедливі вимоги слід ставити до будь-якого результату трудової діяльності учнів холеричного темпераменту. Риси холеричного темпераменту проявляються в учениці III класу Саші Г. Саша схильна захоплюватися, всі доручення, за які вона береться, виконує гаряче й захоплено, навіть пристрасно, успішно долаючи зустрічні труднощі. Але працює і вчиться дівчинка нерівно: запал і підвищена працездатність змінюється байдужістю й апатією. Від своїх успіхів Саша відчуває почуття задоволення: сміється, хвалиться, викрикує. Так само різко виражає вона і невдоволення.
Дівчинка вразлива, особливо коли вважає, що до неї виявлено несправедливість. У такому випадку вона проявляє різкість, запальність, нестриманість, нетерпимість. Проте і цей стан зникає швидко. Саша зовсім не вміє себе стримувати, часом зривається, говорить нісенітності вчителям, батькам, з трудом підкоряється розумним вимогам дорослих. Різкість і рвучкість завдає Саші багато неприємностей; вона усвідомлює, що не можна так чинити, але стримувати себе ще не вміє. Звідси часті сварки з товаришами по класу і в іграх. Дівчинка прагне головувати над товаришами, але вони їй не дуже підкоряються. Говорить Саша звичайно різко, іноді грубо. Меланхолійний темперамент. У меланхоліків повільно відбуваються психічні процеси, вони з трудом реагують на сильні подразники: тривале й сильне напруження викликає в людей цього темпераменту сповільнену діяльність, а потім і припинення її. У роботі меланхоліки звичайно пасивні, часто мало зацікавлені (адже зацікавленість завжди пов'язана з сильним нервовим напруженням). Почуття і емоційні стани в людей меланхолійного темпераменту виникають повільно, але відзначаються глибиною, великою силою й тривалістю; меланхоліки легко вразливі, тяжко переносять образи, прикрості, хоча зовні всі ці переживання виражаються в них слабо. Представники меланхолійного темпераменту схильні до замкнутості й самотності, уникають спілкування з малознайомими, новими людьми, часто ніяковіють, проявляють велику незграбність у новій обстановці. Все нове, незвичайне викликає у меланхоліків гальмівний стан. Але в звичній і спокійній обстановці люди з таким темпераментом почувають себе спокійно й працюють дуже продуктивно. У меланхоліків легко розвивати й удосконалювати властиву їм глибину й стійкість почуттів, підвищену сприйнятливість до зовнішніх впливів. Учитель повинен враховувати особливості учнів, у яких проявляються риси меланхолійного темпераменту. Впливаючи на таких учнів, проводячи з ними виховну роботу, завжди слід пам'ятати, що в основі меланхолійного темпераменту лежить слабкий тип нервової діяльності й сильних впливів люди з такою нервовою системою не витримують. Тактовність, чуйність і доброзичливість у відносинах з учнями-меланхоліками особливо необхідні. У навчальній роботі школярі-меланхоліки не в змозі витримувати сильних і тривалих напружень, тому що клітини їхнього мозку швидко переходять у стан охоронного гальмування. При частому повторенні сильних впливів, при втомі охоронне гальмування може стати у таких учнів звичною формою реагування. Важливо не допускати прояву в учнів з меланхолійним темпераментом гальмівного стану, а поступово привчати їх до більш напруженої роботи, до вміння робити зусилля, долаючи стан гальмування.
В учнів меланхолійного темпераменту необхідно розвивати товариськість, через громадську діяльність поступово вводити їх до колективу, у спільній колективній роботі виховувати колективістичні почуття, почуття дружби й товариськості. Якщо школяр меланхолійного темпераменту цурається дитячого колективу, ухиляється від громадської праці, він легко може замкнутися й заглибитися у власні переживання або, відійшовши від шкільного колективу, потрапити під негативний вплив. Психологи встановили, що слабкість нервової системи не є негативною властивістю. Сильна нервова система успішніше справляється з одними життєвими завданнями, а слабка — з іншими. Слабка нервова система — нервова система високої чутливості, і в цьому її певна перевага. Наприклад, властивості меланхолійного темпераменту виражені в учениці III класу Ліди С. Несмілива, вона завжди чогось боїться, чогось чекає і непокоїться; приємна чи неприємна звістка, подія викликають у неї сильне занепокоєння. Дівчинка часто губиться, відповідаючи урок; вона не може показати своїх знань, навіть коли добре засвоїла матеріал. Ліда глибоко переживає образи, часто плаче, вона дуже прихильна до людей, слухняна, навіювана, часто наслідує поведінку інших дітей. Дівчинка товариська, допомагає товаришам, провинно усміхається, коли трапляються труднощі, й часто кидає роботу. В той же час Ліда успішно займається музикою, любить доглядати квіти, працювати на пришкільній ділянці. Коли дівчинка буває в лісі, садку, вона перевтілюється, і голос у неї стає інший, вона жвава, радісна. Знання темпераменту, знання особливостей природної організації нервової системи, яка справляє вплив на перебіг психічної діяльності людини, необхідне вчителеві в його навчальній та виховній роботі. Слід пам'ятати, що поділ людей на чотири види темпераменту дуже умовний. Існують перехідні, мішані, проміжні види темпераменту; часто в темпераменті людини дивно поєднуються риси різних темпераментів. «Чисті» темпераменти трапляються відносно рідко. Це ж стосується й типів нервової системи, що лежать в основі темпераментів. «У багатьох створюється думка,— писав відомий радянський психолог Б. М. Теплов,— що люди насправді поділяються за силою чи рухливістю нервової системи Темперамент і особистість У результаті досліджень психологи прийшли До важливих висновків, що мають велике значення для педагогічної практики. В процесі виховання слід шукати не шляхи зміни типологічних властивостей нервової системи учня (цей процес відбувається дуже повільно й шляхи його ще не досить вивчені), а слід знаходити найкращі форми, шляхи й методи виховання з урахуванням особливостей нервової системи вихованця. Адже немає «добрих» і «поганих» типів вищої нервової діяльності (і відповідно темпераментів). Кожний тип, темперамент має і позитивні, і негативні сторони. Наприклад, там, де потрібна велика витривалість, велика працездатність, краще проявить себе сильний тип нервової системи; якщо в процесі діяльності треба проявити високу чутливість, тонку реактивність, з такою діяльністю.краще справиться слабкий тип. Позитивні риси особистості можуть проявлятися як при сильній, так і при слабкій нервовій системі, при наявності будь-якого темпераменту, але ці якості матимуть певну своєрідність. Навчання і виховання можуть долати недоліки типу вищої нервової системи, створювати сприятливі умови для життєдіяльності людини, виробляючи звичні форми поведінки. Але при цьому треба мати на увазі, що пластичність нервової системи, що відкриває широкі можливості розвитку, не є, за словами І. П. Павлова, пластичність воску, який змінює свою форму під впливом однократних і незначних впливів на нього. Пластичність нервової системи — це пластичність сталі, що потребує великих зусиль, багаторазових дій для зміни її форми. Те саме можна сказати й про темперамент людини. Темперамент змінюється під впливом зовнішніх дій, виховних заходів, але треба думати не стільки про його зміну, скільки про створення на його основі потрібних, цінних рис особистості. Знаючи темпераменти учнів, учитель повинен так організувати діяльність кожного школяра, щоб поступово менш різко проявлялися властивості темпераменту, які заважають дитині в її навчальній роботі й поведінці, і закріплювались позитивні властивості його темпераменту. В результаті будуть виховуватися (набуватися) потрібні якості, що забезпечують гармонійний розвиток кожного учня. Сказане має пряме відношення й до самого вчителя, до керування ним власним темпераментом. Учителем може бути представник будь-якого темпераменту, будь-якого типу нервової системи, якщо він зуміє використати позитивні сторони свого темпераменту й перебороти негативні. Наприклад, представник холеричного темпераменту повинен використовувати такі свої позитивні сторони, як пристрасність, активність, ентузіазм, енергійність, і стримувати такі негативні прояви, як запальність, афективність, різкість, дратливість. Представник меланхолійного типу повинен використовувати такі свої позитивні риси, як м'якість, товариськість, тактовність, і переборювати такі, як невимогливість, слабка воля, піддатливість, навіюваність, млявість, нерішучість. Вихователь повинен враховувати, що в дитини-холерика слід виробляти вміння гальмувати себе, і не потурати її нестриманості. Треба систематично, організовуючи відповідну діяльність дитини й ставлячи її в певні умови, вчити її стримуватися, гальмувати небажані реакції. Меланхолійному типу учнів треба давати можливість більше діяти й більше проявляти активність. На уроці таких учнів слід частіше запитувати, корисно давати їм доручення, які вимагають прояву великої активності й швидкості. Однак не можна забувати, що діти-меланхоліки, представники слабкого типу, легше виключаються з робочого стану (на відміну від сильного типу), й тому не можна їх стомлювати. Систематичні вправи, тренування в діях і вчинках зміцнюють слабку нервову систему учнів, підвищують їхню працездатність. Люди меланхолійного темпераменту, як зазначалось, з трудом звикають до нової обстановки, до нових умов, до нової діяльності, уникають усього нового. Ці властивості слабкого типу нервової системи вчителеві треба пам'ятати під час роботи з учнями І класу. Особливо уважно повинен ставитися вчитель до нових учнів, що поступили до школи в середині навчального року. Дуже часто вчителі вважають властиву дітям меланхолійного типу гальмівність за невміння, відсутність знань. Учитель повинен пам'ятати, що такі діти — це діти із слабким типом нервової системи. Вони важко переносять різкі й сильні впливи — надмірна суворість й підвищення вимоги до таких учнів ще більше загальмовують їх, знижують працездатність. Дослідження психологів показали, що учні меланхолійного темпераменту в процесі навчальної і трудової діяльності можуть набути деяких рис, властивих сильному типу нервової системи. Ось, наприклад, першокласник Альоша Д. Цей хлопчик з перших днів занять у школі привертав увагу яскраво вираженим меланхолійним темпераментом. Уже на першому уроці він голосно плакав: «Мені себе й маму шкода». Кілька разів намагався втекти із школи і в наступні дні з трудом звикав до нової обстановки й нової діяльності, уникав товаришів, тримався замкнуто, ні з ким не розмовляв. Хлопчик з великим трудом витримував навчальну роботу протягом 15 хвилин, тому навчати його письма і арифметики було нелегкою справою і для вчителя, і для самої дитини. Вчителька настійливо, поступово привчала Альошу долати труднощі, вчила вірити в свої сили. Незабаром хлопчик навчився виконувати навчальну роботу цілком самостійно. Поступово в нього з'явилися й друзі у класі. Важливо відзначити, що вчителька постійно і наполегливо розвивала в Альоші активність і на уроках, і в праці, і в іграх. На кінець III класу і в поведінці, і в навчальній діяльності Альоші з'явилося багато нового, не властивого меланхолійному темпераменту. В результаті наполегливої роботи вчительки Альоша набув багато нових, цінних якостей особистості. Психологічні дослідження і педагогічна практика показують, що темперамент дещо змінюється під впливом умов життя і виховання. Однак темперамент може змінюватись і в результаті самовиховання. Навіть доросла людина може змінити в певну сторону свій темперамент. Відомо, наприклад, що А. П. Чехов був людиною дуже врівноваженою, скромною і делікатною. Але ось цікавий факт з його життя. В одному з листів до дружини О. Л. Кніппер-Чехової Антон Павлович робить таке цінне зізнання: «Ти пишеш, що заздриш моєму характеру. Повинен сказати тобі, що від природи характер у мене різкий, я запальний і т. ін. Але я звик стримувати себе, бо розпускати себе порядній людині не годиться. Раніше я виробляв чортзна-що». Навівши цього листа А. П. Чехова, його біограф пише: «Це зізнання завжди буде здаватися несподіваним. Так міцно закріпився у загальному уявленні образ напрочуд делікатного, м'якого, чуйного, скромного «доктора Чехова», що здається неймовірним уявити його різким, запальним, «що виробляв чортзна-що». А він слів за вітром не пускає: якщо сказав, що бував таким, то ми зобов'язані йому вірити. Тим більше, що, як ми знаємо, різкість, запальність — адже це були фамільні риси Чехо-вих... Безсумнівно, що його характер був вироблений ним в наполегливій праці самовиховання, в боротьбі з самим собою, що почалася ще в ранні юнацькі роки». Цікаво відзначити, що деякі люди, пізнавши особливості свого темпераменту, умисно самі виробляють певні методи, щоб опанувати його. Так чинив, наприклад, О. М. Горький, який стримував бурхливі прояви свого темпераменту. Для цього він свідомо переключався на різні побічні дії з предметами. З людьми, які висловлювали протилежні йому погляди, О. М. Горький намагався бути безпристрасним і спокійним. «Проте ця чемність давалася йому нелегко. Коли хто-небудь висловлював судження, яке уявлялося йому кричуще неправильним, він з трудом приборкував свій гнів і протягом усієї промови супротивника нетерпляче стукав важкими пальцями по столу — то скоріше, то повільніше, немов виконував на роялі страшенно важкий пасаж, і лише зрідка відривався від цієї роботи, щоб сердито закрутити свій рудий вус. А якщо неприємна промова тяглася довше, ніж він сподівався, він хапав аркуш паперу й з лютою акуратністю, швидко-швидко розривав його на вузькі смути й робив з кожної смуги по кораблику... Якщо ж промовець не замовкне й тоді, розлючені пальці хапають з попільнички купу недопалків і нищівно вдавлюють кожний недопалок у корабель, нібито розправляючись з ненависним промовцем» 2. Не поверхово спостерігаючи, а глибоко й всебічно вивчаючи дітей, учитель узнає властивості темпераменту кожного учня, і це істотно полегшить його виховну та навчальну роботу. Запитання для повторення 1. Перелічіть основні властивості вищої нервової діяльності. 2. Поясніть, що таке темперамент. 3. Які найбільш стійкі властивості вищої нервової діяльності є основою темпераменту? 4. Схарактеризуйте типи темпераменту людини. 5. У чому значення особливостей темпераменту в навчальній і трудовій діяльності школяра? 6. Чи можна змінити темперамент у процесі виховання? Практичне завдання Поспостерігайте за одним-двома учнями і опишіть прояви їхнього темпераменту. Розділ XVІІ. ХАРАКТЕР
|
||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-12-30; просмотров: 621; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.204.177.148 (0.034 с.) |