Фізіологічна основа темпераменту

Згідно з ученням І. П. Павлова, індивідуальні особливості по­ведінки, динаміка перебігу психічної діяльності залежать від ін­дивідуальних відмінностей у діяльності нервової системи. Осно­вою ж індивідуальних відмінностей у нервовій діяльності є прояв і співвідношення властивостей двох основних нервових проце­сів — збудження і гальмування.

Було встановлено три властивості процесів збудження і галь­мування: 1) сила процесів збудження і гальмування, 2) врівно­важеність процесів збудження і гальмування, 3) рухливість (змінюваність) процесів збудження і гальмування.

Сила нервових процесів виражається в здатності нервових клітин переносити тривале чи короткочасне, але дуже концентро­ване збудження і гальмування. Це визначає працездатність (ви­тривалість) нервової клітини.

Слабкість нервових процесів характеризується нездатністю нервових клітин до тривалого концентрованого збудження і галь­мування. При дії вельми сильних подразників нервові клітини швидко переходять у стан охоронного гальмування. Таким чи­ном, у слабкій нервовій системі нервові клітини відрізняються низькою працездатністю, їх енергія швидко виснажується. Але зате слабка нервова система має велику чутливість: навіть на слабкі подразники вона дає відповідну реакцію.

Важливою властивістю вищої нервової діяльності є врівно­важеність нервових процесів, тобто пропорційне співвідношення збудження і гальмування. У деяких людей ці два процеси взаєм­но врівноважуються, а в інших цієї рівноваги не спостерігається: переважає або процес гальмування, або збудження.

Одна з основних властивостей вищої нервової діяльності — рухливість нервових процесів. Рухливість нервової системи ха­рактеризується швидкістю змінюваності процесів збудження і гальмування, швидкістю виникнення і припинення їх (коли цьо­го вимагають умови життя), швидкістю утворення нових умовних зв'язків, вироблення і зміни динамічного стереотипу.

Комбінації вказаних властивостей нервових процесів збу­дження і гальмування були покладені в основу визначення типу вищої нервової діяльності.

Залежно від поєднання сили, рухливості і врівноваженості, процесів збудження і гальмування розрізняють чотири основні типи вищої нервової діяльності.

За ознакою сили нервових процесів І. П. Павлов розрізняв сильну і слабку нервові системи. Представників сильної нерво­вої системи він, у свою чергу, підрозділяв на сильних урівнова­жених і сильних неврівноважених. Сильні врівноважені можуть бути швидкими (жвавими) і повільними (спокійними). Слаб­кість нервової системи Павлов вважав такою вирішальною, іс­тотною ознакою, яка перекриває всі інші відмінності, й тому представників слабкого типу вже не поділяв далі за ознакою врівноваженості й рухливості нервових процесів.

Так було створено класифікацію типів вищої нервової діяль­ності. Коротко охарактеризуємо кожний тип.

Слабкий тип. Представники слабкого типу нервової системи не можуть витримувати сильні, тривалі й концентровані подраз­ники. Слабкими є процеси гальмування і збудження. При дії сильних подразників затримується вироблення умовних рефлек­сів. Перед цим відзначається висока чутливість (тобто низький поріг) на дію подразників.

Сильний неврівноважений тип. Відзначаючись сильною нер­вовою системою, він характеризується неврівноваженістю основ­них нервових процесів — переважанням процесів збудження над процесами гальмування.

Сильний врівноважений рухливий тип. Процеси гальмування і збудження сильні і врівноважені, але швидкість, рухливість їх, швидка змінюваність нервових процесів ведуть до відносної швидкості утворення й відносної нестійкості нервових зв'язків.

Сильний врівноважений інертний тип. Сильні й врівноважені нервові процеси відрізняються малою рухливістю. Представники цього типу зовні завжди спокійні, рівні, важкозбуджувані.

Тип вищої нервової діяльності належить до природних спад­кових даних, це природжена властивість нервової системи. На даній фізіологічній основі можуть утворитися різні системи умовних зв'язків, тобто в процесі життя ці умовні зв'язки будуть ^по-різному формуватися їв різних людей: у цьому й буде проявля­тися тип вищої нервової діяльності. Темперамент і є прояв типу вищої нервової діяльності у діяльності, поведінці людини.

Особливості психічної діяльності людини, що визначають її вчинки, поведінку, звички, інтереси, знання формуються в про­цесі індивідуального життя людини, в процесі виховання. Тип вищої нервової діяльності надає своєрідності поведінці людини, накладає характерний відбиток на людину — визначає рухли­вість її психічних процесів, їх стійкість, але не визначає ні пове­дінки, ні вчинків людини, ні її переконань, ні моральних устоїв.