Індивідуальні особливості мислительної діяльності людини

Хоч процес мислення підлягає загальним логічним законам, у різних людей мислення неоднакове. Індивідуальні особливості мислительної діяльності людини — це насамперед результат роз­витку її розуму в процесі виховання. Особливості людського ро­зуму залежать також від типу нервової системи, від динаміки основних нервових процесів збудження і гальмування, а також від співвідношення першої і другої сигнальних систем.

Відмінності в мислительній діяльності людей виявляються в різноманітних якостях мислення, найсуттєвішими з яких є широ­та й глибина, самостійність і критичність, гнучкість і швидкість розуму. Ці якості мислення, або якості розуму, стають своєрід­ними властивостями особистості людини.

Широта розуму виражається, з одного боку, в широкій пізна­вальній діяльності людини, що охоплює різні сфери дійсності, а з іншого — характеризується всебічним і творчим підходом до ви­учуваних питань науки та практики. Широка пізнавальна діяль­ність як якість мислення грунтується на всебічних і глибоких знаннях. Широта розуму яскраво виражена у геніальних людей усіх епох і часів, які зуміли охопити всі сторони життя, політики, економіки та культури людського суспільства.

Виховання широти розуму безпосередньо пов'язане з завдан­ням всебічного розвитку радянських школярів — майбутніх бу­дівників комуністичного суспільства. На III з'їзді комсомолу В. І. Ленін говорив про те, що комуністом можна стати лише тоді, коли збагатиш свою пам'ять знанням усіх тих багатств, які виробило людство.

Глибина розуму — найважливіша якість пізнавальної діяль­ності людини. Глибина мислення виражається у вмінні проникнути в сутність найскладніших питань життя, вмінні побачити пи­тання, проблему там, де в інших людей питання не виникає; поба­чити складність там, де інші її не вбачають. Глибокому розуму притаманна потреба зрозуміти причини виникнення явища і по­дій, уміння передбачити її дальший розвиток, знаходити правильнішляхи й способи пізнання навколишньої дійсності.

Розвиток глибини розуму, як і його широти, зумовлюється діяльністю людини, її досвідом та знаннями, наявністю стійких пізнавальних інтересів.

Самостійність мислення характеризується вмінням людини висувати нові завдання і знаходити потрібні рішення та відпові­ді, не вдаючись по часту допомогу інших людей. Це не значить, що самостійно мисляча людина не спирається на знання, думки та досвід інших людей. Люди самостійного розуму свідомо за­своюють і творчо застосовують досвід та знання інших людей.

Людина, яка не має самостійного мислення, засвоює чужі знання та досвід, а у розв'язанні різноманітних питань та завдань спирається виключно на готові формули, блоки й трафарети, не прагне знаходити власні шляхи та способи їх розв'язання.

Вчителю доводиться часто стикатися з самостійним і несамо­стійним мисленням школярів. Одні учні легко справляються з такими завданнями, як, наприклад, самостійно скласти план опо­відання або стисло викласти зміст своїми словами; інші школярі без допомоги вчителя або готового зразка виконати таке завдан­ня самостійно не можуть. Більша або менша самостійність мислення учнів повністю залежить від способів та методів на­вчання. Виховання самостійного мислення в учнів — одне з най­важливіших завдань нашої школи.

Самостійність мислення у пізнавальній діяльності неможлива без критичного ставлення людини до того, що вона пізнає і за­своює.

Критичність розуму характеризується вмінням людини об'єк­тивно оцінювати свої та чужі думки, ретельно доводити й всебіч­но перевіряти всі висунуті положення та висновки. Людина з кри­тичним складом розуму ніколи не розцінює свої висловлювання як абсолютно правильні, непогрішні й вичерпні. Вона завжди прагне їх перевірити на практиці. І якщо виявиться, що її су­дження не відповідають дійсності, то вона, не вагаючись, відкине їх і шукатиме нових доказів та методів розв'язання. Критичний розум — це насамперед дисциплінований розум, суворий і відпо­відальний розум, що нічого не сприймає на віру.

Гнучкість розуму характеризується легкістю, свободою думки при виборі способу розв'язування нових завдань, умінням у ви­падку необхідності швидко переключитися з одного способу роз­в'язування на інший. У людей з негнучким розумом немає цих якостей. їхня думка інертна (нерухома), скована, вони з трудом переключаються на новий спосіб доведення, новий спосіб розв'я­зування мислительного завдання.

Швидкість розуму — це здатність людини швидко розібрати­ся в складній ситуації, швидко обдумати й негайно прийняти правильне рішення. Спритні й кмітливі люди — люди з бистрим розумом. Необхідність прийняти термінове рішення визначаєть­ся характером діяльності людини або особливостями конкретної ситуації, що склалася.

Швидкість мислення — це результат всебічного розвитку ро­зумових здібностей людини. Вона залежить від знань та освіти людини, від рівня володіння_/нею логічними формами та законами мислення, від ступеня розвитку мислительних навичок, а також є проявом індивідуального темпу мислительної діяльності, в ос­нові чого лежить, звичайно, велика рухливість нервових процесів у корі головного мозку.

Від швидкості розуму слід відрізняти квапливість думки. Квапливість думки — ознака негативна. Людина з такою якістю розуму характеризується своєрідними лінощами розуму, відсут­ністю звички до тривалої й наполегливої праці. Людина з квапли­вим розумом не зазнає задоволення від розумової праці, а тому прагне прийняти Перше-ліпше рішення. Для лінивого розуму найщасливіший і найприємніший стан — якнайменше думати, а коли необхідність думати й виникає, то людина з таким розумом прагне швидше припинити це заняття.

Квапливість розуму — це також поверховість розуму, коли людина вихоплює який-небудь один бік питання і не здатна роз­глянути його у всій складності. В школі нерідко спостерігаються учні, які, не продумавши питання до кінця, прагнуть на нього від­повісти якомога скоріше. Таких школярів товариші по класу на­зивають «вискочками», а вчитель постійно рекомендує їм: «Не поспішайте, подумайте ще».

Усі якості мислення розвиваються в процесі пізнавальної, мис­лительної діяльності і безпосередньо залежать від. способів та прийомів їх розвитку й формування.