ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Класифікація перфоративних виразок шлунка та ДПК (за В.С. СавельєF



вим, 1976):

За етіологією:

виразкова хвороба, ускладнена перфорацією;

– гострі виразки (при масивних опіках, у пацієнтів в критичних станах, медикаментозні виразки, виразки при тяжкій соматичній патології), ускладнені перфорацією.

За локалізацією:

1) виразка шлунка (зазначають відділ шлунка);

2) виразка ДПК (передньої стінки, задньої стінки).

За перебігом:

перфорація у вільну черевну порожнину (типова);

– прикрита перфорація;

– атипова перфорація (у чепцеву сумку, в закриті порожнини, в заочеревинний простір, плевральну порожнину, середостіння та ін.).

За фазою розвитку клінічної картини:

стадія шоку (до 6 год від початку перфорації);

– стадія уявного благополуччя (6–12 год від початку перфорації);

– стадія бактеріального перитоніту (понад 12 год від початку перфорації).

 

6. Клінічні прояви перфоративної виразки:

1) основні симптоми перфоративної виразки (тріада Мондора):

різкий («кинджальний») біль у верхньому відділі живота, що виникає раптово;

– виразковий анамнез або характерні «шлункові» скарги;

– дошкоподібне напруження м’язів передньої черевної стінки;

2) другорядні симптоми перфоративної виразки:

загальносоматичні порушення (утруднене дихання, брадикардія з переходом у тахікардію, зниження артеріального тиску);

– функціональні порушення (одноразове блювання, спрага, сухість у роті, загальна слабість, затримка дефекації);

– об’єктивні прояви (вимушене положення в ліжку — лежачи на спині з підтяг нутими до живота стегнами, блідість шкірних покривів, холодний липкий піт, пози тивні патогномонічні симптоми);

3) анамнез захворювання:

наявність виразки в анамнезі — у 80–90% хворих;

– «німі» виразки — у 10–15% хворих;

– наявність продромальних симптомів (біль, нудота, блювання);

4) клінічні прояви залежно від стадії захворювання:

а) клінічні прояви в стадії шоку:

скарги хворого:

– різкий біль у животі, який можна порівняти з ударом кинджала, що виникає раптово;

– постійний характер болю;

– локалізується біль спочатку в надчерев’ї, згодом поширюється по всьому животу;

– частіше біль поширюється по правому бічному каналу черевної порожнини;

– біль може віддавати в праве або ліве плече, лопатку;

об’єктивні прояви (під час огляду):

– стан тяжкий;

– вимушене положення хворого — лежачи на спині або на боці з приведеними до живота стегнами, різке посилення болю під час руху;

– страждальницький вираз обличчя;

– блідість шкірних покривів;

– холодний піт на обличчі, холодні кінцівки;

– дихання часте, поверхневе, неможливість глибокого вдиху;

– живіт втягнутий, передня черевна стінка не бере участі в акті дихання;

Чугуєва симптом— поперечна складка шкіри на рівні пупка;

фізикальні дані:

під час пальпації: напруження м’язів передньої черевної стінки — «дошкоподібний живіт» (у пацієнтів літнього віку може не бути різкої болючості);

Спіжаського симптом— зникнення печінкової тупості при перкусії;

де Кервена симптом— притуплення перкуторного звуку у відлогих відділах живота;

під час аускультації: посилення перистальтичних шумів;

позитивні перитонеальні симптоми:

Щьоткіна — Блюмберга симптом— посилення болю в разі різкого відведення руки від черевної стінки після натискання на неї;

Воскресенського симптом (симптом «сорочки»)— відчуття посилення бо лю в правій здухвинній ділянці в разі швидкого проведення правою долонею по пе редній черевній стінці від правого підребер’я вниз по натягнутій лівою рукою хірур га сорочці хворого.

б) стадія уявного благополуччя:

– поліпшення загального стану;

– нормалізація артеріального тиску;

– відсутність різкого болю і поява постійного тупого болю в животі;

– зникнення задишки та болючості під час дихальних рухів;

– помірне здуття живота і напруження передньої черевної стінки;

– слабкі позитивні симптоми подразнення очеревини;

– зменшення звучності перистальтичних шумів;

– притуплення перкуторного звуку у відлогих місцях живота.

в) стадія перитоніту:

– погіршання загального стану внаслідок поширеності перитоніту, вираженості інтоксикації (токсична або термінальна стадія перитоніту);

– інтенсивний розлитий біль по всьому животу, часте блювання, зригування шлунковим вмістом, різка слабість;

– зниження артеріального тиску, тахікардія, аритмія, задишка;

– живіт роздутий, напружений, болючий на всьому протязі;

– відсутність перистальтики, невідходження газів, затримка дефекації;

– риси обличчя загострені, шкіра бліда;

– позитивні симптоми подразнення очеревини по всій черевній стінці.

 

7. Чинники, що впливають на клініку перфоративної виразки:

– стадія клінічного процесу (шок, уявне благополуччя, перитоніт);

– особливості перебігу або локалізації перфорації (прикрита перфорація, атипова перфорація);

– стан захисних сил організму;

– поєднання перфорації з іншими ускладненнями виразкової хвороби (кровотеча, пенетрація, стеноз).

І. Прикрита перфорація виразки розвивається у 5–8% хворих і характеризується:

– перфоративним отвором невеликих розмірів;

– невеликою кількістю вмісту шлунка в момент перфорації;

– злуковим процесом у ділянці перфорації;

загальна характеристика клінічних проявів прикритої перфорації:

– менша інтенсивність больового синдрому;

– швидше настання поліпшення загального стану хворого;

– локальний характер напруження м’язів передньої черевної стінки.

ІІ. Клінічні прояви перфорації у пацієнтів літнього віку залежать від:

– зниження захисних сил організму;

– слабкості м’язів передньої черевної стінки;

– зміни процесів діяльності головного мозку.

Загальна характеристика перфоративної виразки у пацієнтів літнього віку:

– захворювання перебігає без вираженої загальної і місцевої реакції;

– біль під час пальпації і напруження м’язів менш виражені;

– швидко наростають явища перитоніту.

 

Діагностика перфоративної виразки: І. Інструментальна діагностика:

а) оглядова рентгенографія черевної порожнини;

б) за відсутності вільного газу в черевній порожнині і наявності клінічних даних перфоративної виразки виконують пневмогастрографію (пробу Неймарка):

– в положенні хворого лежачи на лівому боці вводять назогастральний зонд;

– через зонд у шлунок за допомогою шприца Жане вводять 500 мл повітря, після чого повторно виконують оглядову рентгенографію черевної порожнини (наявність вільного газу під куполом діафрагми — підтвердження перфорації);

в) фіброгастродуоденоскопія (забезпечує візуалізацію виразки і може бути різновидом проби Неймарка);

г) лапароскопія;

д) діагностична лапаротомія.

ІІ. Лабораторні дані:

а) у початковій стадії характерних змін немає;

б) при розвитку перитоніту — запальні зміни в крові.

Диференційна діагностика:

а) з невідкладними хірургічними захворюваннями органів черевної порожнини:

– перфорація тонкої та товстої кишок;

– гострий холецистит;

– гострий панкреатит;

– гострий апендицит;

– гостра непрохідність кишок;

– тромбоз судин брижі;

– аневризма черевного відділу аорти, що розшаровується.

б) із хронічними захворюваннями органів черевної порожнини:

– виразкова хвороба ДПК, ускладнена пенетрацією.

в) з терапевтичними захворюваннями:

– інфаркт міокарда;

– базальна пневмонія;

– плеврит.

г) з невідкладними урологічними захворюваннями:

– ниркова коліка.

 





Последнее изменение этой страницы: 2017-01-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.216.79.60 (0.012 с.)