Критика творів українських письменників

У березні 1947 року на Україну 1 секретарем КП(б)У був направлений вірний сталінський поплічник Лазар Каганович. Літературний критик Стебун звернувся до нього зі скаргою про важку ситуацію, що склалася у Спілці письменників України. У вересні 1947 року відбувається Пленум Спілки письменників УРСР, на якому звинувачували письменника Івана Сенченка, як послідовника М.Хвильового, у ворожому ставленні до радянської влади(у творах Сенченка «Його покоління», «Кінчався вересень 1941 року»), критикували редакційну колегію журналу «Дніпро» (в особі Андрія Малишка), а також твори П.Панча, І.Неходи, В. Сосюри, М.Рильського, Ю.Яновського інших.

Іван Сенченко Юрій ЯновськийВолодимир Сосюра Максим Рильський

Найбільш гострій, розгромній критиці з 1946 по 1951 рік були піддані твори наступних українських авторів(див. таблицю):

Автор, твір	Суть критики
Олександр Довженко кіноповість «Україна в огні»	Звинувачували автора у буржуазному націоналізмі, у показані героями повісті лише українців(«Де дружба народів СРСР?»), у тому, що в повісті зовсім не має слів про радянську владу й про Й.Сталіна, що сцени повісті занадто песимістичні, драматичні тощо.
Остап Вишня Збірка оповідань «Мисливські усмішки»	В газеті «Правда» з’явилися звинувачення у відході письменника від реальності, у аполітичності, нехтуванні радянською ідеологією, у «політичних помилках». Книга названа «шкідливою, ідейно порочною».
Максим Рильський Поема «Я – син країни Рад»; збірки «Вірність», «Чаша дружби»	Поему «Я – син країни Рад» звинувачували у «націоналізмі», «петлюрівщині», що немовби навіть у самій назві твору є натяк на прославлення буржуазної Центральної Ради.В інших віршах вбачали помилки «буржуазно-націоналістичного характеру». М.Рильського критикував особисто І секретар ЦК КП(б)У Л.Каганович. Письменник мало не був виключений з партії, від арешту його врятував М.Хрущов.
Юрій Яновський Роман «Жива вода»(«Мир»)	Книгу звинувачували у тому, що вона невірно показує післявоєнне село, його відновлення. «Ваша книга переповнена інвалідами, навіщо ви любуєтесь людським нещастям?». «Село – голе і босе, а місто одягнене, чому ви протиставляєте місто – селу». «Весняний десант птахів з-за моря» - це езопова мова? Чиїх парашутистів з-за моря ви чекаєте?». Яновський був змушений переробити роман, він вийшов під назвою «Мир». Від арешту Яновського врятував М.Хрущов.
Володимир Сосюра Вірш «Любіть Україну»	Критики вірша писали: «Яку Україну оспівує Сосюра? Під такою «творчістю» підпишеться і Петлюра…». Щоб відмести від себе звинувачення у націоналізмі, Сосюра у 1951 році був змушений у листі в газету «Правда» покаятися. Вірш було «реабілітовано» лише у 1956 році, після ХХ з’їзду КПРС.

Українську літературу від повного розгрому врятувало лише повернення у грудні 1947 року Микити Хрущова на посаду І секретаря ЦК КП(б)У (замість Л.Кагановича). Хрущов хоч і не був здатний повністю припинити огульну критику літераторів, але пом’якшив її. У задушливій атмосфері тотальної несвободи митці були змушені створювати апологетичні, славословні твори, що були віддалені від реалій життя.