Фото упа (1943) бійці упа М. Пелех, Г. Домнюк, Д. Білінчук

7 лютого 1943 року сотня Г.Перегийняка(«Коробки») напала на німецькі поліцейські бараки в містечку Володимирець на Рівненщині. З цього часу починається антинацистська боротьба українського націоналістичного руху. УПА дотримується партизанської тактики, схожої на дії радянських партизан. Але радянські партизани і УПА мали різне концептуальне походження, а звідси й різні завдан­ня. Керівництво СРСР розглядало бойові дії радянських партизанів в тилу німець­ких військ як форму допомоги Червоній Армії, цілком підпорядковану подіям на фронті. Головним завданням партизанів вважалися диверсії на комунікаціях і удари по воєнних об'єктах окупантів, які працювали на потреби фронту. Для націоналістів партизанська боротьба була формою збройної самооборони українського населення на окупованій території. Метою її був захист населення та та підготовка збройного повстання в слушний час, тобто після виснаження вермах­ту і Червоної армії у взаємній боротьбі. Тому поза увагою українських повстанців, як правило, залишалися залізниці, військові комендатури, штаби, місця зосередження і базування бойової техніки. Радянські партизани відносилися до УПА по різному. З загонами Тараса Бульби-Боровця (які теж називалися УПА) навіть об’єднувалися для спільних боїв з німцями але ненадовго. Занадто різною бачили майбутню Україну ті, хто співчував соціалізму і ті, хто виступав за самостійну Україну з невідомим, невизначеним до кінця устроєм. Радянські командири ставили дії УПА проти німців не дуже високо. 24 квітня 1943 року командир радянського партизанського з'єднання І. Шитов доповідав Українсько­му штабу партизанського руху: " Диверсійною діяльністю націоналісти не займаються, в бій з німцями вступають тільки там, де німці знуща­ються з українського населення, і коли німці нападають на них".

Т. Бульба-Боровець- отман Поліської Січі, організатор УПА Д. Клячківський (К.Савур) – перший командир УПА(ОУН-Б)

Заходи німців протиУПА

Навесні 1943 року УПА з’являється на Черкащині, в районі Холодного Яру, де були сильними антибільшовицькі тенденції. До них приєднуються місцеві жителі, (деякі з них воювали проти червоних ще наприкінці громадянської війни). В квітні 1943 року УПА вже знищила близько 600 німців. В період з червня по жовтень 1943 року УПА провела до сотні боїв з німцями, знищивши декілька тисяч окупантів, втративши приблизно 1 тисячу своїх людей. Визволивши окремі села УПА Волині і Полісся пробувала здійснювати власну політику: встановлювали свою адміністрацію, службу зв’язку. У серпні 1943 року ОУН-Б видала «Розпорядження в земельній справі»: безземельні і малоземельні селяни наділялися землею, дозволялося утворення кооперативів. Але цей документ мав декларативний характер, бо влада ОУН-УПА в селах була нетривалою, через деякий час їх вибивали німці, а потім прийшла і радянська армія.

Заходи німців проти УПА В рейхкомісаріаті «Укра­їна», тобто в тилу у фашистів, виникли великі націоналістичні і комуністичні партизанські краї і зони. У німецьких зведеннях вони характеризувалися як «заражені бандами райони». Влітку 1943 року на Волині і Поділлі фашисти провели проти повстанців масштабні операції з використанням танків і літаків. З радянськими партизанами німцям було справитися майже неможливо, але й так само німці не змогли ліквідувати діючу в їхньому тилу відносно невелику УПА, що не мала ні артилерії, ні військової техніки. Тоді німці розгорнули широку пропагандистську кампанію, звинувачуючи по­встанців у сприянні більшовикам. В свою чергу, керівництво ОУН-Б заборонило командирам загонів УПА і провідникам ОУН вступати в контакт з окупантами. Однак протинімецькі збройні акції УПА, які тривали від початку 1943 р. до середини 1944 р., не мали стратегічного значення і не впливали на хід боротьби між Німеччиною і Радянським Союзом. Вони лише обмежували діяльність німецької окупаційної адміністрації стосовно економічної експлуатації території Волині—Полісся, де знаходилася матеріальна база українського визвольного руху.

 

3. Політична еволюція ОУН

ІІІ Надзвичайний збір ОУН-Б

Щоб протистояти радянській і німецькій пропаганді і збільшити власний вплив серед українського населення діячі ОУН вирішили переглянути свої програмні положення.

Агітаційні плакати ОУН-УПА

21-25 серпня 1943 року відбувся ІІІ Надзвичайний збір ОУН-Б. В новій програмі ОУН зазначалося:

1. основна мета: боротьба за незалежну демократичну республіку «Україна»;

2. відміна гасла «Україна для українців», обіцянки ввести рівність усіх громадян, незалежно від національності(в зв’язку з цим навіть було заборонено вживати слова «москаль», «кацап», звертаючи увагу на те, що українці і росіяни однаково зазнали від німецького лиха);

3. свобода слова, думок, переконань;

4. давалися обіцянки:

· відмінити колгоспи, безкоштовно передати усі землі селянам, ввести свободу форм господарювання;

· ввести соціальні гарантії: 8-годинний робочий день, право на профспілки, пенсії тощо;

· усі заводи і фабрики – під робітничий контроль, введення змішаної економіки(державна, приватна);

· право на існування різних політичних партій і течій;

· введення обов’язкової середньої освіти;

5. Було засуджено як фашистську, так і комуністичну ідеологію.

Основні гасла: «Смерть Гітлеру!», «Смерть Сталіну!», «Воля народам і воля людині!».

Наслідки ІІІ Збору ОУН-Б Змінилося одноособове керівництво на колективне: створено бюро Проводу (Р.Шухевич, Д.Маєвський, З.Матла).

ОУН-Б провела роз’яснювальну роботу серед населення(листівки). Їх нова платформа привабила до них більше населення(вступали до УПА українці-східняки, росіяни, євреї, татари, вірмени, литовці). З 1943 року в УПА вводяться військові звання від стрільця до генерала, вводяться нагороди за хоробрість. Були сформовані ударні групи: «УПА-Захід», «УПА-Схід», «УПА-Північ»,»УПА-Південь». І все ж не усі діячі ОУН згодилися з даною програмою. Крім того об’єднанню сил заважали конфлікти ОУН-Б і ОУН-М(так служба безпеки «бандерівців» знищувала «мельниківців» і навпаки).Деякі з ОУН, в зв’язку з наближенням Радянської Армії не втрималися і знову вдалися до контактів з гітлерівцями, щоб боротися з радянською владою. Але в цілому, політична еволюція ОУН була корисною.

4. Збройні дії ОУН-УПАу 1943 році

Зміна тактики ОУН-УПА

Вже взимку 1943 — 1944 рр. керівництво ОУН і УПА взя­ло курс на фактичне уникнення боїв з німцями. Це пояснювалося на­ближенням лінії радянсько-німецького фронту. У боях з німцями УПА несли великі втрати. У той же час наближався визвольний наступ Радянської Армії і керівництво УПА вирішило не витрачати зусиль на боротьбу з німецькими фашистами, які й так терплять поразку від радянських військ. Німці ж вирішили примиритися з ОУН і знову взяти її за союзника. Впродовж березня — липня 1944 р. у Тернополі і Львові відбувся ряд зустрічей уповноважених німецької поліції безпеки і СД дистрикту «Галичи­на» з довіреною особою проводу ОУН-Б — греко-католицьким свя­щеником І. Гриньохом. Однак ці переговори мали характер виявлен­ня намірів і закінчилися безрезультатно.

Радянський плакат, що закликав до дружби між народамиСатиричний плакат про УПА

Боротьба УПА з радянськими партизанами та радянською владою

УПА активно боролася з радянськими партизанами. Спочатку були спроби примирення і переговорів: наприклад ковпаківці вели агітацію серед УПА, і деякі бійці приєдналися до партизанського загону С.А.Ковпака, а бійці УПА пропускали червоних партизан через свою територію. Комісар з’єднання С. Ковпака С.Руднєв говорив: «Можна жити окремо, але ворога бити спільно». Але уряд СРСР категорично заборонив будь які альянси з бандерівцями, стверджуючи, що «Бандера прибув в Україну в німецькій тачанці». Почалися бої радянських партизан і УПА. Хоча УПА часто програвала, їй все ж вдалося істотно ускладнити бойову діяльність радянських партизанів у багатьох районах Волині і Полісся, перешко­дити їм в диверсіях.

З наближенням радянського фронту УПА почала стикатися і з регулярними військами Червоної Армії. Часто УПА нападала на села, де була відновлена радянська влада, вбивала сільських активістів, тих, хто був за радянську владу. В Інструкції ОУН командиру УПА говорилося: «Жодне село не повинно визнати радянську владу. Усіх, хто її визнав – знищувати. Не треба боятися, що люди проклянуть нас за жорстокість. Хай з 40 мільйонів населення України залишиться половина – нічого страшного». Деякі дослідники вважають, що саме нечувана жорстокість окремих бойових груп УПА і змушувала західних українців визнавати радянську владу.