Іван туркенич уляна громова сергій тюленин олег кошовий

Антифашистська організація «Молода гвардія» (110 бійців) виникла у липні 1942 року у м. Краснодоні Ворошиловградської(Луганської) області, після окупації міста німцями. Більшість молодих людей, як правило, учорашніх школярів, були комсомольцями. Командиром молодогвардійців став Іван Васильович Туркенич(1920-1944), а комісаром - Віктор Йосипович Третякевич(1924-1943). Велику роль у діяльності організації зіграли сміливі і відчайдушні молоді люди: Сергій Тюленин (керівник бойової групи), Олег Кошовий (комісар безпеки), Іван Земнухов (начальник штабу), Люба Шевцова, Уляна Громова (члени штабу), інші. Організація займалася шкідництвом, здійснювала диверсії у електромеханічних майстернях, підірвала німецький штаб, виготувала і розповсюдила більше 5 тисяч листівок. Герої влаштували підпал будівлі біржі праці, знищивши списки тих, кого готували до вивозу до Німеччини, тим самим врятували більше 2000 чоловік від угону до Німеччини. Вони готували повстання. Але 1 січня 1943 року, після сміливого нападу на німецькі автомашини, були схоплені Віктор Третякевич і Євген Мошков. Згодом, зрадник Г.Почепцов видав поліції інших молодогвардійців. Їх люто допитували, мучили, а згодом, у кінці січня 1943 року, частину розстріляли, а частину – скинули у глибоку шахту.

 

Кадри з кінофільму С.Герасимова «Молода гвардія»

Герої трохи не дожили до визволення(місто визволили радянські війська у лютому 1943 року). Подвигам молодогвардійців присвячений роман О.Фадєєва «Молода гвардія».

Ніжинське підпілля

Яків Батюк Будинок підпільниківПам’ятник Я.Батюку у Ніжині

Адвоката з міста Ніжина Якова Петровича Батюка(1918-1943) німці називали «сліпим диверсантом». Дійсно, Яків в дитинстві втратив зір, але це не завадило йому добре вчитися, отримати юридичну освіту. У 1941 році він просився на фронт, але сліпого чоловіка не брали. Через райком комсомола Яків Батюк отримав згоду на організацію підпілля у Ніжині. У підпільну групу ввійшло 60 чоловік місцевих жителів, нелегалів, військовополонених. Офіційно, Я.Батюк працював директором артілі по виробництву канатів. З допомогою батька, Петра Батюка, зняв будинок на окраїні міста, який став явочною квартирою. Підпільники здійснили декілька диверсій. Яків Батюк організував страйк робітників на підприємстві проти окупаційних властей, і німці його позбавили посади. Надалі, Я.Батюк роздобув друкарську машинку, з допомогою сестри Євгенії виготовляв листівки. Він надавав правдиві свідчення Інформбюро про становище на фронтах, описував злочини, звірства фашистів. Йому вдалося налагодити зв'язок з партизанським загоном Стратилата. З допомогою членів організації – завптекою О. Богдана, лікарів В.Смолянчук, А.Афоніна підпільники здобували ліки, які передавали партизанам. Підпільникам вдалося також здобути 150 гвинтівок, тисячі патронів, гранат, навіть декілька авіабомб, які були передані партизанам у ліс. Підпільники здійснили декілька диверсій: пустили під укіс вантажний поїзд, зруйнували телефонно-телеграфну лінію Ніжин-Бахмач. Через свого агента гестапо вийшло на слід відважних підпільників. Було заарештовано 26 бійців, інші встигли перейти до партизан у ліс. Після десятиденних тортурів у тюрмі, не зламавши бойових дух бійців, окупанти в ніч на 7 вересня 1943 року розстріляли їх. А вже через вісім днів ніжинці вітали своїх визволителів. Полтавське підпілля

Підпільна організація «Нескорена Полтавчанка» виникла влітку 1941року у Полтаві, у кількості дев’яти комсомольців. ЇЇ засновниця -студентка Харківського університета Єлена(Ляля) Костянтинівна Убийвовк. Вона приїхала на літні канікули до батьків і тут її застала війна. Начальником штабу став Сергій Сапіго. Підпільники проводили антифашистську агітацію, розповсюдили більше 2 тисяч листівок, здійснювали диверсії на заводі, де ремонтувалися фашистські танки, організували втечу радянських військовополонених до лісу у партизанський загін комуніста Жарова.

Єлена Убийвовк Пам’ятник нескореним полтавчанам (Полтава) Згодом налічувалося вже двадцять підпільників, озброєних пістолетами, гвинтівками. Гестапо довго не могло піймати підпільників. З допомогою спец групи «Цепелін», дивізії СС «Мертва голова» у травні 1942 року вдалося розкрити підпілля. Лялю Убийвовк допитували 26 разів. Їй вдалося передати з тюрми 4 передсмертних листа. Ось один з них:

ПИСЬМО РОДНЫМ 24-25 мая 1942 г. Родные мои мама, папа, Верочка, Глафира. Сегодня, завтра - я не знаю когда - меня расстреляют за то, что я не могу идти против своей совести, за то, что я комсомолка. Я не боюсь умирать и умру спокойно. Я твердо знаю, что выйти отсюда я не могу. Поверьте - я пишу не сгоряча, я совершенно спокойна. Обнимаю вас всех в последний раз и крепко, крепко целую. Я не одинока и чувствую вокруг себя много любви и заботы. Умирать не страшно. Целую всех от всего сердца. Ляля.

У кінці травня, шестеро підпільників(серед них Є.Убийвовк, С.Сапіго, В.Сорока, Б.Сірга), що так і не видали своїх товаришів, були розстріляні біля кладовища Полтави. Багатьом було надано звання Героя. Л.Убийвовк письменник О.Гончар присвятив повість «Земля гуде».

«Народна гвардія імені Івана Франка»

У 1942 році група західноукраїнських і польських комуністів та соціалістів утворила у Львові підпільну організацію «Народна гвардія», що узяла собі ім’я письменника-соціаліста Івана Франка. У цю безпрецедентну по кількості бойових груп, розгалужену організацію входило біля 600 чоловік, що діяли на території Львівської, Дрогобицької, Тернопільської та Івано-Франківської областей. Керувала організацією Воєнна Рада, в якій головну роль грали підпільники І.Вовк, М.Березин, Т.Гаєвський, В.Сергованцев, Є.Перебийніс поляк Кароль Кирилюк інші. Організація мала свій статут, присягу, зв’язки з партизанськими загонами. Підпільники пустили під укіс 30 німецьких ешелонів з живою силою і технікою, зруйнували 22 залізничні мости, 238 адміністративних об’єкти, пошкодили 6 ворожих літаків на аеродромі, знищили близько 1,5 тисячі німецьких солдат і офіцерів тощо. З їх допомогою з концтабору втекло 600 полонених червоноармійців. Інтернаціональна за своєю суттю, Народна гвардія мала тісні зв’язки з польським Рухом Опору, підпільною єврейською організацією м. Броди.

У лютому 1944 року німці виявили і заарештували частину радянських підпільників Львова. Але групі В.Сергованцева вдалося втекти від переслідування, переховуватися та діяти до приходу радянських військ.

У 1942-1943 роках на Україні не залишилося жодного району, де б не діяли підпільні організації. Серед кращих були «Визволення Вітчизни»(Львів), «Патріот Батьківщини»(Херсон), «Ленінська іскра»(Дружковка Донецької області), «Добровільна організація патріотів»(Запоріжжя), «Спартак»(Кіровоград), інші. Героями підпільного руху стали І.Бакулін (Харківський підпільний обком), О.Бородій (Житомирський підпільний обком), В.Ревякін (Севастопольська підпільно-партизанська організація), П.Макаров (Кримське підпілля), М.Сташков, Г.Савченко (Дніпропетровський підпільний обком КП(б)У), П.Тараскін (Житомирсько-Малинська підпільна організація) тощо. Усього в період окупації діяло 22 підпільних обкоми КП(б)У, 13 великих підпільних центрів, понад 200 міськкомів і райкомів партії, 3,5 тисячі підпільних груп.

4. Радянські партизани у 1941-1942 роках