Альфред Розенберг – нацистський рейхміністр, ідеолог Еріх Кох – гауляйтер України

Сутність «нового порядку нацистів» На Україні було встановлено жорстокий окупаційний режим, який фашисти називали новим порядком (див. таблицю):

 

Заходи	Наслідки
Зміна влади та каральні органи нового режиму	створення окупаційної адміністрації з числа нацистів та допоміжної адміністрації, з числа осіб, що виявили бажання співпрацювати з загарбниками. Їх називають колабораціоністами. В містах керують бургомістри(з німців), в районах –голови волосних управ, селах – старости(колабораціоністи, нерідко – з кримінальних елементів) Опора на каральні органи - гестапо(державна таємна поліція), каральні загони СС(айнзацгрупи) і службу безпеки СД. З добровольців-зрадників створювалися додаткові загони поліцаїв. в містах і селах було введено режим воєнного часу, комендантську годину; застосовувалися військово-польові суди;
Знищення та підкорення жителів України	утворено 180 концентраційних таборів(«таборів смерті») – місць масового ув’язнення, де було замучено, розстріляно, спалено в крематоріях, отруєно в газових печах 3,9 млн. українського цивільного населення і 1,5 млн. військовослужбовців. Найжахливішими концтаборами стали Янівський у Львові, та знаменита «Уманська яма». Протягом 103 тижнів були масові розстріли під Києвом у «Бабиному яру». Кожен вівторок і п’ятниця вважалися «днем українця». Вже у 1941 році було розстріляно 100 тисяч мирних жителів Києва. створено 50 гетто(місць насильницького утримання євреїв). Проводилася політика «Юденфрай» або «Холокост» - знищення євреїв. жорстокі репресії проти сільського населення(спалено 215 сел, разом з жителями)
Пограбування України	пограбування музеїв, вивезення художніх цінностей(було вивезено полотна італійських, голландських, іспанських, російських та українських майстрів живопису 15-19 ст., багато з яких вважалися світовими шедеврами; ікони фрески, дзвони; підірвано Успенський Собор); вивіз українського чорнозему, саженців дерев, корисних копалин (нафти, вугілля, руд), устаткування заводів і фабрик, харчів.
Національний гніт та депортація	нацисти принижували український народ, вважаючи людей за рабів, «істот третього ґатунку». Заборонялося користуватися кафе, ресторанами, транспортом, окремими магазинами, криницями(часто висів напис «тільки для німців») відбувався вивіз(депортація) населення до Німеччини та у інші країни на примусові, часто-каторжні роботи. Таких людей називали остарбайтерами. Було вивезено 2,5 млн. юнаків та дівчат. Десятки тисяч їх загинуло від важких робіт, хвороб, репресій.
Економічний гніт	· окупанти відновили роботу окремих підприємств, колгоспів та радгоспів. Було встановлено 12-14-годинний робочий день, при мізерній зарплаті у вигляді окупаційних марок, що майже не виплачувалася; здійснювалася примусова праця на полях під наглядом фашистів.
Політичний і духовний гніт	окупанти закрили школи, вузи (була й певна лібералізація у цьому питанні, але недовго); у тих школах, що працювали, навчання велося німецькою мовою, вчили лише писати, читати, рахувати до 500, пропагандувалися «твори»Гітлера, Геббельса; проведено розстріли письменників, педагогів, вчених, артистів; проводилася активна антирадянська пропаганда: газети, плакати були переповнені розповідями про комуністичний гніт, сталінські репресії, злочини НКВС і навпаки – вихвалялася нова влада, закликали вірно служити великому рейху, любити фюрера, обіцялася аграрна реформа, вільний розвиток української культури, (що не знаходило підтвердження у реальному житті); розпалювався розбрат між українцями і росіянами, українцями і євреями, тощо.