Генерал іван юхимович петров генерал І. Петров на передовій лінії оборони

Під Одесою румуни і німці втратили близько 200 тисяч вбитими, пораненими, полоненими. Але у зв’язку з небезпекою захоплення Криму, вичерпаністю сил, Ставка наказала евакуювати Приморську армію генерала І. Петрова морським шляхом у Севастополь. Одесу було захоплено.

25 жовтня 1941 року фашисти змогли прорватися до Харкова і захопити місто.

Оборона Севастополя

3 30 жовтня 1941 року – по 4 липня 1942 року продовжувалася героїчна оборона Севастополя (250 днів). Мужньо протистояли загарбникам солдати армії Петрова та матроси Чорноморського флоту.

О. ДейнекаОборона Севастополя

Мужність і відвагу у боях проявили бійці і командири батальйонів морської піхоти під командуванням полковників П.Горпищенко, Є.Жидилова, В.Вилипанського. Матроси обв’язувалися гранатами, кидалися під німецькі танки, підпалювали ворожі БТР пляшками з запалювальною сумішшю. Хоробро билися з ворогом солдати стрілкової дивізії ім. Чапаєва генерал-майора Т.Коломійця, полковника М.Гузя, артилеристи майора М.Богданова та багато інших. Відбили три великих атаки ворога. Вперто відбивали атаки ворога захисники Малахова кургана, Історичного бульвару, Лабораторного шосе. В ті дні героїзм був масовим. Пліч о пліч за кримську землю билися люди багатьох національностей. Дніпропетровчанин (родом з села Анно-Зачатівка) єфрейтор Іван Богатир скосив своїм кулеметом не одну сотню гітлерівців. Влучний стрілець, він добре володів і снайперською гвинтівкою. Більше години німці настуали на дзот, але єфрейтор мужньо оборонявся. Розвідниця, кримчанка Марія Байда винесла з полю бою сотні поранених бійців, вивела солдат, що раптом потрапили в оточення, до позицій своїх. Пізніше потрапила у фашистський полон. Трималася мужньо і достойно. Звільнена з концтабору у Альпах у 1945 році. Снайпер Ной Адамія знищив 200 солдат ворога. Звання Героя Радянського Союзу також отримали кулеметниця Ніна Онілова і снайпер Людмила Павлюченко. Захисників міста підтримували кораблі флоту, підводні човни. Коли фашисти заблокували Севастополь з усіх сторін, катер старшого лейтенанта Дмитра Глухова миттєво промчав по мінному полю, викликав вибухи 11 мін і залишився неушкодженим. Дорога до Севастополя знову була вільною. Іван Богатир(1919-1982)Ной Адамія(1917-1942) Марія Байда(1922-2002) Прориваючись крізь оточення ворога кораблі Чорноморського флоту привозили боєприпаси, харчі, забирали на Велику Землю поранених, вели артилерійський вогонь по ворожим позиціям. У дні оборони трудовий героїзм проявили жителі міста: робітники Морського заводу під обстрілом ворога ремонтували бойову техніку, кораблі, спорядили два бронепоїзди, плавучу батарею №3 «Не чіпай мене!», що прикривала місто від нальотів фашистської авіації з моря. Німці назвали її «квадрат смерті». У гірських штольнях, під землею, були столова, клуб, дитячий садок, госпіталь, хлібозавод. Неабияку міжність, витривалість проявили й медпрацівники, які за 8 місяців десяткам тисяч людей, повернули до лав бійців 30927поранених 10686 хворих.

Снайпер Людмила Павлюченко (1916-1974) Залп ескадри Фашисти кинули у бій усі засоби і сили. Ворожа авіація скинула на місто 15 тисяч бомб, артилерія випустила біля 8 тисяч снарядів і близько 14 тисяч мін. Оточені звідусіль радянські бійці усе ж виконали свій обов’язок, знищивши 300 тисяч окупантів. Останні захисники боролись за мис Херсонес, біля бухт Стрілецька, Козача до 4 липня, а потім залишили місто. Оборона Севастополя зірвала плани фашистів по захопленню Кавказу і Закавказзя у 1941-1941 роках. І все ж за 4 місяці Німеччина оволоділа значною частиною України і Криму. Місто Керч знаходилося у важкому становищі з жовтня 1941 року, переживаючи щоденні нальоти авіації противника. Незважаючи на це, з міста вдалося евакуювати 30 тисяч жителів. 16 листопада 1941 року Керч була захоплена ворогом.

 

 

5. Спроби контрнаступу на Україні після битви за Москву

Українці в битві за Москву

З вересня по грудень 1941 року відбувалися важкі оборонні бої під Москвою.

Була майже безнадійна ситуація і великі втрати серед захисників. Але з 6 грудня 1941 року війська Червоної Армії, отримавши підкріплення, перейшли у контрнаступ і відкинули ворога на 100-250 км на захід.

Перемога у битві за Москву мала величезне значення: це була перша велика поразка нацистів на німецько-радянському фронті. План «блискавичної війни» був зірваний. У боях за Москву проявили героїзм і українські офіцери і солдати. Серед них генерал-майор Кирило Москаленко, льотчик, лейтенант Михайло Бондаренко, солдат Григорій Петренко (знищив 18 ворожих танків). 20 українців стали Героями Радянського Союзу.