Союз з Німеччиною і українські батальйони

Співробітництво українських націоналістів з німецькою розвідкою і контррозвідкою почалося ще в часи Веймарської республіки. Їх об’єднала спільна негативна реакція на рішення Версальського миру 1919 року, а з приходом до влади А.Гітлера – дещо спільне в ідеології, загальна антипольська і антирадянська спрямованість. Керівник ОУН А.Мельник також виступав за опору українського національно-визвольного руху на сильного союзника. Мельник давно і тісно співробітничав з нацистською розвідкою Німеччини – Абвером, тому що вбачав у німців союзників у боротьбі з Польщею. Маючи обіцянки керівника Абверу(розвідки ІІІ рейху) Вільгельма Канариса, Мельник сподівався після загарбання Польщі фашистами стати «вождем» України. Його найближчий соратник, теоретик українського націоналізму Микола Сціборський підготував Конституцію, за якою на Україні передбачалося утворення тоталітарної корпоративної (професійно-станової) держави, на чолі з А.Мельником. Таким чином він сподівався з допомогою німецьких військ визволити Україну.

Начальник Абверу В. Канарис Партійний діяч ІІІ Рейху, рейсляйтер М. Борман

С.Бандера до союзу з Німеччиною відносився більш обережно. Не відкидаючи самої ідеї співпраці, він більше виступав за створення українських збройних формувань та підготовку антирадянського повстання в УРСР. Вищі керівники Третього рейху відносилися до Українського руху та діячів ОУН по різному. Керівник Абверу – В.Канарис вважав, що варто їх підтримати і використати у боротьбі з Червоною Армією, згодом – як поліцаїв і диверсантів; нацистський партійний діяч М.Борман – категорично заперечував це і відносився вороже. А.Гітлер коливався, згоджувався на доцільність їх тимчасового використання, але серйозно не сприймав.

Український батальйон «Нахтігаль»Керівник батальону «Роланд» Є.Побігущий

Напередодні війни з СРСР частина українських націоналістів проходила тренування у спец таборах Німеччини. Було утворено диверсійний загін під командуванням полковника Романа Сушка, згодом виникнуть Дружини українських націоналістів(ДУН). В лютому 1941 року керівник ОУН-Б С.Бандера домовився з В.Канарісом і німецьким генералом В.фон Браухічем про вишкіл 800 українських старшин, що повинні були стати ядром союзної з вермахтом української армії. Так виникли два українських батальйони «Нахтігаль і «Роланд». Батальйон Нахтігаль»( «Соловей» ) (330 бійців) був приєднаний до спец полку Абверу «Бранденбург-800» (пізніше брав участь у бойових діях на території СРСР). Керівники батальйону: обер-лейтенант Альфред Херцнер (з німецької сторони) та сотник Роман Шухевич(«Щука») (з української сторони). Старшина – обер-лейтенант Т.Оберлендер. Батальйон «Роланд», яким керував Є. Побігущий, спочатку перебував у Румунії, згодом, як поліцейський підрозділ, був перекинутий в СРСР, у Білорусію для поліцейських і каральних функцій.

Бійців озброїли німецькою зброєю, дали польову форму. Вони отримали наступні задачі:

· знищення радянських військ;

· забезпечення пересування німців по Україні;

· охорона ешелонів з полоненими і боєприпасами;

· допомога німцям у каральних акціях, у створенні органів влади і поліції на загарбаних територіях.

Меморандуми ОУН

Командир «Нахтігалю» Р.Шухевич (Львів, 1941)Виступ Андрія Мельника(1942)

Розглядаючи Німеччину як союзника у боротьбі проти СРСР обидва провідники(керівники) ОУН у червні 1941 року надіслали А.Гітлеру і іншому керівництву ІІІ Рейху Меморандуми (див. таблицю):

 

Меморандум ОУН(М)	Меморандум ОУН(Б)
1. Ставилося питання про утворення на колишній території СРСР Української держави з кордонами від гирла Дунаю на заході до Волги і Кавказу на сході;	1. Державність радянського зразка (УРСР) є безперечним кроком вперед, у порівнянні з існуванням українців у Російській імперії, але усе ж це – лише сурогат державності, і він не може влаштовувати, тому вимагається реальний суверенітет України, як держави незалежної і лише союзної до Німеччини;
2. Встановлення тоталітарногополітичного устрою, схожого на устрій нацистської Німеччини;	2. Українці перед усе захищатимуть інтереси власного народу;
3. Примусове переселення етнічних українців з Далекого Сходу і Сибіру до новоутвореної України, задля досягнення етнічної однорідності.	3. Українці вітатимуть німців як визволителів, якщо будуть впевнені у майбутньому відновленні незалежної України.

 

Але великої уваги німецькі кола на Меморандуми не звернули (лише один з чиновників обурився тоном цих документів). У А.Гітлера були власні плани стосовно земель України і всього СРСР і він не бажав ділитися плодами перемоги.

2. Участь українських націоналістів у війні і спроби відновлення української державності