Вимоги партії і уряду до діячів літератури і мистецтва

З 1946 по 1949 рік відбувається посилення контролю партійного апарату над літературою і мистецтвом. Відповідальний секретар з питань ідеології Андрій Жданов і партія висунули діячам літератури і мистецтва наступні вимоги:

Андрій Жданов Журнал «Звезда» Журнал «Перець» Постанови ЦК ВКП(б)

· беззастережно дотримуватись класового підходу і принципу партійності в творчому процесі;

· правильно відображати радянську дійсність, не допускаючи карикатурності, глумління над радянським народом (часто це означало лакування радянської дійсності, однобічний її показ);

· не допускати в художніх творах безідейності, формалізму, космополітизму (тобто не можна приділяти увагу лише загальнолюдським цінностям, на відміну від вітчизняних й байдуже ставитися до Батьківщини, до її культурних традицій, надбань);

· не допускати вільнодумства і націоналізму.

Постанови ЦК ВКП(б)

поетеса Анна Ахматоваписьменник - сатирик Михайло Зощенкокомпозитор Костянтин Данькевич

«Ждановщина» розпочалася з Постанов ЦК ВКП(б) стосовно тих чи інших літературно-мистецьких творів (див. таблицю):

Серпень 1946 року – Постанова про журнали «Звезда» і «Ленинград»	Критика була спрямована проти творів А.Ахматової і М.Зощенка. Сповіщалося, що поетеса Анна Ахматова пише «пусті, песимістичні твори, що чужі нашому народові», а прозаїк Михайло Зощенко – «аполітичні, грубі, безідейні твори, що дезорієнтують нашу молодь». Цих авторів перестали друкувати.
Вересень 1946 року – Постанова про кінофільм «Велике життя – 2 серія»	Критика спрямована проти 2 частини фільму, де було показано відновлення Донбасу під кінець війни. Основні звинувачення: «недостатньо показано розмах відбудови усього Донбасу, герої фільму показані відсталими, малокультурними людьми, з низькими моральними якостями». Фільм було заборонено. Також критиці піддано 2 частину фільму «Іван Грозний» за невірне тлумачення образу царя.
1946 рік – прийнято цілий ряд Постанов: «Про журнал сатири і гумору «Перець»; «Про журнал «Вітчизна»; «Про репертуар драматичних театрів УРСР» тощо	Усі ці Постанови супроводжувалися чисельними критичними статтями в газетах і журналах, зборами митців, «проробками» письменників, артистів, художників. Наприклад, про журнал «Вітчизна» було сказано, що редакція його допускала публікацію творів буржуазно-націоналістичного характеру, що пропагандують антинародність, аполітичність, міщанські погляди на життя. Репресій не проводилося, але авторів не друкували, звільняли з роботи, накладували стягнення, критикували в пресі тощо.
Лютий 1948 року – Постанова «Про оперу В.Мураделі» «Велика дружба»	Цей музичний твір критикували за «формалізм у музиці», використання чужих музичних засобів, що різко відрізняються від традицій народної російської музики, а також за розпалювання ворожнечі між народами Північного Кавказу. До 50-х років оперу було заборонено.
Жовтень 1951 року - засудження у пресі опери К.Данькевича «Богдан Хмельницький»	В першу чергу критикували авторів лібрето до опери О.Корнійчука і В.Василевську, за те, що вони «недостатньо показали прогресивну роль» царя Росії у долі України, що була врятована від панської Польщі; що у лібрето мало народних героїв. К.Данькевич отримав звинувачення за надмірне захоплення американською музикою. У 1958 році уряд визнав критику опери несправедливої і її постановка була відновлена.