Коли потрібно звертатися до психолога.

· Якщо проблема не розв'язується тривалий час.

· Якщо Ви знаєте, як розв'язати проблему, але Вам все-таки потрібна допомога.

· Якщо Вас щось тривожить у дитячій поведінці, але Ви не можете зрозуміти причину.

· Якщо Вам здається, що малюк відстає в розвитку від своїх однолітків. Швидше за все, Вам це здається. Але краще розставити всі крапки над І і не мучити дитину порівнянням з іншими дітьми.

· Якщо у Вас є сімейні проблеми, і це відбивається на дитині.

 

РЕВНОЩІ

 

Почуття ревнощів може виникати не тільки між чоловіком і жінкою.

Часті дитячі питання на зразок: «Мамо, ти мене любиш?», «А кого більше — мене або Віту?», свідчать про те, що дитячі ревнощі теж існують.

 

Для малюка важливо, щоб він був найулюбленішим. І якщо він бачить, що мама трішечки більше уваги приділила братикові, відразу ж виникає почуття ревнощів та образи. Дитячі ревнощі є практично неминучими в родинах, де більше, ніж одна дитина. Тільки від уміння батьків зберегти рівновагу залежить, чи буде виникати таке почуття в дітей.

Особливо уважними потрібно бути батькам, якщо в родині незабаром з'явиться друге або третє маля (четверте, п'яте). Дуже часто діти сприймають появу братиків-сестричок, як знак, що тепер мама й тато стануть їх менше любити. Народження братика або сестрички — справжній переворот у житті первістка. Потрібно тепер ділитися своїми іграшками, своїм «життєвим простором», а головне — любов'ю батьків... І щоб не давати приводу для ревнощів, первістка потрібно підготувати до появи братика або сестрички.

Чим менший вік старшої дитини в цей момент, тим прояви ревнощів у неї будуть відвертішими і тим легше вони розшифровуються. Деякі діти стають агресивними щодо дитини, але ще частіше — щодо батьків, що так вчинили з ним. Інші будуть неусвідомлено копіювати поведінку немовляти, щоб перевірити, наскільки їх люблять.

Не переміщайте дитину в іншу кімнату відразу після народження маленького і декілька днів не водіть його до дитячого садочка. Якщо ж переїзд в іншу кімнату все-таки необхідний, краще здійснити його до народження — у протилежному випадку в дитини може скластися враження, що Ви намагаєтеся від неї позбутися. Як же бути, якщо ревнощі все ж таки виникли, і діти часто сваряться? Для початку Вам потрібно зрозуміти, що причина дитячих сварок і конфліктів — це те, що вони ділять Вашу любов й увагу. Не потрібно

 

 

розповідати, що любите Ви їх однаково. Краще поясніть, за що саме Ви любите одного, а за що – іншого. Підкресліть їхню індивідуальність, несхожість один на одного. І в той же час, поясніть, наскільки сильною є Ваша любов до них.

Якщо Ви вважаєте, що спільне проводження часу з дітьми завжди доречно, то Ви помиляєтеся. Це не завжди дає позитивний результат. Іноді корисно проводити час із кожною дитиною окремо. А іншим нехай поки займеться тато (або мама), бабуся або дідусь. Тоді кожний малюк в такі моменти зможе відчути, що мама належить тільки йому одному. Будьте уважними й ніколи не карайте одну дитину в присутності іншої. Малюк, якого Ви покарали, потім може виявити агресію щодо брата або сестри. Адже йому прикро, що той був свідком його приниження.

Іноді діти ревнують батьків не тільки до братів і сестер.

Буває і так, що син ревнує маму до тата, дочка ревнує тата до мами і навпаки. Відбувається це тому, що батьки занадто мало часу проводять із дитиною, і маляті просто не вистачає заряду тепла та уваги.

 

Як уникнути дитячих ревнощів?

• Дитина ревнує, тому що не впевнена, що її люблять. Отже, необхідно доводити їй свою любов.

• Ніколи не порівнюйте дітей.

• Якщо Ви помітили, що дитина ревнує, не зліться на неї і не сваріть її.

• Кращі ліки від дитячих ревнощів — увага й терпіння.

 

РОЗЛУЧЕННЯ

 

Коли батьки розлучаються, дитина переживає один із найскладніших і драматичніших періодів у своєму житті. Однак такі ситуації часто бувають неминучими. І як би нам не хотілося думати інакше, розлучення, як і раніше, залишається однією із найсерйозніших дитячих травм. І звести нанівець її наслідки практично неможливо. Але можна спробувати зменшити завдану нею шкоду та перетворити це переживання із руйнівного стресу на переживання росту. Це завдання досить складне, але цілком посильне для дорослих людей, спільне життя яких не склалося. Щоб його виконати, необхідні дві речі: повага колишнього чоловіка і жінки один до одного та щира любов до дитини.

 

 

Чого бояться діти, коли розводяться їхні батьки? Їх лякають такі речі, про які дорослі навіть не замислюються, влаштовуючи своє життя по-новому.

Найголовніший дитячий страх під час батьківських конфліктів і розлучень — страх, що мене розлюбили. Маленька дитина міркує приблизно так: «Мої мама й тато більше не хочуть жити разом, тому що я поганий. І вони мене більше не люблять».

 

І це нормально, тому, що дитина-дошкільник сприймає себе центром світу. І все, що відбувається навколо, відбувається для неї й через неї.

Ви можете помітити, що в період сімейних конфліктів дитина часто запитує в батьків: «Ти мене любиш?» Іноді в малюка з'являється страх самотності, і він неохоче залишається один у кімнаті. Він не хоче залишатися в бабусі й дідуся, просить довше посидіти з ним перед сном. І навіть якщо малюк не говорить про це вголос, він напевно майже завжди відчуває такий страх. Намагайтеся вселити в маленьку людину впевненість, що вона потрібна, що її люблять, причому і мама, і тато. Переконуйте її у своїй любові не тільки словами, але й діями. Як би не було це складно в ситуації, що створилася, проводьте з ма­люком хоча б трішечки більше часу, ніж раніше.

А ще діти бояться, якщо батьки будуть жити окремо, вони не зможуть спілкуватися з одним із них. Як тільки Ви із чоловіком остаточно вирішите, що настав час роз'їжджатися, сповістіть про це свою дитину. Розмова буде дуже важкою, але вона необхідна. Поясніть малюку докладно, коли і яким чином він зможе спілкуватися з батьком. Психологічно дуже важливо, щоб дитина точно знала, де буде жити батько, який іде. Доброзичливо та докладно поясніть малюкові, що він у будь-який момент зможе сам подзвонити татові, вони зможуть зустрітися й поспілкуватися. Якщо ж Ваші стосунки такі, що Ви й Ваш колишній чоловік не можете переносити присутність один одного, дитина може побоюватися, що той, із ким вона залишиться, буде вкрай незадоволений її зустрічами з батьком. Тому Вам потрібно знайти в собі сили і зайняти чітку та чесну позицію. Адже батько теж має право на виховання маляти.

Люди, що розлучаються, досить часто неусвідомлено або, навпаки, усвідомлено використовують дитину, як розмінну карту у своїх непростих стосунках. Адже суперечки через малюка — зручна нагода виплеснути один на одного роздратування, що накопичилося. Така поведінка тільки підтверджує віру дитини в те, що в ситуації, що створилася, винна саме вона. Намагайтеся тримати себе в руках, «гальмуйте» щоразу, коли виникає спокуса (особливо в розмові про проблеми своїх дітей) докорити колишнього чоловіка або дружину чи підкреслити, який він поганий. І тим більше будьте пильними, якщо знаєте, що Ваші розмови можуть чути діти.

 

Деякі батьки думають, що розлучення — справа дорослих, і не потрібно посвячувати дитину в ці стосунки. Але малюк тонко відчуває настрій мами або тата, стежить за виразом їхніх облич.

 

Ви просто заганяєте проблему вглиб дитячої душі, не даючи йому виплеснути свої емоції. Тому мовчання в такій ситуації — зовсім не вихід.

Якщо у Вашій родині трапилося так, що далі будувати разом сімейне життя неможливо, і Ви вичерпали всі можливі способи, щоб налагодити стосунки, то повинні розуміти, що цей крок залишить глибокий відбиток у душі дитини. І продумати все до дріб'язків, щоб згладити, зм'якшити, полегшити...