Що робити, якщо у Вашого маляти аутизм?

· Вірити у свої сили й набратися терпіння.

· Звернутися до фахівців, яким Ви довіряєте. Це можуть бути психологи, дефектологи.

· Робота щодо коригування повинна бути особливо інтенсивною на початкових етапах, тому не марнуйте часу й починайте заняття.

· Така робота не повинна обмежуватися тільки плановими заняттями. Цілий день Ви можете навчати, спрямовувати свою дитину.

· Аутичним дітям складно пристосовуватися до мінливих умов, тому намагайтеся зробити їх максимально однаковими вдома та у дитячому саду.

 

 

БАБУСЯ Й ДІДУСЬ

 

У Вас народилося маля. І це не тільки Ваша радість. Разом із Вами радіють і Ваші батьки, тому що тепер вони стали бабусями й дідусями. Молоді батьки обирають різні позиції стосовно нових персонажів. Деякі мами й тата із задоволенням використовують допомогу бабусь-дідусів — із малям посидіти, погуляти, погодувати. А деякі, навпаки, вважають, що у вихованні повинні брати участь тільки мама й тато, а інші родичі можуть розбалувати малюка.

Насправді, допомога й користь від участі в складному та цікавому процесі виховання представників старшого покоління величезна.

Бабусі й дідусі вже мають життєвий досвід. Вони є носіями життєвої мудрості. Вони не так обтяжені турботами, як мама й тато. Тому повністю відсторонити їх від виховання онуків було б зовсім неправильно.

 

У той же час, дуже часто виховна позиція батьків кардинально відрізняється від позиції бабусь і дідусів. Наприклад, тато вважає, що сина потрібно обов'язково загартовувати, а бабуся потихеньку кутає маля, коли їй трапляється така нагода. Мама прагне обмежити час, проведений дитиною перед телевізором, а бабуся не має сил відмовити маленькому маніпуляторові.

Чого ж бабусі й дідусі частенько роблять все по-своєму та не прислухаються до побажань молодих батьків? Найчастіше така поведінка пов'язана з потребою в любові або в повазі. Літнім батькам уже не вистачає уваги дітей, що подорослішали, і які вічно зайняті. В такий момент турбота про онука або онучку стає «світлом у вікні». Онуки відповідають взаємністю своїм бабусям та дідусям. А ті, у свою чергу, надмірно їх балують.

Крім того, бабусі й дідусі часто відчувають незатребуваність власних педагогічних навичок. Але ж вони самі виховали прекрасних дітей! І тепер до них не хочуть прислухатися!

 

 

Що ж робити, якщо все-таки в чомусь істотному позиції мами й бабусі розходяться, а переконати маму або свекруху не вдається?

У такій ситуації кращий вихід — звернутися до послуг няньки. Інакше, у протилежному випадку, у родині розпалюються справжні баталії. А страждає від усього цього дитина!

Ситуація, коли бабуся з дідусем живуть окремо від молодої родини набагато простіша від тієї, коли представники трьох поколінь живуть разом. У цьому випадку особливо складно визначити спільні пріоритети, розподілити обов'язки та мати спільну мету. І в жодному разі — не критикувати один одного в присутності дитини! Тому, що вона все чує й все розуміє.

А якщо мама-тато все-таки не домовилися з дідусем-бабусею? Що відбудеться в цьому випадку з дитиною?

Є дорослі, яких маля часто бачить. Вони важливі для нього. Він їх поважає. Але вони всі по-різному і за різне карають, забороняють та дозволяють теж різне. Що робити дитині? А це вже залежить від її характеру. Деякі малята пристосовуються. З мамою поводяться так, з татом — інакше, з дідусем обирають третю модель поведінки. А деякі діти активно протестують від такої неузгодженості вимог. І в результаті — дратівливість, плаксивість, агресія.

 

Як будувати гармонічні стосунки з бабусями і дідусями?

· Незабаром після появи маляти необхідно поговорити з Вашими родичами та пояснити їм свої педагогічні погляди.

· Не критикуйте дії бабусь та дідусів при дитині, краще зробіть це після, коректно і тактовно.

· Не прагніть ізолювати Вашу дитину від бабусь і дідусів,— вони багато чого можуть навчити.

· Виховуйте дитину так, щоб вона шанувала літніх родичів.

· Поясніть бабусі, що її досвід дуже важливий, але відповідальність за виховання дитини цілком покладається на її батьків.

 

БАТЬКО

 

Чомусь багато батьків переконані, що поки дитина мала, не вміє ходити та розмовляти, їй цілком вистачить і мами. Не чоловіча ця справа — змінювати памперси та «агукати». От підросте трішечки, тоді й тато може брати участь у процесі виховання.

Якщо дитина знає ласкавий голос батька, його добре обличчя, запах, сміх, якщо вона звикла до турботливих дотиків батьківських рук, отже, тато стане для маляти такою ж важливою людиною, як і мама.

 

А якщо тато постійно відсутній, приходить пізно або сідає біля телевізора, як тільки приходить додому, це означає, що поступово батько буде витиснутий на периферію сімейного життя. У такій родині дитина буде обожнювати тата здалеку, і вважати себе невартим татових уваги та любові. Холодна зневага батька викликає у дитини непевність у своїх достоїнствах, силі та привабливості.

Як це не дивно, але деякі мами теж підтримують таку оману та прагнуть відсторонити тата від «непотрібних» турбот. Якщо Ви — із таких батьків, то вже зараз добре замисліться над тим, якою виросте Ваша дитина. А добре було б із першого моменту появи малюка вдома запросити батька в дитячу кімнату та дати йому можливість колисати, годувати, переодягати. Насправді багато чоловіків просто не впевнені У своїх силах, а зовсім не відмовляються це робити. Любляча мати неодмінно захоче, щоб у дитини був теплий, турботливий і добрий тато. Це означає, що їй, напевно, вдасться побороти свої ревнощі та бажання безроздільно панувати в житті дитини.

 

 

Між іншим, для багатьох родин початок взаємин між татом й дитиною був закладений в сімейній пологовій палаті, коли тато допомагав мамі під час пологів, підтримував її добрим словом і разом із нею привітав появу маляти! У таких родинах стосунки «мама — дитина — тато», як правило, складаються дуже гармонійно.

 

Досвід свідчить, що тільки в дружній парі обоє батьків стабільно відчувають до дитини позитивні почуття: у таких парах батьки пре­красно знають своїх дітей і турбуються про них.

 

Батько — доросла свідома людина, що напевно впорається зі своєю дитиною. Час від часу мамі найкраще дати татові можливість поспілкуватися з дитиною наодинці, відчути себе гордим батьком.

Так чого ж може навчити тато свою дитину в перші роки життя? Перше та основне — любові. Якщо тато спокійний, розважливий і доброзичливий із мамою, ласкавий із дитиною,— це означає, що своєю поведінкою він доводить дитині перший найважливіший урок пізнання світобудови. Він розшифровується маленькою людиною приблизно так: «Мої батьки добрі та гарні. Вони люблять мене. Світ світлий і надійний».

Чим старшою є дитина, тим складніші її взаємини із батьком, що уособлює силу, мудрість і владу. Якщо батько всі попередні роки був близьким другом дитини, то, швидше за все, і в підлітковому віці дитина прийде до батька за порадою.

Для сина або для дочки тато існує в різних ролях. Для дівчинки дуже важливо, щоб тато не принижував її, ставився до неї з повагою, підкреслював її красу та чарівність. Батько для неї — модель майбутнього обранця.

 

Батько — модель ідеального чоловіка для сина. Якщо трирічний хлопчик імітує процес паління, це означає, що його тато, швидше за все, запеклий курець. Якщо хлопчик кричить матері: «Заткнися!» — він, можливо, усього лише наслідує тата. Батькові доведеться відмовитися від всіх звичок, які він не хоче прищепити своєму синові.

Чим старшою є дитина, тим складніше їй відчувати до батька не тільки любов, але й повагу. Вимоги дитини стають усе серйознішими: чи вміє тато плавати? Чи багато він заробляє? Чи вірить у Бога? Підростаючи, син буде здійснювати більш свідомі спроби бути схожим на батька: старанно копіюватиме його ходу, манери, стиль одягу. Якщо син ідентифікує себе з батьком, то це означає, що він захоплюється татом і хоче у всьому на нього бути схожим.

Що вміє гарний тато?

· Відгородити дитину від небезпек.

· Уважно вислухати, бути великодушним, справедливим і чуйним.

· Гаряче уболівати за успіхи дитини.

· Запропонувати корисну пораду.

· Навчити робити правильний вибір.

· Навчити поважати маму.

· Хвалити за гарні вчинки.

· Критикувати за непорядні вчинки.

· Дотримуватися правил, які він прищеплює дитині.

БЛИЗНЮКИ

Коли в родині подвійне щастя та з пологового будинку приносять відразу двох малюків, то, як годиться, і проблем у молодих батьків збільшується рівно вдвічі. Важко, але зате як цікаво!

 

Майже відразу перед батьками постає питання — як же виховувати близнюків? Вік у них однаковий, дуже хочеться виховувати однаково. Але не все так просто. Якщо малята одностатеві — хлопчик і хлопчик або дівчинка та дівчинка,— тоді ще нічого. А якщо у Вас хлопчик і дівчинка? Тоді, незалежно від того, близнюки вони або погодки, виховувати їх вже точно потрібно по-різному.

 

 

Через деякий час Ви станете зауважувати, що насправді Ваші малята дуже відрізняються один від одного: один — шумний, інший — «тихоня», один любить, щоб із ним поговорили, інший може довго перебувати на самоті. Звичайно, є родини, у яких віддають перевагу «рівності» близнюків у всьому: і одяг однаковий, і іграшки, і харчування. Насправді так буває досить рідко. Малята однаково оберуть ті іграшки, які їм більше подобаються, та в їжі пристрасті в них будуть сильно відрізнятися. Чи потрібно одягати близнюків однаково? А Ви уявіть собі Ваших дітей, які вже виросли. Кожний із них побудує своє власне життя, не схоже на життя свого брата або сестри. Так чому ж Ви нав'язуєте свої дітям щось однакове? Як тільки вони зможуть робити самостійний вибір, запитайте, яким кольорам віддає перевагу кожний із них, що йому більше подобається одягати?

 

Близнюки — майже такі ж діти, як всі інші. Майже, тому що все-таки існує досить потужний емоційний зв'язок між такими дітьми. Ви помітите, що досить часто настрій однієї дитини передається й іншому маляті. Якщо дітей розлучають ненадовго, то поводять вони себе більш неспокійно, тривожно. У близнюків порівняно з іншими дітьми є багато психологічних особливостей. Вони пов'язані з постійним існуванням «удвох», у парі, і навіть із тими ускладненнями, які виникають ще на стадії багатоплідної вагітності. Оскільки організм жінки «розрахований» на народження лише одного, то двом або трьом малятам доводиться зазнавати випробувань ще в материнській утробі, і під час пологів — різні «стреси». Правда, сучасна медицина здатна звести до мінімуму їхні наслідки.

До трьох років двійнята можуть відгукуватися на обидва імені і не впізнавати себе в дзеркалі або на фотографії... Батькам важливо втрутитися якомога раніше та за допомогою певних прийомів привчати малюків до того, що в кожного з них — своє ім'я, свої інтереси, своя думка та своя особистість.

 

Якщо Ви хочете, щоб із Ваших близнюків виросли дві самостійні людини, не залежні один від одного, не потрібно постійно підкреслювати їхню подібність.

 

Із самого раннього дитинства слід заохочувати в дітях незалежність, усвідомлення свого Я, надавати значення їхній неподібності, намагатися називати кожного власним ім'ям (хоча часом навіть батькам нелегко розібратися, хто є хто), ставитися до дітей, як до двох різних індивідів, а не як до «однієї людської істоти у двох екземплярах». Бажано, щоб у дітей були різні іграшки, різний одяг, різні домашні обов'язки. Найлегший спосіб підкреслити індивідуальність дітей — зробити їм різні зачіски. Часом важко уявити ту саму дитину з різною зачіскою, у зовсім різному одязі. Але в цьому випадку важливу роль відіграє саме дріб'язок: кольори одягу, форма зачіски, різні стилі одягу. У дитячому садочку, у школі близнюки повинні кожний окремо виконувати свої домашні завдання. У дні народження також необхідний індивідуальний підхід: у близнюків повинні бути окремі подарунки, вітання. Добре, якщо в кожного є свої шафки, тумбочки, де зберігаються їхні речі, іграшки.

Однак, помічаючи та заохочуючи відмінності дітей, слід так само бути особливо уважним. Хворобливе ставлення до успіхів іншого властиве всім дітям, у близнюків же цей стан може доходити до критичної оцінки. Якщо девізом життя близнюків стане фраза «Хто кращий?», то вічний конфлікт Вам забезпечений. Особливо це виявляється в підлітковому віці, коли дитина починає розуміти, що їй подобається, а що — ні, чим їй дійсно подобається займатися, а що їй непотрібно. Але так само, як і всі люди, близнюки потребують емоційного відпочинку, їм обов'язково потрібна «своя територія», на якій вони можуть погратися на самоті, відпочити від спілкування. їм необхідні «свої ігри», а не тільки спільні із братом або сестрою. Вибір гуртків або спортивних секцій повинен бути обумовлений не зручністю для батьків, а інтересами дітей. Один любить малювати, а інший співати? Тоді одного — в студію малювання, а іншого — на хор!

Як тільки дорослий починає спілкуватися з одним малям, інший теж починає вимагати уваги до своєї персони. Тому будьте уважні і не обділяйте увагою одного з дітей. Крім того, обов'язково необхідно підкреслювати індивідуальність кожного маляти.

Знайдіть у своїх дітях щось особливе. Адже в кожній людині є те, чим вона не схожа на іншу. А от порівнювати близнюків навіть шкідливо. Це може призвести до непотрібних ревнощів.

Як виховувати близнюків?

· Намагайтеся підкреслювати індивідуальність кожного маляти.

· Грамотно розподіляйте свою батьківську увагу між дітьми.

· У кожної дитини обов'язково повинна бути якщо не своя кімната, то хоча б «своя територія» у спільній кімнаті.

· Не намагайтеся зацікавити обох дітей однією справою. Нехай кожна обирає собі заняття за інтересами.

· Не порівнюйте дітей!

 

 

БРАТИКИ І СЕСТРИЧКИ

 

У Вас у родині знову очікується поповнення. Ви з радістю мрієте, хто ж народиться — хлопчик або дівчинка. А що із цього приводу думає Ваш первісток? Навіть якщо він зовсім ще малий, не слід тримати його в невіданні. Адже поява братика або сестрички для нього — не менш важлива подія, ніж для мами й тата. Спробуйте поставити себе на місце маляти. До моменту появи немовляти Ваша старша дитина була єдиною, найулюбленішою. Тільки їй безроздільно належали мамина й татова любов. Іграшки дарували тільки їй. І раптом з'являється хтось, хто забирає частину батьківської любові й, спочатку, майже весь батьківський час.

Якщо Ви не підготуєте старшу дитину до появи братика або сестрички, то прояви ревнощів Вам забезпечені.

 

Розповсюджена помилка, яку роблять батьки,— відправлення старшої дитини до бабусі на певний час, коли молодшу дитину тільки забрали з пологового будинку. По-перше, у старшої дитини не буде можливості брати участь у приємних і цікавих турботах. По-друге, вона збереже почуття образи на батьків за те, що заради маляти вони погодилися з нею розстатися. І буде вважати молодшого братика або сестричку перешкодою для свого щастя.

Спільна кімната для старшої та молодшої дитини не завжди корисна. Звичайно, батьки міркують приблизно так: нехай живуть разом, будуть дружнішими, навчаться опікуватися один одним. Все залежить від різниці у віці дітей. Подумайте, наскільки збігається їхній розпорядок дня. А ще гарненько поміркуйте, чи зможуть Ваші малята жити разом. Які в них характери? Найчастіше виявляється, що хтось із малят — більш сильний та активний, а хтось — спокійний тихоня. І таке спільне проживання не матиме великої користі, а скоріше, навпаки, призведе до зайвих конфліктів.

 

Виховуючи дітей, намагайтеся уникати порівнянь. Не слід говорити: «Ти ж старший, а поводишся як маленький».

 

Такі батьківські висловлення боляче вражають Вашого первістка. Він щиро дивується, чому ж раніше він був гарний, а тепер батьки увесь час хвалять молодшого братика або сестричку.

Іноді батьки зауважують, що замість любові старша дитина виявляє агресію щодо молодшої.

 

Не сваріть дитину. Намагайтеся спокійно з'ясувати, чому вона так поводиться. Така поведінка — привід замислитися: можливо, старшій дитині Ви приділяєте занадто мало часу, а, можливо, Ви забули її похвалити або просто погладити по голові.

Як відповідати на каверзні дитячі питання на зразок таких: «Мамо, а ти кого більше любиш — мене або Машу?» Звичайно, мама любить всіх своїх дітей. Але в цей момент маляті важливо почути, що саме його люблять більше. Один тато вигадав таку відповідь: «Всі батьки дуже сильно люблять своїх дітей. І не можна сказати — кого більше або сильніше. Але ти з'явився на три роки раніше, ніж твій брат. Отже, тебе ми любимо на цілих три роки довше».