Як навчити дитину гарних манер?

· Показуйте приклад своєю поведінкою.

· Не намагайтеся навчити всього відразу.

· Будьте позитивними і конкретними. Говоріть про те, що потрібно зробити, а не про те, чого робити не можна.

· Щоб дитина запам'ятала, чому так не можна поводитися, пояснюйте причини.

· Намагайтеся виправляти дитину віч-на-віч, а не в присутності інших людей.

· Хваліть дитину за будь-які прояви гарних манер.

 

ГІПЕРАКТИВНІСТЬ

У медицині навіть існує такий діагноз — «синдром гіперактивності».

 

Ще в ранньому віці дитина виявляє надмірну рухову активність. Мама ні на хвилинку не може залишити її без догляду: дитина то лізе кудись, то тікає. Вона дуже емоційна, легко збуджується, може сміятися без зупинки або, навпаки, раптом розплакатися. Заспокоюються такі діти тільки, коли сплять, та й то довго не засинають. Вночі їм сняться яскраві кольорові сни, а часто буває, що діти скаржаться на нічні кошмари.

Звичайно, активні діти радують батьків. І дорослі рідко звертаються до лікаря зі скаргами на рухливість дитини. Справді, що поганого в руховій активності самій по собі? Повільність, замкнутість скоріше насторожать батьків. Поки малюк перебуває з Вами вдома, все відбувається більш-менш спокійно. Але настав час віддавати дитину до дитячого садочку. Тут уже потрібно досить довго сидіти спокійно на заняттях, грати в ігри за певними правилами, жити за розкладом. А замість цього маля бігає по групі, втрачає інтерес до занять на третій хвилині, і вихователеві не вдається привернути його увагу. Якщо Вам знайомі такі симптоми, отже, у Вас є шанс назвати свою дитину гіперактивною.

Як же відрізнити просто рухливу й жваву дитину від гіперактивної?

Активність останньої звичайно буває значно вищою, ніж того вимагає ситуація. На відміну від своїх однолітків гіперрухлива дитина за будь-яких умов (вдома, у гостях, на вулиці або в дитячому садочку) буде поводитися однаково (вона скрізь буде бігати, стрибати й скакати). У відповідь на нескінченні зауваження й прохання батьків зупинитися, дитина, швидше за все, продовжить бігати й крутитися.

Чому ця поведінкова особливість стає особливо помітною в дитячому садочку? Тому, що саме там дитина вперше потрапляє в ситуацію організовану, що потребує від неї певного ступеня самоконтролю. «Всі діти погано сприймають дитсадівські правила»,— заперечать батьки. Але придивіться до дитячого колективу, і Ви помітите і таких дітей, які досить легко приймають правила. Вони сидять на заняттях, а гіперактивній дитині навіть десять хвилин складно займатися однією справою.

Чим загрожує така поведінка маляті? Якщо батьки не звернуть на це увагу, то в перспективі можливі труднощі в шкільному навчанні.

 

Що ж робити батькам гіперактивних дітей? Через власну імпульсивність гіперактивні діти постійно потрапляють у різні неприємні ситуації. Дорослі постійно роблять їм зауваження. Але не поспішайте сварити і карати свого малюка. Він не винний у тому, що відбувається. А до Ваших окриків і зауважень він рано або пізно звикне і перестане звертати на них увагу.

 

Дитина погано засинає? Спробуйте не вмикати ввечері телевізор, не грайте в рухливі ігри після семи вечора. Корисно погуляти перед сном, скупатися, зробити заспокійливий масаж або проспівати колискову.

Ви не знаєте, як угамувати свого непосиду, що розбалувався? Вам допоможуть ігри за правилами, в яких Ви навчите гіперактивну дитину саморегуляції. Пам'ятаєте, у дитинстві Ви грали в «Морі хвилюється», в «Рибалку й рибку»? Підійдуть й інші ігри, тільки б у них були правила.

Дитина важко переходить від одного виду діяльності до іншого? Попереджайте її заздалегідь, що після прогулянки їй потрібно буде позайматися, а після мультфільму — пообідати.

Досить нелегко, але теж дуже важливо навчити дитину заспокоюватися і спокійно дивитися на те, що відбувається навколо. Для цього Ви можете скористатися наступними прийомами: коли в черговий раз біля Вас буде пробігати Ваш квапливий нащадок, спробуйте зупинити його. М'яко, не підвищуючи голосу, запропонуйте йому відпочити, обійміть за плечі, ласкаво погладьте по голові, зверніть увагу на оточуючих та іграшки, попросіть сказати, що робить тато, бабуся, де знаходиться його улюблений ведмедик, або що лежить на столі. Потім можете сховати яку-небудь іграшку і через якийсь час запитати, що зникло, а що залишилося.

Якщо Ваші зусилля не будуть мати успіху, не засмучуйтеся та не сваріть себе. Краще звернутися за допомогою до психолога. Маючи спеціальні знання, він буде займатися з дитиною сам і розповість Вам, як краще діяти в різних ситуаціях.

 

Як виховувати гіперактивну дитину?

· Не засмучуйтеся і не впадайте у відчай.

· Виявляйте терпіння, розуміння, повагу до особистості дитини, завжди вислуховуйте свого малюка.

· Намагайтеся поводитися спокійно, м'яко, без різких виявів (негативних або позитивних).

· Продумуйте чіткі й розумні межі дозволеного.

· Навчіться керувати увагою дитини, переводити її зі стану активності в стан спокою.

· Придумайте ритуали — колискові, віршики, вправи, які допоможуть маляті заспокоїтися.

 

ГОРЩИК

Немає такої мами, яку хоч один раз не торкнулася проблема приучення своєї дитини до горщика. І всім, без винятку, хотілося б, щоб цей період відбувся непомітно й гармонійно, і, найголовніше, швидко! Але так не буває. Або буває, але дуже рідко. Головний ключик до розв'язання проблеми – терпіння та спокій.

Зараз, коли памперси доступні всім, багато батьків взагалі вважають, що до горщика привчати не потрібно. От підросте, знімемо памперси, і все буде гаразд. А є така категорія батьків, які налаштовані революційно й зовсім протилежно. Горщик із перших місяців! Вони тримають свою дитину над горщиком, чекають... Іноді вдається.

Хто ж правий?

Найголовніше правило, яке потрібно засвоїти батькам, це те, що саджати на горщик необхідно не за віком, а за готовністю самої дитини до горщика.

 

Помітили Ви, скажімо, що в маляти ця «найсерйозніша справа» відбувається в певний час доби. Це означає, що можна спробувати посадити на горщик (за умови, що малюк вже сидить, звичайно). Не забудьте: для першого знайомства горщик обов'язково повинен бути теплим. Інакше переляк і неприємні емоції, а, надалі — і небажання сідати на горщик Вам гарантовані. Так часто буває, що малюка саджають теплою попою на холодний горщик, і він потім нізащо не бажає повторювати цю процедуру. Доводиться горщик ховати - і надовго.

Самостійно проситися на горщик кожна дитина може почати в «індивідуальному» віці. Якщо це відбувається в півтора-два роки – це зовсім нормально. Природою так і передбачено.

 

 

Отже, Ви ласкаво запропонували горщик маляті, посадили, і, розважаючи його казкою або іграшкою, пояснюєте йому зміст того, що відбувається. Потрібно, погладжуючи животик за годинниковою стрілкою, вимовляти звуки, що відповідають процедурі, і спробувати зацікавити його новим завданням. Звичайно, на горщику не можна сидіти подовгу. Хвилин п'ять, не більше. А якщо нічого не вийшло, однаково похваліть малюка. Він же намагався. Скажіть йому підбадьорливі слова, наприклад: «Нічого не вийшло? Ну, спробуємо потім ще, так?» Дуже часто ми чуємо застереження фахівців: не дозволяйте дітям гратися на горщику! Вони звикнуть, і будуть сидіти на горщику годинами. В процесі приучения можна скористатися цією паличкою-виручалочкою.

Надійний спосіб привчити до горщика,— це сказати маляті: «Давай сядемо на горщик і зберемо будиночок». Чому б і не погратися п'ять хвилин? А якщо дитина починає засиджуватися, дуже легко її під­няти, покликати, зробити ще що-небудь цікаве. Вона легко погодиться! Знову ж, все залежить від фрази, сказаної мамою. Якщо мама буде смикати дитину та нудно піднімати: «Ну, вставай, вставай, вистачить висиджувати», можна зазнати поразки. А якщо мама скаже своєму дослідникові: «А тепер пішли подивимося, що там...» (у коробочці, на кухні), то й результат буде відповідним.

Що ще потрібно врахувати, привчаючи до горщика? Ваша дитина повинна бути впевнена, що покакає вона у горщик, або, через п'ять хвилин після сидіння на ньому,— у штанці, батьки ніколи не будуть її критикувати. І завжди будуть любити її однаково. Це дуже делікатна проблема, і розв'язувати її необхідно тільки делікатно. Ніколи не засуджуйте свого малюка за промахи, це так ображає! Наберіться терпіння та не дайте маляті затаїти страх або ненависть до цього страшного предмета, з появою якого розпочалися проблеми. Малята вперті, але вони однаково бруднять і мочать штанці не на зло Вам, повірте. Звичайно, покачати головою під час конфузу необхідно, але не більше того. А кричати або бити, і тим більше карати малюка в такій ситуації недозволено.

Якщо з якої-небудь причини у Вам відразу не вдалося привчити дитину до горщика, і малюк не хоче сідати на нього, заберіть горщик на декілька тижнів, а то й місяць. Обов'язково! Нехай забудеться ворожість до нового предмета. До горщика дитина повинна відчувати тільки позитивні почуття!

Не слухайте розповіді подружок, які повідомляють, що їхні малята вже «давно на горщику». Ваше маля унікальне! Його час ще настане. І тільки Ви знаєте, як все потрібно робити.