Що ж робити, якщо дитині сняться страшні сни? 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Що ж робити, якщо дитині сняться страшні сни?



· Не соромте і не говоріть марні слова: «Ти ж вже великий, як можна боятися?» Це все одно не допоможе.

· Не відправляйте малюка спати в темну кімнату одного, не забороняйте запалювати світло.

· Перед сном посидьте з малюком, поговоріть про щось приємне, погладьте його та заспокойте.

· Не потрібно дозволяти дитині дивитися телевізор, якщо страшні сни бувають у неї досить часто.

· У перші роки життя малюка найкраще носити на руках, проспівати колискову, потім укласти в ліжко.

· Якщо ж сни постійно повторюються, і дитина ввечері не хоче лягати спати, просить залишити ввімкненим світло, то тут необхідна допомога фахівця — психолога або психотерапевта — для того, щоб з'ясувати причини появи кошмарів.

· А що ж Ви самі можете зробити для своєї дитини? Найкраще спати разом із нею, якщо вона ще маленька, або ж поставити ліжка якнайближче один до одного. Тоді дитина буде постійно відчувати Вашу підтримку й те, що вона не самотня.

· Увечері побажайте дитині спокійної ночі, але не додавайте: «Ти тільки не бійся». Це буде, скоріше за все, нагадуванням про страхи, і дитина буде вже очікувати їх, що тільки підсилить занепокоєння та страх.

· Уночі підійдіть до дитини зайвий раз, подивіться, як вона спить, поправте ковдру,— нехай у сні вона відчуває Вашу турботу.

 

СОРОМ'ЯЗЛИВІСТЬ

 

До вас прийшли гості, а дитина сховалася у своїй кімнаті і не хоче виходити. Або на ранку в дитячому саду раптом відмовляється розповісти вірш, що без запинки повторювала Вам ще вчора ввечері. Малюк плаче, ховається за спину мами або тата, намагається, щоб його взяли на руки, або ховає обличчя в складках маминого одягу.


 

У такій ситуації дорослі найчастіше поводяться досить різко. Адже так хочеться, щоб твоя дитина виявила себе на святі краще за всіх. А отут — такий конфуз. «Припини! Поводься як чоловік! Не можна бути таким боягузом!» — чується на адресу дитини. І вона замикається в собі ще більше. Як це не дивно, але саме в таких ситуаціях наші діти отримують величезні психологічні травми. Але той або інший ступінь сором'язливості властивий дуже великій кількості дошкільників.

Батьки зіштовхуються із цією рисою характеру своїх дітей найчастіше в ситуаціях, коли йдуть із ними в гості або приймають гостей у себе. Потрапляючи в незнайому ситуацію або побачивши чужих людей, дитина боїться, притискається до мами, не відповідає на питання дорослих. Особливо яскраво та часто сором'язливість може виявлятися в дитячому садочку, де дитині доводиться спілкуватися з різними вихователями, відповідати на заняттях, брати участь у святах. Їй і так важко, а тут ще й мами поруч немає. І врятувати немає кому! А ще сором'язливість яскравіше всього виявляється в тих видах діяльності, які для малюка є новими. Тому він почуває себе непевно, боїться, що над ним будуть сміятися й соромиться попрохати дорослих про допомогу.

Насправді соромлива дитина доброзичливо ставиться до оточуючих. І навіть до тих, кого вона ще не знає. Малюкові хочеться спілкуватися, але одночасно він відчуває велике внутрішнє напруження. Воно виявляється в нервових рухах, стані емоційного дискомфорту, страху звернутися до дорослого, виявити свої бажання. Іноді такий малюк взагалі не відгукується на звернення або відповідає односкладово, дуже тихо, пошепки.

Особливо гостро проблема сором'язливості виявляється в п'ятирічному віці. Саме в цей момент у дітей формується потреба в повазі дорослого. Дитина гостро реагує на зауваження, ображається на жарт, іронію на свою адресу. Саме в цей період їй особливо потрібні похвала й схвалення. Отже, батькам і вихователям необхідно поводити себе особливо уважно й делікатно стосовно соромливої дитини.

Найбільш вразливими в соромливого малюка є його почуття і переживання. Він не виявляє свої емоції відверто. А коли в цьому все-таки виникає необхідність, просто замикається в собі.

 

Не потрібно думати, що у всіх соромливих дітей низька самооцінка. Навпаки, ставлення до себе в них саме непогане. Але соромливим дітям часто уявляється, що інші ставляться до них гірше, ніж вони самі ставиться до себе. Із часом у соромливих дітей спостерігається тенденція до розриву в оцінці себе самими та іншими людьми. Вони продовжують високо оцінювати себе зі своєї точки зору але усе нижче з погляду дорослих —


 

 

батьків і вихователів. Сумнів у позитивному ставленні до себе інших людей вносить дисгармонію в самовідчуття дитини, змушує її мучитися сумнівами щодо цінності свого Я. Усе, що робить такий малюк, перевіряється ним через ставлення інших. Надмірна тривога щодо свого Я часто відсуває на другий план зміст його діяльності. Він зосереджений не стільки на тому, що робить, скільки на тому, як його оцінять дорослі. У сором'язливої дитини особлива будова споживчо-мотиваційної сфери: особистісні мотиви завжди є головними, відсторонюючи собою пізнавальні та ділові.

Дорослим необхідно проаналізувати своє ставлення до дитини. Безумовно, мама й тато люблять її, але чи завжди вони висловлюють це почуття? Чи часто говорять їй про свою любов? Може бути, їй неї вистачає батьківської підтримки?

Часто дорослі звертають увагу на своїх дітей лише тоді, коли ті щось роблять неправильно, досягнення й гарні вчинки малят часом залишаються непоміченими.

 

А сором'язливі діти потребують підтримки набагато більше, ніж їхні несором'язливі ровесники. І цінують вони цю підтримку сильніше, тому що вміють глибоко відчувати добре ставлення і тільки тоді заспокоюються. Без задоволення цих потреб у дитини не формується фундамент її розвитку: довіра до людей, що дозволяє активно та безбоязно входити до навколишнього світу. Дорослі повинні навчитися бути уважними до малюка не тільки тоді, коли той звертається за допомогою, але й тоді, коли вона, на перший погляд, йому не потрібна.

У чому полягає така підтримка? Це різні способи схвалення того, що робить малюк. Головне — продемонструвати йому, що його старання та успіхи замічені й оцінені позитивно. Наприклад, побачивши, як дитина споруджує будівлю з кубиків, можна звернутися до неї: «Ти, напевно, будуєш гараж для машини? У тебе добре виходить». А, помітивши, як малюк наполегливо намагається надягти й застебнути чобітки, не буде зайвим похвалити його: «Ти так намагався надягти чобітки, і в тебе вийшло. Чудово!»

Як перебороти дитячу сором'язливість?

· Частіше говоріть дитині про те, як Ви її любите.

· Не критикуйте.

· Грайтеся з дитиною в ігри, де вона зможе виявити свої емоції. Підтримуйте дитину в її справах.


 

СОСКА

 

Дискусія на тему «Чи привчати дитину до соски?» триває багато років. На користь соски висловлюються ті батьки, чиї малята поводяться неспокійно, погано засинають. І саме соска допомагає приспати та заспокоїти дитинча. Але батьків лякають розповіді про те, що тривале використання соски може зіпсувати прикус у дитини. Говорять навіть, що діти, яким давали соску, повільніше розвиваються. Але це вже численні батьківські «страшилки»...

Є такі малята, які самі дуже неохоче звикають до соски. Вони випльовують її, і привчити маленьку людину до незручного кляпа в роті вдається тільки завдяки великій наполегливості мами або тата. У такому випадку краще діяти так, як Вам підказує мудрий малюк. Можливо, у нього є які-небудь проблеми з носовим подихом, і зайва перешкода зовсім ні до чого.

Взагалі, якщо Ви — уважні батьки, то дитина сама дасть Вам зрозуміти — потрібна їй соска чи ні. Головна рекомендація — жодного насильства. Не хоче — не потрібно.

 

А якщо малюк неспокійний, важко засинає, а соска допомагає йому заспокоїтися, то не потрібно виявляти героїчну стійкість і слухати голосні лементи із думкою «Соску не дам нізащо!» Дайте маляті «заспокоювач».

І все-таки, не потрібно зловживати цим засобом. Якщо дитина спокійно заснула, соску можна тихенько забрати. Та й коли дитина не спить, в ній теж немає великої необхідності. Нехай маленький ротик буде вільний від перешкод та учиться розмовляти. Крім того, саме в цей період дитина обстежує навколишній світ за принципом «усе до рота». А тут соска заважає!

Із питанням «Давати соску або не давати?» дещо розібралися. Тепер поговоримо про те, як же безболісно облишити її. Це виявляється дуже складно для багатьох батьків.

Іноді зовсім зненацька вдається позбавити малюка звичної соски за один день, точніше — за одну хвилину. Тобто батьки просто ховають соску, а малюк, якому вона насправді вже не потрібна, легко погоджується на таке «позбавлення».

Але найчастіше буває інакше. За короткий термін соска стає Вашим надійним помічником. І вже самим батькам важко її облишити. Адже так зручно за її допомогою швидко заспокоювати малюка!

Існує зовсім чіткий часовий період, коли відучити дитину від соски набагато легше. Звичайно, кожний малюк індивідуальний. Як тільки Ви помітите в малюка перші ознаки готовності кинути соску,— відразу за справу! Якщо дитина засинає без соски та не виявляє


 

 

інтересу до неї, поки не побачить,— час «хапати момент». Не потрібно викидати соску в перший же день, коли дитина почне смоктати її менше. Та й потреба смоктати не може скоротитися так різко. Дотримуючись побажань дитини, починайте поступово відучувати її. Спробуйте розповісти їй на ніч казку, проспівайте колискову, займіть її увагу, поки вона не засне. Удень намагайтеся розважити дитинку цікавими іграми, прогулянками, постарайтеся максимально її відволікти. Не вийшло? Не засмучуйтеся. Спробуйте пізніше. Наприклад, місяців після восьми. Паралельно намагайтеся привчати малюка пити із чашки, їсти з ло­жечки та поступово вилучайте з обігу пляшечки. А ще — намагайтеся приділяти дитині більше уваги, будьте з нею ласкавішим.

Якщо ж процес затягнувся й Вашому малюкові вже два роки, можете використати казку і вигадати, що саме Вашої соски не вистачає нещасному зайчикові або іншому маляті. Можна навіть урочисто віднести її та передати (не насправді, звичайно).

Можливо, дитина це витримає спокійно та просто звикне спати без соски. Але існує і велика ймовірність того, що період відлучення буде досить тривалим і психологічно важким як для дитини, так і для батьків. Наберіться терпіння та зрозумійте: для малюка це — перше в житті розставання зі звичною будовою його маленького світу. Смоктання перед сном — своєрідний ритуал, після якого він звик добре засинати. Не сприймайте його небажання відмовитися від соски як каприз — адже ми, дорослі, теж не любимо відмовлятися від своїх звичок, хоча, і розуміємо, що деякі з них — шкідливі. Малюк ще не усвідомлює, що шкідливо, а що — корисно, тим більше що соску дала йому мама. Якщо Ви відчуваєте, що дитині потрібна соска, не звертайте уваги на те, що говорять сусіди або родичі. Це — Ваша дитина, і тільки Вам краще знати, що їй зараз потрібно.


 

Хочете відучити від соски різко — поміркуйте, чи не викличе в неї це психологічну травму, адже, якщо малюк прив'язаний до свого першого друга та улюбленої іграшки, відвикання для нього в будь-якому випадку буде стресом. Для дитини різкість незрозуміла, вона звикла до Вашої турботи та уваги до кожного її кроку. Поставтеся до цього із чуйністю, прислухайтеся до неї та до її потреб.

Було б неправильно забирати в малюка соску силоміць або робити вигляд, що Ви її втратили, у той момент, коли дитині не по собі, і вона благає дати її.

 

Не потрібно сердитися на дитину або дражнити її із цього приводу. Малюку потрібно допомогти «перерости» цю звичку.

Що робити із соскою?

· Кожні батьки самі можуть прийняти рішення — виховувати малюка із соскою або без. Великої різниці в розвитку дітей Ви не помітите.

· Використовуйте соску тільки для того, щоб заспокоїти дитину, або під час засинання.

· Ніколи не намазуйте соску гірчицею або іншою гидотою. Результат буде негативним, і психологічна травма дитині теж буде забезпечена.

· Не кричіть на дитину, якщо хочете, щоб вона відучилася смоктати соску. Говоріть ласкаво та спокійно.

· Не лякайте розповідями про те, що якщо дитина і далі буде смоктати соску, то трапиться щось жахливе.

· Якщо малюк сам вирішив відмовитися від соски, не упустіть момент.

 

СТРАХИ

Страх — це корисна емоція. Дитина, що нормально розвивається, повинна обов'язково «уміти боятися». Але існує тонка грань, за якою звичайний «нормальний» страх стає нав'язливим, перетворюється на фобію і робить із нормальної дитини невротика. Часто це відбувається тому, що ми, дорослі, помилково думаємо: якщо не звертати на страхи увагу наших дітей або дорікати їх за те, що вони чогось бояться, то все минеться.

Страхи відрізняються в дівчаток та хлопчиків, у дітей із повними та не­повними родинами, у дітей, що часто хворіють, та ослаблених, у фізич­но розвинених та у тих, чиї родини перебувають у стані конфлікту.


 

 

Дослідження психологів і педагогів останніх років виявили дуже цікаві відомості про те, чого саме бояться наші сини та дочки. У списку виявилося 29 різних страхів. Серед них: страх самотності, напади, захворювання, своя смерть або смерть батьків, боязнь незнайомих людей, страх перед покаранням зі сторони батьків, острах казкових персонажів. Дивно, але навіть у наш час, коли удосталь з'явилося всіляких монстрів, діти, як і раніше, бояться Баби Яги, Кощія, Бармалія й Змія Горинича. Діти бояться запізнитися до дитячого садочка і школи, а також нічних кошмарів, темряви, тварин і комах (ведмедя, вовка, собак, змій і павуків). У дітей спостерігається страх висоти, глибини, замкнутого простору (тісноти), страх транспорту, стихії (повені, землетрусу, пожежі, води, вогню), війни, відкритих просторів, лікарів, крові, уколів, болю, раптових звуків.

Часто малята бояться засинати в темній кімнаті. А батьки щиро дивуються і наполегливо укладають дитину, так ще й соромлять: «Ти ж уже великий. Нікого отут немає. Спи!»

 

Вимикають світло, ідуть і двері зачиняють. А дитина — зовсім не боягуз. Справа — в багатстві дитячої уяви. Маляті вчуваються звуки, тіні на стіні перетворюються на Бабу Ягу або іншого казкового героя. Не вважайте проявом своєї слабкості те, що Ви залишите в кімнаті невеликий нічничок у вигляді світлячка або відкриті двері. Посидьте поруч, розкажіть добру казку. А ще перед сном не вмикайте телевізор. Навіть коли він працює в «фоновому» режимі, дитина отримує безліч зайвої негативної інформації.

Маленькі діти, як і дорослі, бачать сновидіння. І ці сновидіння можуть бути як яскравими й веселими, так і страшними. Різниця між дитячими та дорослими снами — тільки в тому, що дорослі, прокинувшись, розуміють, що вони бачили сон. А малята вважають свої сновидіння за реальність. І ще довго бояться того, що їм наснилося. Якщо дитина часто розповідає Вам про те, що їй наснилося щось страшне, не намагайтеся змусити її це забути. Краще пограйте в гру, розіграйте її страшний сон у ляльковій сценці та зробіть цю сценку смішною.

Часто, коли дитину приводять до дитячого садочка або мама просто йде на роботу, дитина починає плакати і вередувати, тому що їй страшно залишатися одній. І навіть якщо мама йде, а бабуся, наприклад, залишається, страх однаково може виникнути. Найкращий спосіб — це допомогти дитині навчитися чимось себе займати, познайомити її з різними іграми. Якщо вона буде творчо самовиражатися, тоді їй ніколи буде придумувати різноманітні жахи.

Від чого виникають дитячі страхи? Всіх причин і не перелічити. Наприклад, від надмірної батьківської опіки, коли постійно «Туди не ходи, там небезпечно», «Цього не займай! Поріжешся». Від занадто високої вимогливості або холодності батьків. Від занадто


 

 

жорстоких покарань. Від частих батьківських сварок. Від тривалого перегляду мультфільмів або слухання книг зі страшними, жорстокими сюжетами, від багатогодинних комп'ютерних ігор.

Як же допомогти маляті впоратися зі своїм страхом? Можна дати дитині захисника. Це може бути реальна людина, наприклад, брат або тато. А може бути і м'яка іграшка, наприклад, великий плюшевий собака.

Не смійтеся над розповідями дитини про те, що їй сниться або чого вона боїться. Нехай намалює свій страх, розповість, що саме її лякає. А потім Ви домалюєте цій страшилці смішну мордочку, посадите її в клітку, придумаєте смішне ім'я. Якщо малюк боїться чогось реального, наприклад, грози, можете розповісти йому, що таке гроза насправді. Якщо малюк інформований, то він озброєний.

Що робити зі страхами?

· Намагайтеся зрозуміти причину дитячого страху.

· Не соромте дитину, якщо вона чогось боїться.

· Допоможіть маляті перестати боятися (поясніть, зробіть щось разом).

· Навчіть дитину не боротися зі своїм страхом, а інакше до нього ставитися.

· Перед сном грайтеся з дитиною в спокійні ігри та читайте добрі казки.

· Перетворіть дитячий страх на щось нестрашне.


 

ТВОРЧІСТЬ

Коли в малюка з'являються перші творчі прояви? Тоді, коли він із захватом малює на новеньких шпалерах? Або збирає з конструктора щось неуявне, але говорить, що це автомобіль? Або коли він співає власну пісню з незрозумілими словами і мелодією? Не злякайте!

Головне завдання батьків — не налякати цю саму творчість, тому що зробити це легко.

 

Досить однієї необережної репліки, і все. Малюк замкнеться і перестане творити. Якщо Вас так дратують зіпсовані шпалери, придумайте, де Ваш юний геній зможе випробувати свій талант. Може, це буде аркуш ватману або просто рулон старих шпалер!

Підтримайте! Якщо Ви помітили, що в дитини з'явилося бажання малювати, ліпити або конструювати, створіть їй умови. Пластиліну або глини повинно бути багато, і не потрібно сваритися, якщо щось забруднене. Просто дайте дитині фартух або домашній одяг, які можна не дуже берегти. Продумайте спеціальне робоче місце для малюка, де б він зміг спокійно позайматися улюбленою справою.


 

Похваліть! Навіть якщо дитячий витвір або малюнок ще не дуже досконалі. Але вони створені своїми руками й придумані своєю головою!

Оцініть! Дитина дуже часто чекає не тільки батьківської похвали. Їй дуже хочеться, щоб її творчість оцінили по-дорослому, сказали, що особливо вдалося, а над чим необхідно б ще попрацювати. Тому, розглядаючи дитячий витвір, будьте об'єктивні, але позитивні.

Якщо Ви бачите, що малюкові потрібна допомога, а Ви її надати не в змозі, то потрібно звернутися до фахівців. Існує безліч кружків і секцій, де Вашій дитині допоможуть рухатися далі й навчать основ будь-якої майстерності.

Дуже часто, щоб дитина могла розвиватися і далі у своїй творчості, їй необхідна не тільки позитивна оцінка родичів, але і визнання досить широкого кола людей.

 

Тому, якщо є така можливість, улаштуйте своєму малюкові виставку його робіт або надайте можливість взяти участь у конкурсі. Це буде гарним стимулом для того, щоб він хотів продовжувати творити й далі.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-09-20; просмотров: 245; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.222.161.54 (0.059 с.)