Як зробити так, щоб пробудження і засинання були легкими.

• Дотримуйтеся режиму дня.

• Не позбавляйте малюка денного сну.

• Перед сном грайте з дитиною в спокійні ігри.

• Співайте колискові.

• Ніколи не сваріть маля перед сном.

• Дайте дитині м'яку іграшку.

• Не будіть дитину різко.

• Перехід від сну до пробудження повинен бути поступовим.

 

 

ІНТЕРНЕТ

Сучасні діти отримують значний обсяг інформації не тільки з телевізійних програм. Найбільше джерело інформації для дитини, що зазнає найменшого контролю,— це Інтернет. Із чим зіштовхується дитина, потрапляючи у Всесвітню мережу?

По-перше, із різноманітними чатами, форумами, ICQ, сайтами знайомств. Багатьох батьків зовсім не турбує той факт, що дитина годинами сидить біля комп'ютера або навіть ходить в Інтернет-кафе.

«Що страшного,— запитає батько,— якщо дитина в Інтернеті поспілкується зі своїми однолітками?»

 

Можливо, що й нічого поганого. Але в цьому і полягає підступництво інтернет-спілкування, що ніколи не знаєш, хто твій співрозмовник. Домагання педофілів через Інтернет щорічно зазнають близько 30 % юних користувачів мережі. Адже дитина за своєю суттю дуже довірлива. Досить часто такі дорослі співрозмовники провокують дитину на непотрібні в цьому віці фантазії, наполягають на реальній зустрічі.

 

 

Також чималу небезпеку для дитини являють онлайнові магазини, віртуальні казино, сайти-«халяви». Саме онлайнові ресурси лідирують у списку причин, що спонукають дитину красти гроші в батьків. За бажанням тут можна купити абсолютно все: і музичні диски, і іграшку, що сподобалася. А у віртуальному казино, що заманливо пропонує виграти значну суму, так і хочеться випробувати свою удачу.

Багато батьків цікавляться, в якому віці дитині можна дозволити «ходити» в Інтернет. Відповідь дуже проста: у тому віці, коли Ваша! дитина вже повністю усвідомлює свої вчинки, зможе відокремити корисне й потрібне від шкідливого й небезпечного.

Крім того, незміцніла дитяча психіка ще не готова до атаки професійної реклами, адже Інтернет переповнений помітними заголовками. І дитині так і хочеться клацнути мишкою, щоб побачити щось загадкове. Тому намагайтеся не пускати процес користування Інтернетом на самоплив.

Регулярно цікавтеся, які сайти відвідує Ваша дитина, що цікавого вона там довідалася.

 

Не завадить і самому побувати на цих сайтах та подивитися, чим цікавиться Ваша дитина.

Якщо Ви не в змозі регулярно контролювати цей процес, зверніться до професіоналів, які поставлять на Ваш комп'ютер необхідні «фільтри», що закривають доступ на порносайти та інші «недитячі» ресурси.

 

Як зробити так, щоб Інтернет давав дитині користь, а не зашкоджував?

· Поясніть дитині, що її співрозмовники в мережі — люди незнайомі, тому не слід ділитися особистою інформацією, розповідати про свою родину, а тим більше зустрічатися.

· Забороніть дитині публікувати в Інтернеті свою домашню адресу, домашній та мобільний телефон, посилати незнайомим людям свої фотографії.

· Контролюйте доступ дитини до небажаних ресурсів.

· Розповідайте дитині про віртуальні казино, безкоштовні сайти та онлайнові магазини. Поясніть, що платити однаково доведеться, причому з батьківської кишені.

 

ЇЖА

Їжа — чи не найважливіше питання для батьків. Із перших днів життя дитини ми хвилюємося, щоб вона з'їла не багато й не мало, щоб апетит був відмінний. І це виправдано, тому, що їжа — основа не тільки розвитку, але й виживання.

Батьків дуже турбує, коли маля мало їсть. Наприклад, коли малятам виповнюється півтора-два роки, багато хто з них стають «малоїжками». Це відбувається тому, що під час грудного вигодовування в організмі маляти накопичується жировий запас, що потрібний на початку переходу до справжньої дорослої їжі.

Дорослі часто не звертають уваги на причини поганого дитячого апетиту.

 

Ну чому, коли ми не хочемо їсти спекотного літнього дня, наші діти повинні їсти так само, як звичайно? Насильницьким годуванням в такому випадку Ви досягнете тільки зворотного результату.

Знижується апетит і під час хвороби. Але це природно для людського організму! Так чому ж ми щосили намагаємося нагодувати захворілого малюка, умовляючи його, що чим більше він з'їсть, тим скоріше видужає? Організму просто важко в такому ослабленому стані перетравлювати їжу.

Погодьтеся з тим фактом, що немовля прекрасно знає, коли йому настав час їсти. І воно голосно сигналізує нам про це своїм лементом. А от момент насичення для багатьох мам незрозумілий: «Може, маля просто утомилося смоктати або захотіло спати, але ще не наїлося?» А коли дитина підростає, мами так само не хочуть чути, що маля вже наїлося і більше не хоче. Як це так,— не хоче? У такому віці дитина обов'язково повинна з'їсти стільки-то грамів такого-то продукту! І отут-то і починається насильницьке годування.

Будьте спокійні! У кожної дитини від природи прекрасно розвинене почуття самозбереження, і тому голодувати вона не буде.

 

 

А якщо Ви в родині не домовилися, і бабуся є затятою прихильницею «теорії годування за будь-яких умов», Ви дотримуєтеся демо­кратичної позиції, а тато вважає, що можна діяти залежно від обставин, дитина дуже незабаром зрозуміє, що всіма Вами можна маніпулювати. І тоді стережіться! їсти краще вона не буде, а от Ви з нею намучитеся. Тому, насамперед, домовтеся — змушувати малюка їсти чи ні.

Дуже важливо, як організований у Вашій родині режим харчування. Є такі родини, в яких їдять суворо у визначений час, а є такі, де можуть перекушувати майже весь день. Мами, які дотримуються другої позиції, щиро вважають, що вчиняють добре. Адже дітям корисно дробове харчування — невеликими порціями декілька разів на день. Дотримуватися режиму харчування, звичайно, не зашкодить, особливо старшим дітям. Але неправильним буде і повне скасування перекусів. Головне — що саме ми даємо «погризти» маляті. Фрукти, несолодкі сухарики зі звичайного хліба у невеликих кількостях, сухофрукти — так, мабуть, буде добре. А цукерки, булочки й тістечка не повинні бути доступні постійно.

Багатьом дітям властива одноманітність у виборі продуктів харчування. Вони люблять лише декілька продуктів або їхнє сполучення і без ентузіазму погоджуються спробувати що-небудь новеньке. Такий консерватизм може бути тимчасовим. Наприклад, тиждень маля із задоволенням їсть сир, а потім починає їсти яблука або банани. Тому не слід ставити собі за мету максимально урізноманітнити раціон дитини, їй це просто не потрібно.

Пам'ятайте, що перші смакові властивості формуються в дітей приблизно до трьох-чотирьох років, а потім настає час стабільності в смаках, і малюк обирає з того, що йому вже знайомо.

 

Як годувати дитину?

• Прислухайтеся до дитячого організму. Він сам підкаже, як часто й чим його годувати.

• Ніколи не пропонуйте малюкові їжу, щоб заспокоїти його, коли він плаче.

• Не хвилюйтеся, якщо іноді дитина відмовляється від вечері або від половини обіду. Вона своє потім надолужить!

• Не годуєте дитину під час перегляду мультиків, у цирку або театрі. Такий стереотип поведінки закріплюється надовго.

• Не влаштовуйте «спектакль» під час годування. Наступного разу дитина взагалі відмовиться їсти, якщо їй не розкажуть казку або не проспівають пісеньку.

 

КАПРИЗИ

Батьки карапузів 2-3 років часто скаржаться, що їхні милі, слухняні діти раптом перетворилися на некерованих чудовиськ. Завдяки тому, що сьогодні з'явилася велика кількість літератури для батьків, багато мам і тат вважають, що капризи та істерики — це закономірний етап у розвитку дітей молодшого дошкільного віку, що в такий спосіб вони пізнають світ людських взаємин, визначають межі дозволеного й недозволеного, і, це, зрештою, «саме мине».

Дійсно, капризи, що виникають у трирічної дитини, швидше за все, є виявом кризи трьох років, коли малюк прагне бути самостійним. Дитина відокремлює себе від навколишнього світу і виробляє своє власне до всього ставлення. Починається процес побудови власної індивідуальності. Із чого почати простіше всього? Звичайно, із протесту! Батькам важливо в цей момент зрозуміти, що їхнє маля підросло і вимагає нового до себе ставлення. У протилежному випадку капризи будуть посилюватися.

Часто доводиться спостерігати таку ситуацію, коли дитина, щось вимагаючи в мами, раптом падає на землю й починає кричати.

 

Мама розгублена, вона відчуває незручність. Та і з малям вона впоратися не може. Чому таке відбувається?

Непослідовність дозволів і заборон, коли мама дозволила, а тато заборонив, або сьогодні щось можна, а завтра вже не можна — призводить у дитини до таких нервових зривів. «Як же так, тато мені дозволяє їсти цукерки й заходити в глибокі калюжі, а мама — ні. Сьогодні мені не можна дивитися телевізор, а вчора було можна»,— думає маля.

Причини капризів та істерик можуть бути різноманітними: утома, нудьга, хвороба, розчарування, страх, гнів, ревнощі або відраза. Малюк починає сердитися, коли бачить, що все відбувається не так, як йому хочеться. Розчарування — природна реакція, як тільки дитина усвідомлює, що в неї ще недостатньо сил, щоб зрушити з місця важку валізу або ящик, або їй ще не вистачає спритності і вправності, щоб вставити компакт-диск у програвач, або дістати бажану іграшку.

 

 

Через розчарування відбуваються падіння на підлогу, брикання ногами, плач і лементи. Коли дитина трошечки заспокоїться, обійміть її та заспокойте: «Прикро, коли тобі хочеться щось зробити, а не виходить. Але в тебе обов'язково вийде».

Є ще дуже цікаві ситуації, коли дитина за допомогою своїх капризів та істерик намагається маніпулювати дорослими.

 

Це випадки, коли малюк знає, що якщо він буде впиратися або вередувати довго, то мама обов'язково поступиться, бо він запам'ятав, що колись так уже траплялося. Кращий засіб — не йти на поводі в дитини. Якщо це можливо, просто вийдіть із кімнати. Спроби умовити або поговорити з дитиною можуть мати зворотний ефект. Поговоріть із нею тоді, коли вона заспокоїться.