Як допомогти дитині позбудеться шкідливих звичок?

· Більше спілкуйтеся з дитиною, дізнавайтеся про неї.

· Займіть малюка спортом. Чим більше активних рухів він буде робити, тим легше зникнуть шкідливі звички.

· М'які іграшки, колискові й добрі казки допоможуть Вам у боротьбі зі шкідливими звичками.

· Різноманітні творчі та інтелектуальні заняття допоможуть Вам зробити життя дитини цікавим й наповненим.

· Зверніть увагу на те, як Ви звичайно розмовляєте з малям. Не кричіть і не принижуйте його.

ШКОЛА

Коли дитина йде до школи, у неї починається нове життя, зовсім інше, ніж колись. Раніше її не оцінювали, не викликали до дошки, не задавали домашніх завдань і ще багато різноманітних «не».

Те, як дитина буде вчитися в школі, багато в чому залежить від батьків, тому що дітям не під силу наодинці впоратися з безліччю проблем, з якими вони зіштовхнулися.

Чим батьки можуть допомогти? По-перше, розумінням того, що теза «Ми її у Вашу школу віддали, Ви тепер за все і відповідаєте» не спрацьовує. І в школі дітей таких батьків відразу видно. Чомусь це далеко не зразкові учні.

Постійно підтримуйте гарні стосунки із учителями Вашої дитини. Приходьте в школу не тільки на батьківські збори. На них часто розв'язуються лише організаційні питання, та і обговорювати успіхи і невдачі кожної дитини в присутності інших батьків не стане жоден грамотний учитель. У Ваш вільний час домовтеся із учителем про зустріч і поставте питання про те, що Вашій дитині дається легко, а що — складно, як вона поводиться, чим Ви можете їй допомогти. Така батьківська позиція принесе користь усім. Ви будете знати, як справи з успішністю з предметів, як Ваш малюк спілкується з однокласниками, зможете вчасно допомогти, якщо є необхідність. Учитель побачить Вашу зацікавленість, можливо, довідається більше про Вашу дитину. Та й малюк буде знати, що в нього є надійний тил, і буде менше тривожитись.

Коли дитина приходить зі школи, візьміть собі за правило запитувати: «Що нового ти довідався сьогодні в школі?» і не ставити запитання: «Яку оцінку ти отримав?» Цим Ви підкреслите, що для Вас важливішими є саме ті знання, які здобуває дитина, а зовсім не формальні оцінки, які часто бувають необ'єктивними.

 

Хваліть дитину за будь-які досягнення в школі. Причому, важливі не тільки успіхи з предметів, але й те, як малюк вчиться знаходити вихід із різноманітних складних ситуацій.

Уважно спостерігайте за дитиною. Можливо, вона погано засвоїла тему з математики тому, що погано себе почувала або не виспалася. Пам'ятайте, що протягом навчального року існує декілька критичних періодів, коли діти більше утомлюються і в них різко знижується працездатність. Саме в цей час вони особливо гостро відчувають потребу у Вашій увазі й турботі. Це, як правило, кінець другої чверті, перший тиждень після зимових канікул і середина третьої чверті. Саме в цей час обов'язково зверніть увагу на режим дня.

 

 

Завжди тримайте себе в руках. Шкільне життя повниться несподіванками, і дитина повинна бути до них готовою. Так само, як і батьки. Якщо малюк приніс зі школи погану оцінку або зауваження в щоденнику, не потрібно влаштовувати скандал. Просто поговоріть із ним про те, чому так сталося, хто був не правий, і разом придумайте, як виправити ситуацію. А якщо Ви вирішите покарати малюка за погану оцінку, будьте впевнені, нічого гарного із цього не вийде. У дитини з'явиться страх і небажання йти до школи.

Контролювати свої емоції — головне батьківське завдання. Лементи, ремінь, нудні нотації — поганий вихід із ситуації.

Краще сядьте разом із дитиною і разом зробіть домашнє завдання або розв'яжіть приклади з контрольної роботи.

 

Як допомогти дитині навчатися в школі?

· Допомога та увага до дитини повинна замінити суворий батьківський контроль.

· Встановіть довірчі стосунки із учителями.

· Після школи запитуйте в дитини: «Що нового ти довідався сьогодні в школі?»

· Хваліть малюка за шкільні досягнення.

· Контролюйте свої емоції, не сваріть за погані оцінки.

· Якщо є необхідність, допомагайте дитині виконувати домашні завдання.

 

ЯБЕДА

«Ябеда — корябеда, солоний огірок!» — кожний із нас із дитинства знайомий із цією дражнилкою. Більшість батьків дуже стурбована тим, щоб їхня дитина не стала ябедою. Можна сказати, що стурбовані навіть надто.

Якщо Вашому малюкові ще немає трьох років, і він раптом приходить до Вас і розповідає, що його старша сестричка не прибрала в кімнаті, як Ви наказали, що це — ябедництво чи ні?

Поки малюк ще не може проаналізувати наслідки своїх учинків, такі його слова будуть просто бажанням поділитися з мамою або татом інформацією. Дитина не розуміє, що за це старшу сестричку можуть насварити. Та й взагалі, маленька людина, якій ще не виповнилося трьох років, тільки-но навчилася говорити. Якщо Ви почнете її відразу сварити, розповідати, що «ябедничати недобре», сварити старшу дитину, скориставшись інформацією, принесеною молодшою дитиною, то така поведінка може закріпитися надовго. Крім того, Ви посієте ворожнечу між дітьми, тому що старшій дитині навряд чи сподобається, що її сварять, хоча й за справу.

Краще в такій ситуації перемкнути увагу дитини, розпочати цікаву гру, зайняти домашніми справами. А старшій дитині непохитно, але м'яко натякніть, що необхідно зробити те, про що Ви просили раніше.

Батькам малят, що знаходяться в періоді від трьох до п'яти років, теж потрібно розуміти, що дитина не переслідує ніякої «зрадницької» мети, розповідаючи, що Вася вдарив Сергійка, або, що Маша відняла ляльку у Віти. Проаналізуйте своє власну поведінку. Як часто Ви давали оцінку (причому, не завжди позитивну) діям інших людей у присутності дитини? Але ж саме в період від трьох до п'яти років малюк прагне копіювати поведінку дорослих.

«Але я ж не ябедничаю,— заперечите Ви.— Просто емоційно розповідаю про поведінку людей, що мене вразили». От і дитина ділиться з Вами своїми емоційними потрясіннями. Тому будьте гранично уважні, обговорюючи проблеми людських взаємин у присутності дітей.

 

Що буде, якщо Ви перервете дитячу розповідь категоричним «Не ябедничай»? Швидше за все, дитина замовкне, і в неї надовго зникне бажання ділитися з мамою своїми дитячими проблемами або спостереженнями. І все ж не отримана відповідь на питання: як правильно чинити в такій ситуації?

Намагайтеся вислухати дитину. Запитайте, що вона думає про цю ситуацію. Чи правильно вчинив Вася? А Сергійко? Як би малюк діяв на місці дітей?

 

Якщо Ви бачите, що малюк відчуває складність в оцінках, можете дати свою версію того, що сталося. Але не перестарайтеся, щоб Ваша авторитетна думка не зашкодила самостійності дитини.

Якщо Ви помітили, що малюк схильний занадто критично оцінювати те, що відбувається навколо, бачить тільки негативне, намагайтеся акцентувати його увагу на чомусь гарному, частіше позитивно оцінюйте оточуючих Вас людей. Тоді і в дитини сформується позитивний образ світу.

 

А як же бути з ябедами? Може, їх і зовсім не буває? Звичайно ж, вони є. Згадайте, у Вашому дитинстві напевно була дівчинка-відмінниця, що з поважним виглядом повідомляла вчительці про провини інших однокласників. Такі діти страждають тому, що дорослі є для них занадто великим авторитетом. А дорослі найчастіше цим безсоромно користуються. «Ти повинна сказати правду! Хто це зробив?» — звертається батько або вчитель до такої дитини. І тим самим ставить малюка у дуже складну психологічну ситуацію — підвести дорослого або бути ябедою серед дітей. Тому, отримуючи чергове зізнання в маляти, гарненько поміркуйте про наслідки!

 

 

Справжній ябеда — це дитина, що отримує задоволення від наслідків. Від того, що її слова стали причиною покарання інших дітей. Рухати нею може почуття образи або помсти — хтось обійшов її в грі, отримав більше любові й ласки. Іноді причиною може бути прагнення до лідерства і невдачі на цьому шляху. Іноді в родині, де є декілька дітей, ревнощі може змусити дитину ябедничати на брата або сестру. І отут уже батькам потрібно замислитися, наскільки правильно вони розподіляють увагу й тепло між дітьми.