Що ж робити, якщо в малюка підвищена тривожність?

· Звертайте увагу на емоційний стан дитини.

· Хваліть і говоріть їй про Вашу любов.

· Перегляньте свою систему вимог до дитини — можливо, вона занадто завищена.

· Якщо у Вашій родині трапляються конфлікти, вони теж можуть бути причиною тривоги. Налагоджуйте сімейні стосунки.

 

УРАЗЛИВІСТЬ

Перші образи з'являються в ранньому дитинстві, десь у три роки. Дитина хвилюється, скаржиться мамі або татові, вимагає до себе підвищеної уваги. Але в цьому віці на образах ще не зациклюються. Малюк все швидко забуває та легко починає робити щось інше. А ставши дорослішим, десь у п'ять років, дитина, що уже відчуває потребу в повазі й визнанні, стає уразливою по-справжньому. Тепер вона ображається на своїх однолітків, а от миритися ще не вміє.

Не прийняли в гру — образа. Не дали іграшку — теж образа. Подразнили — велика образа. Не похвалили, порівняли з успішнішим однолітком — величезна образа. Дитина почуває, що її не поважають, не люблять і не цінують. Кожний малюк в такій ситуації виявляє себе по-своєму. Хтось намагається знайти компроміс, наприклад, дати іншу іграшку замість бажаної. Хтось полізе в бійку та розв'яже проблему досить агресивно. Але є категорія дітей, які в такій ситуації звичайно дають зрозуміти одноліткам, що вони дуже скривджені. Вони не нападають на кривдника, а відвертаються, не розмовляють, ображаються і всім своїм виглядом демонструють, що кривдник повинен першим ужити заходів для примирення.

У поведінці скривдженої дитини завжди є протиріччя: з одного боку, її вчинки демонстративні й спрямовані на отримання уваги. А з іншого боку, вона сама відмовляються спілкуватися, і помиритися з нею досить складно. Чому так відбувається? Так просто уразливі діти намагаються викликати у свого кривдника почуття каяття або провини. Мовляв, проси вибачення, а то гірше буде.

Розберіться в ситуації. Іноді привід для образи дійсно є. Поговоріть із дитиною, запропонуєте їй варіанти рішення, вислухайте її. Розповідайте історію зі свого життєвого досвіду.

Але якщо Ви розумієте, що реального приводу для образи не було, і маля образилося даремно, намагайтеся пояснити йому це.

 

 

Уразливі діти вимагають набагато більше похвали й уваги, ніж інші малята. І батьки намагаються хвалити їх якнайбільше. А результату немає. Маля все одно ображається.

 

Спробуйте показати дитині, що оцінка її здібностей, поведінки з сторони інших людей (дорослих або однолітків) – ще не найголовніше в житті. Створіть у своїй родині таку атмосферу, в якій дитина могла б розвиватися спокійно й гармонійно, а не брати участь у постійному змаганні.

Своєю поведінкою показуйте маляті, як можна й потрібно відреагувати на образливу ситуацію. Придумайте смішні «мирилки» на зразок «мирися-мирися-мирися і більше не бийся», щоб дитина могла їх використати надалі. Підберіть казки та мультфільми, а після перегляду або прочитання розберіть із малям, хто був прав, хто винуватий.

Що робити з уразливими дітьми?

· Уникати порівняльних оцінок дітей (хтось кращий, а хтось гірший).

· Якщо маля занадто уразливе, то ігри-змагання йому протипоказані.

· Краще не застосовуйте у вихованні принцип «що скажуть люди», тому що уразливі діти дуже чуйно реагують на оцінку зі сторони.

· Позбавте дитину необхідності постійно доводити свою перевагу.

· Створіть у родині доброзичливі умови, коли кожного приймають таким, який він є.

 

ХЛОПЧИКИ

Новонароджених малят ще можна переплутати: «У вас хто — хлопчик або дівчинка?» — цікавляться перехожі. А от дворічний малюк вже цілком зможе Вам відповісти, що він — хлопчик або дівчинка.

Ми по-різному виховуємо хлопчиків і дівчаток, тому що в майбутньому їх очікують різні ролі. А зараз, чим старшими стають малята, тим помітнішою є між ними різниця. Хлопчики, як правило, ростуть більш активними, ніж дівчата. Вони непосидючі й навіть розмовляють голосніше дівчат. Хлопчики грають у рухливі ігри, у їхніх малюнках більше динаміки: хтось стріляє, хтось їде... У спільних іграх дівчаток і хлопчиків останні частіше беруть на себе роль лідера. Така модель співпраці збережеться і в майбутньому житті.

Майбутні чоловіки вже в ранньому дитинстві опановують навколишній світ зовсім не так, як представниці протилежної статі.

 

Вони часто експериментують і ризикують. І через цю тягу до експериментів набивають собі шишки, потрапляють у небезпечні ситуації. Батьки хлопчиків опиняються в досить складній ситуації. З одного боку, батькам тривожно за своє маля. А, з іншого боку, придушувати в хлопчикові самостійність, тягу до пригод, прагнення довідатися про життя — неправильно.

Без заборон, звичайно, ніяк не обійдешся. Хлопчикові певна система правил і вимог потрібна набагато більше, ніж дівчинці. Адже чоловік від природи більше схильний до ризику. Причому Ваші заборони, які стосуються безпеки, повинні бути чіткими та незаперечними. У той же час, родина не повинна дотримуватися суворо авторитарних принципів виховання. «Переборщення» у таких справах часто навпаки робить із маляти боягуза або маленького агресора. Якщо батьки занадто непохитні у своїх вимогах, малюк незабаром навчиться хитрувати. Хлопчики взагалі схильні до досліджень, тому в спілкуванні із сином, а особливо у висловленні різних зауважень і заборон, необхідно намагатися обходитися без частки «не»: не лізь, не шуми, не кричи, не займай, не бігай, не стрибай. Справа в тому, що хлопчик на частку «не» не зважає, зате добре чує те, що говорить мама після неї. Як результат — мозок дитини засвоює команди: лізь, шуми, кричи, займай, бігай, стрибай.

 

Характер справжнього чоловіка формується в середовищі собі подібних. «Це що ж,— скажуть мами, які самі виховують хлопчиків,— наші сини ніколи не будуть справжніми чоловіками?» Але тато — єдиний чоловік у житті будь-якого хлопчика. Є ще дядьки, дідусі, учителі, тренери, старші брати та просто знайомі. Про те, щоб навколо було багато таких «позитивних» прикладів, потрібно подбати батькам. Якщо поруч із хлопчиком такий чоловік-друг, то багато проблем виховання зникають самі по собі. Адже набагато простіше допомогти татові, а заодно і чомусь у нього навчитися, ніж залишитися один на один з якоюсь проблемою. З татом стає можливо те, на що наодинці в маляти ніколи не вистачило б духу, наприклад, стрибнути із найвищої сходинки або погладити величезного собаку. На жаль, навіть у повних родинах сьогодні діти не часто бачать своїх тат, які багато працюють. У такому випадку кількість обов'язково повинна перерости в якість. Будь-який свій вільний час тато повинен приділяти дитині і бути не просто поруч з нею, а саме разом: розмовляти, займатися спортом, лагодити машину.

Хоча роль чоловіка у вихованні хлопчиків дуже велика, але і мамине виховання важливе не менше. Хлопчики так само, як і дівчата, потребують маминої ласки та любові.

 

Саме до мами вони приходять, щоб їх пожаліли. І від цього вони стають сильними та невразливими.

 

 

У вихованні хлопчиків дуже корисно використовувати змагальність. Це надає стимул їхнім діям. Але важливо і похвалити за досягнення, інакше наступного разу нічого не вийде. Хлопчикам так само властива аналітичність, самоствердження за допомогою демонстрації своєї фізичної сили та спритності.

Як виховувати хлопчиків?

· Виробіть відносно міцну та непохитну систему правил і вимог.

· Будьте послідовні.

· Не позбавляйте малюка ласки та теплих слів тільки тому, що він — хлопчик.

· Давайте дитині можливість поспілкуватися зі старшими чоловіками, які можуть бути позитивним прикладом.

· Хваліть хлопчика за прояви сили характеру, спритності й сміливості.

 

 

ХОДУНКИ

 

Це цікаве пристосування жартома називають «трусами на колесах». Для того, щоб малюк міг активніше рухатися, дати можливість мамі трішечки відпочити, такий пристрій дуже зручний. Але багато хто з батьків, зрадівши, занадто зловживають ходунками, наприклад, висаджують у них дитину в дуже ранньому віці. Ходунками ж можна скористатися, коли в маляти вже досить зміцніли м'язи спини та шиї. Насправді маленькій дитині дуже шкідливо рано вставати на ноги. Для початку вона повинна навчитися повзати, а тільки потім вставати на ніжки. Перебуваючи в «ходунках», дитина стоїть, тримаючись ручками, які в неї сильніші, у той час як м'язи і кістки ніг ще не готові до такого навантаження. У підсумку може початися вторинна деформація нижніх кінцівок: О-образна або Х-образна, при якій дитині забороняють ходити.

Не потрібно так само тримати малюка в ходунках дуже тривалий час. М'язи спини ще не пристосовані до тривалих навантажень.

 

Ілюзія батьків, що дитину можна залишити бігати в ходунках і піти в іншу кімнату або на кухню займатися своїми справами, дуже небезпечна. Ходунки справді розширюють рухові можливості дитини. Виявляється, пересуваючись у ходунках, дитина без особливих

 

зусиль може розвивати швидкість до 10 км/год, що для цього віку дуже й дуже багато. Ті предмети, які раніше для неї були недоступними тепер можуть перебувати на відстані витягнутої руки. Тому необхідно оглянути кімнату й забрати всі гострі, гарячі предмети. Кути меблі тепер стають теж небезпечними.

Особливо уважними потрібно бути батькам, якщо в будинку є сходи. Скотившись із них в ходунках, малюк може отримати дуже серйозні травми.

Пороги, складки на килимі можуть призвести до перекидання ходунків.

Щоб не нашкодити дитині, використовувати ходунки необхідно дуже акуратно. Не зловживайте цим пристосуванням, якщо у Вас немає в цьому великої необхідності. Нехай малюк краще повзає і сам намагається дотягтися до тих предметів, що його цікавлять.

Використовувати ходунки для того, щоб дитина навчилася ходити якомога раніше, навіть шкідливо. Нехай це буде використання тільки у випадку гострої необхідності, на недовгий час і все ж таки під контролем батьків.