Як ставитися до комп'ютерних ігор.

• Для початку пограйте в комп'ютерну гру самі, щоб зрозуміти, чи підходить вона дитині.

• Щоб зрозуміти, чи підходить гра за віком, до даних, позначених на етикетці, додавайте від 3 до 6 місяців (і навіть 1-1,5 року, якщо Ваш малюк легко збуджується, емоційно нестійкий, виявляє ознаки ігроманії, залежність від ігор або йому менше 6-7 років).

• Віддавайте перевагу іграм із тими персонажами, які вже знайомі Вашій дитині за казками, мультиками або Вашими розповідями.

• Якщо Ви відчули, що комп'ютерна гра починає «затягувати» дитину, скоріше намагайтеся наповнити її життя гарними враженнями.

 

 

КРИВЛЯННЯ

 

Іноді батьки зазначають, що їх зазвичай спокійний та слухняний малюк раптом починає кривлятися, гримасувати та бігати. Причому дитині однаково, хто перед ним — однолітки або дорослі. Спочатку оточуючі реагують на таку поведінку несерйозно: нехай собі веселиться! Але через певний час батьки починають розуміти, що потрібно щось робити, тому що дитина поступово перетворюється на «клоуна».

А причини такої поведінки можуть полягати в дитячій непевності в собі. Просто малюк з певної причини почуває себе обділеним увагою та не дуже щасливим.

Дитина міркує так: «Я буду гримасувати і кривлятися, а всі будуть на мене дивитися».

 

 

 

Вона сподівається в такий спосіб отримати свою частку уваги та не розуміє, що такою поведінкою усе більше відштовхує від себе дітей, які тепер ставляться до неї з побоюванням. І реакція дорослих зрештою перетворюється на негативну. Малюка сварять і карають за таку поведінку. Іноді дефіцит уваги в дитини настільки сильний, що її радує навіть така «погана» увага дорослих.

І тоді малюк і зовсім зневіряється у своїх силах та у любові близьких.

Таку поведінку можна помітити дитсадівській групі і в шкільному класі. Майже в кожному класі є свій «клоун», що всіх веселить, зриває заняття й завдає багато турбот педагогам. А причина все та ж — дефіцит любові та уваги.

Поговоріть із дитиною. Намагайтеся з'ясувати, що її тривожить. Можливо, вона не почуває себе успішною в групі або класі, а їй дуже хочеться, щоб похвалили. Або у дворі в неї є кривдник, з яким вона не може впоратися. Разом обміркуйте, як знайти вихід із цієї ситуації.

Якою б не виявилася причина дитячого кривляння, така поведінка сигналить Вам: «Приділи мені увагу! Побудь із мною! Підтримай мене!» Тому батькам потрібно відкласти всі свої важливі справи та проводити з дитиною більше часу.

Можете вигадати казкову історію про хлопчика або дівчинку, які увесь час кривлялися, і через це втратили всіх своїх друзів. Але розповісти таку історію мало. Потрібно показати дитині способи, за допомогою яких вона зможе звернути на себе увагу інших людей. Наприклад, навчитися щось робити краще за інших. Для цього можна пошукати гурток або секцію, які будуть цікаві дитині, або навчити малюка самостійно вишивати, малювати, грати в яку-небудь цікаву гру.

Найменш ефективним засобом боротьби із кривляннями є те, що батьки сварять дитину і розповідають, як некрасиво вона поводиться.

 

Одного разу вона злякається Вас і послухається, але іншим разом спокійно продовжить кривлятися, тому що причина нікуди не зникла.

Що робити із кривлякою?

• Не сваріть малюка. Однаково, він щиро не зрозуміє, що ж поганого накоїв.

• Намагайтеся з'ясувати причину занепокоєння дитини.

• Приділіть їй більше Вашої уваги.

• Покажіть, як іншими способами можна привернути увагу дітей і дорослих.

• Якщо малюк не впевнений у собі, намагайтеся створити такі ситуації, де він відчує, що успішний.

 

КУПАННЯ

Чому одні діти із задоволенням плещуться у воді, а інші бояться на­віть вимити голову?

 

Чому один малюк пірнає і весело сміється, виринаючи з води, а інший тримається за маму та ніяк не хоче заходити у воду?

Усе починається з народження, точніше, із Вашого першого купання маляти.

 

Молоді батьки звичайно дуже нервують у цей момент, а їхня нервозність передається дитині. Перший контакт маляти з водичкою обов'язково повинен бути м'яким. Водичка нехай буде теплою та комфортною, рухи і голоси батьків — дуже м'якими. Тоді дитина відчує, що їй добре та спокійно, адже ще недавно вона перебувала у такому ж теплому водному середовищі у мами в животику.

Здійснювати водні процедури зовсім не обов'язково ввечері перед сном. Адже і мама тоді може бути утомленою, і малюк буде капризувати. Гарний настрій дитини — от ознака того, що вона готова купатися. І сильне почуття голоду їй теж перешкодити не повинне. Це зовсім не означає, що купатися потрібно після їжі. Просто необхідно обрати оптимальний час, коли малюк не дуже голодний, не дуже утомився й із задоволенням буде купатися. І тоді купання принесе всім радість. І до водички дитина почне звикати, як до чогось дуже гарного.

Коли малюк трохи підросте, можна починати заняття плаванням. Для того, щоб батьки вміли це робити, можна спеціально навчатися в сімейних центрах. Але найкраще почати відвідувати спеціальні заняття для малят і батьків. Ви самі будете здивовані, коли довідаєтеся, на що здатна Ваша дитина, наскільки вона уміє затримувати подих. А досвідчені інструктори допоможуть Вам уникнути тривог і страхів, покажуть корисні та нескладні вправи. І точно можна не хвилюватися, що малюк буде боятися води.

Якщо ж маленька неприємність уже трапилася, і дитина впадає в істерику, як тільки чує слово «купатися» або коли на її тільце потрапляє водичка, що ж робити батькам? Не наполягати! Намагайтеся зрозуміти малюка. Адже не спеціально ж він плаче й кричить. Йому дійсно страшно. Якщо Ваша дитина ще зовсім мала, мама може купатися разом із нею, щоб вона відчувала не тільки воду, але і мамині руки, мамине тіло. Це зніме занепокоєння. Щоб спробувати зняти страх маляти швидше, зробіть із купання цілий спектакль. Спочатку разом із малюком Ви можете купати іграшку. Наступного разу наберіть у ванну трошки води та дайте дитині можливість самій регулювати своє занурення. Може бути, вона захоче намочити тільки ручки або ніжки, не квапте її! Нехай все відбувається спокійно і поступово.

 

Ситуація, коли малюк боїться зайти в море або річку, теж зустрічається досить часто. І мами-тата іноді поводяться занадто нетерпляче буквально затягуючи дитину у воду. Але їй дійсно може бути страшно! У такій ситуації потрібно набратися терпіння і спочатку разом із малюком пограти в ігри з піском біля води, взяти дитині невеликий надувний басейн і запропонувати зануритися.

Якщо Ви будете терплячими, доброзичливими та оптимістично налаштованими, незабаром Ваш малюк полюбить водні процедури і Ви навряд чи зможете з легкістю витягти його з води.