Як зробити так, щоб купання було приємним маляті?

• Оберіть оптимальний час для купання, коли маля не спить і перебуває в гарному настрої.

• Домашня обстановка повинна бути спокійною та привабливою.

• Не наполягайте, якщо маля боїться води.

• Регулюйте кількість води у ванні. Нехай спочатку її буде зовсім не багато, щоб малюк не злякався.

• Хваліть і підбадьорюйте дитину, коли їй вдається впоратися зі своїм страхом та ввійти у воду.

 

ЛІВША

Якщо Ваша дитина — лівша,— то добре це або погано? Існує така точка зору, що увесь світ побудований для праворуких і лівшам у ньому некомфортно. Це міф або реальність? Хтось уважає ліворуких майже геніями, а хтось упевнений, що ліворукість — недолік.

Насправді для вчених дотепер залишається загадкою, чому ж людина бажає діяти тією або іншою рукою. У багатьох випадках ми можемо говорити про так звану спадкоємну ліворукість. Але ліворукість вже точно не можна вважати хворобою і вбачати в ній причину поведінкових порушень або відхилень у розвитку.

Насправді, називаючи всіх людей, що віддають перевагу в користуванні лівою рукою, лівшами, ми виявляємося не зовсім праві. У справжнього лівші ведучими будуть не тільки рука, але і нога, око, вухо.

Батьки маленького лівші ставлять питання: переучувати або не потрібно?

 

Донедавна педагогіка однозначно відповідала на це питання: необхідно, тому що інакше лівші буде складно вижити у світі, пристосованому під правшу. Але хіба можна змінити біологічну суть людини? Втручаючись у найтонші механізми діяльності головного мозку, ми тим самим можемо зумовити стрес у дитини.

Коли дорослі за допомогою умовлянь і погроз намагаються змусити дитину писати або тримати ложку в правій руці, малюк щосили намагається це завдання виконати. Але це йому погано вдається. А батьки найчастіше сприймають таку поведінку як неслухняність і карають дитину. У підсумку в маляти може виникнути стан підвищеної тривоги, страх покарання.

Як можна визначити ліворукість у дитини? Іноді деякі ознаки цього феномена можна помітити вже в ранньому віці. Але, на думку більшості психологів і фізіологів, до чотирьох-п'яти років робити які-небудь остаточні висновки неправильно. Десь із 4 місяців і до дворіч­ного віку в дитини переважає то одна, то інша рука.

 

У період від двох до чотирьох років обидві руки в малюка практично рівноцінні. І тільки після досягнення віку чотирьох-п'яти років відбувається виділення ведучої руки. Якщо Ви сумніваєтеся у визначенні «головної руки», можете самостійно провести нескладні тести. Наприклад, попросіть малюка відкрити коробочку. Якою рукою він це зробив? Але одного завдання, звичайно, недостатньо. Поспостерігайте, в якій руці дитині зручніше тримати олівець під час малювання. А в якій руці вона звичайно тримає ложку? Киньте дитині м'ячик і простежте, якою рукою вона його піймає.

Отже, якщо Ви — розумні батьки, то Ваша позиція повинна бути такою, що допомагає. Навчіть дитину пристосовуватися до цього світу.

Між іншим, саме для лівші сьогодні придумано багато корисних речей, наприклад, прописи для лівші-першокласника.

 

Із такими посібниками дитині простіше буде засвоїти навички письма.

Іноді в лівші виникають проблеми із визначенням «праворуч — ліворуч». Для полегшення ситуації придумайте який-небудь «маркер» — годинник або простий браслет. Тоді дитина запам'ятає, що браслет надітий на праву руку, а на лівій руці браслета немає. Можливі також проблеми із читанням. Іноді ліворука дитина плутає, з якої сторони починати читати текст. Тому на початковому етапі навчання читання робіть спеціальні позначки в книзі і домовляйтеся з дитиною, що починати читати їй потрібно від того місця, де Ви поставили спеціальний знак.

Якщо Ваш малюк — лівша...

§ Намагайтеся не підкреслювати цю його особливість, ставтеся до ліворукості як до чогось звичайного.

§ Не потрібно переучувати дитину, природа все одно візьме своє.

§ Поговоріть із вихователькою або вчителькою, нехай вона знає Вашу позицію з цього питання й не змушує Вашого малюка писати незручною рукою.

§ Допоможіть дитині адаптуватися у світі, спочатку придумайте деякі «хитрощі», які полегшать навчання.

·

ЛІДЕР

Це раніше, років двадцять-тридцять тому, вважалося, що дитину потрібно виховувати в строгості й слухняності. Дорослі намагалися прищепити дітям скромність, делікатність, стриманість. Сьогодні зміни­лося наше життя, змінилися економічні умови. Приказка «Скромність прикрашає того, кого немає більше чим прикрасити» міцно ввійшла в наше життя.

Майже всі батьки, говорячи про те, якою б вони хотіли бачити свою дитину в майбутньому, називають такі якості, як самостійність, уміння відстоювати свою точку зору, висока самооцінка. Всі чудово розуміють, що ці якості — невід'ємні елементи життєвого успіху. Адже ніхто не хоче поганого майбутнього для своєї дитини. Але чомусь бать­ки замислюються про те, який характер їхньої дитини, яке місце вона займає в дитячому колективі тільки тоді, коли дитина стає підлітком. Але ж лідерські якості формуються в наймолодшому дитячому віці!

Прагнення лідирувати — один із виявів егоцентризму, з яким народжуються всі здорові діти.

 

Завдання дорослих — допомогти дітям знайти делікатний баланс, коли самооцінка і самоповага стають важливими складовими їх емоційного настрою, але не заглушають здорової самокритики та прагнення до вдосконалення. Задатки лідера в дитині потрібно культивувати з дитинства — хвалити за успіхи, підбадьорювати, коли на шляху зустрічаються перешкоди, підтримувати в моменти невдач і виявляти довіру, дозволяючи дитині практикувати нові уміння і навички. Не забувайте, що саме вдома відбуваються перші і дуже важливі пере­моги та поразки дитини. Саме тоді формуються батьками її здатність переконувати і викликати замилування, уміння зазнати поразки або отримати гірку звістку з достоїнством. Отже, батьки повинні не тільки насолоджуватися разом із дитиною її перемогами, але і навчити її програвати, не відчуваючи при цьому відчуття трагічного провалу або ганебної поразки.

Якщо батьки драматизують кожен дитячий промах або невдачу, то в дитини є всі шанси вирости невпевненою у собі, тривожною, недовірливою. Перш ніж щось зробити, такі діти спочатку дивляться на дорослого. І, лише отримавши підтвердження, що все правильно, продовжують роботу. «Що ж,— запитаєте Ви,— хвалити потрібно за невдачу, чи що?» Не потрібно хвалити. Але і віру у свої сили руйнувати теж не слід. Дайте можливість спробувати ще раз, вперше зробіть щось разом. Це додасть маляті сили та впевненості.

 

 

Ніколи не говоріть дитині: «Що за дурницю ти говориш?» Адже Ви хочете, щоб з неї вийшов гарний оратор або просто людина, що вміє відстоювати свою точку зору?

Потрібно використати змагання, щоб виховати лідера. «Хто скоріше з'їсть кашку», «Хто чистіше вимиє посуд» — ці ігри гарні з однолітками, але не із сестрами й братами, тому що стосунки усередині родини й так обтяжені сильними почуттями: ревнощами, заздрістю, затаєними образами... Не сваріть того, хто програв. Часто діти за негласної підтримки дорослих починають глузувати з того, хто не прийшов першим.

 

Дитину-лідера легко побачити в дитячому колективі. Вона товариська, усмішлива. Саме до неї прислухаються інші діти. Вона — головний ідеолог дитячих ігор і забав. Поки дитина ще мала, вона цього не розуміє. Але коли вона дорослішає, то бачить, що їй легко наполягти на своєму, змусити інших прислухатися до своєї думки. І отут є велика небезпека, що дитина стане справжнім маніпулятором. Саме в цей момент важливо пояснити їй, що бути лідером — велика відповідальність, і що саме лідер відповідає за тих, хто за ним іде.

Виховуючи лідера, не перестарайтеся! Самоповага зовсім не заперечує повагу інших.

 

Самоствердження теж повинне відбуватися не за рахунок слабших або недотепних. Справжній лідер — той, хто зможе допомогти, не принизити оточуючих.

 

А якщо Ваш малюк — тихоня?

• Ну, немає в ньому лідерських якостей! Але це зовсім не означає, що він поганий. Нехай розвиває ті якості, якими його наділила природа. Адже багато лідерів бути не може.

ЛІКАРНЯ

Як добре, коли Ваше маля не хворіє! Але все-таки іноді кожній дитині доводиться зіштовхуватися з лікарями, поліклініками або навіть лікарнями. Навіть для дорослого це непросте випробування. А для маленької людини — і поготів!

Якщо вже перебування в лікарні є неминучим, то мама обов'язково повинна бути поруч. Вона і за руку потримає під час процедур, і погладить, коли стане страшно або сумно. Адже маленька дитина ще не готова сприймати такі труднощі сам на сам.

Обов'язково розповідайте дитині про необхідність лікування, спокійно поясніть, які процедури її очікують. Якщо попереду в маляти якась неприємна маніпуляція, заспокойте її, пообіцяйте бути поруч.

Залізні аргументи більшості батьків: «Не плач, ти ж уже великий» або обіцянка, що «боляче не буде», спрацьовують далеко не завжди.

 

Спробуйте спокійним голосом сказати переляканому маляті, що зараз трішки болітиме, а потім швидко минеться. А мама обов'язково подує і пожаліє. Слова Ви добирайте самі, але обов'язково говоріть їх зі спокійною та упевненою інтонацією. Нехай у Вашому голосі буде поменше тривоги, щоб малюк знав: якщо мама спокійна, то і зі мною нічого поганого не може трапитися.

Щоб час, проведений у лікарні, не перетворився на найбільш неприємний спогад у житті, намагайтеся негативні моменти відсунути на друге місце. Як правило, у будь-якій лікарні Ви зможете знайти співрозмовників для своєї дитини. Якщо це можливо, влаштовуйте колективні ігри або заняття, читайте всім малятам книги або показуйте лялькові вистави.

Щоб малюк не почував себе відірваним від звичного кола спілкування, подбайте про те, щоб щодня його відвідував хто-небудь з родичів. Це надасть дитині можливості більше спілкуватися та не зациклюватися на своїй хворобі.

 

 

Лікарняна палата сама наводить на смутні думки. Але все в наших руках!

 

Прикрасьте кімнату повітряними кульками, а малюнки, які намалює дитина, розвісьте на стіні. Придумайте календарик, в якому малюк зможе відривати листочки-дні. Тоді йому буде видно, скільки часу залишилося до виписки. От і гарний настрій повернувся!

Поки Ви разом із дитиною перебуваєте в лікарні, навчіть її чого-небудь нового: вишивати, грати в шахи, читати, ліпити із пластиліну, робити прикраси з бісеру, збирати автомобілі із сірникових коробок, розв'язувати головоломки або розгадувати ребуси. Коли вона повернеться до звичного життя, все це їй стане в нагоді.