Поняття та принципи адміністративної відповідальності, як різновиду юридичної відповідальності.

У ст. 92 Конституції України адміністративну відповідальність визначено як один з основних видів юридичної відповідальності в Україні. Вона є наслідком невиконання чи неналежного виконання особою норм адміністративного законодавства, що тягне невідворотне реагування держави на адміністративні правопорушення (проступки), та встановлюється виключно законами тощо. Адміністративна відповідальність - це примусове, з додержанням встановленої процедури, застосування правомочним суб'єктом передбачених законодавством за вчинення адміністративного проступку заходів впливу, щодо правопорушника. Теорія адміністративного права виділяє наступні види підстав адміністративної відповідальності:- фактичні (вчинення особою особливого виду правопорушення-адміністративного (тобто наявність ознак такого правопорушення);- юридичні (наявність в діях особи юридичного складу правопорушення - суб'єкта, суб'єктивної сторони, об'єкта, об'єктивної сторони);- процесуальні (наявність процесуальних норм, які забезпечують притягнення винної особи до адміністративної відповідальності). Тобто можливість притягнення до адміністративної відповідальності виникає за наявності усіх трьох перелічених підстав, якщо хоча б одна з підстав є відсутньою, то притягнути до адміністративної відповідальності суб'єкта, який вчинив протиправне діяння неможливо. Треба зазначити, що законодавець передбачає обставини, що виключають адміністративну відповідальність (ст. 17 КУпАП). Встановлюється, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони, а також в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. З законністю та обрунтованістю відповідальності пов`язаний принцип, згідно з яким ніхто не повинен двічі нести кримінальну чи іншу відповідальність за одне і те ж правопорушенняПринцип “не двічі за одне” відноситься до застосування штрафних каральних санкцій і не суперечить тому, що до правопорушника, якій підлягає штрафній, караючій відповідальності, застосовуються правовідновлюючі санкції. Крім того, саме покарання, передбачене санкцією, може вміщувати декілька правообмежень. Принципом відповідальності є змагальний процес і право на захист особи, яка притягнена до відповідальності. Державним органам і посадовим особам заборонено будь-яким чином заставляти обвинуваченого в здійсненні правопорушення в дачі свідчень. Ніхто не зобов`язаний свідчити проти самого себе, свого чоловіка і близьких родичів. Любі докази, здобуті незаконним шляхом є такими, що не мають сили. Сумніви в провині особи тлумачаться в користь обвинуваченого.

Комплекс прав особи, яка притягнена до відповідальності, що дає йому можливість брати участь в дослідженні обставин справи і відстоювати свої інтереси, називається правом на захист.

Підстави адміністративної відповідальності. Джерела законодавства, що встановлюють адміністративну відповідальність.

Юридичною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею адміністративного правопорушення (проступку). Згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на права і свободи громадян, державний або громадський порядок, власність, на встановлений порядок управління, за що законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

Як правило, адміністративна відповідальність настає за порушення найменшої частини адміністративно-правових норм, а саме за порушення фізичними особами деяких обов'язків у сфері державного управління, тобто за вчинення адміністративних правопорушень (проступків). Щодо основної маси норм адміністративного права, то порушення встановлених ними правил тягне дисциплінарну відповідальність.

Таким чином, адміністративну відповідальність тягне порушення тільки тієї норми адміністративного права, що охороняється адміністративними санкціями.

Джерела адміністративного права - це зовнішні форми відображення адміністративно-правових норм, закріплені в Конституції України, законодавчих актах, урядових постановах, рішеннях державних адміністрацій та інших нормативних актах державних органів.

До джерел адміністративного права слід віднести такі: Конституція України України; Адміністративно-правові норми знаходять своє закріплення в законодавчих актах, що їх приймає Верховна Рада України (Закони України "Про об'єднання громадян", "Про державну службу", "Про місцеве самоврядування" та ін.; Постанови Верховної Ради України, які охоплюють адміністративно-правові норми організаційного характеру; Укази й розпорядження Президента України у сфері державного управління; Нормативні постанови й розпорядження Кабінету Міністрів України, а також затверджені ним положення, устави, правила, інструкції та інші кодифіковані акти; Джерелами адміністративного права в міжгалузевому й галузевому масштабах виступають нормативні акти, що їх приймають міністерства, державні комітети і служби України; Нормативні накази керівників міністерств, державних комітетів і служб. До цієї групи слід віднести положення, правила та інші акти, затверджені керівниками вищезгаданих інституцій; Нормативні накази керівників державних підприємств, об'єднань та організацій. Джерелами адміністративного права можуть бути також нормативні акти представницьких і виконавських органів місцевого самоврядування. Отож, джерелом адміністративного права виступає нормативний акт органу державної влади або управління, який криє в собі адміністративно-правові норми, що регулюють державно-управлінську діяльність.

Адміністративне правопорушення та його ознаки. Відмежування адміністративних правопорушень від кримінальних проступків.

Порушення норм адміністративного права - це адміністративне правопорушення. Кожне правопорушення як явище реальної дійсності чиниться конкретною особою, або групою осіб, у певному місці та часі, суперечить діючій правовій нормі, характеризується точно визначеними ознаками. Водночас, всі правопорушення мають певні загальні риси. Це вимагає чіткого формулювання поняття та юридичного складу адміністративного правопорушення.

Законодавче визначення поняття адміністративного правопорушення викладено у ст. 9 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення».

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачена адміністративна відповідальність.

Об'єктивними ознаками адміністративного правопорушення є суспільна небезпека (суспільна шкідливість), протиправність, караність; суб'єктивними - винність, осудність.

Шкода є невід'ємною ознакою кожного правопорушення. Проступки, що безпосередньо завдають шкоди, проявляються в реальному, матеріальному підсумку, їх називають правопорушеннями з матеріальним складом. Важливою ознакою адміністративного правопорушення є наявність суспільної небезпеки. За своєю природою таке діяння є антигромадським і завдає шкоди інтересам громадян, суспільства, держави.

Адміністративне правопорушення відмежовується від кримінального проступку за такими ознаками: 1) адміністративна відповідальність настає за вчинення адміністративного правопорушення, склад якого визначається як законами (КУпАП, Митний кодекс України, Закон України "Про об'єднання громадян"), так і підзаконними. Кримінальна відповідальність настає за вчинення злочину, склад яких визначається виключно нормами Кримінального кодексу України; 2) правом порушення справ про адміністративні правопорушення, як і правом розгляду таких справ наділене широке коло суб'єктів публічної адміністрації. Правом порушення кримінальних справ, наділені виключно органи дізнання і попереднього слідства, визначені КПК України, та органи прокуратури, а правом розгляду - виключно суди. 3)до кримінальної відповідальності притягуються лише фізичні особи, а до адміністративної - як фізичні особи так і юридичні особи; 4)притягнення особи до адміністративної відповідальності і застосування до неї адміністративних санкцій не призводить до таких наслідків, як судимість, що в подальшому проявляється в певних обмеженнях її правосуб'єктності. 5)адміністративна відповідальність реалізується як у позасудовому, так і в судовому порядку, кримінальна - тільки в судовому тощо.