Ці пропозиції повинні бути розглянуті в місячний термін. Про результати розгляду повинні бути поінформовані ініціатори зборів.

Важливим чинником реформування діяльності публічної адміністрації є впровадження ефективного громадського контролю за діяльністю публічної адміністрації. Умовою цього є забезпечення відкритості функціонування публічної адміністрації.

Необхідно реформувати законодавство про інформацію, зокрема чітко визначити види публічної інформації, порядок обов’язкового (автоматичного) оприлюднення публічної інформації та створити можливості найширшого доступу до неї, встановити процедуру надання публічної інформації за запитом приватних осіб.

При цьому обсяг закритої інформації повинен бути мінімальним, а обмеження – обґрунтованими та чіткими. З метою сприяння здійснення громадського контролю за діяльністю публічної адміністрації органи публічної адміністрації мають забезпечити:

-звітування перед громадськістю про свою діяльність;

-залучення представників громадськості до процесу обговорення політики шляхом проведення консультацій з громадськістю;

-дієву співпрацю з громадськими консультативно-дорадчими органами, що діють при них.

Місце та роль судової влади у здійсненні контролю за діяльністю публічної адміністрації.

Судовий контроль за діяльністю публічної адміністрації має гарантувати верховенство права у публічно-правових відносинах. В Україні він здійснюється Конституційним Судом та судами загальної юрисдикції. Конституційний Суд України контролює конституційність актів Президента України і Уряду. Суди загальної юрисдикції захищають права людини і громадянина, юридичних осіб від порушень з боку публічної адміністрації.

Ці суди вирішують спори, що виникають у сфері реалізації виконавчої влади та місцевого самоврядування. Особливість такого контролю полягає у тому, що він ініціюється особою, яка вважає порушеними свої права.

В Україні спори, пов‘язані з діяльністю публічної адміністрації, віднесено до юрисдикції адміністративних судів, що вирішують їх за правилами адміністративного судочинства.

Організація системи адміністративних судів зумовлена необхідністю одночасно забезпечити і доступність

Правосуддя в адміністративних справах, і незалежність суддів. Тому повноваження щодо вирішення адміністративних справ у першій інстанції розподілено між судами районного рівня та окружними адміністративними судами. Водночас територіальну юрисдикцію окружних адміністративних судів не доцільно прив’язувати до областей, щоб зменшити можливості місцевих органів виконавчої влади впливати на суди.

Особливі правила адміністративного судочинства обумовлені специфікою публічно-правових відносин, яка полягає у тому, що учасники у таких правовідносинах, як правило, наділені нерівними можливостями.

Виходячи з того, що у виникненні спору, як правило, винна публічна адміністрація, тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності має покладатися на неї.

Засади змагальності і диспозитивності доповнюються принципом офіційності, відповідно до якого суд має

Вжити усі передбачені законом заходи, аби порушені публічною адміністрацією права були захищені. З цією метою адміністративний суд наділений повноваженням з власної ініціативи збирати докази, а також виходити за межі вимог сторін у тій мірі, у якій це необхідно для повного захисту прав особи. На етапі становлення адміністративної юстиції Вищий адміністративний суду як суд касаційної інстанції та Верховний Суд України мають більше уваги приділяти узагальненню судової практики та виробленню правових позицій щодо вирішення окремих категорій адміністративних справ, які б знаходили втілення у постановах пленумів цих судів. При цьому, доцільно внести зміни узаконодавство, які давали б можливість призначати на посаду судді касаційної інстанції не лише суддів, які мають практичний стаж роботи, також науковців та інших авторитетних юристів.

Через зміни у матеріальному праві необхідно звести до найменшого кількість випадків, коли орган публічної адміністрації звертається з позовом до фізичної чи юридичної особи..

Організація адміністративного судочинства в Україні.

Адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є:

-верховенство права;

-законність;

-рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом;

-змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі;

-гласність і відкритість адміністративного процесу;

-забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду;

-обов'язковість судових рішень.

Адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.

Завдання адміністративного судочинства

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

Своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Юрисдикція адміністративних судів

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;