Вимоги до правових актів управління різнорідні за своєю сутністю і тому потребують певної класифікації.

Деякі вчені вказують на необхідність розмежування таких вимог за їх змістом:

1) загальні вимоги законності, яким повинні відповідати всі акти
управління незалежно від того, ким і коли вони видаються, з якого
питання та які юридичні ознаки вони мають;

2) додаткові (або спеціальні) вимоги до деяких актів управління за­лежно від їхнього змісту та призначення;

3) вимоги організаційно-технічного характеру, що, як і загальні ви­моги, ставляться до всіх актів управління^.

4) Значна кількість науковців дотримується тієї думки, що всі акти управління, які були прийняті з порушенням вимог, що ставлять­ся до них, є дефектним. Таким чином, залежно від ступеня та характеру допущених порушень, усі дефектні акти управління поділяють на:

— заперечні;

— нікчемні.

— Нікчемними правовими актами управління є такі акти, які не породжують юридичних наслідків, на виникнення яких вони спрямовані, та є недійсними з моменту їх видання.

— Заперечними правовими актами управління є такі акти,

Незаконність яких не є очевидною, а відтак, може бути оспорена.

5) верховенства права – пріоритет прав і свобод людини у діяльності адміністративних органів.

6) рівність учасників адміністративної процедури – зв'язаність законом приватної особи і адміністративного органу в адміністративній процедурі

7) публічність – обов’язок адміністративного органу розглядати справи від імені держави або територіальної громади

8) ефективність – адміністративна процедура не повинна бути надто формалізованою

9) п ропорційність – обов’язок адміністративного органу зважати на негативні наслідки своїх рішень

10) підконтрольніст ь – право фізичних і юридичних осіб оскаржувати дії адміністративних органів

Процедура прийняття регуляторних актів у сфері господарської діяльності органами публічної адміністрації та іншими уповноваженими суб'ектами.

Відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері госп д-ті» – регуляторна діяльність – діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об’єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією Укр, цим Законом та іншими норм-правовими актами.

Відповідно до вимог ЗУ «Про засади держ регуляторної політики у сфері госп діяльності» процедура прийняття регуляторного акта складається з таких етапів:

1. Підготовка, затвердження та оприлюднення плану діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів.

Підготовка проекту регуляторного акта.

Підготовка аналізу регуляторного впливу.

Підготовка та оприлюднення повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень та пропозицій.

Оприлюднення проекту регуляторного акта з відповідним аналізом регуляторного впливу з метою одержання зауважень та пропозицій.

Отр від гр, юр ос та їх об’єднань зауважень і пропоз, їх обробка та системат.

Урахування або мотивоване відхилення зауважень і пропозицій від громадян, юридичних осіб та їх об’єднань.

Надання відповідей про врахування або про відхилення зауважень і пропозицій від громадян, юридичних осіб та їх об’єднань.

Проведення базового відстеження результативності регуляторного акта.

Оприлюднення звіту про результати базового відстеження результативності регуляторного акта.

Погодження проекту регуляторного акта із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику.

Прийняття регуляторного акта.

Офіційне оприлюднення прийнятого регуляторного акта.

В процесі регуляторної діяльності розробниками готуються документи:

План діяльності з підготовки проектів регуляторних актів та зміни до нього.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта.

Проект регуляторного акта.

Аналіз регуляторного впливу.

Офіційне оприлюднення прийнятого регуляторного акта.

Звіт про відстеження результативності.

Інформація про здійснення регуляторної діяльності.

Додаткові документи:

Реєстр чинних регуляторних актів.

План діяльності регуляторного органу з відстеження результативності регуляторних актів.

Реєстр скасованих регуляторних актів.

Реєстр регуляторних актів, що потребують внесення змін.

Процедура прийняття постанов Кабінету Міністрів України та нормативних наказів міністрів.

Порядок підготовки, опрацювання та розгляду проектів по­станов і розпоряджень Кабінету Міністрів України визначається Тимчасовим регламентом Кабінету Міністрів України.

Проекти постанов Кабінету Міністрів готуються на підставі: законів України; актів або доручень Президента України; актів Кабінету Міністрів, рішень урядових комітетів, доручень прем’єр-міністра, першого віце-прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністрів.

У разі, коли розроблення проекту постанови Кабінету Міністрів дору­чено кільком органам виконавчої влади, підвідомчим урядові органам, установам, організаціям, орган, зазначений першим у дорученні щодо розроблення цього проекту, є головним розробником і відповідає за його підготовку й внесення до Кабінету Міністрів.

У відповідності до вимог Тимчасового регламенту, головний розробник:

- ана­лізує стан справ у відповідній сфері правового регулювання та причини, які обумовлюють необхідн підготовки проекту постанови; готує про­ект;

- перевіряє у разі потреби проект постанови на відповідність міжна­родним зобов’язанням України та основним положенням законодавства Європейського Союзу;

- у разі розроблення проекту, що має загальнодер­жавне значення і стосується життєвих інтересів усіх верств населення, організовує його публічне обговорення шляхом опублікування у друкова­них засобах масової інформації та розміщення на власному веб-сайті;

- надсилає копії проекту зацікавленим органам для узгодження, у разі отри­мання зауважень до проекту опрацьовує їх і вносить необхідні поправки;

- вживає вичерпних заходів для усунення можливих суперечностей щодо проекту постанови.

З цією метою головний розробник організовує та проводить детальне обго­ворення варіантів рішень із спірних позицій та оцінок за участю міністрів, інших керівників зацікавлених органів, які мають зауваження; після узго­дження із зацікавленими органами надсилає проект постанови Міністер­ству юстиції для проведення правової експертизи.

Підготовлений проект постанови Кабінету Міністрів візується керів­ником органу, що є головним розробником, а в разі його відсутності – особою, яка його заміщає, і вноситься до Кабінету Міністрів разом із супровідним листом.

Підготовка внесених проектів постанов до розгляду Кабінетом Міністрів здійснюється Секретаріатом Кабінету Міністрів.

Проект постанови та матеріали до нього разом з експертним виснов­ком і списком посадових осіб, яких пропонується запросити на засідання урядового комітету, передаються структурному підрозділ. Схвалений урядовим комітетом проект поста­нови візується головою комітету та направляється Міністру Кабінету Міністрів для внесення в порядок денний засідання Кабінету Міністрів.

Рішення Кабінету Міністрів приймаєть­ся більшістю голосів членів Кабінету Міністрів, які присутні на засіданні.

Процедура прийняття нормативних розпоряджень головами місцевих державних адміністрацій та нормативних рішень органів місцевого самоврядування.

Згідно вимог Типового регламенту місцевої державної адміністрації Голова місцевої держадміністрації на виконання актів законодавства, доручень Прем'єр-міністра України, за власною ініціативою видає одноособово в межах повноважень місцевої держадміністрації розпорядження.

Проекти розпоряджень голови місцевої держадміністрації готують структурні підрозділи місцевої держадміністрації, її апарату, а також територіальні органи центральних органів виконавчої влади та районні.

У разі коли розроблення проекту розпорядження доручено кільком структурним підрозділам місцевої держадміністрації чи її апарату або іншому органу, головним розробником є виконавець, зазначений першим.