Поняття та ознаки адміністративної відповідальності за пмп.

Поняття та ознаки адміністративної відповідальності за ПМП.

Адміністративна відповідальність за порушення митних правил — це галузевий вид адміністративної відповідальності, специфічна форма негативного реагування з боку держави в особі її компетентних органів (митних та судів) на певну категорію протиправних проявів (порушень митних правил), згідно з якою особи, що вчинили ці правопорушення, повинні дати відповідь за свої неправомірні дії і зазнати за це адміністративних стягнень.

Адміністративна відповідальність за порушення митних правил має наступні ознаки:

1. Це один із галузевих видів адміністративної відповідальності. Адміністративна відповідальність може мати відмінний характер не тільки від адміністративної відповідальності, передбаченої КпАП, але й іншими законодавчими актами, що передбачають інші галузеві різновиди зазначеного виду юридичної відповідальності.

2. Це специфічна форма негативного, а саме правового реагування з боку держави в особі компетентних органів (митних органів та судів) на певну категорію протиправних проявів.

Зазначена ознака унеможливлює застосування неправових примусових заходів з боку державних органів, не передбачає застосування примусу на власний розсуд, а лише тільки на підставі і в межах законодавчих актів.

3. Це один з репресивних заходів, що застосовують уповноважені органи внаслідок протиправної поведінки особи, що породжує правовий обов'язок правопорушника дати відповідь перед повноважним державним органом щодо своїх неправомірних дій і понести за це певне покарання.

4. Фактичною підставою для настання адміністративної відповідальності є окремий вид адміністративних проступків — порушення митних правил.

5. Адміністративно-деліктним митно-правовим відносинам не належать елементи субординації, оскільки відсутня пряма підпорядкованість правопорушника та органів державної влади.

6. Одним з примусових засобів реалізації адміністративної відповідальності за порушення митних правил є адміністративні стягнення, передбачені виключно МК, а саме попередження, штраф, конфіскація.

7. Право щодо застосування адміністративних стягнень за порушення митних правил надано митним органам та судам. Значна частина справ розглядається митними органами, тобто справи про ПМП мають, як правило, позасудовий порядок розгляду справ.

8. Це один із важливих інститутів, урегульованих нормами митного та адміністративного законодавства. Підставою для виокремлення такої ознаки є положення МК, де зазначено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до МК, а в частині, що ним не регулюється, — відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

9. Реалізується в установлених законом формах та порядку, які чітко визначені процесуальними нормами адміністративного та митного законодавства. Притягнення особи до адміністративної відповідальності відбувається на підставі тих процесуальних документів, форми яких затверджуються ДМСУ. МК, наприклад, встановлює перелік обов'язкових реквізитів щодо протоколу порушення митних правил.

10. Суб'єктами адміністративної відповідальності є фізичні осудні особи, які досягли 16-річного віку, та посадові особи підприємств.

Виходячи з вищенаведеного, можна дійти наступного висновку: адміністративна відповідальність за порушення митних правил — це галузевий різновид адміністративної відповідальності, оскільки має особливі нормативні та фактичні підстави для її застосування, суб'єктів відповідальності, перелік юрисдикційних органів, процесуальну процедуру її застосування

Завдання, принципи та функції адміністративної відповідальності.

До завдань адміністративної відповідальності за порушення митних правил відноситься:

— збереження державного ладу;

— охорона суспільних відносин, що існують у державі і регламентуються конкретними законодавчими актами, які встановлюють адміністративну відповідальність;

— охорона правопорядку та громадської безпеки;

— відшкодування спричинених правопорушенням збитків;

— позбавлення винного можливості і далі вчиняти правопорушення;

— запобігання та припинення правопорушення;

— виховання у правопорушника та інших осіб поваги до права і бажання діяти згідно з приписами митно-правових норм;

— покарання винного.

Усі вищевикладені завдання адміністративної відповідальності за порушення митних правил відповідають головній меті адміністративної відповідальності — охороні суспільства, держави, прав та інтересів громадян, юридичних осіб від протиправних посягань.

Під функціями адміністративної відповідальності за порушення митних правил необхідно розуміти основні прояви її призначення. Всі функції адміністративної відповідальності за порушення митних правил можна поділити на основні (організаційні) та спеціальні. До основних належать: 1) захист суспільства та держави від правопорушень; 2) відновлювальна (компенсаційна); 3) ідеологічна; 4) педагогічна; 5) психологічна. В свою чергу функцію захисту суспільства та держави від правопорушень можна поділити на забезпечувальну та охоронну.

До спеціальних належать: 1) каральна (штрафна); 2) виховна; 3) превентивна. Забезпечувальна функція забезпечує оптимальну дію механізму митно-правового регулювання, вона є одним із засобів впливу на митно-правові відносини в сфері відповідальності.

Охоронна виступає як засіб охорони та захисту встановленого в державі порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Відновлювальна функція передбачає відшкодування заподіяної шкоди (майнової, моральної) особі, яка була наслідком порушення митних правил (наприклад, ст. 345 "Переміщення товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності" МК).

Каральна (штрафна) функція тягне позбавлення правопорушника певних благ, які йому належать на законних підставах (сплата штрафу, конфіскація безпосередніх предметів порушення митних правил тощо).

Превентивна функція застосовується з метою попередження правопорушника, а також інших осіб про недопустимість вчинення у майбутньому порушень митних правил.

Виховна функція здатна формувати у людей мотиви правомірної поведінки, підвищення рівня правосвідомості у громадян.

Адміністративній відповідальності за порушення митних правил, як і іншим видам юридичної відповідальності, притаманні принципи, які є вихідними правилами, керівними нормами, головними засадами, якими повинні регламентуватися та яких слід дотримуватися всім особам при застосуванні норм адміністративної відповідальності.

С.Т. Гончарук до таких принципів відносить наступні:

— рівність усіх перед законом;

— гуманізм;

— гласність;

— законність;

— невідворотність відповідальності за винне діяння;

— індивідуалізація покарання;

— відповідність провини і покарання.

Види порушень митних правил

Стаття 468 Порушення режиму зони митного контролю –проведення господарських робіт через межі зони митного контролю і в межах цієї зони товарів, транспортних засобів, перетинання громадянами, у тому числі посадових осіб органів державної влади (крім митних органів), які не перетинають митний кордон України, пересування їх в межах цієї зони з порушенням порядку, всановленого 332 МКУ тягнуть за собою попередження або накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 473. Пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання

1. Пересилання через митний кордон України в міжнародних експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання законодавством України, а також пересилання у міжнародних поштових відправленнях товарів, заборонених до пересилання актами Всесвітнього поштового союзу, -

тягне за собою конфіскацію цих товарів.

Стаття 477. Порушення встановленого законодавством порядку ввезення товарів на територію вільної митної зони, вивезення товарів за межі цієї території та/або встановленого законодавством порядку проведення операцій з товарами, поміщеними в режим вільної митної зони

1. Порушення встановленого законодавством порядку ввезення товарів на територію вільної митної зони, вивезення товарів з цієї території, проведення операцій з товарами, поміщеними в режим вільної митної зони, а так само порушення встановленого частиною другою статті 436 цього Кодексу строку розпорядження товарами, розміщеними у вільній митній зоні, у разі анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію цієї зони -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 484. Зберігання, перевезення чи придбання товарів, транспортних засобів комерційного призначення, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю

1. Зберігання, перевезення, придбання чи використання товарів, транспортних засобів комерційного призначення, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів, транспортних засобів або їх конфіскацію.

Поняття і види доказів

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) з'ясовує зазначені обставини. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (актами перевірок, довідками, протоколами про адміністративне затримання тощо). Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

КпАП України визначає ряд доказів, що можуть бути покладені в основу винесення постанови у справі:

- показання свідків;

- показання особи, що притягується до адміністративної відповідальності;

- речові докази;

- висновки експертів;

- документи.

Кожен із доказів виконує свою роль в процесі встановлення істини у справі, займає визначене місце в системі доказування. У зв’язку з цим в правовій літературі докази класифікуються. Залежно від того, чи розкривають докази суть адміністративної справи, чи якийсь другорядний факт, їх розподіляють на прямі і побічні. За характером джерел, з яких одержується інформація, докази можуть бути первинними (тобто першоджерела) і вторинними (копії документів тощо). За цільовою спрямованістю докази можуть бути обвинувальними і виправдовуючими. Крім того, широко застосовуються докази, характер яких не завжди дає змогу віднести їх до будь-якої із вищенаведених груп. Це докази констатуючого значення.

Особливістю доказів є те, що вони мають бути одержані в установленому законом порядку, в іншому разі вони не будуть мати доказової сили. Йдеться про передбачений КпАП порядок провадження у справі про адміністративне правопорушення. Наприклад, протокол, яким фіксується вчинення правопорушення, повинен бути складений за певною формою уповноваженою на те посадовою особою або представником громадськості (ст. 255 КпАП).

Відповідно до закону одержання і оцінка всіх необхідних доказів здійснюється компетентним органом або посадовою особою, правомочними вирішити дану справу (ст. 252 КпАП).

Правом надавати докази користуються особи, що беруть участь у провадженні у справі (особа, що притягується до відповідальності, потерпілий, законні представники, адвокат), та інші особи. Докази можуть бути витребувані органом або посадовою особою, що розглядає справу, від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою.

Встановлений законом порядок збирання, одержання доказів є надійною гарантією їх істинності, достовірності. Порушення або недодержання цього процесу може викликати лише сумніви в достовірності доказів і в обґрунтованості зроблених з їх допомогою висновків.

Інформація може розглядатися як доказ за наявності двох умов: по-перше, якщо вона містить дані про наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винності особи в його скоєнні та інших обставинах, що мають значення для правильного вирішення справи; по-друге, якщо вона одержана в порядку та з джерел, передбачених законом.

Проведення митних обстежень

Митне обстеження є цільовим, примусовим обслідуванням транспортних засобів, приміщень і територій підприємств з метою виявлення:

— безпосередніх предметів порушення митних правил;

— товарів зі спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю;

- транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України;

— документів, потрібних для розгляду справи про порушення митних правил.

Посадова особа митного органу, яка організує й проводить обстеження територій і приміщень підприємств, зобов'язана залучити до участі в обстеженні власника (володільця) об'єкта обстеження або його представника, а при проведенні обстеження транспортного засобу — його власника (володільця), водія або експедитора. Для роз'яснення питань, що потребують спеціальних знань, для участі в процесуальній дії можуть залучатися спеціалісти (експерти).

Якщо під час проведення митного обстеження застосовувались фотографування, кіно- й відеозйомка, звукозапис або використовувались інші технічні засоби контролю, у протоколі повинні бути зазначені їх назви, умови й порядок їх застосування, об'єкти, щодо яких вони були застосовані, а також одержані результати митного обстеження.

Якщо хтось із учасників митного обстеження відмовляється підписати протокол, про це в протоколі вчиняється відповідний запис, який підписується особою, яка провадила митне обстеження. Особі, яка відмовилась підписати протокол, повинна бути надана можливість дати пояснення про причини відмови, які вносяться чи додаються до протоколу.

Послідовність митного обстеження залежить від обставин у конкретному випадку, у ході його проведення посадовою особою повинно бути забезпечено ретельний огляд усіх об'єктів, які перебувають у місці обстеження.

Митне обстеження може бути послідовним (оглядається вся територія, приміщення, транспортний засіб), вибірковим (огляд окремих місць, де передбачається можливе розташування предметів і документів, які підлягають виявленню), частковим (обстеження тільки тих приміщень, місць, у яких, виходячи з розміру, можливе розташування предметів і документів, які підлягають шіянленню).

На заключній стадії митного обстеження здійснюється фіксація результатів обстеження в протоколі. Усе виявлене на місці події повинно бути пред'явлене понятим, які, як правило, повинні переміщуватись разом із посадовою особою, що провадить митне обстеження. Огляд предметів і документів, виявлених під час митного обстеження, здійснюється, як правило, на місці проведення відповідної дії. Якщо для більш ретельного огляду предметів і документів потрібно більше часу або за інших обставин, огляд провадиться в митному органі або в іншому приміщенні.

Види порушень митних правил

Поняття і види доказів

Проведення митних обстежень

Поняття та ознаки адміністративної відповідальності за ПМП.

Адміністративна відповідальність за порушення митних правил — це галузевий вид адміністративної відповідальності, специфічна форма негативного реагування з боку держави в особі її компетентних органів (митних та судів) на певну категорію протиправних проявів (порушень митних правил), згідно з якою особи, що вчинили ці правопорушення, повинні дати відповідь за свої неправомірні дії і зазнати за це адміністративних стягнень.

Адміністративна відповідальність за порушення митних правил має наступні ознаки:

1. Це один із галузевих видів адміністративної відповідальності. Адміністративна відповідальність може мати відмінний характер не тільки від адміністративної відповідальності, передбаченої КпАП, але й іншими законодавчими актами, що передбачають інші галузеві різновиди зазначеного виду юридичної відповідальності.

2. Це специфічна форма негативного, а саме правового реагування з боку держави в особі компетентних органів (митних органів та судів) на певну категорію протиправних проявів.

Зазначена ознака унеможливлює застосування неправових примусових заходів з боку державних органів, не передбачає застосування примусу на власний розсуд, а лише тільки на підставі і в межах законодавчих актів.

3. Це один з репресивних заходів, що застосовують уповноважені органи внаслідок протиправної поведінки особи, що породжує правовий обов'язок правопорушника дати відповідь перед повноважним державним органом щодо своїх неправомірних дій і понести за це певне покарання.

4. Фактичною підставою для настання адміністративної відповідальності є окремий вид адміністративних проступків — порушення митних правил.

5. Адміністративно-деліктним митно-правовим відносинам не належать елементи субординації, оскільки відсутня пряма підпорядкованість правопорушника та органів державної влади.

6. Одним з примусових засобів реалізації адміністративної відповідальності за порушення митних правил є адміністративні стягнення, передбачені виключно МК, а саме попередження, штраф, конфіскація.

7. Право щодо застосування адміністративних стягнень за порушення митних правил надано митним органам та судам. Значна частина справ розглядається митними органами, тобто справи про ПМП мають, як правило, позасудовий порядок розгляду справ.

8. Це один із важливих інститутів, урегульованих нормами митного та адміністративного законодавства. Підставою для виокремлення такої ознаки є положення МК, де зазначено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до МК, а в частині, що ним не регулюється, — відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

9. Реалізується в установлених законом формах та порядку, які чітко визначені процесуальними нормами адміністративного та митного законодавства. Притягнення особи до адміністративної відповідальності відбувається на підставі тих процесуальних документів, форми яких затверджуються ДМСУ. МК, наприклад, встановлює перелік обов'язкових реквізитів щодо протоколу порушення митних правил.

10. Суб'єктами адміністративної відповідальності є фізичні осудні особи, які досягли 16-річного віку, та посадові особи підприємств.

Виходячи з вищенаведеного, можна дійти наступного висновку: адміністративна відповідальність за порушення митних правил — це галузевий різновид адміністративної відповідальності, оскільки має особливі нормативні та фактичні підстави для її застосування, суб'єктів відповідальності, перелік юрисдикційних органів, процесуальну процедуру її застосування