Провідні течії та представники реформа горської педагогіки

Соціальна педа­		Педологія		Експеримента­
Гогіка		Комплекс		льна педагогіка
"Індивідуальна		психологічних,		Наукове обгрун­
Соціалізація" особис­		біологічних та		тування принципу
Тості шляхом її при­		соціальних знань		природовідповідно-
Єднання до "колекти­		про розвиток ди­		сті на основі ви­
Вних уявлень" (сус­		тини у їх цілісно­		вчення анатомії,
Пільно-моральних		сті		фізіології та психо­
Цінностей)		(Е, Мейман,		логії дитинства
(П. Нарорп, Е.		Е. Торндайк,		(Е. Мейман, В.
Дюркгейм, В. Діль-		С. Холл, А.		А. Лай, А. Біне, Е.
Тєй, Б. Рассел.Р.		Біне)		Торндайк)
Зейдель)

 

Трудова педаго­		Теорія віль­		Прагматична
Гіка		ного		педагогіка
Праця як навча­		виховання		Навчання як на­
Льний предмет і го­		Принцип пе-		буття особистого
Ловний принцип дія­		доцентризму,		досвіду розв'язання
Льності школи, що		який передбачає		життєвих проблем;
Готує до професійної		свободу вибору		"навчання через ді­
Діяльності та вико­		дитиною діяль­		яльність".
Нання громадських		ності, її вільну		(Дж. Дьюї, Е.
Обов'язків		творчість як ос­		Паркхерст, У. Кіл-
(Г. Кершенштей-		нову розвитку		патрік)
нер)		(Е. Кей, Л.
		Гурлітт, М. Мо-		.
		нтессорі)		\

 

Педагогіка твор­чості

Розвиток вільної особистості переду­сім засобами худож­ньо-естетичної твор­чості (Е. Зальвюрк, Л. Ліхтварк)

 

Школа дії

Практична діяльність у різ­номанітних фор­мах як обов'зкова умова її розвитку (А. Лай)

 

Педагогіка

Особистості

Виховання віль­ної особистості шляхом стимулю­вання її творчого саморозвитку (Г. Шаррельман, Г. Гаудіг, Е. Ве­ бер)

Нова педагогіка

Творче поєднання у педагогічній практиці досягнень різних напрямів реформаторської педагогіки наоснові принципів педо-центризму, вільного вибору дитиною форм діяльності, диференці­ації навчання, творчої рівноправної взаємодії між учителем та уч­нями

(Е. Клипаред, А. Фер'єр, С. Френч)

Творчі завдання і реферати

1. Ідея навчання дітей Дж. Дьюї.

2. С. Френе і В. Сухомлинський (порівняльний аналіз).

3. Екзистенціалізм і врахування дитячої свободи у вихованні.

4. А. Маслоу і сутність гуманізації виховання.

Питання для роздумів і проблемні запитання

\. Обґрунтуйте сутність виховання Р. Штайнера.

2. Визначте паралелі між розумінням навчання М. Монтессорі і сучасним навчанням дітей в Україні.

3. Виділіть головні спільні ознаки між рухом нового вихован­ня і концепцією особистісно орієнтовного виховання в Україні.

4. Які з ідей гуманістичного виховання мають непересічну цінність для сьогодення?

Тест

1. Провідним методом дослідження у експериментальній пе­дагогіці є: а) природний експеримент; б) лабораторний експе­римент; в) тести.

2. Шкала Біне-Сімона - це: а) вікова періодизація; б) тести для визначення рівня розумового розвитку дитини; в) система

оцінювання знань учнів.

3. Е.Клапаред та Е.Фер'єр були засновниками: а) функціона­льної педагогіки; б) педагогіки дії; в) педагогіки особистості.

4. Антропософія - це назва філософської системи: а)

Дж.Дьюї;

б)Р.Штайнера; в)Е.Клапареда.

5. Вальдорфська педагогіка отримала свою назву за: а) на­звою філософської концепції автора; б) назвою місцевості, де була створена перша школа такого типу; в) прізвищем автора.

6. Принцип циклічності є однією з основ побудови: а) техніки Френе; б) Ієна-плану; в) вальдорфської педагогіки.

1. Використання друкарського верстата, як невід'ємного еле­мента структури навчально-виховного процесу, є характерним для: а) техніки Френе; б) Ієна-плану; в) вальдорфської педагогі­ки.

ТЕМА VI

СУЧАСНІ ОСВІТА У НАЙРОЗВИНЕНІШИХ КРАЇНАХ СВІТУ

1. Еволюція освітніх систем у найрозвиненіших країнах на перетині XXI століття.

2. Система освіти в США.

3. Освітня система у Великобританії.

4. Характеристика освітньої'системи у Німеччині.

5. Характеристика освітньої системи у Франції.

6. Система освіти в Японії.

Література:

1. Абашкіна Н.В. Нові концепції навчання й виховання у су­часній німецькій педагогіці: Методико-інформацІйний матеріал.

-К.,1995.

2. Вульфсон Б.Л„ Малькова ЗА. Сравнительная педагогика.

- Москва-Воронеж, 1996.

3. Історія педагогіки /за ред. М. В. Левківскього, О. А. Дуба-сенюк/. - Житомир, 1999.

4. Сбруєва А. А., Рисіна М. Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навчальний посібник. - Суми: СумДПУ, 2000.

КЛЮЧОВІ СЛОВА ТА ТЕРМІНИ

Децентралізоване управління освітою, програма "Хед старт" (початковий старт), школи-магніти, служби "гайденс"(що озна­чає керівництво), граматична школа, об'єднана школа, техноло­гічна середня школа, середня сучасна школа, паблік скулз, реа­льна школа, "материнська школа", інноваційний підхід.

ЕВОЛЮЦІЯ ОСВІТНІХ СИСТЕМ У НАЙРОЗВИНЕНІШИХ КРАЇНАХ НА ПЕРЕТИНІ XXI СТОЛІТТЯ

Людство переживає сьогодні тривалий та складний процес переходу від багатовікової індустріальної фази до науково-технічної. Вносяться кардинальні зміни у сферу виробництва (ви­користання нових видів енергії, невідомих раніше матеріалів та способів їх обробки, автоматизація та роботизація, комп'ютеризація виробничих процесів), корінним чином зміню­ється побут людей, їх соціальне та духовне життя,

Ці перетворення особливо помітні у високорозвинених краї­нах світу, що є лідерами у темпах НТП. Саме в цих країнах най­більш помітними є і зміни в структурі робочої сили. Провідне місце в сфері праці займає діяльність, що вимагає від людей під­готовки в обсязі вищому від середньої школи (в США таких пра­цівників більш як 91 %).

У зв'язку з високим динамізмом виробництва особлива увага приділяється таким якостям працівників, як професійна мобіль­ність, вміння швидко переучуватися і набувати нові знання, пси­хічна та фізична рівновага.

Новий етап у розвитку людської цивілізації суттєво змінює уявлення про формування людини, пріоритети її особистісних якостей, життєвих настанов, цінностей. Якісно нові вимоги вису­ваються до системи освіти, через яку вступає у життя практично все підростаюче покоління.

На початку XXI століття освітня сфера кардинально зміню­ється. Здійснюється інформатизація навчального процесу, від­криваються нові його напрямки (дистанційне навчання, викорис­тання системи Іпіегпеї та ін.). Освітні реформи набули глобально­го характеру, стали важливою складовою соціальної політики держав. НЇП, участь в системі глобальної економіки висувають комплекс спільних вимог до освітніх структур різних країн, що сприяє їх уніфікації, інтернаціоналізації. Однак і зараз система освіти кожної країни відображає особливості її соціально-економічного розвитку і політичної структури, специфіку куль­турно-історичних і власне педагогічних традицій.

СИСТЕМА ОСВІТИ В США

Управління освітою в США традиційно є децентралізованим. Воно здійснюється на рівні штатів. Значні права у вирішенні шкільних питань надані графствам, містам, навчальним округам, яких у країні нараховується близько 15 тисяч. Дошкільне виховання здійснюється в дитячих яслах (до 3 ро­ків) і садках (від 3 до 5 років). Система дошкільних закладів включає приватні, державні та кооперативні установи, що суттє­во відрізняються між собою метою, організацією та програмою діяльності. Починаючи з 80-х рр. відмічається активізація уваги до цієї освітньої ланки, суттєве зростання кількості дошкільних установ. Пояснюється це необхідністю забезпечення більш ран­нього інтелектуального та загального розвитку дітей як важливої умови їх успішного навчання в школі І, певною мірою, досягнен­ня життєвого успіху.

Отже, провідною метою закладів дошкільного виховання є підготовка до школи. Для дітей, які позбавлені такої можливості у дитячих установах або в домашніх умовах, здійснюється урядо­ва програма "Хед старт" (початковий старт), що передбачає на­буття початкових освітніх навичок за допомогою телевізійних навча­льних програм.

Шкільне навчання починається з 6-7 років, залежно від шта­ту, і здійснюється у дванадцятирічній загальноосвітній школі, що має таку структуру: початкова школа (1-6 класи), неповна (мо­лодша) середня школа (7-9 класи), старша середня школа (10-12 класи), тобто діє схема "6+3+3". У деяких штатах (малонаселе-них) існує структура "6+6", тобто початкова та об'єднана середня школа, або "8+4".

У країні існують як державні загальноосвітні школи, так і приватні, більшість з яких є конфесійними (такі, що організову­ються релігійними общинами) (71%). Особливе місце серед при­ватних належить "незалежним" школам, в яких виховується еліта сучасного суспільства. Відбір абітурієнтів до таких шкіл здійс­нюється за допомогою вступних тестів, платні за навчання (10-20 тис. доларів за навчальний рік) та соціального статусу батьків. Метою таких шкіл є формування різнобічне розвиненого джент­льмена, який має гарні манери, розважливий у справах, вміє пла­нувати своє життя, акуратно витрачати гроші та час заради дося­гнення головної мети - стати багатим.

На всіх етапах шкільного навчання в американській школі відсутні єдині навчальні програми, підручники. Кожен навчаль­ний округ розробляє свої рекомендації щодо навчального часу, друкує програми з окремих предметів, як і займається фінансу­ванням шкіл.

З молодшої середньої школи починається диференціація на­вчання згідно з рівнем здібностей та бажанням учнів. У 9 класі, крім обов'язкових предметів (рідна мова, історія, математика, біологія, географія, предмети естетичного циклу, фізичне вихо­вання, гігієна, праця), вводиться значна кількість предметів за вибором (елективних курсів), які дозволяють обрати певний про­філь навчання у старшій середній школі. Диференціація змісту освіти посилюється ще й тим, що більшість обов'язкових предме­тів викладається за програмами різних рівнів складності.

Старша середня школа США являє собою установу, в якій навчання здійснюється за трьома основними профілями: академі­чним, загальним та виробничим (трудовим). Навчання на акаде­мічному профілі є підготовкою до вступу у вищий навчальний заклад і здійснюється за збагаченими ускладненими програмами. Залежно від подальшого професійного вибору школяра навчання може мати гуманітарну, суспільствознавчу, природничу або іншу орієнтацію. Загальний профіль орієнтує учнів на вступ до серед­ніх навчальних закладів. Виробничий профіль призначений для учнів, які одразу після школи почнуть працювати. Саме тому цей профіль пов'язаний із здобуттям певної спеціальності.

У зміст навчання входять як предмети "ядра" - обов'язкові (рідна мова та література, суспільствознавчі науки, математика, природничі науки, комп'ютерна грамотність), так і предмети за вільним вибором учнів (елективні). У школах США існує кілька сот таких предметів. Введення нових елективних предметів здій­снюється спочатку на рівні кількох шкіл, а потім влада штату приймає рішення про доцільність їх запровадження.

В середині 80-х рр. XX століття на вивчення елективних кур­сів приділялось 50% усього навчального часу. На початку 90-х рр. XX ст. ця цифра зменшилась до 40-35% у зв'язку з тенденці­єю інтелектуалізації змісту освіти для всіх учнів, що здійснюєть­ся за допомогою розширення "ядра" і, перш за все, його природ­ничо-математичного компоненту.

Однією з особливостей діяльності американської школи є значна увага до служби "гайденс"(що означає керівництво), ме­тою якої є допомога дитині у досягненні повного розвитку.

Система вищої освіти в США включає два сектори: приват­ний та державний. Більшість вузів - приватні, однак в них навча­ється лише 23% від загальної кількості студентів. До вищих, за американськими стандартами, відносять будь-який навчальний заклад, що йде за школою: одно -, дво - та трирічні технічні ін­ститути, дворічні коледжі гуманітарних наук, незалежні (автоно­мні від університетів) професійні школи, учительські коледжі, школи мистецтв, семінарії тощо; університети, політехнічні та технологічні інститути. За рівнем освіти всі вони об'єднані у три категорії:

І - дворічні коледжі;

II - коледжі гуманітарних та природничих наук і професійні школи;

ПІ - аспірантські та вищі професійні школи, коледжі та уні­верситети.

У США відсутні єдині вимоги до абітурієнтів. Все залежить від типу вузу, його престижності, ряду соціально-економічних факторів. Так, наприклад, дворічні коледжі не вимагають всту­пних екзаменів, чотирирічні коледжі та університети, особливо престижні (Гарвард, Йель, Принстон, Стенфорд, Чикаго та деякі інші) проводять конкурсний відбір абітурієнтів.

Метою вищої школи США є підготовка спеціалістів, здатних систематично мислити, робити вірні оціночні судження, застосо­вувати творчу уяву. Основний акцент робиться не на обсяг, а на фундаментальність навчання, на знання спеціалістами концепцій розвитку певних галузей науки і техніки, на формування у них навичок подальшої самоосвіти.