Характеристика освітньої системи у Франції

Система освіти Франції характеризується високим рівенем централізації: навчальні плани та програми, розпорядок шкільно­го життя, призначення та звільнення педагогічного персоналу детально регламентується урядовими циркулярами та інструкці­ями.

Навчальними закладами керує Міністерство національної освіти. Територія країни поділена на 19 академій (навчальних округів), які включають декілька департаментів. Принцип свободи освіти дає право на відкриття приватних навчальних закладів, більшість з яких знаходиться під контролем церкви. У приватних школах навчається близько 20% загальної кількості учнів.

Система народної освіти Франції складається із закладів до­шкільного виховання, загальноосвітньої школи, професійно-технічної та вищої освіти. Шкільне навчання починається з 6 ро­ків і продовжується до 18. Перші п'ять років діти навчаються у початковій школі, після якої їх автоматично переводять до пер­шого 4-річного циклу середньої школи - неповної середньої шко­ли, що є обов'язковою. Після її закінчення учні переходять до "короткого" або "довгого" варіанту другого циклу середньої освіти. "Короткий" являє собою професійну підготовку без права на продовження навчання у вузах. "Довгий" - це три старших класи ліцею, де після успішної здачі державних екзаменів випус­кники отримують диплом''бакалавра, що відкриває шлях до вищої освіти.

Дошкільне виховання здійснюється у "материнських школах" (дитячих садках) та в "класах для малюків" (підготовчих курсах при початкових школах), які відвідують приблизно 90% дошкі­льників. Завданням цих установ є не тільки загальний розвиток дитини, а й підготовка до школи. Їх випускники вміють рахувати, читати і навіть писати. Існує прямий зв'язок між змістом, формами та методами діяльності "класів для малюків" та початковою школою.

Початкова школа складається із трьох курсів: підготовчого (від 6 до 7 років), елементарного (від 7 до 9 років) та середнього (від 9 до 11 років). Діти навчаються 4 дні на тиждень по 6 годин щоденно. Неділя - день відпочинку, середа та четвер - відвіду­вання богослужіння для віруючих, екскурсії та прогулянки. До­машні завдання та перевідні екзамени у початковій школі відсут­ні. Головною метою початкової школи є розвиток особистості школяра, формування у нього навичок критичного та раціональ­ного мислення, самостійних суджень.

З метою зміцнення здоров'я школярів створюються "снігові", "морські" та "зелені" класи, де діти протягом 2-3 тижнів одноча­сно з розумовим розвитком отримують інтенсивне фізичне загар­тування.

Середня школа. Обов'язковими для середньої школи є на­вчання в б - 3 класах (у Франції зворотна нумерація). Існують три типи середніх освітніх закладів: класичний та сучасний ліцей, загальноосвітній колеж, старші класи початкової школи. Повно­цінна середня освіта отримується лише в ліцеях.

Навчальний процес у неповній середній школі має два цикли:

спостереження (6-5 класи), де діти навчаються за загальною про­грамою, і орієнтації (3-4 класи), де вводяться диференційовані за напрямами програми та предмети за вибором. У колежі це пред­мети, що носять практичну допрофесійну спрямованість. У ліцеї - давня мова, друга іноземна мова при посиленому вивченні ос­новної іноземної мови.

Для тих, хто закінчує неповну середню школу, відкриваються два шляхи: професійні навчальні заклади (2 роки навчання), ста­рші класи ліцею (3 роки). Напрями навчання в ліцеях визнача­ються системою елективних предметів. Перший рік навчання включає три секції: А - гуманітарну (більша увага приділяється вивченню іноземних мов), С - природничо-математичну (матема­тика, фізика), Е - технічне навчання та практична робота у виро­бничій сфері. Протягом наступних двох років диференціація на­вчання посилюється. Встановлюється 5 секцій: А - філософія і філологія, В - соціально-економічні науки, С - математика і фі­зика, Д - біологія, Е - техніка. Найбільш престижною вважається перша секція.

Професійно-технічну освіту отримують у ліцеях професійно­го навчання. Існують ліцеї промислового та сільськогосподарсь­кого профілів. Випускникам видається свідоцтво про професійну підготовку до однієї з 250 спеціальностей. Якщо учень досяг 16-річного віку, він може залишити ліцей і оволодівати професією в центрі учнівства, де після 2 років навчання видається свідоцтво про професійну придатність за профілем того чи іншого сектора економіки.

Вища освіта у Франції має дуже довгу історію. Паризький університет існує з 1150 р., Сорбонна - з 1200 р. Нині в країні існує 250 вищих навчальних закладів, із них 77- університетів (65 з яких - державні). Університети складають провідну ланку системи вищої освіти, в них навчається 88% студентів.

Особливе місце в системі вищої освіти займають "великі школи", що перевищують за академічним престижем університе­ти. Серед таких шкіл Вища нормальна школа. Політехнічна шко­ла, Національна школа східних мов та інші.

Більшість приватних університетів належить церкві. Їх випу­скники мають, як правило, високу кваліфікацію і користуються великим попитом. Навчання в університеті поділене на кілька циклів, після закінчення кожного з них присвоюється певна нау­кова ступінь та видається диплом. Студент, як правило, сам орга­нізовує свою роботу (відвідування занять не є обов'язковим), але двічі на рік необхідно здати встановлені екзамени. За їх результа­тами студентів поділяють на розряди, що має велике значення під час розподілу вакансій серед випускників.

СИСТЕМА ЗАГАЛЬНОЇ ОСВІТИ В ФРАНЦІЇ

ФРАНЦІЯ
Вік	5+4+3	5+4+4 „
	Ліцей професійний
	Ліцей (загально­освітній, техно­логічний)
	К 0 класичні та су­часні секції ліце-йного напрямку	Л Е Ж колежі сучасно­го та практич­ного напрямків
	Початкова школа: середній курс
	Початкова школа: елементарний курс
	Початкова школа: підготовчий курс
	Материнська школа	Підготовчі класи

 

СИСТЕМА ОСВІТИ В ЯПОНІЇ

Система освіти, що діє сьогодні в Японії, була створена після другої світової війни за безпосередньою участю американських спеціалістів, тому за своєю структурою вона практично повні­стю копіює американську: 6-річна початкова, 3-річна молодша середня, 3-річна старша середня школа, 2-4-річні коледжі та уні­верситети.

Для Японії характерна висока повага до освіти, навіть "культ

освіти". Японці називають своє суспільство "суспільством дип­ломів", де багато важить не тільки рівень навчального закладу, що його видав, але і його престиж, <.

На відміну від європейського та американського, японський навчальний рік починається 1 квітня і закінчується 31 березня. Він є найдовшим серед навчальних років у розвинених краї-нах.Зокрема у 1990 р. японські школярі навчалися протягом 243 днів, діти ФРН, та Росії - 210; Англії - 192; Франції- 185; Аме­рики ж тільки 180. Після перехідних екзаменів вони мають літні,

зимні та весняні канікули.

Дошкільне виховання здійснюється в дитячих садках, які від­відують діти, як правило, з 5 років. 63% дитячих садків належать приватним особам. Вже на цьому етапі починається урахування престижності виховного закладу: він повинен забезпечити най­більш успішний початок шкільного життя.

Початкова школа. Більшість шкіл в Японії державні. Про­грама початкової школи включає 8 обов'язкових предметів (япон­ська мова, соціальні предмети, арифметика, природознавство, музика, мистецтво та праця, домашнє господарство та фізичне виховання), основи морального виховання і спеціальну діяльність (шкільні та класні збори, гурткова робота, різні церемонії, екску­рсії, спортивні змагання, користування бібліотекою, заняття з гігієни, правил безпеки тощо).

Молодша середня школа. У навчальний план входять як обов'язкові предмети, так і предмети за вибором. Відбір обов'язкових предметів здійснюється не самими учнями, а місце­вими керівниками освіти згідно з локальною необхідністю та на­хилами школярів. Серед предметів за вибором - іноземна мова (часто англійська) або комбінація професійного та естетичного циклів.

Характерною рисою японських шкіл є високе наповнення класів: у початковій школі - до 40 учнів, у молодшій середній -від 41 до 45. Багатолюдність у класах, орієнтація на заучування примушує батьків звертатися до репетиторів. Масовим явищем стало навчання школярів на приватних додаткових курсах "дзю-ку" (понад 25% учнів початкових шкіл та близько 60 % - молод­ших середніх). Використання такої системи компенсуючого на­вчання, діяльність якої не переривається навіть влітку, є однією з важливих причин ефективності японської школи.

Старша середня школа. Перехід до старшої середньої школи пов'язаний із вступними екзаменами у вигляді тестів, що визна­чають успішність навчання з окремих предметів та коефіцієнт розумової обдарованості. Навчання диференційоване, з поділом на потоки та профілі. Як правило існують два відділення: загаль­ноосвітнє, з поділом на академічний (гуманітарний та природ­ничо-математичний),що готує до вступу в університет і загаль­ний профілі; та професійне із сільськогосподарським, риболов­ним, промисловим, комерційним, домогосподарським профілями й циклами більш вузької спеціалізації.

Порівняльна характеристика відділень показує, що на загаль­ному відділенні вивчають приблизно ті ж предмети, що і на ака­демічному, але на нижчому рівні. Отже, знання мають більш прикладний характер. Професійне відділення готує учнів до праці з певної спеціальності. Загальноосвітня програма зведена до мінімуму.

Навчання в старшій середній школі Японії є платним як в державних, так і в приватних школах, які відвідує близько 28% школярів.

Професійно-технічна освіта здійснюється у професійних школах двох типів:

а) технічні коледжі для тих, хто закінчив молодшу середню школу (строк навчання 5 років);

б) молодші коледжі для випускників старших класів середніх шкіл (строк навчання 3 роки). В країні нараховується близько 800 професійних шкіл, з яких більшість (96%) приватні.

Вища освіта здобувається в університетах та інститутах. Піс­ля 4 років навчання випускники отримують ступінь бакалавра і можуть продовжити навчання у магістратурах та докторантурах вузів. 75% японських студентів навчаються в приватних вузах, але значення державних у підготовці інтелектуального потенціа­лу нації є значно вагомішим, оскільки саме в них навчається аб­солютна більшість студентів природничого, технічного, медич­ного, педагогічного, сільськогосподарського профілів, майбутніх магістрів та докторів наук, значно кращими є умови навчання та викладацький корпус.

У другій половині XX століття з'явилась значна кількість спе­ціальних жіночих вузів. Але відсоток дівчат серед студентів продовжує залишатись незначним. Навчання у всіх вузах є плат­ним, що ускладнює доступ до вищої освіти.

ЯПОНІЯ

6+3+3

Старша середня школа з академічними і практичними профілями навчання

Молодша середня школа

Початкова Школа ^!

Дитячий Садок

Творчі завдання і реферати

1. Провідні тенденції освітніх систем XXI ст.

2. Початкова освіта у Великобританії, Франції, ФРН (порів­няльний аналіз).

3. Особливості організацій педагогічної освіти у США.

4. Технологія оцінювання навчання учнів у США.

Питання для роздумів і проблемні запитання

1. Яке значення для національної освіти має всесвітня тенде­нція глобалізації?

2. Виділіть спільні і відмінні тенденції у загальній освіті

США й України.

3. Яка із західних моделей середньої освіти (Франція, Вели­кобританія, ФРН) найбільш повно враховує інтереси учнів?

^ 4. Яка з найбільш розвинених країн світу претендує на всеза-гальну вищу освіту?

Тест

1. Всі діти починають навчання у школі з 5-річного віку у: а) Японії; ^Великобританії; в)Франції.

2. Тьютор - це: а) вчитель початкової школи США; б) викла­дач-наставник в університеті Великобританії; в) шкільний ін­спектор у Франції; г) вихователь у гімназіях ФРН.

3. Ліцей - це середня школа у: а) Франції; б) Великобританії;

в)США; г) Японії.

4. Гарвард є одним із найпрестижніших університетів у: а) Японії; б) Великобританії; в) США; г) Франції.

5. У США дітей починають ділити на групи за рівнем здібно­стей у: а) початковій; б) неповній середній; в) повній середній

школі.

6. "Гайденс" це: а) психологічна служба у школі США; б) про­грама проведення екскурсій в англійській школі; в) вид компенсу­ючого навчання в японській школі.

ТЕМА VII