Кривошипно-шатунний та газорозподільний механізми ДВЗ. Будова та принцип роботи. Значення синхронності цих двох механізмів.

Гальмівна система з гідравлічним приводом (ГАЗ-52А, ВАЗ):будова та принцип дії.

Гідравлічний привід гальмівних механізмів автомобілів складається з головногоциліндра, з'єднаного трубопроводами з гальмовими циліндрами коліс.
Вся система заповнюється спеціальною гальмовою рідиною, яка не роз'їдає гумові деталі системи.

Головний гальмовий циліндр автомобіля ГАЗ-53А:, а — поздовжній розріз; б—деталі; 1 — шток; 2 — захисний чохол; З і 5 —манжети; 4 — поршень; в — поворотна пружина; 7 і 9 — клапани; 8 — корпус; 10 — трійник; 11 — гальмова рідина; 12 — кришка; 13 — пробка

У головному циліндрі розміщений поршень 4 з ущільнювальними манжетами Зі 5. Поршень переміщується під дією штока 1, з'єднаного з гальмовою педаллю. Під час натискання на педаль поршень 4 нагнітає гальмову рідину через клапан 7 у робочі гальмові циліндри коліс. Після припинення натискання на педаль поршень під дією пружини 6 повертається у вихідне положення. Ця сама пружина утримує клапан 9, через який рідина повертається в головний циліндр після закінчення гальмування. Запас рідини зберігається в корпусі 8, розміщеному в одному виливку з головним циліндром. Корпус і циліндр з'єднані між собою отворами, через які рідина перетікає з корпусу в циліндр і назад.
Рівень рідини в резервуарі головного гальмового циліндраповинен бути на відстані 15...20 мм від кромки заливного отвору.

Колісний гальмовий циліндр

1- колодки, 2- захисні ковпаки циліндра, 3- поршні, 4- корпус, 5- манжети, 6- штуцер, 7- трубопровід, 8- отвір для видалення повітря, 9- отвір для підведення рідини, 10- пружина

 У гальмових циліндрах коліс встановлено по два поршні З з ущільнювальними манжетами 5. Через штуцер 6 у порожнину між поршнями нагнітається гальмова рідина. Під її тиском, який приблизно дорівнює 7...8 мПА(70...80 кгс/ем2), поршні розійдуться і притиснуть колодки 1 до гальмового барабана. Під дією стяжних пружин колодок поршні гальмових циліндрів і колодки повертаються у вихідне положення.
Якщо в трубопроводи гідравлічного привода гальм потрапляє повітря, передача тиску рідиною значно погіршується, оскільки утворюються повітряні пробки і весь хід поршня головного циліндра витрачається лише на стискання повітря в системі, а поршні гальмових циліндрів коліс залишаються нерухомими і гальмування не відбувається.
Видаляють повітря з кожного гальмового циліндра через перепускний клапан, угвинчений в отвір Рідина в гідравлічній системі гальм подається від головного циліндра до циліндрів коліс по металевих трубках і спеціальних гумових шлангах, які витримують високий тиск і дію масел. Така конструкція дає можливість керувати гальмами, незважаючи на коливання коліс і мостів.

Гідровакуумний підсилювач

У гальмовій системі автомобілів ГАЗ-53А є гідровакуумний підсилювач робочого гальма, який збільшує при передачі до поршня головного циліндра силу натискання гальмової педалі за рахунок використання розрідження у впускному трубопроводі двигуна.
Підсилювач складається із стального корпусу 1, гідравлічного циліндра 11 І клапанної коробки, в якій розміщено клапан 9 керування, з'єднаний з вакуумним 6 і повітряним 8 клапанами.
Під час натискання на гальмову педаль рідина з головного гальмового циліндра по трубопроводу надходить у циліндр 11 і через отвір у поршні 13, в якому розміщено кульковий клапан 12 у гальмову систему, загальмовуючи таким чином автомобіль.

Одночасно рідина тисне на поршень 10 який, долаючи опір конічної пружини, закриває вакуумний клапан 6.
Із збільшенням сили натискання на педаль і відповідного підвищення тиску з гальмовій системі поршень 10, піднімаючись, закриває вакуумний клапан 6, роз'єднуючи порожнини III І IV корпусу. Під час дальшого переміщенню відкривається повітряний клапан 8 і порожнина III сполучається з атмосферою.

Зовнішнє повітря, потрапляючи в корпус, долає опір пружини 5, переміщує діафрагму штовхач і поршень 13, створюючи, додатковий тиск у гідравлічній магістралі гальмової системи. Якщо двигун зупинився запірний клапан 14 автоматично роз'єднує підсилювач і трубу. За рахунок розрідженню в підсилювачі можна виконати два-три гальмування.

БУДОВА ТА ПРИНЦИП ДІЇ ВАЗ

Робоча гальмова система складається з чотирьох гальмівних механізмів і гідравлічного приводу. Гальмові механізми змонтовані безпосередньо в колесах автомобіля. Гальмовий механізм переднього колеса дисковий, відкритий, що забезпечує його добре охолодження і внаслідок цього більш ефективне гальмування при частому користуванні гальмами, коли від нагрівання колодок може зменшитися коефіцієнт тертя їхніх накладок. Гальмовий механізм складається із супорта у зборі з робочими циліндрами, гальмового диска, двох гальмівних колодок, сполучних пальців і трубопроводів.

Супорт відлитий з високоміцного чавуна. Він кріпиться до кронштейна 11 двома болтами 9, що фіксуються відгинанням на грань болтів штопорних пластин. Кронштейн у свою чергу кріпиться до фланця поворотного кулака 10 разом із захисним кожухом 13 і поворотним важелем. У супорті виконаний радіусний паз для розміщення гальмового диска і два поперечних пази, у яких розташовані гальмові колодки. У припливах супорта є два вікна з направляючими пазами, у яких установлені два протилежних колісних циліндри 17. Точне розташування циліндрів щодо супорта забезпечується пружинними фіксаторами 4. При установці циліндра в паз супорта фіксатор під дією пружини заходить у спеціальний бічний паз супорта. Корпус робочого циліндра відлитий з алюмінієвого сплаву. У циліндрі розташований сталевий порожній поршень 3, що ущільнюється пружним гумовим кільцем 6. Воно розташовано в канавці циліндра і служить не тільки для ущільнення зазору, але і для повернення поршня у вихідне положення при розгальмовуванні. Порожнина циліндра захищена від забруднення гумовим ковпачком 7.

Гальмовий механізм переднього колеса

1 - штуцер; 2 - сполучна трубка робочих циліндрів; 3,4 - поршень і фіксатор колісного циліндра; 5 - накладка гальмової колодки; 6 - ущільнювальне кільце; 7 - пилозахисний ковпачок; 8 - пальці кріплення колодок; 9 - болт кріплення супорта до кронштейна; 10 - поворотний кулак; 11 - кронштейн кріплення супорта; 12 - супорт; 13 -захисний кожух; 14 - шплінт; 15 - притискна пружина колодок; 16 — гальмові колодки; 17 — колісний циліндр; 18 — гальмовий диск; 19 — захисний кожух.

Робочі порожнини обох циліндрів з'єднані між собою трубкою 2. В зовнішній циліндр вгвинчений штуцер для прокачування привода передніх гальм, у внутрішній — штуцер шланга для підведення рідини. Поршні 3 упираються в гальмові колодки 16, на які наклепані фрикційні накладки 5. Колодки встановлені на пальцях 8, що утримуються від осьового зсуву шплінтами 14, а щоб не було вібрацій колодок на пальцях, застосовуються пружини 15, що притискають колодки до пальців. Гальмовий диск 18 фіксується в маточині колеса двома установочними штифтами. Частина його робочої поверхні розташована між накладками гальмівних колодок. Поверхня тертя диска обробляється з великоіо точністю, що збільшує термін служби деталей гальма.

 

Гальмовий механізм заднього колеса.

1 - колісний циліндр; 2, 7 - стяжні пружини колодок; 3 - накладка колодки; 4 - щит гальма; 5 - внутрішня пластина; 6 - оболонка заднього троса; 8, 16 - передня і задня гальмові колодки; 9 - опорна пластина колодок; 10 - заклепки; 11 - масловідбивач; 12 - направляючі пластини колодок; 13 - трос стояночного гальма; 14, 15 - пружина і наконечник троса; 17 опорна стійка колодки; 18 — важіль ручного привода колодок; 19 — гумові подушки; 20 — розпірна планка колодок; 21 — палець

Гідравлічний привід гальмівних механізмів коліс двоконтурний. Роздільний привід передніх і задніх гальм підвищує безпека руху автомобіля. При відмовленні одного з контурів іншої забезпечує достатню ефективність гальмування.

Гідравлічний привід містить у собі гальмову педаль 2 рисунок 4, вакуумний підсилювач 3, бачок 9, головний циліндр 4, регулятор тиску 19 задніх гальм, колісніциліндри гальмівних механізмів і трубопроводи.Регулятор тиску гальм (у неробочому положенні)

А — порожнина нормального тиску; У — порожнина регульованого тиску; Р — зусилля, передане важелем 1 приводу регулятора тиску; 1 — важіль привода регулятора тиску; 2 — ущільнювальне кільце; 3 — розпірна втулка; 4 — корпус регулятора; 5 — прокладка; 6 — кришка; 7 — гумовий ущільнювач; 8 — тарілка пружини; 9 — пружина поршня; 10 — поршень

Регулятор тиску включений у привід задніх гальм для зниження тиску в цьому контурі при зменшенні навантаження на задній міст, щоб не допустити юза задніх коліс. У дію регулятор тиску приводиться торсійним важелем, що кріпиться до кузова обоймою через гумову опорну втулку. Довге плече важеля приводу регулятора тиску з'єднується шарнірно через тягу з балкою заднього моста, а коротке плече проходить через отвір осі і заходить у виріз нижньої частини поршня 10 рисунок. 5 регулятора тиску. Це плече передає на поршень коливальний рух балки заднього моста.

Азотні добрива

Серед мінеральних добрив для виноградарства на першому місці стоять нітратні й аміачні добрива.

Сульфат амонію— найбільш поширене азотне добриво, до складу якого входить азот (20—21%). Це добриво повільної дії і післядія його тривала.

Аміачна селітра— дуже широко використовуване добриво, до складу якого входить азот (близько 20%), карбонат кальцію (33%) та інші речовини.

Мінеральні добрива рівномірно розтрушують і трохи присапують. Якщо земля покрита органічним матеріалом, добрива розсипають на покриття. Дощі розчинюють добриво, і воно разом з водою потрапляє в грунт.

Фосфорні добрива

Суперфосфат містить 8% водорозчинного фосфору. Він дещо підкислює грун і тому ним не треба удобрювати кислі грунти. Якщо у грунті високий вміст кальцію, то фосфор суперфосфату утворює погано розчинні у воді сполуки і як добриво втрачає свою позитивну дію. Суперфосфат через це найкраще застосовувати на грунтах з нейтральною реакцією ґрунтового розчину. Змішувати суперфосфат з добривами, що" містять кальцій, також не можна. Суперфосфат— добриво швидкої дії.

Томасшлак містить 5% цитратнорозчйн-ного фосфору. Дія його повільніша за дію суперфосфату, бо фосфор спочатку розчиняється у грунті сполуками, які виділяє коріння. Тому фосфат кальцію вносять восени під час обробітку грунту. Крім фосфору, томасшлак містить кальцій (45—50%)- Ось чому це добриво особливо придатне на кислих грунтах. До складу його входить також залізо і такі мікроелементи, як бор і марганець.

В разі удобрення фосфатом кальцію потреба у додатковому внесенні у грунт кальцію відпадає. Перед внесенням фосфат кальцію доцільно змішати з калійним добривом, бо сам він, як дуже дрібненький порошок, легко розвіюється.

Фосфат магнію містить 8% здебільшого цитратнорозчинного фосфору. Крім того, у ньому є магній (7%), сульфат кальцію (43%) і мікроелементи.

Алкалізований фосфат містить 11 % цит-ратнорозчинного фосфору та 40% вапняку. Дія цього фосфату на грунт і спосіб його застосування такі ж, як і фосфату кальцію.

Фосфат кальцію і алкалізований фосфат з огляду на високий вміст у них кальцію не можна змішувати з добривами, до складу яких входить азот.

Калійні добрива

Калійні добрива доцільно вносити рівними дозами двічі на рік (восени і навесні), їх можна змішувати з усіма іншими добривами. Проте, змішуючи з добривами, що містять кальцій, необхідно якомога швидше розтрушувати утворену суміш.

Вапняні добрива

У грунт кальцій вносять у вигляді карбонату кальцію, де його вміст становить щонайменше 32%, і у вигляді вапняку (оксиду кальцію) із вмістом кальцію мінімум 55%. Причому карбонат кальцію потрібний насамперед для легких, а вапняк — для важких грунтів.

Вапняні добрива поліпшують структуру грунту і сприяють розвиткові у ньому мікроорганізмів.

Комплексні добрива

Серед мінеральних добрив є так звані комплексні добрива. Широко застосовують спеціальне комплексне мінеральне добриво червоний піафоскан, до складу якого крім основних поживних речовин — азоту, фосфору і калію — у співвідношенні відповідно 14: 8: 14 входять також і мікроелементи.

Це комплексне мінеральне добриво розтрушують безпосередньо перед обробітком грунту (копанням, оранкою). З огляду на порівняно невисокий процентний вміст у ньому поживних речовинцього добрива йде багато, приблизно 10—12 кг на 100 м2, якщо удобрювати виключно ним самим. Тому доцільніше вносити комплексне добриво як доповнення до основного удобрення. У такому разі можна обійтися меншими його запасами. Комплексні добрива придатні і для внесення після цвітіння, особливо коли добра зав'язь. Тоді їх вносять стільки ж, як і навесні, якщо це не шкодить рослинам, що ростуть поруч. Здебільшого ці добрива виявляються нешкідливими.

Полив і підживлення

– Поливають розсаду рівномірно, щоб не перелити, але й не пересушити, – говорить Володимир Савченок. – Поливати потрібно теплою водою (20 – 25°С). Якщо використовуєте водопровідну воду, її треба відстоювати три – п’ять годин. Полив необхідний як тільки підсохне верхній шар ґрунту. Розсаду томату, перцю, баклажана поливають зрідка, але підвищеними нормами у сонячну погоду й у першій половині дня. Розсаду білокачанної та цвітної капусти, салату – також підвищеними нормами води у першій половині дня. Якщо поливати холодною водою при підвищеній вологості ґрунту та повітря, рослини уражують грибкові хвороби.

Дуже добре використовувати для поливу настій шкаралупи курячих яєць (10 – 15 штук на три літри води).

За період вирощування розсаду підживлюють два – три рази. Перше підживлення мінеральними добривами (в основному це звична аміачна селітра) проводять через 7 – 10 днів після пікіровки томатів, перців, баклажанів, через 10 днів після пікіровки капусти. Після підживлення рослини поливають теплою водою, щоб змити розчин добрив та, за потреби, провітрюють приміщення.

Розсаді необхідне добре освітлення. В кімнаті ящики з розсадою розміщують на вікнах з південного боку. Чим вища температура в приміщенні, тим кращим повинно бути освітлення, інакше розсада витягнеться. І ще потрібно уникати тривалого прямого попадання сонячних променів на рослини, бо можливі опіки.

Якщо розсада захворіла

– Якщо на вашу розсаду напали попелиці, обробіть її настоєм тютюну, – рекомендує Володимир Миколайович. – Сигарети «Прима», тютюн, тютюновий пил заливають водою з розрахунку 2:5 та настоюють добу (якщо ви застосували холодну воду – дві доби). Для кращого прилипання можна додати господарського мила. Його нарізають чи натирають на крупній тертці, а потім розчиняють у невеликій кількості гарячої води.

Одними з найнебезпечніших шкідників є кліщі. Проти них ви можете використати біологічні настої. Настій цибулевого лушпиння: 15 – 20 г лушпиння настоюють у літрі води чотири – п’ять днів, фільтрують та обприскують рослини. Настій часнику: 20 – 30 г часнику подрібнюють, додають води до одного літру, проціджують, додають розчин господарського мила та обробляють рослини.Дуже небезпечною для сходів є хвороба, що одержала назву «чорна ніжка». Якщо ґрунт перед висівом насіння був пропарений, то це майже 100% гарантія того, що хвороба омине вашу розсаду.Дуже добрі результати при обробці насіння від хвороб дає використання препарату Мікосан-В, який можна застосовувати як в теплицях, так і в кімнатах. Він захищає від кореневих гнилей, борошнистої роси та інших захворювань, а також стимулює імунітет рослин. Для захисту овочевих культур від грибкових захворювань у теплицях використовують біологічний препарат Триходермін.Для боротьби у теплицях з білокрилкою застосовують препарат Вертицилін і жовті клейові стрічки, а з трипсами та білокрилкою – препарат Боверін. Це біологічні препарати, але засоби індивідуального захисту при роботі з ними треба завжди використовувати, як і дотримуватись техніки безпеки.

Прорежівателі

Вдольрядние прорежівателі бувають двох типів: механічні УСМП-5, 4 і УСМП-2, 8 і автоматичні ПСА-2, 7. Прорежівателі УСМП випускаються промисловістю, ПСА-2, 7 проходить господарські випробування. Прорежіватель УСМП-5, 4 призначений для вдольрядного проріджування сходів цукрових буряків, посіяної з міжряддями 45 і 60 см. У першому випадку на рамі прорежівателя закріплюють дванадцять, у другому - вісім проріджувати секцій, забезпечених обертовими ріжучими головками з ножами. Головка змонтована на відомому валу редуктора на провідному валу якого закріплено опорно-приводне колесо. Редуктор прикріплений до планок гряділя так, що площина обертання голівки розташована під кутом 40 В° до напрямку руху агрегату. При русі прорежівателя ріжучі головки, розташовані над рядками буряків, обертаються і ножами вирізують частину рослин у рядку, утворюють букети. Інтервали між букетами залежать від числа і розстановки ножів. На кожній голівці закріплюють 6 - 18 ножів, що дозволяє отримувати довжину букетів 50 - 150 мм. Ножі розташовують на голівці поодиноко, попарно чи по три. Перед налаштуванням прорежівателя визначають густоту насадження: підраховують в двадцяти Місцях по діагоналі поля число рослин на двометрових відрізках і знаходять середнє значення.

Показники якості насіння.

Для посіву використовують тільки те насіння, які задовольняють за посівними якостями вимогам державного стандарту. До показників якості насіння відносять чистоту, лабораторну схожість і енергію проростання, силу росту і життєздатність, масу 1000 насінин, зараженість хворобами і шкідниками. Чистота насіння - вміст у насіннєвому матеріалі насіння основної культури, виражене у відсотках за масою.

Під лабораторною схожістю насіння розуміють кількість нормально пророслого насіння (виражене у відсотках) в пробі, взятої для аналізу, протягом встановленого для кожної культури строку (7... 8 діб для більшості культур).

Енергія проростання насіння - відсоток нормально пророслого насіння за короткий термін (зазвичай 3... 4 діб).

Сила росту насіння характеризує здатність паростків насіння пробиватися через певний шар (3... 5 см) піску або грунту. Сила росту насіння вимірюється кількістю здорових паростків (у відсотках), що вийшли на поверхню на десяту добу, і масою зелених проростків в перерахунку на 100 паростків (у грамах). Життєздатність насіння характеризує вміст у насіннєвому матеріалі живих насіння (у відсотках).

Вологість насіння - вміст вологи в насінні (у відсотках). Нормована стандартом вологість називається кондиційної. Масу 1000 насінин (в грамах) визначають в повітряно-сухому стані насіння.

Зараженість насіння шкідниками та хворобами також відноситься до показників якості. Якщо в аналізованих насінні виявляються живі шкідники та їх личинки, сажкові мішечки, галли пшеничного нематоди, то таке насіння для посіву непридатні. Посівна придатність насіння - відсоток в партії чистих схожих насінин основної культури.

Партія насіння - будь-яка кількість однорідних за якістю насіння (однієї культури, одного сорту, однієї репродукції і категорії сортової чистоти, одного року врожаю і спільного походження, занумерованих і засвідчених одним документом). Якщо партія насіння велика, то для зручності визначення якості та отримання більш достовірних результатів її розбивають на контрольні одиниці і від кожної з них відбирають одну середню пробу. Для більшості зернових культур розмір контрольної одиниці встановлений 60 т, а для насіння трав - 10 т.

Точкова проба - проба насіння, відібрана від партії за один прийом з одного місця.

Об'єднана проба являє собою сукупність точкових проб, відібраних від партії насіння або її частини (контрольної одиниці).

Середню пробу насіння виділяють для лабораторного аналізу з об'єднаної проби. Маса середньої проби залежить від величини насіння культури: для більшості зернових культур вона становить 1000 р., для дрібнонасінних культур - 100 і навіть 50 р. Середню пробу для визначення якості насіння відбирають від партій насіння, підготовлених до посіву, тобто очищених, відсортованих, просушених, зважених, занумерованих і забезпечених етикетками встановленої форми.

Середню пробу насіння в трьох примірниках виділяють з об'єднаної проби методом квартування. Першу пробу масою 1 кг використовують для визначення чистоти, енергії проростання, схожості, життєздатності та маси 1000 насінин (її поміщають з етикеткою в чистий мішок і пломбують); другу - для визначення вологості і зараженості шкідниками комор (поміщають в чисту суху скляний посуд на 0, 5 л з пробкою і заливають сургучем або парафіном, на посуд наклеюють етикетку); третю (масою 200 г) - для визначення зараженості насіння хворобами (поміщають в паперовий пакет).

Для визначення якості насіння середню пробу відбирає агроном господарства, досвідченого установи, заготівельних та інших організацій, що пройшов інструктаж в Державній насіннєвій інспекції. При взяття середньої проби оформляють акт встановленої форми (у двох примірниках). Один примірник залишають у господарстві, другий разом з пробою відсилають до Державної насіннєву інспекцію. І так після проведення лабораторних досліджень, записавши всі показники в акт, за таблицею ГОСТів посівних якостей насіння (ГОСТ 20290-74. Насіння сільськогосподарських культур) роблять висновок по посівної придатності насіння. За цим стандартам насіння зернових культур ділять на три класи. Насіння відповідні ГОСТам вважаються кондиційним, насіння за своїми якостями нижче третього класу - некондиційними, використовувати їх для посіву не слід.

Загальні положення

Вимоги до вологи.

Озима пшениця вимоглива до вологи культура, її насіння для набухання потребує 55-60% води від своєї ваги. За недостатньої вологості ґрунту рослини не кущаться і різко знижують продуктивність. Найбільш негативно впливає на врожай озимої пшениці нестача вологи в період виходу в трубку - колосіння, а також наливу зерна, коли потреба рослин у воді максимальна. Оптимальні умови для росту і розвитку створюються за вологості ґрунту не менше 75-80% від польової його вологоємкості. За період вегетації озима пшениця залежно від умов вирощування витрачає 2500-4000 м² води з 1 га. Транспіраційний коефіцієнт її становить 300-500.Озима пшениця негативно реагує і на перезволоження. Якщо воно короткочасне і температура повітря невисока, то рослини не знижують темпів росту. Тривале перезволоження сповільнює ріст, можливе загнивання кореневої системи, листки набувають блідо-зеленого кольору. Надлишок вологи легше переноситься рослинами молодого віку. Осіннє перезволоження зменшує морозостійкість і зимостійкість.Надмірна кількість опадів у період формування і достигання зерна призводить до ураження хворобами та зниження якості зерна.

Вимоги до світла. Сонячне світло - основне джерело енергії всіх фотосинтезуючих рослин. Приплив сонячної енергії на поверхню землі дуже великий. Проте лише незначна частина енергії, так звана фотосинтетично активна радіація (ФАР), використовується у процесі фотосинтезу. У формуванні врожаю задіяно близько 1-3% сонячної радіації. Добре освітлення на початку виходу рослин в трубку сприяє формуванню коротких міцних міжвузлів. Стебла стають стійкими до вилягання під час сильних вітрів і зливних дощів.На сильно загущених посівах через травостій проникає не більше 10% сонячного проміння. У зв'язку з великим затіненням рослин, нижні міжвузля стебла дуже витягуються. Такі посіви можуть вилягати навіть у роки, коли на початку фази виходу в трубку були сонячні дні. Вилягання призводить до великого недобору врожаю.

Вимоги до ґрунту. Озима пшениця має підвищені вимоги до ґрунту, реакція якого повинна бути нейтральною (рН 6,0-7,5). Найвищі врожаї дає на чорноземах, темно-каштанових, перегнійно-карбонатних, темно-сірих та сірих опідзолених ґрунтах, чистих від бур'янів та добре забезпечених вологою і поживними речовинами. На легких піщаних та супіщаних ґрунтах пшениця менш врожайна, ніж жито.

Урожай пшениці залежить не тільки від типу ґрунту, а й від його родючості. Так, підвищення родючості ґрунту застосуванням зеленого добрива, внесенням достатньої кількості органічних і мінеральних добрив, сприяє одержанню високих урожаїв і на супіщаних ґрунтах.

Внесення добрив Вирощування озимої пшениці за інтенсивною технологією вимагає внесення підвищених норм органічних і мінеральних добрив. Органічні добрива в Степу (20-25 т/га), Лісостепу (25-30 т/га) і на Поліссі (30-35 т/га) вносять потоковим чи потоково-перевалочним способом під основний обробіток ґрунту або попередню культуру.

Для внесення твердих органічних добрив ВАТ «Ковельсільмаш» пропонує кузовні розкидачі МТО вантажопідйомністю 3, 6, 7 10 і 12 т або 9 і 14 т моделі РТД. Заслуговує на увагу високопродуктивний низькорамний розкидач РПО-6, який агрегатується із трактором класу 1,4. Він працює за перевантажувальною технологією. Органічне добриво (гній, компост) доставляється у поле автомобільними чи тракторними транспортними засобами вантажопідйомністю 5-6 т, перевантажується у розкидач і вноситься.Рідкі органічні добрива вносяться за такими ж нормами, як і тверді, машинами МЖТ-6, МЖТ-11 тощо.Система використання мінеральних добрив при вирощуванні озимої пшениці передбачає основне, припосівне внесення і підживлення.Під час основного удобрення використовують калійні та 80-90% фосфорних добрив від загальної їх норми на весь період вегетації. Останню частину фосфорних добрив вносять у рядки під час сівби, використовуючи для цього гранульований суперфосфат або комплексне добриво в гранульованому стані. Азотними добривами підживлюють рослини в найбільш відповідальні фази розвитку: кущення (20-30% загальної норми), виходу в трубку (близько 50%) і колосіння (решта). Останнє підживлення виконують за потребою при достатній вологозабезпеченості.

Обробіток ґрунту Для створення оптимальних умов росту й розвитку озимої пшениці в сівозмінах різних грунтово-кліматичних зон застосовують диференційований обробіток грунту залежно від його властивостей, окультурення, попередників, забур’янення тощо. Необхідно правильно поєднувати глибокий, звичайний і поверхневий обробіток із використанням полиневих, плоскорізальних, дискових, комбінованих та інших ґрунтообробних знарядь. Застосування будь-якого способу обробітку повинно забезпечувати необхідні умови для високоякісної сівби, загортання насіння на оптимальну глибину та дружного його проростання.В Україні використовують такі способи основного обробітку грунту під пшеницю та інші сільськогосподарські культури:- оранка (з повним або частковим обертанням скиби);

- безполицевий (без обертання скиби) за рахунок глибокого рихлення і збереження подрібнених рослинних решток на поверхні поля;- мінімальний (розпушування на глибину до 8 см, вирівнювання і часткове переміщування оброблюваного шару);- нульовий (Nо-Till) - сівба в необроблений грунт.

Сівба Особливу увагу слід звернути на якість насіннєвого матеріалу. Високою ефективністю відрізняється передпосівна інкрустація насіння, тобто нанесення рідкого полімерного плівкоутворювача в суміші з пестицидами, мікроелементами та іншими біологічно активними речовинами. Таким розчином обробляють насіння за допомогою протруювачів ПС-10А, МОБИТОКС-С, ПК-30 або комплексів обладнання для протруювання та інкрустування КПС-10 і КПС-40. Для своєчасного і якісного проведення посівної компанії доцільно створити посівний загін у складі таких ланок: підготовки насіння і добрив, їх транспортування у поле і заправляння посівних агрегатів; передпосівного обробітку грунту і сівби; технічного сервісу; культурно-побутового забезпечення.

Збирання Залежно від агрокліматичних умов, стану хлібів та наявності техніки спеціалісти господарств вибирають однофазний (пряме комбайнування) чи двофазний (з укладанням хлібів у валки і наступним обмолотом) спосіб збирання.

Останнім часом впроваджується збирання хлібів з обчісуванням колосків. Для цього створено спеціальні жатки ЖОН-4 і ЖОН-6 до зернозбиральних комбайнів. Це дає можливість зменшити витрати праці і коштів на збирання врожаю.Забур’янені посіви пшениці збирають двофазним (роздільним) способом, а чисті, зріджені і низькорослі - однофазним.

Основний обробіток грунту

Для створення оптимальних умов росту і розвитку озимої пшениці в сівозміні різних кліматичних зон застосовують обробіток грунту залежно від йою властивостей, окультурення, попередників і забур'янення.

Своєчасний доброякісний обробіток грунту під озиму пшеницю дозволяє зберегти запаси води, поліпшити поживний режим, зменшити забур'яненість посівів, запобігти ураженню рослин хворобами і шкідниками, створює умови для появи дружніх сходів і формування доброго врожаю.

Необхідно правильно поєднувати глибокий, звичайний і поверхневий обробіток із застосуванням полицевих, плоско різних, дискових, голчастих та інших ґрунтообробних знарядь. Застосування будь-якого способу обробітку повинно забезпечувати необхідні умови для високоякісної сівби, загортання насіння на оптимальну глибину та дружнього його проростання.

Таблиця. Ефективність різних прийомів основного обробітку під озиму пшеницю.

Спосіб обробітку	Глибина, см	Урожайність, т/га
Оранка	20-22	5,16
Лемішне лущення	10.дек	5,2
Плоско різний обробіток	20-22
Дискування	10.дек	5,01

Основний обробіток грунту включає лущення дисковими лущильниками або дисковими боронами стерні попередника, шо провокує ріст бур'янів, які знищуються при подальшому обробітку.

Структурний склад комплексів машин для основного обробітку грунту при звичайній та інтенсивній технологіях вирощування озимої пшениці між собою принципово не відрізняються. Застосовуємо агрегати

Т-150 + ЛДГ-1 5 А; ДТ-75М+КПГ-250+БИГ-3;Т-150+БДТ-7Л; ДТ-75М + КПС-4 (3 шт) + С-11У.

При дискуванні і лущенні стерні агрегати рухаються човниковим способом із петльовою формою повороту. Особливої розбивки поліз на загінки для виконання цієї операції не потрібно поворотні смути обробляються подвійним проходом агрегату при виконанні останнього проходу з однієї сторони і завершення обробітку всієї площи з другої сторони. Оранка полів здійснюється загінковим способом із розбивкою поля на загінки, площа кожної з яких рівна денному виробітку агрегату. Загінки нарізаються таким чином, щоб мали найменшу кількість борозен.Крім того розбивки поля на загінки сприяє зменшенню кількості клинових залишків недоораної площі. Обробіток клинів пов'язаний з великою кількістю поворотів, в результаті чого перевитрачається паливо і зменшується продуктивність агрегату. Після обробітку грунту вищевказаними операціями і часткового проростання бур'янів проводиться суцільна культивація по всій площині агрегатом ДТ-75М + КПС-4 (3 шт) + С-11У.

Суцільна культивація проводиться для розрихлення шару грунту на задану глибину, знищення сходів бур"янів, покращення повітряного і водного

Передпосівний обробіток грунту Для того, щоб підготувати грунт до посіву проводять передпосівну культивацію агрегатом ДТ-75М + КПС-4 (3 шт) т С-1І У на глибину 6-8 см. Необхідно, щоб проміжок часу міх передпосівною культивацією і посівом був мінімальним, доцільніше, щоб ці дві операції виконувалися в один день.

Підготовка насіннєвого матеріалу Насіння для сівби краще використовувати з насіннєвих ділянок, на яких агротехніка звичайно вища від звичайних, а також перехідних фондів. тобто з врожаю попереднього року. Необхідно зазначити, що в господарствах не завжди є можливість закладати фонди насіння. При цьому велике значення мають строки збирання та його післязбиральна обробка. Насіння зібране на початку воскової стиглості, після обробки має схожість 85 %, а при збиранні повній стиглості 93 %. Тому, щоб одержати доброякісне насіння з нового урожаю йог необхідно збирати в кінці воскової стиглості або повної стиглості. Після цього підсушують протягом 5..7 днів на повітрі при температурі 30- 50 °С протягом 2- З годин залежно від вологості

Для одержання дружніх сходів, необхідно висівати насіння із силою росту не менше 80 %. На останнє помітно впливає маса насіння, від якої залежить кількість зародкових коренів.

Перед сівбою, згідно з інтенсивною технологію вирощування озимої пшениці в усіх зонах України, не пізніше ніж за 1..3 дні насіння протруюють із зволожуванням (10 л води на 1 т зерна) проти гнилі кореневої, головневих хвороб та борошнистої роси байтаном (2 кт на 1 т насіння) або вітаваксом (2.8 кт). фундазолом (2...З кт на 1 т). внаслідок чого посіви формують більший урожай. Обробляють при допомозі агрегату: електродвигун + ПСШ-ЗА.

Сівба н айкращий розвиток рослин в осінній період і стійкість проти несприятливих умов при зимівлі та добрий урожай забезпечують такі строки сівби, у яких вегетація триває 55...70 днів, а сума середньодобових температур становить 500...580 градусів. Для посіву озимої пшениці пропонується агрегат ДТ-75М + СЗ-З.бА(Зшт) + СП-11А.

Кращим способом сівби, який забезпечує рівномірне розміщення зернин у рядках є вузькорядний, він забезпечує приріст врожаю на 0,2...0,3 т/га

Агротехнічні вимоги до посіву озимої пшениці:- допустиме відхилення глибини заробки насіння і мінеральних добрив не більше 15 %:- відхилення норми висіву насіння - не більше 5 %- відхилення норми висіву добир - не більше 7 %:- відхилення норми висіву окремими висіваючими апаратами не більше 3 %. відхилення ширини стикових міжрядь суміжних проходів не більше +/- З см. по схилах більше 6 % - не більше +/- 10 см:- Огріхи та незасіяні ділянки не допускаються- Засіяне поле прикочують кільчасто-шпоровими катками.

У зв'язку з тим, що інтенсивна технологія вирощування озимої пшениці передбачає догляд за посівами в період кущення, виходу в трубку, колосіння і цвітіння, для проходу агрегату необхідно утворювати технологічну колію на засіяному полі. Складаємо ешелонний агрегат з трьома сівалками СЗ-3.6А і зчіпки
СП-11Л. При ешелованому агрегатуванні трьох сівалок СЗ-3.6А і зчіпкиСП-11А середню сівалку приєднуємо безпосередньо до бруса зчіпки, абокові через подовжувачі зчіпки. Так як в комплекті зчіпки СП-11А постовляється тільки один подовжувач, другий необхідно виготувати у майстерні господарства.

Для того щоб залишити незасіяними смуги технологічної колії на передній сівалці необхідно відключити 6. 7. 18. 19 висіваючі апарати сошників. Тоді технологічна колія буде мати ширину 1800 мм і забезпечить проходження по ній трактора із стандартними рушіями розміром 12.4 Х 38. Ширина незасіяної смуги становить 450 мм.

Посів ведеться човниковим способом. Ширина поворотної смуги рівна чотирьом проходам агрегату.

Якість сівби контролюють по трьох основних показниках:- дотримання норми висіву- глибина заробки- дотримання ширини стикових міжрядь

При оцінці якості роботи на посіві враховують також такт показники. як нерівномірність висіву окремими висівними апаратами, огріхи та обхід

Догляд за посівами Перша операція по догляду за посівами проводиться взимку це снігозатримання, як захід попередження вимерзання посівів, пошкодження льодовою кіркою та для накопичення води в фунті. Виконується агрегатом Т-150К тп СВШ-7. Під сніговим покровом 10-15 см і зниженні температури до -22 -25 °С рослини пошкоджені не будуть.

До негативних факторів зимівлі належить і різке коливання температур із сильними відлигами, що приводять до танення снігу і утворення на посівах льодової корки.

У весняний період догляд за посівами починається із підживлення агрегатом ДТ-75М + СЗ-3.6А (3 шт) + СП-11 А.

Збудники хвороб зернових - в основному грибки, що передаються через грунт, насіння та залишки попередніх культур. Найпоширеніші хвороби іржа, борошниста роса, гниль коренева, сспторіох та ін».Заходи захисту від перерахованих хвороб виконуються комплексно. Покрашенню фітосанітарного стану сп