Поняття про основне, припосівне(локальне) добриво та підживлення рослин.

Добрива — органічні й неорганічні речовини, які застосовують для поліпшення умов живлення культурних рослин з метою підвищення врожаю й поліпшення його якості.Добрива поділяють на прямі (такі, що містять безпосередньо елементи живлення рослин) та непрямі (покращують властивості ґрунтів, наприклад, гіпс, вапно).

За складом розрізняють:мінеральні добрива,органічні добрива,органо-мінеральні добрива:природні — сапропель,штучні — торфоаміачні, торфомінеральноаміачні та ін.,бактеріальні добрива,зелені добрива (свіжа зелена маса переважно бобових рослин, запахувана в ґрунт для збагачення його органічними речовинами та N).

Добрива, що отримують безпосередньо в господарствах, називаються місцевими (гній, торф, болотяний мул та ін.), на спеціальних заводах — промисловими або хімічними (азотні добрива, фосфоритна мука та ін.); до останніх відносяться також промислові відходи різних виробництв, наприклад шлаки (мартенівський фосфат шлак, томасшлак).В залежності від кількості елементів живлення, добрива поділяють на:односторонні (містять один який-небудь основний елемент, наприклад калійні добрива), та багатосторонні або комплексні.

Добрива, до складу яких входять макроелементи (N, P, K, Ca, Mg, S), називаються макродобривами наприклад, фосфорні добрива, азотно-фосфорні добрива),мікроелементи (B, Fe, Mn, Cu, Mo, Zn), — мікродобривами (марганцеві добрива, бормагнієве добриво і т.і.). Добрива можуть складатися також одночасно з макро- та мікроелементів (наприклад суміш Mo-солі з фосфорно-калійним добривом). За агрегатним станом розрізняють добрива тверді (кристалічні, гранульовані, порошки), рідкі та газоподібні (безводний NH₃).

Рослинам майже завжди потрібно додаткове харчування. Будь-яка посадка повинна регулярно отримувати або комплексне добриво, або специфічну підгодівлю.

Одні добрива містять універсальний набір поживних речовин, інші - лише ті, потреба в яких особливо велика у зв'язку зі специфікою рослин, їх стадій розвитку або грунтово-кліматичних умов.

Компост - одержуваний зазвичай з садових і кухонних відходів, він багатий азотом. Гній - у ньому багато азоту і мікроелементів. Грибний компост містить поживні речовини, але використовується частіше для поліпшення структури грунту. Рідкий водоростевий екстракт служить і кореневої, і листової підгодівлею. Містить азот, фосфор і калій. Кістково-кров'яне борошно - хороше джерело фосфору. Рибно-кістково-кров'яне борошно - комплексне добриво, яке дає азот, фосфор і калій. Сульфат амонію і сульфат калію - азотне і калійне добрива.

Несвоєчасна підгодівля, наприклад в кінці сезону, може стимулювати розвиток зелені, яку погублять заморозки, і загрожує слабкою бутонизацией декоративним чагарникам. Захищайте надземні пагони рослин від контакту з будь-якими добривами, крім спеціальних листових.Вибір препарату залежить як від конкретних потреб рослини, так і від умов підживлення (пори року і доби, погоди, способу).Виділіть для рідких добрив особливі лійки й обприскувачі, які не використовуватимуться для звичайного поливу і пестицидних обробок.

Форми добрив Вибираючи препарат, враховуйте потреби рослини, грунтові умови і частоту проведених підживлень.

Гранули містять збалансовані кількості основних елементів живлення. Гранули тривалої дії виділяють живильні речовини повільніше. Рідкі й розчинні форми - їх водні розчини вносять у грунт або розбризкують на втечі як листову підгодівлю. Палички і таблетки - їх закопують по кілька штук близько конкретних екземплярів після посадки.

 

27.Правові та організаційні основи охорони праці.

Законодавство України про охорону праці складається із загальних законів: Конституції України, Закону «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України та інших, Закону України «Про пожежну безпеку», основ законодавства України про охорону здоров'я, Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Закону України «Про цивільну оборону України», Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Закону України «Про колективні договори і угоди», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України «Про фізичну культуру і спорт», Закону України «Про освіту», Закону України «Про загальну середню освіту», Закону України «Про вищу освіту».

Основними законодавчими актами з охорони праці є:

1. Конституція України.

2. Кодекс законів про працю України.

3. Закон України про охорону праці;

4. Нормативні документи з охорони праці.

 

Конституція України.

 

Основним законом, що гарантує права громадян на безпечні й нешкідливі умови праці є Конституція України. Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, викладених у законодавчих актах.

 

Кодекс законів про працю (КЗпП).

 

Кодекс законів про працю (КЗпП) України проголошує правові засади та гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної та творчої праці; регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності.

Закон України «Про охорону праці».

 

Закон України «Про охорону праці» прийнятий 14 жовтня 1992 р. (на цей час діє в редакції 21 листопада 2002 року) включає в себе 9 розділів:

1. Загальні положення(основні принципи державної політики в галузі охорони праці).

2. Гарантії прав громадян на охорону праці.

3. Організація охорони праці на виробництві.

4. Стимулювання охорони праці.

5. Державні міжгалузеві та галузеві нормативні акти про охорону праці.

6. Державне управління охороною праці.

7. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.

8. Відповідальність працівників за порушення законодавства про охорону праці.

9. Прикінцеві положення.

Цей закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя й здоров'я в процесі трудової діяльності; регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки і гігієни праці та виробничого середовища; встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

До організаційних заходів з охорони праці належать: правильна поведінка працівників, чітке й своєчасне проведення інструктажів і контролю знань з охорони праці (ст. 18); правильне планування робочих місць; правильна організація праці; застосування безпечних способів праці; дотримання встановленого ходу технологічного процесу; справний стан засобів колективного та індивідуального захисту.

Технологічними (інженерними) заходами і засобами охорони праці є: застосування технічно досконалого та справного обладнання, інструментів і пристроїв, транспортних засобів колективного захисту (огорож, запобіжних пристроїв, блокування сигналізації, системи дистанційного управління, спеціальних засобів).

Санітарно-гігієнічні заходи щодо охорони праці передбачають дослідження впливу виробничих факторів на людину та встановлення допустимих значень цих факторів на робочих місцях, визначення конкретних параметрів виробничих факторів на робочих місцях, а також відповідності умов на робочих місцях вимогам нормативних документів.

Лікувально-профілактичними заходами щодо охорони праці є відповідні попередні та періодичні медичні огляди працівників; переведення працівників на легшу роботу за станом здоров'я; безплатне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням працівників на роботах з тяжкими і шкідливими умовами праці; відшкодування потерпілому працівникові витрат на лікування; особливі вимоги з охорони праці жінок, неповнолітніх та інвалідів.

 

Державні нормативні акти з охорони праці.

 

Спеціальними законодавчими актами є державні нормативні акти з охорони праці (ДНАОП). Це — правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм, обов'язкових для виконання.

Вимогам нормативних актів з охорони праці мають відповідати:

— умови праці на кожному робочому місці;

— безпека технологічних процесів, машин, механізмів, обладнання й інших засобів виробництва;

— стан засобів колективного та індивідуального захисту;

— санітарно-побутові умови.

 

28.Державне управління охороною праці, державний нагляд і громадський контроль за охороною праці.

Управління охороною праці - це підготовка, прийняття та реалізація рішень по здійсненню організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

Система управління охороною праці (СУОП) є складовою частиною загальної системи керування підприємством, установою. Управління охороною праці передбачає участь у цьому процесі майже всіх служб та підрозділів підприємства, установи, організації, діяльність яких визначається Положенням про службу охорони праці. Об'єктом управління є діяльність структурних підрозділів, яка спрямована на створення безпечних і здорових умов праці. Управління охороною праці підприємства або установи в цілому здійснює роботодавець, а в підрозділах (цехах, відділах, службах) керівники або головні фахівці. Координує всю цю діяльність служба охорони праці. Завдання служби охорони праці та її функції викладені в Типовому положенні про службу охорони праці.