Народногосподарське значення , біологічні особливості, та механізована технологія вирощування круп’яних культур.

Крупи виробляють із зерна багатьох культур, але до істинно круп'яних належать лише просо та гречка.

Крупи виробляють із зерна багатьох культур, але до істинно круп'яних належать лише просо та гречка.

Крупи, які виготовляють із зерна цих культур, є цінними продуктами харчування для населення. Завдяки хімічному складу й поживним якостям гречана крупа й пшоно вирізняються високою перетравністю, містять у собі значну кількість органічних (лимонна, щавлева, яблучна, фолієва) та амінокислот (аргінін, лізин, лецитин). Багаті вони також на сполуки заліза, фосфору й кальцію, вітаміни В1 і В2, а також рутин - вітамін для лікування серцево-судинних та нервових захворювань. Крім цього, пшоно містить селен. Тому гречана й пшоняна крупи вважаються дієтичними й лікувальними продуктами.

Солома, полова та відходи круп'яного виробництва, особливо проса, є цінним кормом для тварин.

Гречку й просо як культури пізніх строків сівби використовують для пересівання озимих і ярих культур у разі їхньої загибелі. Крім того, їх висівають як поукісні й післяжнивні культури, а оскільки це скоростиглі сорти, вегетаційний період яких становить 60-65 днів, вони встигають сформувати врожай у південних і центральних областях.

Слід також зазначити, що гречка є доброю медоносною культурою, з кожного гектара посіву якої бджоли можуть зібрати близько 60 кг меду.

ПРОСО

Вимоги до грунтів. Просо - не дуже вибаглива культура щодо грунту. Воно добре росте й дає високі врожаї за відповідного догляду не лише на чорноземах, а й на легких суглинкових грунтах. Просо краще за інші культури росте на засоленому грунті. Воно може розвиватися й давати врожай за концентрації солей до 0,6 відсотка.

Кращими грунтами є чорноземи, темно-сірі опідзолені та сірі лісові. Зовсім не придатними є малородючі піщані й заболочені грунти.

Попередники. Добрими попередниками для проса є культури, під які вносять органічні добрива і які залишають після себе чисті від бур'янів поля, не мають спільних хвороб та шкідників. Найвищі врожаї просо забезпечує після піднятої цілини, багаторічних трав, зернобобових культур. Непоганим попередником є озима пшениця, вирощена за інтенсивною технологією, цукрові буряки, картопля, овочеві й баштанні культури за широкорядного способу сівби, а також ярі зернові.

Просо - досить добрий попередник для кукурудзи. Пізній строк сівби та незначна кількість посівного матеріалу дають можливість використовувати його як страхову культуру.

Обробіток грунту. Систему обробітку грунту встановлюють залежно від рівня культури землеробства, попередника, погодних умов року. Основним завданням підготовки грунту під просо є очищення верхнього шару від бур'янів завдяки провокації насіння до проростання в осінній та весняний періоди. Зяблевий полицевий обробіток, проведений на глибину 23-25 см, порівняно з безполицевим на таку саму глибину, не лише в 2,7-3 рази зменшує забур'яненість посівів проса, а й значно поліпшує фітосанітарний стан посівів.

Ефективним профілактичним заходом у боротьбі з багатьма шкідниками проса є лущення стерні з подальшою глибокою зяблевою оранкою. Після злакових стерньових культур обробіток грунту під просо розпочинають із лущення стерні. В разі засміченості однорічними бур'янами використовують дискові гідрофіковані лущильники типу ЛДГ-10А, ЛДГ-15А, з кореневищними бур'янами - дискові борони БДВ-7, БДВ-3. На полях, де залишається велика кількість соломи, стебел, гички, поле лущать у два сліди.

Якщо поле засмічене коренепаростковими бур'янами, його треба обробляти полицевими знаряддями: лемішними лущильниками ППЛ-10-25 або ППЛ-5-25. Зяблеву оранку злущеного поля в усіх випадках проводять після проростання бур'янів плугами з передплужниками на глибину 23-25 см. Залежно від запасів вологи в орному шарі грунту, оранку потрібно поєднувати з боронуванням або прикотковуванням.

Добрі результати забезпечує система обробітку грунту, що передбачає лущення стерні, а також (у міру потреби) після появи сходів бур'янів - культивацію, яку здійснюють культиваторами зі стрільчастими робочими органами в агрегаті з боронами. За таких умов глибоку зяблеву оранку в зоні Лісостепу проводять у середині жовтня.

Після просапних культур, урожай яких збирають пізно, залишається велика кількість насіння проса курячого, мишію сизого, редьки білої, лободи білої. Щоб частково зменшити негативну дію цих бур'янів, оранку слід проводити з передплужниками.

Весняний обробіток під просо розпочинають із розпушування грунту боронами БЗВС-1 або культиваторами УСМК-5,4 по діагоналі чи впоперек поля, а по безполицевому зяблевому обробітку - БИГ-3А, БМШ-3А. Для активної провокації проростання насіння бур'янів і збереження вологи в посівному шарі грунту слідом за першим і дальшим весняним розпушуванням треба прикочувати грунт кільчасто-шпоровими котками. Приріст урожаю від цього заходу становить 0,32 т/га. Водночас поліпшуються агрофізичні властивості та водний і повітряний режими грунту.

Слід зазначити: у весняний період, разом із передпосівною, має бути не більше трьох культивацій.

Передпосівний обробіток грунту під просо здійснюють комбінованими агрегатами типу РВК-3,6, РВК-5,4, "Європак", які створюють дрібногрудкувату структуру, ущільнюють посівне ложе.

Удобрення. За врожайності 4 т/га зерна і відповідної кількості соломи просо виносить із грунту близько 130-140 кг азоту, 60-70 - фосфору, 85-120 - калію 40-55 - кальцію та 30-35 кг магнію.

Велике значення для формування продуктивності проса має азот. Найбільш економічно вигідною дозою азоту на сірих лісових грунтах є 60-90, а на чорноземах опідзолених - 45-60 кг/га. Ефективність азотних добрив за рахунок приросту врожаю зерна проса закономірно знижується від провінції Західного Лісостепу до Східного, з півночі до півдня з 0,5-0,8 до 0,2-0,3 т зерна на центнер діючої речовини азоту.

Найраціональніше просо використовує азот із грунту та добрив за співвідношення вмісту N:Р, яке становить 1:2. Враховуючи високі потреби проса в кальції й магнії, важливе значення має внесення доломітового борошна, особливо на кислих і слабокислих грунтах.

На сірих лісових грунтах ефективне позакореневе підживлення рослин у фазі повного кущіння та викидання волоті. Дози внесення азоту встановлюють, за результатами рослинної діагностики, залежно від рівня забезпечення ним рослин.

Для оптимального розвитку рослини проса потребують відповідних кількостей мікроелементів, зокрема бору, цинку й марганцю, які вносять разом із добривами або обробляють ними насіння перед сівбою.

Вибір сортів. За результатами досліджень науково-дослідних установ, правильний вибір сорту гарантує підвищення врожайності проса на 0,2-0,4 т/га. Кращими вважаються ті сорти, які найбільше пристосовані до грунтово-кліматичних умов, стійкі до вилягання, хвороб та осипання зерна, високопродуктивні, з хорошими технологічними показниками якості.

У "Каталог сортів рослин, придатних для поширення в Україні" записано 19 сортів проса, зокрема: Веселоподолянське 76, Веселоподільське 16, Київське 87, Київське 96, Сяйво, Миронівське 51, Харківське 31, Слобожанське, а також нові сорти: Омріяне, Константинівське й Золушка.

Підготовка насіння до сівби. Проти сажки та інших збудників хвороб необхідним є завчасне протруювання з інкрустацією насіння (за два-три тижні до висівання). Як плівкоутворювач використовують водні розчини клеїв: NaKMЦ (2,5%) та полівінілового спирту - ПВС (5,0%), у розчини яких додають один із протруйників: Фундазол, Вітавакс - із розрахунку 1,5-2 кг/т насіння. На тонну насіння витрачається 10 л робочого розчину.

Строки сівби. Просо потрібно сіяти тоді, коли температура грунту на глибині загортання насіння сягає 13...15°С, що в південній і східній частині Лісостепу буває в третю декаду квітня - першу декаду травня, в північній - у середині травня. Рання сівба затримує появу сходів, може призвести до пошкодження їх заморозками й надмірного забур'янення площ. Не можна й запізнюватися з висівом, особливо у східних і південних областях, бо верхній шар грунту швидко пересихає.

Норми висіву. Оптимальна норма висіву проса за рядкового способу сівби для Північного Лісостепу - 4,0-4,2 млн/га, для Центрального - 3,5-3,7 і для Пвденного - 3,5 млн/га схожого насіння. За широкорядного способу висівання норму зменшують на 25, а за стрічкового - на 10-15%. За дефіциту вологи в грунті, а також у разі проведення післясходового боронування норму висіву рекомендується збільшувати на 7-10 відсотків.

Способи сівби. Якщо застосовують грунтові та страхові гербіциди, тоді просо висівають звичайним рядковим або вузькорядним способами з міжряддям, відповідно, 15 і 7,5 сантиметра.

Якщо гербіциди не застосовують, просо слід висівати широкорядним або стрічковим способом. Для цього використовують зернотукову сівалку СЗА-3,6 або бурякову ССТ-12А, обладнану спеціальним пристосуванням СТЯ-23000.

Глибина загортання насіння. За наявності вологи у верхньому шарі грунту на важких грунтах насіння проса загортають на глибину 2-3 см. На легких за гранулометричним складом грунтах, або якщо верхній його шар пересушений, глибину загортання насіння збільшують до 5-6 сантиметрів.

Догляд за посівами. Боротьбу з бур'янами на посівах проса треба проводити інтегрованим способом, поєднуючи агротехнічні та хімічні методи.

У період вегетації культури проти однорічних дводольних бур'янів потрібно застосовувати Агрітокс (0,7-1,7 кг/га) до виходу в трубку, Базагран (2,0-4,0 кг/га) - у фазі трьох листочків, 2М-4Х (0,5-1,1 кг/га) - від фази кущіння до виходу культури в трубку. Крім наведених вище гербіцидів, ефективними на просі є також Примекстра (3,0-3,5 кг/га), Лонтрел 300 (0,16-0,60 кг/га), ПІК 75 WG (15-20 г/га) та Пріма (0,4-0,6 л/га), які треба вносити не пізніше фази кущіння.

Догляд за посівами розпочинають із досходового (на третій-четвертий день після сівби) боронування середніми зубовими боронами впоперек або по діагоналі до напрямку сівби за швидкості руху агрегату 5-6 км/год. У разі появи значної кількості сходів бур'янів після укорінення рослин на суцільних посівах боронування повторюють. На широкорядних та стрічкових посівах здійснюють розпушення міжрядь. Перший раз міжряддя розпушують після появи трьох справжніх листочків проса культиваторами УСМК-5,4 із лапами-лезами на глибину 4-5 см. Удруге міжряддя розпушують і легко підгортають стрілчастими лапами на глибину 6-8 см на початку фази стеблування.

У фазі викидання волоті посіви проса обстежують, щоб виявити інтенсивність льоту просяного комарика. Якщо є загроза, крайові смуги, 50-100 м (а за потреби й усе поле), слід обприскати Бі-58 новим, 40% к.е. (0,7-1,0 л/га).

Підживлення посівів поліпшує умови живлення рослин і, як наслідок, забезпечує підвищення врожайності проса. Перше підживлення азотом (N15-20) треба здійснити на III-IV етапах органогенезу, друге й третє (за умови, що азот не вносили в основне удобрення) в тій самій кількості - на VII і ІХ етапах органогенезу.

Збирання врожаю. Доцільно здійснювати роздільним способом, коли в більшості волотей достигне 80-85% зерен. Скошують просо жатками різних модифікацій на висоті 15-20 см упоперек або по діагоналі до напрямку рядків. Підбирають і обмолочують валки через три-п'ять днів за вологості зерна не більше 16%. Тривалий період зберігати просо у валках не слід, бо зерно пошкоджується меланозом. На чистих від бур'янів посівах можливе збирання проса прямим комбайнуванням, яке слід розпочинати тоді, коли у волоті достигне понад 90% зерна, а його вологість не перевищуватиме 18 відсотків.

Зібране зерно потрібно своєчасно очистити на зерноочисних машинах від домішок та підсушити до кондиційної вологості.

ГРЕЧКА

Попередники. Гречка слабо реагує на попередники, але досить чутлива до гербіцидів, які вносили під них. Озима пшениця, овес, горох та інші зернобобові культури, цукрові буряки, картопля й кукурудза - це рівноцінні для неї попередники.

Кращими для гречки є легкі грунти, достатньо забезпечені поживними речовинами, з реакцією грунтового розчину (рН) 5,5-6. У разі застосування інтенсивної технології вирощування гречка формує високі врожаї на чорноземах і сірих лісових грунтах, вирощують її і на дерново-підзолистих.

Гречка - фітосанітарна культура. Вона сприяє поліпшенню агрофізичних властивостей грунту, значно знижуючи його щільність, тому є добрим попередником для інших культур сівозміни.

Обробіток грунту. Систему обробітку грунту під гречку застосовують таку, яка здатна створювати сприятливі водно-фізичні властивості в посівному шарі та спрямована на інтенсивну боротьбу з бур'янами.

Після стерньового попередника (з використанням побічної продукції) обробіток грунту розпочинають із лущення стерні дисковими лущильниками або важкими дисковими боронами. Якщо поле забур'янене кореневищними бур'янами, лущення здійснюють на глибину 12 см у двох напрямках. Лущення поля мінімізує випаровування води, знищує бур'яни й поліпшує оранку. Велике значення для накопичення вологи та в боротьбі з бур'янами має своєчасна зяблева оранка. Після масової появи сходів бур'янів поле орють на глибину 20-22 см, перевагу краще надавати оранці плугами з передплужниками.

Після збирання просапних культур здійснюють дискування боронами в двох напрямках, а оранку - на глибину орного шару або вдаються до плоскорізного обробітку культиваторами-глибокорозпушувачами на глибину 15-18 сантиметрів.

Гречка - культура пізнього строку сівби. Тому період від початку весняних польових робіт до висівання використовують для створення оптимальних умов для сівби й проростання насіння. Весняний обробіток грунту розпочинають із закриття вологи важкими боронами у два сліди, коли грунт досягає фізичної стиглості. Якщо грунт перезволожений, тоді, у міру появи сходів бур'янів, потрібно провести культивацію на глибину 10-12 сантиметрів.

Передпосівний обробіток проводять на глибину загортання насіння агрегатами РВК-3,6, УСМК-5,4 або типу "Європак".

Якщо поле забур'янене кореневищними чи коренепаростковими бур'янами, здійснюють додаткову культивацію, у посушливі весни - з прикотковуванням поля. За такого обробітку в грунті зберігається волога, і після прогрівання верхнього шару грунту бур'яни проростають до початку висівання гречки.

Удобрення. На утворення 1 ц зерна рослинам гречки треба 4-5 кг азоту, 2-3 кг - фосфору та 7-8 кг - калію.

Гречка добре реагує на післядію добрив. Після попередника, під який вносили органічні та мінеральні добрива, під гречку доцільно вносити мінеральні добрива в рядки одночасно з висіванням із розрахунку N20Р20К20 та провести підживлення рослин азотними добривами на IХ етапі органогенезу (фаза повного цвітіння - початок плодоутворення) в дозі 20 кг/га. На полях із достатнім рівнем забезпечення поживними речовинами можна обмежитися лише підживленням рослин азотом на цьому етапі органогенезу.

На грунтах із недостатнім забезпеченням поживними речовинами вносять N45Р45К45 під весняну культивацію та N15Р15К15 - під час посівної в рядки. Основне підживлення рослин азотом здійснюють у фазі повного цвітіння - на початку плодоутворення.

На чорноземних грунтах урожайність значно підвищують фосфорні добрива (суперфосфат), внесені в рядки одночасно з висівом у дозі Р15.

Позитивно впливають на розвиток гречки біологічні добрива. Обробка насіння перед сівбою азотфіксуючими і фосформобілізуючими бактеріями (100 г/т), діазобактерином (200 г/га) підвищує врожайність культури.

Після стерньового попередника залишають у полі подрібнену солому. Для прискорення її мінералізації вносять азот із розрахунку 10 кг/т соломи.

Щодо форм добрив, то з азотних краще вносити аміачну селітру, із фосфорних - суперфосфат, а з калійних - ті, що не містять хлору.

Вибір сортів. В Україні районовано 22 сорти гречки. Серед них найпоширенішими є Оранта, Антарія, Любава, Українка, Єлєна, Рубра, Слобожанка, Крупинка, Сумчанка (два останні - з детермінантним типом росту). Вони стійкі до осипання та вилягання, забезпечують високий вихід крупи.

Підготовка насіння до сівби. Для сівби використовують виповнене насіння, яке за посівними кондиціями відповідає І-ІІ класу. Для кращого розвитку рослин перед висіванням насіння обробляють мікроелементами (марганець, цинк, мідь, бор - у рекомендованих дозах) і стимулятором росту Емістим С (20 мг/т насіння).

Строки сівби. Висівають гречку після прогрівання грунту на глибині 8-10 см до 10...12°С. Такі температурні параметри будуть у першій або другій декаді травня.

Способи сівби. Гречку сіють двома способами: широкорядним із міжряддям 45 см та звичайним рядковим із міжряддям 15 см. Вибір способу висівання зумовлений ступенем окультурення грунту, його забур'яненістю та технічним оснащенням господарства.

Широкорядний спосіб висіву найбільше відповідає біології культури. Крім того, в цьому разі з бур'янами можна боротися агротехнічним методом, не застосовуючи гербіцидів, зменшується також щільність грунту, можна підживлювати рослини.

Перевага звичайного рядкового способу сівби проявляється на малородючих грунтах, чистих від бур'янів, за сівби скоростиглих сортів із меншим габітусом рослин.

Норма висіву залежить від способу сівби. Оптимальними нормами за широкорядного способу сівби є 2-2,5, а за звичайного рядкового - 3-3,5 млн шт./га схожих насінин.

Глибина загортання насіння. Глибина загортання насіння залежить від гранулометричного складу грунту, запасів продуктивної вологи та температури.

На сірих лісових грунтах оптимальною є глибина 3-4 см, на структурних чорноземних - 4-5 см. За недостатнього зволоження посівного шару грунту її збільшують до 5-6 сантиметрів.

Сіяти гречку найкраще сівалками з анкерним типом сошників, бо вони формують посівну борозну зі щільним ложем, рівномірно загортають насіння. Дискові сошники не ущільнюють дна посівної борозенки.

Широкорядним способом краще сіяти гречку буряковою сівалкою ССТ-12А, обладнаною пристосуванням СТЯ-27000, або сівалкою типу СЗА-3,6.

Догляд за посівами. Якщо сіяли сівалкою СЗ-3,6 у роки з недостатньою кількістю вологи в посівному шарі грунту, тоді треба вдатися до післяпосівного прикотковування кільчасто-шпоровим або кільчасто-зубчастим котком, що поліпшує контакт насіння з грунтом і сприяє надходженню вологи з нижніх шарів до поверхні.

Для боротьби з бур'янами, а також для знищення грунтової кірки до появи сходів посіви боронують середніми боронами упоперек або по діагоналі до напрямку сівби.

На посівах гречки звичайним рядковим способом для знищення бур'янів здійснюють післясходове боронування у фазі першого справжнього листочка. Боронують по сходах легкими чи середніми боронами упоперек рядків або по діагоналі зі швидкістю руху агрегату 4-5 км за годину.

Перше розпушування міжрядь у широкорядних посівах здійснюють, коли чітко з'являться рядки, культиватором із лапами-лезами або фрезою на глибину 4-5 см. Друге, через сім-десять днів після першого, - культиватором на глибину 8-10 см із одночасним підгортанням рослин у рядках. Третє розпушування грунту в міжряддях та підживлення рослин азотними добривами з повторним підгортанням здійснюють перед змиканням рядків.

Для поліпшення перехресного запилення квіток гречки до початку цвітіння на посіви вивозять вулики з розрахунку три-чотири бджолосім'ї на один гектар. Оскільки гречана крупа є продуктом дієтичного й дитячого харчування, бажано не застосовувати на її посівах хімічних засобів захисту рослин.

У насіннєвих посівах для боротьби з бур'янами застосовують грунтові гербіциди групи 2,4-Д.

Збирання врожаю. Основний спосіб збирання гречки - роздільний. Збирання розпочинають, коли побуріє 75-80% плодів. Скошують гречку в ранні або вечірні години на висоті 15-20 см жаткою ЖВН-6А. Виляглу культуру бажано косити жаткою ЖРБ-4,2. За таких умов маса краще утримується на стерні, швидше просихає, добре підбирається під час обмолоту валків, що зменшує втрати врожаю. Валки обмолочують на п'ятий-сьомий день після скошування, коли маса підсохне й вологість зерна становитиме 15-17%, зменшивши частоту обертів барабана молотильного апарата до 500-600 за хвилину. Після обмолоту зерно пропускають через очисні машини й підсушують до вологості 14 відсотків.