Особливості галузі сільськогосподарського виробництва.

Сільське господарство - найбільша життєво важлива галузь народного господарства, що визначає рівень життя людей. Особливістю сільськогосподарського відтворення є сезонний характер виробничих процесів. Це обумовлює відмінний від більшості промислових галузей порядок формування оборотного капіталу та відтворення робочої сили. Що ж стосується відтворення робочої сили, то сезонний характер виробництва зумовлює, як мінімум, дві основні особливості. По-перше, протягом усього виробничого циклу, аж до визначення результатів діяльності організації, заробітна плата не може відповідати кількості і якості вкладеної праці. По-друге, з особливою гостротою постає проблема зайнятості працівників у період між двома сезонами. Що стосується відтворення робочої сили, тобто необхідність підтримки соціально-побутової сфери на високому рівні. Умови виробництва в сільському господарстві суттєво відрізняються від умов виробництва у промисловості. Це обумовлює необхідність додаткового стимулювання працівників і, отже, додаткових витрат на соціальну сферу.

Сільське господарство як галузь має низку особливостей, що значною мірою визначають результати діяльності аграрних підприємств. Водночас, як і в інших галузях народного господарства, тут діють загальні економічні закони, хоча вони виявляються саме з урахуванням цих специфічних особливостей. Пізнання, урахування особливостей і вміле застосування механізму дії законів можуть мати значний позитивний вплив на ефективність господарської діяльності аграрних підприємств.

1. Особливість полягає в тому, що засобами виробництва тут є живі організми -рослини і тварини, які розвиваються згідно з біологічними законами. Тому в сільському господарстві дія економічних законів тісно переплітається з дією природних законів.2. Ще одна особливість виявляється в тому, що головним засобом виробництва тут є земля. Якщо в промисловості, за винятком добувних галузей, земля - це лише просторовий операційний базис, місце розташування підприємств, то для аграрних підприємств вона головний і незамінний засіб виробництва. Процес праці та виробництво продукції в аграрних підприємствах безпосередньо пов'язані з землею, її якістю і родючістю, характером використання.3. Аграрні підприємства працюють в умовах ризику та невизначеності, оскільки на результати виробництва значно впливають природні умови. І, як наслідок, кінцеві результати значною мірою залежать не лише від кількості та якості застосованих ресурсів, а й від конкретних умов, за яких здійснюється виробництво.4. Виробництво в аграрних підприємствах діє на значній території. Територіальний спосіб виробництва пов'язаний з великим обсягом перевезень і техніки, матеріалів (насіння, пальне, добрива), і виробленої продукції (зерно, цукровий буряк, картопля).5. Важливою особливістю роботи аграрних підприємств є те, що вироблена ними продукція й надалі бере участь у процесі виробництва. Як засоби виробництва використовують насіння і садивний матеріал (зерно, картопля і под.), корми, а також значна частина поголів'я тварин на відновлення і розширення основного стада.6. У сільському господарстві робочий період не збігається з періодом виробництва. Тут процес виробництва здійснюється тоді, коли є безпосередня участь людей (оранка, посів, догляд, збирання врожаю) і коли він відбувається під прямою дією природних чинників (ріст, формування врожаю).7. Незбігання періоду виробництва і робочого періоду зумовлює сезонність виробництва, що значною мірою впливає на організацію праці, ефективне використання техніки, трудових ресурсів.8. Особливість виробництва в аграрних підприємствах полягає ще й у тому, що в галузі особлива роль належить водним ресурсам. Вода тут - речовий і незамінний елемент. У тих районах, де спостерігається її дефіцит і воду подають штучно, вона підвищує вартість продукції.9. Однією з головних особливостей є те, що в сільському господарстві, зазвичай, пересуваються засоби виробництва (трактори, машини, комбайни, сільськогосподарська техніка), а предмети праці (рослини) перебувають на одному місці. Це зумовлює велику потребу в енергетичних ресурсах і кількості техніки.10. Працюючі не мають постійного місця роботи. Механізатори виконують різні види робіт (посів, догляд, заготівля кормів, збирання врожаю) і тому вузької спеціалізації у них не існує.

24. Механічні, біологічні, хімічні та організаційні способи боротьби з бур`янами.

Розрізняють три групи заходів боротьби з бур'янами: агротехнічні, хімічні та біологічні. Останнім часом значного поширення набули хімічні заходи і недостатньо застосовуються агротехнічні та біологічні.

Хімічні засоби боротьби з бур'янами. Хімічні препарати — гербіциди (герба — рослина, цид — убивати) не лише екологічно небезпечні, а й дуже дорогі. Застосування їх у рослинництві — надзвичайно серйозна екологічна проблема сільськогосподарського виробництва.У разі застосування гербіцидів необхідно старанно підбирати наступні культури у сівозміні, щоб вони були нейтральними щодо післядії гербіциду. У сівозміні важко уникнути негативної післядії гербіцидів, бо при їх внесенні створюється загальна несприятлива екологічна ситуація, яка часто призводить до негативного впливу на наступні культури сівозміни.Застосування гербіцидів пов'язане з великими затратами, вони завдають значної екологічної шкоди. Тому рослинництво треба орієнтувати на дешеві й екологічно чисті агротехнічні та біологічні заходи боротьби з бур'янами. Практика багатьох господарств свідчить про можливість високоефективної боротьби з бур'янами без застосування гербіцидів. Але це неможливо без високої культури землеробства.

Організаційні Агротехнічні заходи боротьби з бур'янами поділяють на запобіжні, або профілактичні, заходи очищення ґрунту від насіння та вегетативних органів розмноження бур'янів і заходи знищення бур'янів на посівах.

Запобіжні заходи сприяють створенню оптимальних умов вегетації польових культур за рахунок правильного чергування їх у сівозміні, старанного очищення посівного матеріалу від насіння бур'янів, запобігання занесенню його разом з гноєм. Для цього бурти гною слід вкривати не землею, а солом'яною січкою. Це перешкоджає перетворенню цих місць на розсадники бур'янів.

Велике значення для боротьби з бур'янами має створення густих травостоїв хлібів, зернобобових, багато- і однорічних трав, своєчасне їх збирання. Це запобігає достиганню бур'янів, які залишились у посіві. Необхідно знищувати бур'яни на дорогах, межах, пасовищах, в ярах, полезахисних смугах.

Для очищення ґрунту від насіння бур'янів та вегетативних органів їх розмноження велике значення має провокаційний метод. Він полягає в тому, що поверхневим обробітком стерні, а на зрошуваних землях — провокаційними поливами спричинюють появу дружних сходів бур'янів, які знищують наступним обробітком ґрунту.Добре знищуються бур'яни післяпосівними суцільними шаруваннями, до- і післясходовими боронуваннями, міжрядним обробітком, під час якого в захисних смугах сходи бур'янів знищують присипанням і підгортанням рослин. Своєчасно застосовані і якісно виконані, ці агротехнічні прийоми не поступаються за ефективністю внесенню гербіцидів. Розпушування ґрунту, крім того, поліпшує водний, повітряний і поживний режими ґрунту, сприяє росту й розвитку рослин.Густі травостої і стеблостої, затінюючи бур'яни, різко погіршують їх ріст, внаслідок чого вони або випадають, або відстають у рості і не досягають повної стиглості, не утворюють насіння. Все це поєднують з профілактичними методами та відповідними до- і післясходовими обробітками.

Виполювання бур'янів вручну у посівах проводять переважно на невеликих площах у місцях скупчення злісних бур'янів.Для знищення бур'янів велике значення має підкошування на посівах трав, наприклад, люцерни на безпокривних посівах для знищення плоскухи, мишію, амаранту сизого та інших однорічних бур'янів.Слід зазначити, що в арсеналі заходів боротьби з бур'янами агротехнічні заходи є найбільш ефективними і дешевими.

Біологічні методи боротьби з бур'янами. Застосування проти бур'янів біологічних препаратів — біогербіцидів ще не набуло поширення і не може бути поки що серйозною альтернативою застосуванню хімічних гербіцидів. Проте вже досягнуто певних успіхів при застосуванні антибіотиків, токсинів, грибних препаратів тощо. Застосування фітофагів — комах, які є специфічними шкідниками бур'янів, що знищують певний вид бур'яну, не завдаючи шкоди культурним рослинам, — питання далеко не нове. Воно висвітлене у багатьох наукових працях, про нього йшла мова вище. Проте широкого застосування цей метод ще не набув. Практикують також висівання деяких видів культурних рослин для знищення бур'янів. Відомо, наприклад, що кореневі виділення конопель згубно діють на пирій, практично повністю знищуючи його на посівах більшості польових культур. У посівах конопель гинуть такі бур'яни, як березка, осот, щириця.Позитивні наслідки дає загущення посіву. У таких посівах зернових, трав, кукурудзи на корм бур'яни гинуть.

Показники якості насіння.

Для посіву використовують тільки те насіння, які задовольняють за посівними якостями вимогам державного стандарту. До показників якості насіння відносять чистоту, лабораторну схожість і енергію проростання, силу росту і життєздатність, масу 1000 насінин, зараженість хворобами і шкідниками. Чистота насіння - вміст у насіннєвому матеріалі насіння основної культури, виражене у відсотках за масою.

Під лабораторною схожістю насіння розуміють кількість нормально пророслого насіння (виражене у відсотках) в пробі, взятої для аналізу, протягом встановленого для кожної культури строку (7... 8 діб для більшості культур).

Енергія проростання насіння - відсоток нормально пророслого насіння за короткий термін (зазвичай 3... 4 діб).

Сила росту насіння характеризує здатність паростків насіння пробиватися через певний шар (3... 5 см) піску або грунту. Сила росту насіння вимірюється кількістю здорових паростків (у відсотках), що вийшли на поверхню на десяту добу, і масою зелених проростків в перерахунку на 100 паростків (у грамах). Життєздатність насіння характеризує вміст у насіннєвому матеріалі живих насіння (у відсотках).

Вологість насіння - вміст вологи в насінні (у відсотках). Нормована стандартом вологість називається кондиційної. Масу 1000 насінин (в грамах) визначають в повітряно-сухому стані насіння.

Зараженість насіння шкідниками та хворобами також відноситься до показників якості. Якщо в аналізованих насінні виявляються живі шкідники та їх личинки, сажкові мішечки, галли пшеничного нематоди, то таке насіння для посіву непридатні. Посівна придатність насіння - відсоток в партії чистих схожих насінин основної культури.

Партія насіння - будь-яка кількість однорідних за якістю насіння (однієї культури, одного сорту, однієї репродукції і категорії сортової чистоти, одного року врожаю і спільного походження, занумерованих і засвідчених одним документом). Якщо партія насіння велика, то для зручності визначення якості та отримання більш достовірних результатів її розбивають на контрольні одиниці і від кожної з них відбирають одну середню пробу. Для більшості зернових культур розмір контрольної одиниці встановлений 60 т, а для насіння трав - 10 т.

Точкова проба - проба насіння, відібрана від партії за один прийом з одного місця.

Об'єднана проба являє собою сукупність точкових проб, відібраних від партії насіння або її частини (контрольної одиниці).

Середню пробу насіння виділяють для лабораторного аналізу з об'єднаної проби. Маса середньої проби залежить від величини насіння культури: для більшості зернових культур вона становить 1000 р., для дрібнонасінних культур - 100 і навіть 50 р. Середню пробу для визначення якості насіння відбирають від партій насіння, підготовлених до посіву, тобто очищених, відсортованих, просушених, зважених, занумерованих і забезпечених етикетками встановленої форми.

Середню пробу насіння в трьох примірниках виділяють з об'єднаної проби методом квартування. Першу пробу масою 1 кг використовують для визначення чистоти, енергії проростання, схожості, життєздатності та маси 1000 насінин (її поміщають з етикеткою в чистий мішок і пломбують); другу - для визначення вологості і зараженості шкідниками комор (поміщають в чисту суху скляний посуд на 0, 5 л з пробкою і заливають сургучем або парафіном, на посуд наклеюють етикетку); третю (масою 200 г) - для визначення зараженості насіння хворобами (поміщають в паперовий пакет).

Для визначення якості насіння середню пробу відбирає агроном господарства, досвідченого установи, заготівельних та інших організацій, що пройшов інструктаж в Державній насіннєвій інспекції. При взяття середньої проби оформляють акт встановленої форми (у двох примірниках). Один примірник залишають у господарстві, другий разом з пробою відсилають до Державної насіннєву інспекцію. І так після проведення лабораторних досліджень, записавши всі показники в акт, за таблицею ГОСТів посівних якостей насіння (ГОСТ 20290-74. Насіння сільськогосподарських культур) роблять висновок по посівної придатності насіння. За цим стандартам насіння зернових культур ділять на три класи. Насіння відповідні ГОСТам вважаються кондиційним, насіння за своїми якостями нижче третього класу - некондиційними, використовувати їх для посіву не слід.