Не 2. 6. Критичне мислення у викладанні історії.

ВСТУП
1. КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ ЯК СУЧАСНА ОСВІТНЯ ІННОВАЦІЯ.
2. ОСНОВНІ ФАЗИ ТЕХНОЛОГІЇ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ.
3. ТЕХНОЛОГІЯ «ЧИТАННЯ ТА ПИСЬМО ДЛЯ РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ».

ВИСНОВКИ.

Ключові слова і терміни: критичне мислення, технологія, виклик, реалізація, рефлексія, аналіз, актуалізація, критерії, інтерпретація, релевантність.
Вступ.
В умовах розвитку суспільства інформаційної доби традиційна спрямованість освіти на засвоєння і узагальнення готових знань остаточно втрачає свою привабливість. Основною її метою стає спрямованість не стільки на засвоєння знань, скільки на можливості управління ним. Відповідно до цього відбувається зміщення основного акценту з засвоєння значних об’ємів інформації, на оволодіння засобами неперервного набуття нових знань, вміння вчитися самостійно та засвоєння навиків роботи з даними, що є різнорідними та суперечливими. Саме в цьому контексті принципового значення набуває розвиток критичного мислення, яке на рубежі ХХ-ХХІ ст. переросло з футуристичної стратагеми у достатньо глибоке і детально розроблене поле педагогічної практики. Достатньо відзначити, що відповідно до вимог Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти одним із важливих завдань суспільствознавчої освіти виступає саме розвиток критичного мислення школярів. У зв'язку із цим постає кілька важливих запитань: 1) що таке критичне мислення? 2) що являють собою його технології? 3) як реалізувати навчання цієї компетентності у суспільствознавчій освіті? Саме на ці питання спробуємо відповісти у даній лекції.

1. КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ ЯК СУЧАСНА ОСВІТНЯ ІННОВАЦІЯ.

Термін «критичне мислення» на перший погляд є досить розмитим та багатозначним. Для ясності подальшого викладу розглянемо одне з його найбільш прийнятних роз’яснень. Американський фахівець Річард Пауль – запропонував таку робочу дефініцію: критичне мислення – це мислення про мислення, коли ви мислите задля вдосконалення свого мислення. Тут є важливими дві обставини: 1) критичне мислення – це не просте мислення, а мислення, яке спричиняє самовдосконалення; 2) бажане самовдосконалення приходить з навичками використання стандартів коректної оцінки процесу мислення. Іншими словами, це самовдосконалення мислення на підставі певних стандартів.
Чому ж критичне мислення набуває в сучасній освіті принципового значення?
Фундаментальною особливістю того світу, до якого людство входить сьогодні, є прискорені зміни, – цілком слушно зауважує Річард Пауль. – Це світ інформації, яка швидко збільшується і при тому постійно застаріває. Це світ, в якому ідеї постійно піддаються структурним змінам, все новим перевіркам та переосмисленню, світ, в якому власне мислення слід увесь час адаптувати до мислення інших, де слід поважати потяг до ясності, точності та ретельності, де навички інтелектуальної праці слід постійно підвищувати і вдосконалювати...
Навіть з першого погляду зрозуміло, що наведені міркування цілком відповідають ідеології сучасної (інноваційної) освіти. Вони грунтуються на визнанні перманентних швидкоплинних змін у наявній інформації, а тому орієнтують на вироблення змісту, форм й засобів навчання, які допомагали б пристосуванню людини, у царині розумової праці до умов нового інформаційного суспільства.
Відтак, критичне мислення, як підкреслює Пауль далі, опиняється «в центрі добре продуманої реформи освіти, адже воно - в центрі життєвих змін ХХІ ст.»
Необхідність розвитку критичної освіченості американський вчений доктор Ч. Темпл пояснює на прикладі трьох проблем, характерних для всіх країн сьогодні:
• Ми занурені у мову, частина якої є маніпулятивною і шкідливою;
• Корпорації і політики контролюють значну частину преси;
• Інтернет – це середньовічний ярмарок невідфільтрованих послань
Інформаційне суспільство, у якому інформація множиться, ускладнюється, швидко застаріває (кожні 2 роки – застаріває, кожні 10 років - оновлюється), у якому інформаційний вплив часто має на меті маніпулювання поглядами та діями людей, потребує від людини нових компетенцій, про які ми так багато говоримо.
Інший авторитетний фахівець з критичного мислення М.Ліпман, у цьому зв’язку відзначає, що освіта завжди ставила перед собою дві принципові мети - передавати знання та культивувати мудрість. У стабільних традиційних суспільствах перевагу мала перша з них. Знання сприймалося як низка вічних істин, прийнятність яких у незмінному світі є безсумнівною. Ці істини регулярно передавалися від старшої генерації до молодшої. Проте за часів динамічних суспільних змін знання можуть застарівати дуже швидко. У такі періоди перевага надається інтелектуальній гнучкості та винахідливості, а не давно усталеним відомостям.
Наша сучасна концепція освіти як дослідження (education as inquiry) – продовжує Ліпман - поєднує обидві зазначені мети. Вона наголошує однаковою мірою як на процесі, так і на його результаті: на мисленні і на знанні, на дослідженні і на знайденій завдяки йому істині. Тому будь яка навчальна дисципліна набуває вигляду поступово змінюваного, усе поглинаючого запасу знань, який репрезентує накопичений у ній досвід. Відтак, сучасне молоде покоління має не просто засвоювати накопичений запас, а й мислити критично. Критичне мислення, таким чином, виявляється продовженням напряму традиційної освіти, котрий робить наголос на культивуванні мудрості та на її на її застосуванні на практиці, у житті.
Термін «критичне мислення», який поширюються в практиці навчальних закладів різних країн світу з кінця XX століття, пройшов непростий шлях свого становлення в системі освіти України. У слові «критичний» до цього часу часто бачили негативний аспект - словосполучення «критичне ставлення» скоріше ототожнювалося із фразою «негативне ставлення», тобто таке, що містить зауваження, критику або несприйняття.
На думку того ж М.Ліпмана, критичне мислення є «вміле відповідальне мислення, що дозволяє людині формулювати надійні вірогідні судження, оскільки воно а) засновується на критеріях, б) є таким, що самокоректується, в) прагне до контексту». Тут виділено шість ключових елементів критичного мислення:
1. Уміння мислити передбачає володіння певними прийомами, які в сутності створюють перевірену на практиці ефективну методологію опрацювання інформації.
2. Відповідальність передбачає, що людина, звертаючись до інших усвідомлює обов’язок надати слухачам чи читачам доводи та приклади відповідно до прийнятих стандартів.
3. Формування самостійних суджень як продукт критичного мислення означає, що воно спрямоване на мисленнєву діяльність.
4. Критерії – це положення, які бере до уваги критично мисляча людина.
5. Самокорекція потребує, щоб людина використовувала критичне мислення з метою покращення власних суджень.
6. Критерії допускають альтернативи, що відповідають ситуації.
Творче мислення - критичне мислення
Ці два види мислення виділені в праці американських психологів Г.Ліндсея, К. С. Халла, Р. Ф. Томпсона. Творче мислення - це мислення, результатом якого є відкриття принципово нового чи удосконаленого вирішення того чи іншого завдання. Критичне мислення являє собою перевірку запропонованих рішень з метою визначення області їхнього можливого застосування. Творче мислення спрямоване на створення нових ідей, а критичне виявляє їхні недоліки й дефекти. Для ефективного вирішення завдань необхідні обидва види мислення, хоча використовуються вони роздільно.

 

2. ОСНОВНІ ФАЗИ ТЕХНОЛОГІЇ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ.

Особливостями навчального процесу, побудованого на засадах критичного мислення, є такі:
• У навчання включаються завдання, розв’язання яких потребує мислення вищого рівня;
• Навчальний процес обов’язково організовується як дослідження учнями певної теми, що виконується шляхом інтерактивної взаємодії;
• Результатом навчання є вироблення власних суджень через застосування певних прийомів мислення;
• Викладання є оцінюванням результатів із використанням зворотного зв’язку «учні – вчитель»;
• Критичне мислення потребує навичок оперування доводами та формування умовиводами;
• Відповідальність вимагає достатньої мотивації учнів до розв’язання певних проблем.
Слід зважати на те, що учні вчаться лише осмислювати, тобто досліджувати, ставити запитання, тому їх слід заохочувати ставити запитання, тобто брати під сумнів інформацію, яку почули.
Нарешті, оскільки акт навчання змінює старі ідеї та розширює здатність пізнавати нове, то вчителям слід звернутись до базових уроків та тих фаз, які щоразу повторюються:
I. Виклик
• Актуалізація, відтворення всього, що учень знає (десь щось чув, щось читав тощо) з даної теми. Дуже важливо, щоб учень на цій фазі сам визначав рівень своїх знань.
• Активізація учня, напрямлена на свідомий, грунтовний та критичний підхід до розуміння нової інформації, активна участь у процесі навчання.
• Формування особистого інтересу до теми з тим, щоб учень сам ставив собі мету навчання.
Види діяльності учнів: парна та групова мозкова атака, використання ключових слів, перехрещених логічних ланцюжків, поділ на кластери (смислові блоки), конструктивна таблиця “знаємо – хочемо знати - узнали” тощо.
II. Реалізація (осмислення)
• Отримання нової інформації за умови постійної підтримки активності до навчання, інтересу до теми.
• Осмислення нової інформації: задача вчителя – допомога в усвідомленні учнями власного розуміння матеріалу, сприйманні нового.
• Співставлення нової інформації з власними знаннями.
Види діяльності учнів: маркування тексту – прийом INSERT, складання таблиць (синтезу, “плюс – мінус – цікаво”, концептуальної таблиці), доповнення таблиці провідних та другорядних питань, робота з двочастинним щоденником тощо.
III. Рефлексія (самооцінка), або роздуми
• Цілісне осмислення, узагальнення отриманої інформації;закріплення нових знань і активна перебудова уявлень у відповідності з новою інформацією.
• Вироблення відповідного ставлення до матеріалу, що вивчається, виявлення ще незнаного – тем і проблем для подальшої роботи: активне переформулювання отриманої інформації сприяє формуванню особистого ставлення до нових знань.
• Аналіз всього процесу вивчення матеріалу; обмін думками дає можливість розширити мовний простір і ознайомитись з іншими точками зору.
Види діяльності учнів ті самі, що й у попередніх фазах.
Навчання, що засноване на моделі «виклик – осмислення – роздуми (самооцінка)» з використанням певних прийомів, які сприяють розв’язанню задач, що виникають на кожній стадії, дає викладачу можливість:
• чітко виділяти цілі навчання;
• підвищити мотивацію навчання;
• забезпечити активну навчальну діяльність;
• забезпечити обробку інформації;
• стимулювати зміни;
• стимулювати роздуми;
• давати можливість почути різні думки;
• помагати задавати питання учням;
• сприяти самовираженню та задіяти почуття і емоції учнів;
• сприяти активній дискусії.
Ця технологія допомагає перетворювати педагога з механічного поширювача інформації у справжнього партнера із процесу добування знань.
Тому, попри всю свою, здавалось би, суху технологічність, ця модель залишає педагогу широке поле діяльності для професійного зростання, і, що також важливо, для реалізації своїх власних якостей. Крім того, процес критичного мислення в даній технології чітко систематизований і представлений у вигляді алгоритму, що складається з певних етапів. Це дозволяє учням розуміти і послідовно застосовувати кожний етап, а також мати можливість визначити, на якому етапі розумової діяльності вони знаходяться. Це допомагає відслідковувати свій власний розумовий процес та керувати ним під час самостійного навчання. Абсолютно очевидно, що дана технологія спрямована як до учня, так і до вчителя.
Технологія розвитку критичного мислення дає учню:
• вміння критично мислити;
• вміння відповідно ставитись до власної освіти;
• вміння працювати у співробітництві з іншими;
• бажання і вмінні стати людиною, яка вчиться протягом всього свого життя.
Технологія дає вчителю:
• вміння створювати в класі атмосферу відкритості та відповідального співробітництва;
• можливість використати модель навчання і систему інших методик, що сприяють розвитку навичок критичного мислення і самостійності у процесі навчання;
• стати практиком, який вміє грамотно аналізувати свою діяльність;
• стати джерелом цінної та професійної інформації для інших вчителів.
Додаткова інформація.
Зараз існує проект (США), за яким ці три фази називають актуалізацією (передбаченням), побудовою (конструюванням) знання і консолідацією (в англійській мові три перші літери цих слів створюють скорочення «АВС», тобто «алфавіт, основа основ»).

 

3. ТЕХНОЛОГІЯ «ЧИТАННЯ ТА ПИСЬМО ДЛЯ РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ».

Критичне мислення є винаходом американської когнітивної психології. Саме американські дослідники пізнавальних процесів досягли значних успіхів і мають визнаний у світі пріоритет у цій галузі, зокрема, Дж.Андерсон, Р.Стернберг, Д.Халперн, Дж.Брунер, С.МІллер, Д.Надлер, Р.Солсо тощо. Відтак, у США вже тривалий час здійснюються широкомасштабні проекти по навчанню критичного мислення і накопичений чималий досвід у цьому.
Базуючись на досвіді американських вчених, зарубіжна та вітчизняна педагогічна наука на сучасному етапі розробляє численні системи, теорії, моделі, методи та прийоми, спрямовані на розвиток самостійного творчого мислення особистості. З-поміж великої кількості різноманітних проектів, які підтримуються міжнародними організаціями і впроваджуються в Україні, слід відзначити проект «Читання та письмо для розвитку критичного мислення» (ЧПКМ).
Програма «Читання та письмо для розвитку критичного мислення» (ЧПКМ) є спільною пропозицією Міжнародної асоціації читачів та університету Північної Айови за підсумками інституту відкритого суспільства Д.Сороса та Національного фонду Сороса. Це є спільний проект освітян усього світу. Мета такої співпраці - розробити і запропонувати школі навчальні методики, що розвивають критичне мислення учнів будь-якого віку, на матеріалі будь-якого предмета.
Запропонована методична система містить концептуальну базу, яку можна реалізувати в будь-якому класі під час викладання будь-якого предмета.
Система пропонує такий підхід до викладання, який привчає учнів до критичного аналізу, формує власну думку, навчає коректному скептицизму, зіставленню інформації з протилежних точок зору, розробці системи доказів на підтримку певної точки зору, вчить ретельно досліджувати нову інформацію, просіювати її, оцінювати нові ідеї, вирішувати, що важливо, а що ні, визначати загальну цінність нових знань на основі власних потреб і цілей.
Практична реалізація програми ЧПКМ розпочалась в Україні в червні 1998 року. Офіційними авторами програми є доктор Джінні Стіл і доктор Курт Мередіт, співавтором є доктор Чарльз Темпл. Проект ЧПКМ ставить такі цілі для учнів: критично мислити; нести відповідальність за власне навчання; співпрацювати з іншими; учитись протягом усього свого життя.
Виділяються і специфічні цілі для вчителів: створити у класах атмосферу для відповідальної та відкритої взаємодії; брати за основу такі методи навчання, які би сприяли розвитку критичного мислення та самостійного навчання учнів як у рамках навчальної програми, так і в позашкільній діяльності; розповсюджувати методику програми. Побудова уроку
Програма «Читання та письмо для розвитку критичного мислення» пропонує означену типову триступеневу модель уроку: актуалізація, усвідомлення, рефлексія або відтворення.
Висновки.
Підводячи підсумки варто відзначити: 1) сучасна стратегічна задача науково-педагогічної спільноти України полягає у найшвидшому усвідомленні необхідності засвоєння розробок з тематики критичного мислення, що існують у світовому освітньому просторі, їх всебічної апробації і послідуючому систематичному введенні «мислення вищого рівня» в національну освіту (зокрема й історичну); 2) викладання критичного мислення на рівні середньої і вищої освіти повинно мати неперервний і узгоджений характер; 3) «проведення» критичного мислення через шкільні та вузівські дисципліни («наскрізне критичне мислення») буде сприяти не лише універсалізації його навиків, але й підвищеню рівня засвоєння тих дисциплін, які використовують його ресурси.