Перекладна агіографічна література часів Київської Русі . Типи та збірники агіографічних творів

Нова хрис­тиянська література, що прийшла на Русь із прийняттям християнства, справила вагомий вплив на процес творення оригінальної руської літератури. Переклади, які робили давньоруські книжники із різних мов світу, набу­вали ознак яскравого авторського втручання, наповнювали їх національним елементом і місцевою специфікою Руського краю.

Першими на Русі почали перекладати окремі частини Біблії. Так постали апракосні (неповні) Євангелія та Апостоли, які читалися під час богослужіння. Із книг Старого Заповіту особливого поширення набув "Псалтир". Користувалися давньоруські мислителі "Служебником" і "Требником", які давали науку для священників про відправу божественних служб і треб.

Релігійну літературу часів Київської Русі прийнято поділяти на канонічну (правовірну) та апокрифи.

До канонічної належать житія — житійні, агіографіч­ні твори, присвячені подвижницькому життю святих. Вони перекладалися безпосередньо з грецьких оригіналів. "Житія" почасти дуже широко­го обсягу, змістом надзвичайно різноманітні та подають велику галерею типів "християнських героїв".

Поступово виникли календарні житія, тобто розміщені за порядком днів пам’яті святих (Четьї-Мінеї, Синаксар чи Прологи). Існували й некалендарні житія – патерики, де житія розташовані в алфавітному чи географічному (Синайський патерик) порядку. Найбільшим здобутком цього жанру, витворений давньорус. книжниками, був Києво-Печерський патерик (поч. 13 ст), геогр..

На основі християнської літератури постала й активно
розвивалася проповідницька література. Головна природа проповіді (слова, повчання) — ораторська, риторична. Вони репрезентували систему християнських моральних принципів і християнської філософії.

На Русі пере­кладалися проповіді Іоанна Златоустого, Єфрема Сирина, Василія Великого, Григорія Богослова, Тедора Студита, Кирила Александрійського та ін.

Апокрифи (від гр. апокрифос — таємний, прихований. Апокрифічні перекази прийшли на Русь із Візантії, Болгарії, Палестини. Отже, апо­крифи — це твори на біблійну тематику, що доповнювали або уточнювали Святе Письмо, але з певних причин не були канонізовані церквою. Виникали, як правило, у народ­ному середовищі, а наявний тут художній вимисел сприяв їх значному поширенню. Руські апокрифи перекладали з болгарських оригіналів, що, в свою чергу, спиралися на візантійську апокрифічну традицію, набуваючи у давньо­руських перекладах місцевого характеру.

Тематично апокрифи поділяються на три основні групи: старозаповітні (народні розповіді про створення світу, перших людей), новозаповітні (апокрифічні євангелія Якова, Томи і Никодима), есхатологічні (від гр. есхатос — крайній, останній), які містили цікаві розповіді про кінець світу і Страшний Суд, про потойбічну долю праведників і грішників.

Найвідомішим новозаповітним апокрифом є "Ходіння апостола Андрія", що його Нестор увів до "Повісті врем'яних літ". "Ходіння Богородиці по муках" — це есхатологічний апокриф. Вагомий внесок у вивчення апокрифів зробив Іван Франко, підготувавши 5-томне видання "Апокрифи і легенди з українських рукописів"

До світської перекладної літератури належать наукові праці, історичні твори, повісті, вірші. Найпопулярнішимим були "Шестодневи", "Фізіолог" та твори енциклопедичного характеру — "Ізборники", "Бджола".

" Шестодневи " — це популярні у візантійсько-слов'янській літературі твори, які трактують християнське поход­ження світу. Причому, це трактування має яскраво виявлений суспільний і літературно-художній характер, коли поряд із християнськими догмами бачимо прояви і власне авторської думки. Отже, в основі "Шестодневів " — популярна, певною мірою відповідна до пануючих суспільних настроїв літературно-художня розповідь про шість днів творення світу Богом, звідки й походить назва подібних творів. "Шестодневи" синтезували у собі елементи світської науки та філософські вчення про рух небесних світил, тварин, рослин тощо. Тут містяться всілякі моральні та релігійно-повчальні висновок.

Історія світової літератури знає чотири найбільш відомих "Шестодневи": "Бесіди на Шестоднев" Василія Великого (ІУ ст.), "Шість слів про сотворіння світу" Северіана, єпис­копа Гавальського (У ст.), "Похвала Богу про сотворіння всієї тварі" Георгія Пісіда (УП ст.), "Шестоднев" Іоанна Мкзарха Болгарського (X ст.).

"Шестодневи" перейняті духом і й ідеологією християнства, їхня суспільна роль — формування нового світогляду, відповідного до принципів християнської держави.

Перекладні історіографічні та природничі твори часів Київської Русі. Афористичні збірники

" Фізіолог " — це популярна зоологія, і популярний біологічний твір, що в алегорично-символічній формі ви­кладає важливі положення християнської науки й, опи­суючи справжні та вигадані прикмети звірів, подає зразки для наслідування і повчання. Даний твір являє собою своєрідний збірник відомостей про звірів, птахів, комах, риб, дерева, каміння і т.п. Ці відомості черпались із Псалтиря, Біблії, творів античних і східних письменників й були опрацьовані християнськими письменниками і доповнені символічним тлумачен­ням відповідно до християнського світогляду.

Кожна стаття "Фізіолога", присвячена окремому звірові, поділяється на дві частини: в одній описують реальні властивості звіра, птаха, а в другій викла­даються символічні тлумачення і вводиться певна морально-дидактична думка. Авторами "Фізіолога" називали знаме­нитих отців церкви — Василя Великого, Іоанна Золотоустго, Амвросія, Ієроніма.

"Бджола"

Збірки афоризмів під назвою " Бджола " було складено у Візантії ченцем Антонієм у XI ст. На Русь вони прийшли разом із іншими творами і були перекладені з грецької мови вже у XII—XIIIст. на території Київської або Галиць­кої землі. "Бджола" — антологія афоризмів і прислів'їв із Біблії, творів євангелістів, отців церкви, апостолів, антич­них письменників укладених за тематичним принципом: добродійне життя, правда, цнотливість, мужність, дружба і т.п. Протягом XII—ХУІІ ст. "Бджола" була улюбленою книгою для читання, її цитували письмен­ники, філософи, державні діячі. Збірка була велика за обсягом. Вона містить понад 70 статей або ж розділів (слів), а також близько 2,5 тис. висловів на різноманітні теми: з античних письменників та філософів, отців християнської церкви, фрагментів зі Святого Письма, історичних діячів та анонімних авторів і Призначення цих цитацій — дати відповідь на питання: як жити у цьому світі.

" Шестодневи " — це популярні у візантійсько-слов'янській літературі твори, які трактують християнське поход­ження світу. Причому, це трактування має яскраво виявлений суспільний і літературно-художній характер, коли поряд із християнськими догмами бачимо прояви і власне авторської думки. Отже, в основі "Шестодневів " — популярна, певною мірою відповідна до пануючих суспільних настроїв літературно-художня розповідь про шість днів творення світу Богом, звідки й походить назва подібних творів. "Шестодневи" синтезували у собі елементи світської науки та філософські вчення про рух небесних світил, тварин, рослин тощо. Тут містяться всілякі моральні та релігійно-повчальні висновок.

Історія світової літератури знає чотири найбільш відомих "Шестодневи": "Бесіди на Шестоднев" Василія Великого (ІУ ст.), "Шість слів про сотворіння світу" Северіана, єпис­копа Гавальського (У ст.), "Похвала Богу про сотворіння всієї тварі" Георгія Пісіда (УП ст.), "Шестоднев" Іоанна Мкзарха Болгарського (X ст.).

"Шестодневи" перейняті духом і й ідеологією християнства, їхня суспільна роль — формування нового світогляду, відповідного до принципів християнської держави.