Розділ II Судова система США

 

Література:

1. Апарова Т. В. Судьі и судебньїй процесе Великобрита-нии: Англия, Узльс, Шотландия. — М.: Институт междуна-родного права и зкономики. Изд-во "Триада, Лтд", 1996. — 157 с.

2. Уолкер Р. Английская судебная система. — М., 1980.

Глава 1 Конституційні основи правосуддя

Прагнення американців до справедливості знайшло своє відображення в Основному законі країни — Конституції Сполучених Штатів Америки, яка визначає головні принци­пи федерального керівництва й гарантує всім громадянам свободу, права і справедливість.

Конституція США закріпила поділ влади на три гілки. Одна з них — судова влада, найвпливовішою частиною якої є Верховний суд Сполучених Штатів.

Дві інші гілки державної влади — це законодавча влада, представлена Конгресом, куди народ обирає своїх представ­ників, і виконавча влада, яку очолює Президент. Правники, які розробили цей принцип управління і Конституцію, розпо­ділили повноваження між трьома гілками влади таким чи­ном, щоб жодна людина або група людей у керівництві не могли керувати іншими гілками влади.

Конституція гарантує громадянам ще цілу низку прав. Одним з дуже важливих є право на "справедливу процеду­ру", яке означає, що ніхто не може бути позбавлений життя, свободи або майна, якщо були порушені необхідні юридичні процедури. Поліція, урядові діячі та установи повинні в усіх випадках чітко виконувати всі встановлені законом процеду­ри. Навіть найнезначніші юридичні права особи, групи осіб або організацій не можуть бути порушені в законодавчих ак­тах, офіційних діях, під час арешту або суду.

Найзначніший вододіл на американському правному кон­тиненті проходить між федеральною і юридичними система­ми влади у штатах. Його підґрунтям є Конституція США, згідно з якою в 1789 р. з метою "створити більш досконалі-

Розділ II

ший союз" існуючих штатів було засновано федеральний уряд. Відтоді федеральний уряд співіснує з урядами штатів; йому надано широкі повноваження; решта їх залишилася за урядами штатів. Кожен з цих урядів має свою судову систе­му, яка є повністю автономною і замкнутою.

На час проголошення у 1776 р. незалежності північно­американських колоній Англії і створення Конфедерації три­надцяти штатів у кожному суб'єкті цього союзу існувала са­мостійна судова система.

Конституція США 1787 р. стала не тільки законодавчою базою нової єдиної і в майбутньому могутньої держави, а й зумовила виникнення їх проблем, насамперед у взаємовідно­синах між центром — федерацією — та її суб'єктами, у пи­таннях забезпечення реалізації і застосування єдиних для всієї федерації законів. Потрібна була нова єдина судова сис­тема, яка б забезпечила виконання цих завдань. "Батьки-зас-новники" передбачали такий розвиток подій, тому в ст. III Конституції США зафіксовано не тільки надання судової влади Верховному судові федерації, а й можливість створю­вати федеральні суди нижчого рівня: "Судова влада у Сполу­чених Штатах надається єдиному Верховному судові й тим нижчим судам, що їх час від часу може призначати і засно­вувати Конгрес".

Американські суди не становлять єдиної судової системи або державної структури. Правильно було б сказати, що від­сутній навіть самий термін "американська судова система". Натомість існує кілька різних, незалежних одна від одної систем. А оскільки в Америці є також численні законодавчі структури, суди однієї системи (це суди в штатах) нерідко застосовують та інтерпретують законодавство, що ним по­слуговується інша система. Крім того, в багатьох випадках діє паралельна юрисдикція двох або більше судових систем. Ці, а також деякі інші обставини зумовлюють виняткову складність правної системи Сполучених Штатів.

Сьогодні у п'ятидесяти штатах США існує п'ятдесят різ­них судових систем. Окремі судові системи, але такі самі, як у штатах, функціонують у федеральному окрузі Колумбія та Співдружності Пуерто-Ріко. Існують також суди територій: Вірджинських островів, Гуаму, Американського Самоа, Пів­нічних Маріанських островів. У сукупності американські су­ди обіймають величезну географічну площу — від штату

Судова система США 91

Мен на північно-східному узбережжі країни до далеких ти­хоокеанських островів і від Пуерто-Ріко до Аляски.

Таким чином, систему установ, що здійснюють правосуд­дя у США, з урахуванням зазначених особливостей, що по­роджені історією становлення цієї держави та її федераль­ним устроєм, можна охарактеризувати за кількома на­прямами, підкреслюючи їх світову унікальність і неповтор--ність в інших країнах світу.

1. Загальнодержавна (федеральна) судова система в
США є значно молодшою, ніж штатні судові системи при-­
наймні тих тридцяти штатів, що утворили Союз, та й інших
штатів, які приєднувалися потім до Союзу, маючи сталі ін-
ститути державної влади.

2. Федеральна і штатні системи існують паралельно, не перетинаючись у сфері загальної юрисдикції. Судова устано­ва федерації — Верховний суд США — має зверхність лише у сфері конституційної юрисдикції і не може скасувати чи не розглянути в апеляційному порядку рішення судових уста-«ов певного штату, якщо це не стосується питань конститу-ційності.

3. Суди федеральної системи послуговуються кодифіко­ваним законодавством, застосовуючи при розгляді спорів їхньої компетенції нормативні акти федерації, а суди в шта­тах здебільшого послуговуються прецедентами, а за їх від­сутності — законами штатів і федерації.

4. За формування федерального суддівського корпусу від­повідальним є федеральний уряд (Президент і Сенат), а за формування корпусу суддів у штатах — населення штату та органи влади певного штату при яскравому різноманітті про­цесу допуску особи до крісла судді.

5. Конституція США, зафіксувавши принципи і основні напрями організації, діяльності і компетенції судової влади, надала можливість творчого підходу до утворення і реформу­вання судової системи федерації залежно від потреб суспіль­ства, не втручаючись у Конституцію — ту норму (ст. III), яка є конституційною основою судового устрою в державі.

92

Розділ II

Глава 2 Федеральні суди звичайної юрисдикції

Судову владу федеральних судів встановлює другий роз­діл ст. III Конституції Сполучених Штатів, у якому зазначе­но, що юрисдикція цих судів поширюється на всі справи, що стосуються послів, інших повноважних представників та консулів; на всі справи адміралтейства та інші морські спра­ви, в яких Сполучені Штати є стороною; на всі спори між двома чи більше штатами, між штатом і громадянами іншого штату, між громадянами різних штатів, між громадянами од­ного штату за позовами про землі, даровані різними штата­ми, а також між штатами чи їх громадянами та чужоземни­ми державами, громадянами чи підданцями.

Вже в 1789 р. Конгрес прийняв Закон про судову владу, заснувавши тим самим федеральну судову систему з певною кількістю судів у кожному штаті. Систему проміжних судів суто апеляційної юрисдикції Конгрес вперше започаткував у 1891 р. Структура тогочасних судів звичайної юрисдикції, утворених за територіальною, а не за спеціалізованою озна­кою, загалом збереглася й донині. Вона має три рівні: в ос­нові — окружні суди (англ. II. 5. Оізігісіз Соигіз); посере­дині — апеляційні суди (англ. V. 5. Соигіз о! Арреаіз); вершина — Верховний суд (англ. ТЬе Зиргете Соигі ої ТЬе Шііесі Зіаіез)¹.

§ 1. Окружні суди

За структурою федеральної судової влади Сполучені Штати та їхні території поділено на 94 судові округи. Штат не являє собою один такий округ. У найбільших за терито­рією та населенням штатах існує кілька округів, названих за їх географічним положенням (наприклад, Південний округ штату Нью-Йорк). Проте здебільшого судові округи не пере­тинають кордонів штатів.

У кожному окрузі існує окружний Федеральний суд Спо­лучених Штатів (англ. 115 Оізігісі Соигіз). Ці 94 суди є ос­новними судами федеральної судової системи загальної

Див. таблицю 2.

Судова система США __________________________________ 93

юрисдикції. У кожному з них працює щонайменше двоє суд­дів, у багатьох випадках — чотири—вісім, а в найбільш на­селених округах — понад два десятки (наприклад, Півден­ний округ штату Нью-Йорк має 27 федеральних судів). Зва­жаючи на те, що кожний округ відповідає цілому штатові або більшій його частині, суд, як правило, проводить засідан­ня у кількох містах округу (наприклад, окружний суд Схід­ного округу штату Вірджинія, до якого належить східна половина штату, засідає в Ричмонді, Норфолку та Олек­сандрії)-

Федеральний устрій США є причиною не тільки історич­них, а й функціональних особливостей федеральних і штат­них судів. Юрисдикція у системі американського судочин­ства означає обсяг справ, що їх згідно з повноваженнями має розглядати відповідний для певної території суд. Феде­ральні суди мають юрисдикцію над справами, які торкаються федеральної конституції та цивільних і кримінальних зако­нів, схвалених Конгресом США, що мають назву статутів і розповсюджуються на території всієї держави.

Федеральні окружні суди в основному діють як суди пер­шої інстанції, переважно розглядають справи, що стосуються федеральних законів. У таких справах позивач посилається на Конституцію, акт Конгресу або угоду. Більшість позовів, що грунтується на Конституції, апелює до чотирнадцятої по­правки щодо правильного ведення процесу та різних можли­востей захисту. Такі позови, як правило, подаються проти державних службовців, установ штатів та офіційних осіб міст і округів. Позивачі прагнуть грошової компенсації або відповідної судової постанови.

Позови, що грунтуються на федеральних статутах, зай­мають найбільше місце в діяльності федеральних судів. Знач­на кількість регулюючих статутів, прийнятих Конгресом за останнє десятиріччя, дає громадянам змогу позиватися не лише з порушень, які вони зазнали, а й з приводу можливих порушень. Статути регулюють широке коло проблем, серед яких умови праці, комунальні й житлові послуги, голосуван­ня, особиста небезпека, охорона здоров'я, фінансові опера­ції, засоби масової інформації, транспорт та охорона довкілля.

Численні позови до федеральних судів грунтуються на положеннях попередніх статутів. Федеральне законодавство охоплює таке коло справ, як-то: антитрестівські питання, ви-

Супова система США ______________________________________ і§.

робничі відносини, податки на прибуток, соціальне забезпе­чення та громадянські права. Різні статути передбачають і різні компенсації: у деяких справах суд присуджує відшкоду­вання збитків, в інших виноситься тільки судова постанова, а іноді те й те разом. Хоч закони штатів донині регулюють чимало аспектів приватного та повсякденного життя, дедалі більшої ваги набувають федеральні закони й у цій сфері.

Федеральні суди розглядають також справи стосовно до­говорів, послів, морського міністерства та питань юрисдикції у морських водах, спорів між двома штатами, а також спра­ви, в яких однією зі сторін є Сполучені Штати Америки.

Крім того, федеральні суди можуть розглядати справи, в яких позивач і відповідач живуть у різних штатах, а сума, що є предметом суперечки, перевищує 50 тис. доларів. Ос­таннє називається "юрисдикцією відмінностей" — метод, згідно з яким справу розглядає "нейтральний" федеральний суд. Майже в усіх таких справах верховенство має закон штату, і федеральний окружний суд у більшості випадків за­стосовує закон того штату, де він засідає.? тільки два ви­нятки з правила, що регулює питання юрисдикції, пов'язані з різним громадянством сторін: федеральні суди не уповно­важені розглядати справи щодо сімейних стосунків (розлу­чення, суперечки про батьківські права тощо) та померлих осіб.

Хоч в окружному суді може бути кілька суддів, під час розгляду кожної справи головує один суддя. У цивільних справах з питань грошових компенсацій Конституція на ви­могу однієї зі сторін гарантує право на суд присяжних. Іноді за статутом таке право надається і в інших справах. Якщо сторони відмовилися від права на суд присяжних або таке право не надано Конституцією чи статутом, розгляд обста­вин та застосування закону покладається на суддю.

У федеральних окружних судах також можуть розгляда­тись в апеляційному порядку рішення судів з банкрутства (про це докладно буде викладено при аналізі діяльності суду про банкрутство), а також акти суддів-магістратів при феде­ральних окружних судах, які стосуються питань проведення підготовчого слідства і всіх заходів у зв'язку з цим.

Основний захист особи та власності регулюється кримі­нальними законами штатів. Злочини федерального рівня, тобто ті, що визначено актом Конгресу, належать до сфери

особливої уваги федерального уряду — торгівлі між штата­ми, національної безпеки, викрадення людей, шахрайства, зловживання поштою для злочинних цілей, пограбування банків, рекету та деяких злочинів, пов'язаних з наркотика­ми. Вони розглядаються тільки окружним федеральним су­дом. Кримінальні обвинувачення, за винятком правопору­шень, розглядає журі присяжних, якщо обвинувачений не відмовляється від цього права.

В окружних судах є підлеглі судові службовці, яких на­зивають федеральними суддями-магістратами. Компетенція цих службовців у федеральній судовій системі схожа на ком­петенцію судів обмеженої юрисдикції у судовій системі шта­тів. Утім, рішення суддів-магістратів вважаються рішеннями окружного, а не суду нижчої інстанції.

§ 2. Апеляційні суди

Конгрес заснував також тринадцять апеляційних феде­ральних округів як основу федеральної судової структури проміжного рівня.¹

Незважаючи на те, що у США також існує дозвільна апе­ляція, хоч за обсягом це ущемлення значно менше, ніж у Ве­ликій Британії, фактично значна частина справ, що їх роз­глядає окружний федеральний суд, виходить за рівень апе­ляційних судів.

Кожна справа, яку вирішує апеляційний суд, може, у свою чергу, бути переглянута у Верховному суді. Таким чи­ном справа, що належить до юрисдикції окружного суду, мо­же пройти через три рівні федеральної судової системи: від окружного до апеляційного суду, а згодом — до Верховного суду США. З практичних міркувань для переважної більшос­ті федеральних справ апеляційні суди є також судами остан­ньої інстанції.

Регіональні апеляційні суди

Після того, як дворівнева система федеральних судів у США проіснувала понад 100 років і Верховний суд США виявився перевантаженим від апеляцій, Конгрес у 1891 р. за

¹ Див. таблицю 3 (за книгою Д. Мідора "Суди в Сполучених Штатах". — 1991. - С. 24.).

96

Розділ II

Актом Еварса ухвалив рішення про утворення проміжної ланки апеляційних судів між федеральними окружними су­дами і Верховним судом.

Одинадцять федеральних апеляційних округів організо­вано за принципом поділу території США на регіони, вони мають номери; до кожного з них належить кілька штатів. Так, четвертий округ охоплює штати Мериленд, Вірджинія, Західна Вірджинія, Північна Кароліна та Південна Кароліна. У кожному окрузі є свій регіональний апеляційний суд Спо­лучених Штатів (англ. Кедіопаї II. 5. Соигіз оГ арреаіз). Крім цих округів, територія федерального столичного округу Ко­лумбія (м. Вашингтон) є окремим дванадцятим апеляційним округом.

З цього поділу вбачається, що уряд США у питаннях єд­ності федеральної судової системи не дуже опікується суве­ренітетом штатів, на відміну від України, в якій судовий ус­трій жорстко прив'язаний до адміністративного устрою, біль­ше того, підкреслює регіональні тенденції до якоїсь особли­вості, як наприклад, Верховний суд Криму, хоч його функції не відрізняються від будь-якого з обласних судів України.

Як видно, адміністративна територія суб'єкта американ­ського Союзу збігається з територіальними межами судового апеляційного округу лише у столичному окрузі, що можна вважати, мабуть, даниною саме його столичному статусу.

Кількість судців у кожному з дванадцяти апеляційних су­дів коливається від шести в першому судовому окрузі до двадцяти восьми у дев'ятому; найчастіше їх буває десять— п'ятнадцять. Незалежно від загальної кількості суддів, спра­ви в апеляційних судах розглядаються засіданням у складі трьох суддів; ці трійки щомісяця змінюються. У разі виник­нення суперечностей між рішеннями засідань з одного пи­тання або з питань надзвичайної ваги, суд має повноважен­ня заслухати (або повторно заслухати) справу "еп Ьапс" — за участю всіх суддів цього суду. Однак, Федеральний ста­тут передбачає, що для апеляційного суду, який складається з понад п'ятнадцяти суддів, у цьому разі присутність усіх йо­го членів не обов'язкова; потрібна кількість суддів встанов­люється рішенням суду.

Діяльність дванадцяти апеляційних судів, організованих за адміністративним принципом, полягає здебільшого в роз­гляді апеляцій з приводу рішень окружних судів відповідних

С удова система США _______________________.__________ 2£

судових округів. До юрисдикції цих судів віднесено апеляції на судові рішення федеральних окружних судів у цивільних і кримінальних справах, причому щодо кримінальних справ дозвільну апеляцію не передбачено. Виняток становлять ли­ше певні цивільні справи, пов'язані з позовними претензіями до деяких федеральних агентств (якщо це не віднесено до спеціалізованих судів), апеляційна підсудність яких визначе­на Апеляційному суду федерального округу США. Крім того, до їх компетенції віднесено скарги на рішення, що їх прийня­ли різні федеральні агентства, у тому числі і службовці адмі­ністративних структур, які мають право на прийняття квазі-судових рішень (їх ще називають адміністративними суддя­ми). До таких федеральних агентств віднесено: міжштатні комерційні комісії (англ. Іпіегзіаіе Соттегсе Соттіззіоп), податкові суди, комісії з питань забезпечення і обміну (англ. ЗесігШез апсі ЕхсЬап£е Соттіззіоп), національну комісію з трудових питань, федеральну торгову комісію та деякі інші. До юрисдикції цих судів належить також розгляд апеляцій на розпорядження деяких федеральних адміністративних установ: Національного управління трудових відносин, Комі­тету з цінних паперів та бірж, Федерального комітету торгів­лі та Комітету з торгівлі між штатами. Таким чином, апеля­ційні суди приймають рішення з тих самих цивільних і кри­мінальних справ, що й окружні суди, а також перевіряють діяльність адміністративних установ.

Апеляційні суди США орієнтовно мають юрисдикцію роз­глядати справи в апеляційному порядку з таких підстав:

на остаточні судові постанови, рішення й накази; на про­міжні судові накази й рішення, видані згідно з підпунктом 1121(г) розділу 11 Збірника законів США, які збільшують або зменшують періоди часу, зазначені в ст. 1121 зазначено­го розділу;

з дозволу суду, на інші проміжні судові накази й рішення;

з дозволу суду, на проміжні судові накази й рішення суд­дів у справах про банкрутство, видані й винесені щодо справ і позовів, переданих суддям у справах про банкрутство на підставі ст. 157 Закону про суди у справах банкрутства. Апе­ляції за цим пунктом подаються лише до районного суду то­го судового району, де служить суддя у справах про бан­крутство.

7 — 1-2347

98

Розділ II

система США

99

 

Апеляція подається у той же спосіб, у який звичайно по­дають до апеляційних судів апеляції у рамках цивільного провадження на рішення окружних судів, і в терміни, перед­бачені ст. 8002 Правил провадження у справах про бан­крутство. Апеляційні суди мають юрисдикцію щодо апеляцій на всі остаточні й заключні рішення та накази, винесені й видані із занесенням у відповідне провадження згідно з пунктами (а) й (б) ст. 158 Закону, що регулює діяльність вказаного суду з питань банкрутства.

Апеляційний суд федерального округу

Єдиний федеральний апеляційний суд (тринадцятий), ор­ганізований не за територіальним поділом, — Апеляційний суд Сполучених Штатів Федерального судового округу (англ. II 5. Соигіз оГ арреаіз Гог іпе Ресіегаї Сігсиіі), який бу­ло утворено Конгресом у 1982 р. Юрисдикцію цього суду частково окреслено змістом його справ. Він розглядає апеля­ції з усіх 94 окружних судів у справах, пов'язаних з патент­ним правом та деякими позовами проти федерального уряду. Крім того, його юрисдикція поширюється на апеляції, що по­даються кількома адміністративними установами на рішення спеціальних судів — Суду претензій, Суду міжнародної тор­гівлі, Апеляційного суду у справах ветеранів. Щоб проілюст­рувати роботу цього суду, розглянемо його функції щодо су­ду у справах ветеранів.

Перегляд рішень Федеральним апеляційним судом феде­рального округу рішень суду у справах ветеранів регулюєть­ся ст. 7292 розділу 38 Збірника законів США і здійснюється у встановленому порядку.

Після занесення рішення федеральним апеляційним су­дом у справах ветеранів до відповідного провадження будь-яка сторона у справі може домогтися перегляду рішення сто­совно юридичної сили будь-якого закону чи припису (крім відмови в перегляді шкали категорій непрацездатності, вста­новленої згідно зі ст. 1155 розділу 38) або будь-якого його тлумачення (крім судової постанови стосовно фактичної об­ставини), на яке суд спирався, виносячи своє рішення. Тако­го перегляду можна домогтися шляхом подання сповіщення про апеляцію до Апеляційного суду у справах ветеранів про­тягом часу і у спосіб, що встановлені для оскарження рішень

федеральних районних судів у федеральних апеляційних

°*^3£Іи суддя або колегія суддів Апеляційного суду у спра­вах ветеранів, видаючи наказ, який за інших обставин не піддягає оскарженню на підставі цієї статті, вирішує, що йдеться про регулююче питання права, стосовно якого існує істотна підстава для розбіжності в поглядах, і що по суті іс- нуц,. незгода між скаржником і секретарем щодо такого пи­тання права, і що остаточне завершення розгляду справи по сшцоже бути значно прискорене негайним розглядом тако­го питання, суддя або колегія суддів сповіщають головуючо- гЛ^уддю про таке рішення. Отримавши таке сповіщення, го­ловуючий суддя пересвідчується, що таке питання передано до.суду, після чого будь-яка сторона у справі може клопота­тися, перед федеральним окружним апеляційним судом про винесення рішення щодо такого питання. Цей суд може дати доаділ на подання проміжної апеляції щодо такого питання, якщо таке клопотання подано йому протягом 10 днів після того, як головуючий суддя Апеляційного суду у справах ве- теаШч пересвідчиться в отриманні такого питання. Ні кло- п|;гашя про оскарження, ні задоволення такого клопотання да цією статтею не зупиняє судочинства в Апеляційному су-^,сстіравах ветеранів, хіба що наказ про таке зупинення ви­ть суддя Апеляційного суду у справах ветеранів або фе­дерального окружного апеляційного суду.

^Маказ вважається рішенням Апеляційного суду у спра­вах ветеранів.

ох федеральний окружний апеляційний суд має виключну юрисдикцію у перегляді й вирішенні будь-якого заперечення Чинності будь-якого закону чи припису або будь-якого його ифй&чвйня, поданого згідно з цим пунктом, і в тлумаченні коиституційних приписів і законів, якщо їх представлено у визначеному законом порядку і вони необхідні для винесен­ня рішення. Висновок такого суду є остаточним, якщо його не переглянув Верховний суд після витребування справи у спосіб, передбачений у ст. 1254 розділу 28 Збірника законів США.

Федеральний окружний апеляційний суд вирішує всі по­сутні питання права, у тому числі тлумачення конституцій­них положень і приписів законів. Суд визнає незаконним і скасовує будь-який припис або будь-яке його тлумачення

7*

Розділ II

(крім судової постанови стосовно фактичної обставини), на яке Апеляційний суд у справах ветеранів спирався у своєму рішенні, якщо федеральний апеляційний окружний суд ви­знає його:

довільним, примхливим або таким, що свідчить про зло­вживання правом діяти на власний розсуд, чи який яким-не-будь іншим чином не відповідає законові;

таким, що суперечить конституційному праву, повнова­женням, привілеям чи імунітетові;

перевищенням передбачених законом юрисдикції, повно­важення чи обмежень або порушенням законного права;

таким, що зроблений без додержання процедур, передба­чених законом.

Крім випадків, коли оскарження за цією главою являє со­бою конституційне питання, апеляційний суд не може пере­глядати (А) заперечення фактичного рішення або заперечен­ня закону чи припису, застосованого до фактів конкретної справи.

Після такого перегляду федеральний окружний апеляцій­ний суд має право затвердити або, якщо рішення Апеляцій­ного суду у справах ветеранів суперечить законові, змінити чи скасувати рішення Апеляційного суду у справах ветера­нів або повернути справу у первісну інстанцію, залежно від обставин.

Положеннями, за якими переглядається рішення Апеля­ційного суду у справах ветеранів, є правила, встановлені Верховним судом згідно зі ст. 2072 розділу 28 Збірника зако­нів США.

Цей суд також розглядає апеляції на рішення окружних федеральних судів з приводу майнових претензій до феде­ральних урядових структур та адміністративних агентств щодо контрактів, патентів, торгових знаків, митних питань та ін.

п упова система США ___________________________________ і£1