Провінційно призначені судді

Загальний огляд провінційних систем призначення суддів

Розділ 92 (4) Конституційного акта 1867 р. Надає провін­ціям повноваження укладати закони "про заснування про­вінційних органів влади та строки їх функціонування і про призначення службовців на посади в них й оплату їхньої праці". Згідно з цим положенням провінції призначають та оплачують працю суддів нижчих судів.

Більшість суддів Канади призначається урядами десятьох провінцій та двох територій. Наприклад, у провінції Альбер-та імена більшості кандидатів подає до суддівської ради Ге­неральний аторней, і рада робить свої висновки щодо них. Генеральний аторней бере більшість кандидатів на призна­чення зі списку імен, рекомендованого суддівською радою, хоча закон цього й не вимагає.

Хоча ці суди часто називаються нижчими, вони є саме тими судами, де канадці безпосередньо зустрічаються із сис­темою правосуддя. Це суди першої інстанції у більшості справ про кримінальні порушення. Більш того, чимало цих судів мають широку юрисдикцію у сфері родинного права та в цивільних справах, коли йдеться про невеликі грошові суми.

В усіх провінціях і територіях від кандидата на посаду судді вимагається членство в Асоціації канадської адвокату­ри та юридичний стаж. У провінціях Альберта, Нью-Брунз-вік, Ньюфаундленд, Онтаріо та Квебек кандидат на посаду

судді повинен мати щонайменше 10 років практичного юри­дичного досвіду. У провінціях Британська Колумбія, Маніто-ба, Острів Принца Едварда, Саскачеван і Юкон потрібні 5 років стажу. Законодавством провінції Нова Скотія також передбачено 5 років стажу, хоча за адміністративними на­становами, що видаються дорадчому комітету, вимагається щонайменше 10 років стажу. У Північно-Західних територі­ях, що мають окремий статус, при призначенні на посаду судді територіального суду від кандидата вимагається членство в адвокатурі протягом останніх 3 років.

У вимогах до кваліфікації та юридичного досвіду існує певна гнучкість. Більшість провінцій і досі вимагає членства кандидатів у своїх адвокатурах протягом усього кваліфіка­ційного періоду, а у провінціях Нью-Брунзвік, Ньюфаунд­ленд і Острів Принца Едварда дозволяється, щоб протягом частини цього періоду кандидат був членом (але достойним!) адвокатури іншої провінції. У провінціях Онтаріо і Саскаче­ван заява кандидата приймається і розглядається, якщо він є членом будь-якої канадської адвокатури.

Як правило, особи, зацікавлені у призначенні на конкрет­ну вільну посаду судді чи взагалі на посаду судді, подають заяву в письмовій формі. Кваліфікацію заявників оцінює осо­ба, незалежна від органу, що призначає суддів. У декількох юрисдикціях цей обов'язок виконує суддівська рада, в інших — йезалежні дорадчі комітети. Провінція Острів Принца Едвар­да є єдиною, яка не розробила механізм оцінки для офіційно­го перегляду призначень.

Провінційно призначені судді також перебувають на по­саді до досягнення пенсійного віку, хоч у різних провінціях він різний. Наприклад, у провінції Нью-Брунзвік пенсійний вік становить 75 років, у провінціях Квебек, Британська Ко­лумбія та Альберта — 70 років. У всіх інших провінціях і те­риторіях пенсійний вік встановлено у 65 років. Однак, у дея­ких провінціях існує можливість після досягнення пенсійно­го віку продовжити роботу на неповну ставку.

Досвід провінції Квебек

У провінції Квебек встановлено дуже складний порядок добору кандидатів на посаду судді. Суддівська рада взагалі не бере участі у призначенні суддів. Добором керує чинов-

236

Розділ III

Судова система Канади

237

 

ник Міністерства юстиції — "координатор процесу призна­чення суддів".

Ця процедура передбачає опублікування у журналі про­вінційного правничого товариства (фр. Ваггеаи сій (ЗиеЬес) або в національній, районній чи місцевій газеті оголошення, яке запрошує заінтересованих осіб висувати свої кандидату­ри, а також заохочує громадян пропонувати кандидатури тих осіб, яких вони вважають гідними посади судді.

У цьому оголошенні має бути вказано суд, у якому є ва­кансія, судовий округ і пропоноване місце проживання судді, а також останню дату подання кандидатури на розгляд коор­динатора процесу призначення суддів.

Особа, яка відповідає вимогам, пропонує свою кандида­туру шляхом надсилання координатору своєї автобіографії (Сиггісиїит уіїае). Кандидат повинен погодитися на прове­дення розслідування відносно нього в адвокатурі та поліції.

Після опублікування оголошення створюється комітет з добору у складі трьох осіб, які призначаються міністром юс­тиції. Це суддя того суду, в якому є вакансія, призначений за рекомендацією головного судді або старшого помічника головного судді, адвокат, призначений після консультацій з Правничим товариством Квебеку, та особа, яка не є суддею чи адвокатом.

Координатор передає голові комітету список кандидатів та папки з їхніми документами. Комітет запрошує всіх кан­дидатів на співбесіду. Якщо таку співбесіду організувати не­можливо, комітет повинен зазначити це у своєму звіті, що подається міністру, й пояснити причини. Зустрічі комітету з кандидатами мають бути закритими й конфіденційними.

Комітет визначає компетентність кандидата, оцінюючи особисті риси характеру кандидатів та їхній інтелект, а та­кож професійний досвід. Комітет визначає, зокрема, ступінь знань кандидата в тих галузях права, в яких він виконувати­ме свої функції, а також його здатність розуміти й оцінювати суть речей і подій, його інтуїцію у прийнятті рішень та усві­домлення своєї суддівської відповідальності.

Після цього комітет подає міністру звіт, в якому названо імена кандидатів, що пройшли співбесіду і можуть бути при­значені на судові посади. У звіті оцінюються також окремі риси кандидатів, а в деяких випадках висловлюються сумні-

ви відносно стану здоров'я, що може перешкодити кандида­тові обійняти посаду судді.

Імена кандидатів для процедури добору, звіт комітету, а також документи, які додаються для реєстрації, є конфіден­ційними і зберігаються у координатора процесу призначення суддів. Рішення та коментарі комітету щодо кандидата йому не повідомляються.

Досвід провінції Онтаріо

За системою, що діє в Онтаріо, більшість імен кандидатів визначає генеральний аторней (міністр юстиції), а не суддів­ська рада. Перед тим, як назвати ім'я кандидата суддівській раді, міністр радиться з головним суддею суду, до якого має бути призначений новий суддя; головний суддя може про­вести співбесіду з кандидатом.

Втім, важливо зазначити, що прийнятий у 1994 р. Закон (ще не чинний білль 136) вимагатиме більш офіційної проце­дури добору. За цим законом відповідальність за перевірку кандидатів на посаду судді покладається на дорадчий комі­тет з призначення суддів, до складу якого входитимуть двоє провінційних суддів, троє адвокатів, семеро осіб, які не є суддями чи адвокатами й призначаються генеральним атор-неєм, та член суддівської ради.

Цей дорадчий комітет відповідатиме за подання рекомен­дацій Генеральному прокурору Онтаріо щодо призначення провінційних суддів.

Порядок є таким:

— коли з'являється вакансія судді, генеральний аторней просить комітет дати рекомендацію; комітет подає оголошен­ня про вільну посаду й перевіряє всі заяви;

— на кожну вакансію судді, для якої вимагається реко­мендація, комітет подає генеральному аторнею не менше двох імен кандидатів, яких він рекомендує, з коротким ко­ментарем;

— комітет оцінює професійну придатність кандидатів, знання ними своєї громади та їхні особисті характеристики.

Генеральний аторней може лише рекомендувати кабіне­ту призначити на цю вакансію кандидата, який був запропо­нований дорадчим комітетом; разом з тим він може відхили­ти рекомендації комітету й вимагати подання нового списку.

238

Розділ III

§ 4. Федерально призначені судді

Суддів вищих судів кожної провінції, верховних судів Юкону та Північно-Західних територій, Федерального і По­даткового судів Канади призначають, керуючись чітко визна­ченою кадровою політикою. Процесом призначення керує уповноважений з федеральних судових справ. Відбувається це так.

Кваліфіковані особи, які бажають стати суддями в одно­му з вищезгаданих судів, повинні подати заяву до секрета­ріату з призначення суддів під егідою уповноваженого з фе­деральних судових справ. Уповноважений гарантує, що кан­дидатури розглядатимуться відповідним провінційним або територіальним дорадчим комітетом. До того ж юристи та ін­ші заінтересовані особи й організації також можуть подавати прізвища осіб, яких вони вважають гідними посади судді. Уповноважений зв'язується з названими особами, щоб діста­ти підтвердження їхніх намірів, і пропонує їм заповнити ан­кети з автобіографією, що є основними даними для оціню­вання кандидата дорадчим комітетом. Уся отримана інфор­мація є конфіденційною.

Для призначення на посаду судді від кандидата вима­гається щонайменше 10-річний стаж роботи в адвокатурі (або 10 років роботи в адвокатурі та на посаді провінційного

судді).

Після того, як визначено, що кандидат відповідає основ­ним критеріям призначення на посаду федерального судді, уповноважений передає заяву кандидата на розгляд відповід­ного комітету.

Особи, які працюють провінційними суддями, повинні в письмовій формі повідомити уповноваженого про своє ба­жання обійняти посаду федерального судді й заповнити ан­кету з автобіографією. Ці кандидати не оцінюються коміте­тами офіційно. їхні заяви підтверджуються уповноваженим, а прізвища заносяться до списку на призначення. Кандида­тури провінційних суддів, які подають заяви на посаду феде­рального судді, є предметом консультацій між міністром юс­тиції та відповідним головним суддею, а також з міністром юстиції та генеральним прокурором провінції, де є вакансія. Посадові підвищення федерально призначених суддів також розглядаються шляхом таких консультацій, а не в комітетах.

Судова система Канади _______________________________ 239

Для федерально призначених суддів строк перебування на посаді гарантовано Конституцією та положеннями зако­ну: вони обіймають цю посаду до досягнення 75-річного віку, за винятком випадків добровільної відставки, усунення з по­сади або смерті.

§ 5. Оплата праці суддів

Для провінційно призначених суддів у провінціях Онта­ріо та Нова Скотія призначаються комісії, які виносять обов'язкові до виконання рішення, а у провінціях Ньюфаунд­ленд, Квебек, Британська Колумбія і Манітоба комісії лише дають урядові рекомендації відносно рівня зарплати та іншої матеріальної винагороди. З цих шістьох провінцій чотири при­значають комісії раз на три роки, одна (Ньюфаундленд) — раз на чотири роки і ще одна (Манітоба) — раз на два роки.

У Британській Колумбії рекомендації комісії, яка призна­чається що три роки, подаються на розгляд Законодавчої асамблеї. Генеральний аторней протягом 21 дня може відхи­лити ці рекомендації і звернутися до альтернативних; у разі якщо цього не було зроблено до встановленого терміну, ре­комендації комісії стають обов'язковими.

У трьох провінціях — Нью-Брунзвік, Північно-Західні те­риторії та Ньюфаундленд — зарплата суддів встановлюється на рівні платні, яку одержують заступники міністрів провін­ції чи території. У Ньюфаундленді зарплата судді звичайно дорівнює 85 відсоткам заробітної платні заступника міністра Юстиції, а у Нью-Брунзвіку та Північно-Західних терито­ріях — 100 відсоткам.

В Альберті, Саскачевані та Юконі уряд має повне право визначати рівні зарплат та інших видів матеріальної допомо­ги для суддів. Уряд Альберти, визначаючи заробітну плату для своїх суддів, користується порівнянням її з окладами суддів інших провінційних судів; у Юконі міністр юстиції консультується з цього приводу з головним суддею терито­ріального суду.

У провінції Острів Принца Едварда законодавчим актом Парламенту передбачено, що судді, які були призначені на посаду до 1 квітня 1994 р., отримують платню, що дорівнює середній заробітній платі провінційних суддів усіх інших провінцій. Зарплата суддів, призначених на посаду після

240

Розділ III

Судова система Канади

241

 

1 квітня 1994 р., визначається на рівні середньої платні про­вінційних суддів провінцій Атлантичного узбережжя країни.

У Квебеку законодавством передбачено, що початково встановлена заробітна плата суддів надалі не може бути зни­жена й до того ж має щорічно збільшуватись пропорційно до платні членів Національної асамблеї. У провінціях Онтаріо та Острів Принца Едварда зарплата суддів, як правило, ін­дексується.

Для федерально призначених суддів Конституція визнає принцип незалежності суддів через надання Парламентові, а не виконавчим органам обов'язку встановлювати й забезпе­чувати заробітну плату, виплати та пенсії суддям, призна­ченим федеральним урядом. Внаслідок цього Акт про суддів передбачає однакову платню для всіх федеральних суддів. Як правило, заробітна платня щорічно індексується згідно з рівнем інфляції. Відповідність розмірів заробітної плати, пенсії та виплат для суддів переглядається що три ро­ки незалежною комісією, яка призначається федеральним міністром юстиції. Ця комісія повинна подавати йому звіт з рекомендаціями, а він передає його на розгляд Парламенту.

Пенсія суддів

Системи пенсійного забезпечення суддів у різних провін­ціях істотно відрізняються одна від одної.

У провінції Острів Принца Едварда пенсія суддям випла­чується у розмірі 2/3 кінцевої зарплати у віці 65 років після 10 років служби або в будь-якому віці після 20 років служби. Федерально призначені судді мають право на пенсію у розмі­рі 2/3 від кінцевої зарплати (після індексації) у віці 65 років після 15 років служби або в обов'язковому пенсійному віці 75 років після 10 років служби. Пропорційна пенсія призна­чається тоді, коли суддя досягає 75 років після менш як 10 років служби.

У провінціях Альберта, Острів Принца Едварда і Квебек судді не роблять внесків до свого пенсійного фонду. Феде­рально призначені судді вносять до пенсійного фонду 7 від­сотків заробітної плати.

Глава 8 Уповноважений з федеральних судів

Службовець, який обіймає посаду уповноваженого з фе­деральних судів, має ранг і статус заступника голови відділу. Він призначається губернатором після проведення консуль­тацій з міністром юстиції та Радою суддів або з призначеним нею комітетом.

Обов'язками та функціями цього уповноваженого є:

— діяти як заступник міністра, реалізуючи положення законів у сфері забезпечення діяльності судів і статусу суд­дів;

— готувати бюджет на замовлення Федерального і По­даткового судів та Ради суддів;

— відповідати за адміністративні справи, що мають на меті задовольнити розумні потреби (включаючи приміщення, обладнання, матеріали й послуги) службовців Федерального та Податкового судів Канади та Ради суддів для виконання ними обов'язків, передбачених законодавством;

— виконувати інші доручення міністра з метою забезпе­чити належне функціонування судової системи Канади.

Коли обов'язки та функції уповноваженого стосуються Федерального суду, їх повинен виконувати під керівництвом уповноваженого службовець, призначений ним своїм заступ­ником за згодою голови та заступника голови цього суду. Цей чиновник може бути службовцем цього суду й продов­жувати виконувати свої обов'язки в суді; він може також ко­ристуватися для цього послугами інших службовців суду. Згідно з Актом про державну службу та іншими актами Пар­ламенту він має статус державного службовця.

Службовці, клерки та інші працівники, потрібні уповно­важеному для виконання його обов'язків, призначаються згідно з Актом про державну службу. Вони належать до дер­жавних службовців, але не до Судового департаменту, за­ступником голови якого є уповноважений.

Література:

Ье§а1 Зузтет ої Сапасіа / / Мосіегп Ье^аі Зузїетз Епсус-Іоресііа. — Уоі.1 ІЧогіп Атегіса. — Вийаіо, №ту Уогк: ШіШ-

•'—1-2347

242 _______________________________________ РозділІІІ

атз 5. Неіп апсі Со Ьа\у РиЬІізЬег, 1998. — Р. 1.20.30. — 1.20.36.

Сапасіа'з Зузіет о!.Іизіісе. Кєуізєсі есііііоп. — 1988. — Оііа\га: Сотіпипісаііоп апсі РиЬІіс Аіїаігз Оерагітепі о!.Іиз-іісе Сапасіа, 1988. — 38 р.

ТЬе Зиргете Соигі о! Сапасіа / Ьа Соигі Зиргете сій Са­пасіа. — Оііа^а. — Мсі Асі 5 Сапасіа. 1993 — 60 р.

Сапасіа Зиргете Соигі Асі: Киїез ої іЬе Зиргете Соигі оГ Сапасіа. — 1989, Аргії. — 75 р.

Шишкін В. Правомочність суддів Канади в санкціону­ванні деяких заходів спеціальних служб // Науковий віс­ник (Акад. Служби безпеки України). — 1996. — № 2. — С. 52—58.