За органами адміністративної юстиції

Адміністративна юстиція може бути джерелом небезпе­ки, якщо її не поставити під ефективний нагляд і контроль. У 4932 р. Комітет з питань повноважень міністрів рекомен­дував: по-перше, зберегти наглядову юрисдикцію Високого суду над судами спеціальної юрисдикції; по-друге, Високий суд має спонукати ці суди до додержання правосуддя на ос- 6*

84

Розділ І

система Великої Британії _______________________ 85

 

нові принципів природного права; по-третє, матеріали розслі­дувань мають оприлюднюватися; нарешті, має бути право оскарження питань права. У 1957 р. Комітет Френкса визна­чив основні принципи відкритості, справедливості і неупере­дженості. Вони лягли в основу Закону про суди спеціальної юрисдикції і розслідування від 1958 р.

Законом від 1958 року утворено Раду у справах судів спеціальної юрисдикції у складі не більше п'ятнадцяти і не менше десяти членів, призначуваних міністром внутрішніх справ і лорд-канцлером. Члени Ради не мають права бути членами Палати громад. Рада наглядає за діяльністю судів спеціальної юрисдикції і час від часу складає відповідні зві­ти. Список таких судів, що є об'єктами нагляду з боку Ради, поданий у Додатку 1 до закону. Він включає суди з питань сільськогосподарських угідь, земельні суди, касаційні суди у справах психічно хворих, суди з питань квартирної платні і Головне та Спеціальне податкові управління. Таким чином, лорд-канцлер, а через нього і Парламент, здатний здійснюва­ти безпосередній позасудовий контроль і нагляд за деякими з найважливіших судів спеціальної юрисдикції.

Адміністративно-технічний нагляд

Наглядова юрисдикція Високого суду, на практиці здій­снювана його Відділенням Королівської лави, є юрисдикцією суду загального права, яка не залежить від законів. Будь-яке положення будь-якого закону, ухваленого до серпня 1958 р., яке виключає яке-небудь з повноважень Високого суду, не може перешкодити Високому судові видавати накази посадо­вим особам про виконання вимог позивачів або наказів про направлення обвинувальних актів до Високого суду. Існують два способи, за допомогою яких Високий суд може здійсню­вати свій адміністративно-технічний нагляд за судами спе­ціальної юрисдикції. Традиційним способом є видання преро-гативних наказів під час судового наглядового провадження. Втім, ці накази можуть стосуватися лише судів, які передба­чені законом або принаймні які мають суспільне значення, і не поширюються на суди, що здійснюють чисто непозовну юрисдикцію. Невдоволена рішенням такого суду особа може, однак, вимагати застосування наглядової юрисдикції Високо­го суду шляхом висунення звинувачення проти судових по-

садових осіб, вимагаючи судової заборони або мотивувальної частини судового рішення стосовно своїх прав. В останні роки Високий суд демонструє дедалі більшу го­товність втручатися в справи торгово-промислових і профе­сійних організацій, які можуть позбавити людей засобів до існування.

Апеляції на рішення судів спеціальної юрисдикції Клопотання про судовий перегляд не є апеляцією. За за­гальним правом права оскарження рішень суду спеціальної юрисдикції не існує, так що апелювати можна лише тоді, ко­ли це передбачено законом. Стаття 11 Закону про суди спеціальної юрисдикції і розслідування від 1992 р. передбачає, що будь-яка сторона може оскаржувати рішення певних ор­ганів адміністративної юстиції у Високому суді або вимагати передання йому справи, пов'язаної з питанням права. Ці апе­ляції розглядаються апеляційною секцією Відділення Коро­лівської лави. Інші закони передбачають право апелювати до різних підрозділів Верховного суду, у випадку з лікарями, дантистами і офтальмологами — до Судового комітету Таєм­ної ради.

 

Глава 11

Судовий комітет Таємної ради

§ 1. Склад

До прийняття Закону про Судовий комітет від 1833 р. юрисдикція Таємної ради здійснювалася неюристами. Згідно із Законом про Судовий комітет зі змінами та доповненнями від І844 р., законами про апеляційну юрисдикцію, прийняти­ми у період з 1876—1947 років, та іншими законами було за­проваджено Судовий комітет у складі лорда-президента Таємної ради і лідера Палати лордів, лорд-канцлера, колиш­ніх лордів-президентів Таємної ради і лідерів Палати лордів, призначених членів Палати лордів з розгляду апеляцій та членів Таємної ради, які обіймають або обіймали високу су­дову посаду відповідно до законів про апеляційну юрисдик­цію від 1876 та 1887 років. Час від часу згідно з "королів­ським наказом у раді" склад Судового комітету розширював-

86

Розділ І

. ^ - 87
_г„гт^мя Вппикої Британії,-----------------------------

 

ся завдяки включенню до нього осіб, які обіймали високі судові посади у країнах Співдружності. Насправді, лорд-канцлер та призначені члени Палати лордів з розгляду апе­ляцій завжди засідають як члени комітету з тим результа­том, що рішення Таємної ради користуються великою пова­гою, хоч і не мають неухильної зобов'язуючої дії.

Апеляції розглядаються Таємною радою у складі не мен­ше трьох, а зазвичай п'яти членів Судового комітету, хоч ві­домі факти, коли і набагато більше членів судового комітету залучались до розгляду справ. Члени Судового комітету не носять мантій, а процедура слухань така сама, як і в Палаті лордів.

§ 2. Юрисдикція

Оскільки англійські суди прямо чи опосередковано отри­мують юрисдикцію від монарха, Судовий комітет Таємної ра­ди дещо відрізняється від них тим, що його юрисдикція на­дається "королем (королевою) у раді". Таким чином, Таємна рада не приймає рішення. Вона тільки надає пораду персо­нально монархові. За традицією це здійснюється згідно з "ко­ролівським наказом у раді". З цієї причини Таємна рада приймає тільки одностайне рішення, до цього часу не було випадку, коли в протокол заносилася особлива думка членів ради. Проте нині "королівський наказ у раді" передбачає, що особлива думка членів Таємної ради може бути висловлена у відкритому судовому засіданні.

Основні аспекти юрисдикції Таємної ради: а) апеляції на рішення судів за межами Сполученого Ко­ролівства. Оскільки її Величність є уособленням справедли­вості для всіх її домініонів, Таємна рада має юрисдикцію що­до розгляду апеляцій на рішення судів острова Мен, Нор­манських островів, британських колоній і протекторатів та вищих судів незалежних країн Співдружності. Проте після прийняття Вестмінстерського статуту у 1931 р. законодавчі органи країн Співдружності дістали право приймати закони, що виключають апелювання до Таємної ради, і деякі з них скористалися цим правом. Так, у 1947 р. Таємна рада вирі­шила, що Канада має юридично дійсне право постановити, що рішення її Верховного суду є остаточними і виключними щодо цивільних і кримінальних справ.

 

Дозвіл на апеляції у кримінальних справах надається тільки у виняткових випадках. Помилка не вважається переконливим аргументом. Повинні бути такі причини, "як абсо­лютний відступ від вимог правосуддя" або "щось, що у кон­кретній справі позбавляє звинуваченого права на справедли­ве Судове провадження по суті справи та захист за законом"; б) юрисдикція щодо морських справ. До 1875 р. до Таєм­ної ради подавалися апеляції на рішення Високого суду адмі­ралтейства. Після того, як згідно із законами про судоустрій юрисдикція щодо розгляду апеляцій на рішення відділення Високого суду правосуддя у справах спадщин, розлучень та у морських справах була покладена на новостворений Апеляційний суд, юрисдикція Таємної ради практично звелася до рогляду апеляцій на рішення цього Відділення у режимі так званого "призового суду". Юрисдикція Високого суду засідати як призовий суд нині здійснюється, як і інша юрисдикціяу морських справах, Адміралтейським судом Відділення королівської лави. Призовий суд є судом, який скликаєтся для розв'язання конфліктів стосовно власності на кораблі й вантажі і законності їхнього захоплення ворожими військовими кораблями;

в) апеляції на рішення церковних судів. Оскільки юрис­дикцію церковних судів було у 1857 р. радикально обмежено, їхня юрисдикція обмежується справами, що стосуються духівництва та церковних споруд. Найвищими церковними судами є Церковний апеляційний суд Кентерберійської єпар­хії і Канцлерський суд Йорка. Апеляції на рішення цих судів подаються до Таємної ради. Хоч архієпископи та єпископи не є членами Таємної ради, щоразу, коли Рада розглядає церковну апеляцію, судові повістки надсилаються одному ар­хієпископові або єпископові Лондона і чотирьом іншим єпис­копам для участі як експерти-радники;

г) апеляції на внутрішні медичні суди. Таємна рада роз-­
глядає апеляції осіб, прізвища яких викреслено з медичного
реєстру Комітетом з професійної етики Генеральної медичної
ради згідно із Законом від 1983 р.;

д) особливі питання. Крім своєї апеляційної юрисдикції,
у загальних рисах окресленої вище, Таємна рада іноді зо-­
бов'язана консультувати монарха з питань права на його
прохання. Здійснюючи цю юрисдикцію, Судовий комітет да­-
вав консультації з таких питань, як повноваження суддів у

Розділ І

 

колоніях, законодавство на острові Джерсі і право особи за­сідати й голосувати у Палаті громад. Міністр внутрішніх справ може рекомендувати її Величності передати Судовому комітетові будь-яке питання стосовно того, чи має юридичну силу який-небудь акт Вищого церковного суду або парламен­ту Північної Ірландії, оскільки він дискримінує яку-небудь особу чи групу осіб через їх віросповідання або політичні пе­реконання.