Розділ III Судова система Канади



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Розділ III Судова система Канади



Глава 1 Конституційні основи правосуддя

Канада — молода країна, але вона має багату традиціями Юридичну систему. Принципи суспільного закону, що па­зують у більшості канадських провінцій, були вперше розви-"яуті в середньовічній Англії. Деякі положення Цивільного ^кЬдексу Квебеку сягають навіть — через Францію — часів Стародавнього Риму. Обидві традиції відображають фунда­ментальну віру в закон, який стверджує, що всі громадяни і .навіть сам уряд підкоряються законові і є рівними перед

ним.

Ці традиції формують базу канадської юридичної спадщи­ни; але вони також були прийняті з метою задовольняти по­треби канадського суспільства. Оскільки ці потреби з пли­ном часу змінюються, депутати скасовують старі і прий­мають нові закони. Суди гарантують, що закон інтерпрету­ється й запроваджується в життя, враховуючи його нинішні реалії.

Канада, як і США, є федеральною державою, в якій діє .Англосаксонська система права. Однак судова система Кана­ди не є аналогом судової системи США. Судову систему цієї Лфаїни можна назвати провінційно-федеральною, в якій фе­деральні суди увінчують структуру судів у провінціях. Кож­на провінція створює власні суди для здійснення правосуддя, "інтерпретації та застосування федеральних і провінційних і*аконів, але вони є складниками єдиної судової системи Ка­тоди, оскільки на рішення будь-якого суду можна подати скаргу до вищої установи, аж до найвищої апеляційної ін­станції — Верховного суду.


184


Розділ III


Судова система Канади


185


 


Основою канадського правосуддя є Конституційний акт від 1867 р.1 і Канадська Хартія прав і свобод 1982 р., яка ста­ла основною частиною канадської Конституції.

Конституція Канади запроваджує федеральну систему управління. Повноваження видавати закони розподіляються між Парламентом Канади і законодавцями провінцій. Про­вінції мають право приймати закони в межах своєї юрисдик­ції, що діють тільки на їхніх територіях. Федеральний уряд видає закони для всієї Канади в межах його повноважень. Кожен законодавчий орган є вищим у межах своєї юрисдик­ції і послуговується певними правами та свободами, закріп­леними в Канадській Хартії прав і свобод. Стаття 92 Консти­туції Канади говорить, що провінції мають право видавати закони щодо громадянських прав та здійснення правосуддя. Стаття 91 надає федеральному урядові право вирішувати проблеми, що стосуються всієї Канади, такі, зокрема, як ре­гулювання торгівлі та комерції, національна оборона, імміг­рація, кримінальне законодавство та інтелектуальна влас­ність. Парламент має виняткове право засновувати націо­нальні суди, такі як Верховний суд, Федеральний суд та По­датковий суд Канади (ст. 101 )2.

Статус суддів і порядок їх призначення також регу­люються конституційними положеннями.

Глава 2Структура судів у провінціях

Загальний огляд

За часів конфедерації північноамериканських територій, які визнавали зверхність англійської корони, кожна провін­ція — член цієї Співдружності мала свою систему судів, за основу яких було взято суди Англії. Система включала ви-

Ухвалений Парламентом Великої Британії у 1867 р. Закон про Британ­ську Північну Америку (далі — Закон БПА) конституював статус Канади як Колонії Об'єднаного Королівства Великої Британії; тепер є однією із складо­вих частин нової Конституції Канади. 2 Див. таблицю 7.


щий суд чи суди з юрисдикцією, що поширювалась на всю провінцію і не обмежувалась предметом розгляду. Крім того, в усіх провінціях (крім Квебеку) існували окружні або ра­йонні суди, юрисдикція яких обмежувалась територією кон­кретного округу або району та юрисдикційним предметом. Далі "вниз" йшли нижчі суди, очолювані магістратами (суд­дями) або мировими суддями з юрисдикцією у питаннях дрібних позовів або незначних карних правопорушень. Ця система судів збереглася й після утворення федерації, що ві­дображено в розділі 129 Конституційного акта від 1867 р., а їх організація та юрисдикція залишились у віданні провінцій (розділ 92).

Судова система Канади переважно є унітарною, тобто рі­шення будь-якого суду можна оскаржити у вищому закладі аж до найвищої апеляційної інстанції, Верховного суду Кана­ди. З цього випливає, що суд провінції може розглядати справи, порушені внаслідок застосування федерального за­конодавства, і навпаки. Стаття 101 Закону БПА передбачає виняток з цього правила; згідно з її теперішнім тлумаченням, певні питання федерального рівня мають розглядатися лише у федеральних судах. З часом були ухвалені інші законодав­чі акти, що безпосередньо визначали, який суд має вирішу-рати певну категорію питань, у якому суді можна оскаржити ТІ чи інші рішення, а які рішення не підлягають оскарженню.

Судова структура системи звичайної юрисдикції у кожній провінції істотно не відрізнялась від існуючої схеми до утворення конфедерації. Типовими для кожної провінції, незважаючи на відмінності у номенклатурі, організації та юрисдикції, були три рівні судової системи:

1) вищі суди або суд, який тепер у кожній провінції
включає апеляційний суд, а також відділ судового розгляду;

2) окружні або районні суди (яких не було у Квебеку);

3) нижчі суди, що тепер у більшості провінцій нази­
ваються провінційними судами.

Популярною серед реформаторів суду у 70-х роках стала ідея об'єднання окружних і районних судів у вищий (високий) суд; її розуміли як скасування окружних і район­них судів та розширення компетенції вищого суду. На сьо­годні цей процес завершено у восьми з дев'яти провінцій, де скасовано суди середнього рівня — окружні та районні. На Д992 р. ці суди збереглися лише у провінції Нова Скотія.


           
   
     
 
 
 

186

Розділ III

Судові системи всіх провінцій дуже схожі, хоч і нази­ваються по-різному. За функціональним змістом ці системи поділяються на два рівні, але юрисдикція суду може визна­чатись будь-яким поєднанням предметної, територіальної та майнової чи грошової юрисдикції.

Провінційні суди

Перший рівень судів у Канаді має загальну назву —про­вінційні суди, які можуть складатися з кількох ланок. Вони розглядають кримінальні й цивільні справи — це приблизно 95 відсотків усіх справ, що розглядаються судами. Ці суди мають галузеву спеціалізацію й за призначенням структуру-ються на дивізіони (підрозділи) кримінальних, сімейних, мо­лодіжних, цивільних, дрібних майнових справ. Суд дрібних майнових справ — це не стільки окремий підрозділ, скільки спеціальна процедура розгляду майнових претензій, що сто­суються невеликої суми грошей. Ліміт цієї суми залежить від рівня доходів середнього канадця й на початок 1995 р. становив 3 тис. канадських доларів (за курсом 0,7 долара США — 1 долар Канади). Особливості цієї процедури — у швидкості, тобто у скороченому розгляді справ: тільки один раз заслуховуються пояснення сторін (без участі адвокатів) та експертів (якщо вони потрібні), вивчаються документаль­ні докази; рішення не підлягає оскарженню.

Позов на суму від 3 до ЗО тис. канадських доларів розгля­дається у дивізіоні цивільних справ за звичайною процеду­рою з участю адвокатів.

Система правосуддя Канади має, нарівні з федеральни­ми, важливі унітарні характеристики. Як і належить за пра­вилами федерального устрою, в кожній провінції існує окре­ма ієрархія судів. Але ці суди, незалежно від того, існували вони за часів конфедерації чи були утворені пізніше згідно з розділом 92, не обмежуються розглядом справ, які вини­кають у полі законів провінції. Повноваження місцевої влади в питаннях відправлення правосуддя у провінції дає їй мож­ливість надавати своїм судам юрисдикцію в усіх справах, незважаючи на те, який саме закон застосовується — феде­ральний, провінційний або конституційний.

На цьому рівні існують також муніципальні суди, що складаються з окремих посадових осіб муніципалітету, які


Судова система Канади_______________________________ 187

розглядають справи щодо порушення правил дорожнього ру­ху (аналогічно до нашої адміністративної відповідальності).

Вищі суди

Судами другого рівня у канадських провінціях є вищі су­ди (англ. Зиргете Соигі), які також, залежно від провінцій­ного законодавства, мають автономні ланки — підрозділи су­дового розгляду справ у першій інстанції (англ. Тгіаі Оіуізі-чміз) і підрозділи судової апеляції (англ. Арреііаїе Оіуізіопз). Ці ланки можуть бути виокремлені в самостійні судові уста­нови, як, наприклад, у провінції Квебек.

На рівні судового розгляду справ у першій інстанції за­слуховуються більш серйозні цивільні (позов понад ЗО тис. доларів, розірвання шлюбу) та кримінальні (тяжкі суспільно небезпечні злочини) справи. Такі суди у різних провінціях називаються по-різному: Вищий суд у провінції Квебек, Ко­ролівський суду західних провінціях, Суд правосуддя у про­вінції Онтаріо. їх діяльність визначається провінційним зако­нодавством, тому конкретні деталі юрисдикції та порядку розгляду справ різняться між собою.

Загальна юрисдикція провінційних судів виключає необ-'хідність створення окремої системи федеральних судів для ^згляду федеральних питань. Та й федеральному Парламен­ту немає потреби спеціально надавати повноваження для розгляду федеральних питань провінційними судами. Навпа-"іш, якщо федеральне право вимагає вирішення справи, але не передбачає, в якому саме суді, то ним має бути провінцій­ний суд. Так, більшість спорів з банківських питань або пи­тань комерційних зобов'язань, хоч і перебувають у компе­тенції федерального права, розглядаються провінційними су­дами, оскільки федеральні закони не передбачають порядок судового розгляду цих питань1.

І все ж федеральний Парламент уповноважений визнати, який суд має вирішувати справи, що належать до його прав­ничої юрисдикції. Цими судами можуть бути провінційні су-

Судовий контроль над органами адміністративної юстиції — ще один приклад негласного надбання юрисдикції провінційними судами, але в 1971 р. цю функцію було покладено на щойно створений Федеральний суд: Закон про федеральний суд, К. 8. С / 1985, сойе Е27, хесііопх 18, 28.



Розділ III


 


ди або органи адміністративної юстиції. Федеральна цивіль­на судова справа може бути врегульована провінційним су­дочинством у провінційному суді, хоч федеральний Парла­мент може обумовити особливі процесуальні норми, яких слід додержуватись.

Ці положення були реалізовані, зокрема, у Карному ко­дексі1, Законі про розлучення2 та Законі про неповнолітніх правопорушників3. Справи, які виникають у зв'язку з пору­шенням цих федеральних законів, розглядають провінційні суди згідно з конкретним визначенням юрисдикції щодо кож­ного з цих законів.

Вершиною судової системи кожної провінції є провінцій­ний апеляційний суд або апеляційний підрозділ вищого суду. Як правило, всі сторони мають право апеляції на рішення су­ду першої інстанції (крім суду дрібних справ).

Для подальших апеляцій потрібен дозвіл суду, тому вдру­ге апеляції подаються рідко — за виваженою оцінкою, в 1 відсотку випадків або й рідше. В апеляційного суду є що­найменше чотири альтернативи. По-перше, він має право відхилити апеляцію й погодитися з рішенням суду першої ін­станції. По-друге, він може прийняти апеляцію і змінити по­чаткове рішення (замінити вердикт "винний" на "невин­ний"). По-третє, він може підтримати рішення, але змінити покарання (шляхом підвищення або зниження міри засу­дження у кримінальній справі чи суми компенсації збитків у цивільній справі). По-четверте, він має можливість скасува­ти рішення, ухвалене під час першого судового розгляду справи, тобто відправити справу на повторний розгляд судом першої інстанції.

Слід зазначити, що федеральний Парламент передбачив систему судів для обох федеральних територій — Північно-Західної та Юкону. Ці суди аналогічні провінційним судам, але повинні утворюватись федеральним Парламентом, ос­кільки він має законодавчу правомочність над цими двома територіями.

1 Див. К. 8. С. 1985, сміє С-46, «есііоїв 468, 798.

2 Див. К. 8. С. 1986, согіе 4, «есііоїк 3.

3 Див. К. 8. С. 1985, ссхіе У-1, зесііоїв 2.


Суд присяжних

Принципи канадського правосуддя вимагають справедли­вого судового розгляду справ "незалежним та неупередже-ним" органом юстиції. Суд присяжних (журі) є найважли­вішим складником канадської судової системи й за функ­ціональним призначенням та процедурою судотворення май­же не відрізняється від суду присяжних у США, отож варто зупинитися тільки на деяких відмінностях.

Суд присяжних функціонує як у кримінальному, так і в цивільному процесі. Кримінальний кодекс регулює порядок формування лави присяжних, фіксує обов'язки і принципи, якими їм належить керуватися. Журі з кримінальних справ у першій інстанції складається з дванадцяти осіб (у провінції Альберта, як виняток, — з шести). При оголошенні вердик­ту, як правило, необхідна одностайність. Законодавство пе­редбачає також розгляд деяких цивільних справ за участю суду присяжних. Журі з цивільних справ, залежно від зако­нодавства провінцій, складається з п'яти—дванадцяти при­сяжних; рішення приймається більшістю голосів. У тривалих кримінальних процесах можуть брати участь додаткові при­сяжні (дублери), які постійно отримують інформацію про хід процесу, матеріали справи і протоколи свідчень, тому готові у будь-який час зайняти місце на лаві присяжних в основно­му складі.

Глава ЗФедеральні суди



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; просмотров: 209; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.158.251.104 (0.016 с.)