Оцінка, класифікація та структура основних засобів.

Облік і планування основних засобів здійснюються в натуральній та вартісній формах. При оцінці основних засобів у натуральній формі відповідно встановлюється кількість машин, їх продуктивність, розмір виробничих площ тощо. Ця інфор­мація необхідна для розрахунку виробничої потужності підпри­ємства, планування його виробничої програми, резервів підви­щення продуктивності обладнання. Оцінка основних засобів у вартісній формі необхідна для правильного визначення загаль­ного обсягу основних засобів, їх динаміки і виробничої струк­тури, розрахунку економічних показників господарської діяль­ності підприємства за певний період.

У зв'язку з тривалим функціонуванням та поступовим зно­сом засобів праці, постійною зміною умов їх відтворення вико­ристовується кілька видів оцінки основних засобів:

• залежно від моменту проведення оцінки: первісна (початкова), відновлена вартість;

• залежно від стану основних засобів: повна вартість, залишкова підзвітна вартість.

Оцінка вартості основних засобів, залежно від моменту проведення оцінки:

Первісна вартість – це фактична вартість основних засо­бів у сумі грошових коштів сплачених, витрачених для їх прид­бання або створення.

Первісна вартість об'єкта основних засобів (В_п) скла­дається з таких витрат: В_п = В_прид + В_мз + В_стр + В_тр,(6.1)

де В_прид – витрати, пов'язані з придбанням основних засобів або з виконанням будівельно-монтажних робіт;

В_мз – суми ввізного мита, реєстраційні збори, державне мито та інші аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

В_стр – витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

В_тр – витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження та інші витрати, що пов'язані з доведенням основ­них засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Таким чином, всі витрати, що пов'язані з основними засобами формують первісну вартість їх.

Відновна вартість – вартість відтворення основних засо­бів за сучасних умов виробництва. Відновлена вартість враховує ті самі витрати, що і первісна вартість, але за сучасними цінами.

Оцінка вартості основних засобів залежно від їх стану:

Повна вартість (первісна і відновлена) – це вартість основних засобів у новому, незношеному стані. Основні засоби за повною вартістю обліковуються на балансі підприємства протя­гом всього періоду експлуатації.

Залишкова (балансова) вартість (В_з) – характеризує реальну вартість основних засобів, яка ще не перенесена на вартість виготовленої продукції. Залишкова вартість розраховується як різниця між повною вартістю і сумою зносу.

Ліквідаційна вартість (В_л) – сума коштів, яку підпри­ємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засо­бів після закінчення строку їх експлуатації, за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Класифікація основних засобів. За своїм речовим скла­дом, термінами експлуатації, функціональною роллю в процесі виробництва основні засоби є неоднорідними. Для обліку та плану­вання відтворення основних засобів їх класифікують за рядом групувальних ознак:

Залежно від функцій, що виконують основні засоби у виробничому процесі, класи­фікація їх за видами може бути представлена так:

· будівлі (корпуси цехів, адміністративно-господарські будови, склади тощо);

· споруди (інженерно-технічні об'єкти, очисні споруди, мости, водонапірні башти тощо);

· передавальні пристрої (пристрої, за допомогою яких передаються всі види енергії);

· машини і обладнання: силові машини і обладнання (котли); робочі машини (верстати, агрегати); вимірювальні та регулюючі прилади та пристрої, лабораторне устаткування, обчислювальна техніка;

· транспортні засоби: засоби внутрішньоцехового, міжзаводського транспорту (автомобілі, електрокари, автонавантажувачі, тягачі, вагони, тепловози тощо);

· інструмент (механізовані ручні інструменти всіх видів, різного роду пристосування);

· виробничий інвентар (інвентарна тара, контейнери, загорожі машин, робочі столи, стелажі);

· господарський інвентар (предмети канцелярського і господарського призначення).

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби відпо­відно до стандарту обліку № 7 "Основні засоби" класифікуються за такими групами:

1. Основні засоби:

1.1. Земельні ділянки.

1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель.

1.3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.

1.4. Машини та обладнання.

1.5. Транспортні засоби.

1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі).

1.7. Робоча і продуктивна худоба.

1.8. Багаторічні насадження.

1.9. Інші основні засоби.

2. Інші необоротні матеріальні активи:

2.1. Бібліотечні фонди.

2.2. Малоцінні необоротні матеріальні активи.

2.3. Тимчасові (не титульні) споруди.

2.4. Природні ресурси.

2.5. Інвентарна тара.

2.6. Предмети прокату.

2.7. Інші необоротні матеріальні активи.

Відповідно до Податкового кодексу України для встановлення норм амортизаційних нарахувань основні фонди об'єднано в наступні групи:

група 1 – будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 – будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 – електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Велике значення має поділ основних засобів на активну і пасивну частини у зв'язку з тим, що вони відіграють різну роль у процесі виробництва.

До активної частини основних засобів відносять пере­важно машини, устаткування, інструменти, вимірювальні та регулюючі прилади й пристрої, обчислювальну техніку тощо, які беруть безпосередню участь у виробничому процесі.

До пасивної частини належать: будівлі, споруди, інвентар, що забезпечують нормальне функціонування активної частини основ­них фондів, які безпосередньо не впливають на предмети праці, а тільки створюють умови для здійснення процесу виробництва.

Структура основних засобів. Якісний склад основних засобів визначає їх структура, яку поділяють на виробничу (тех­нологічну) та вікову.

Виробнича (технологічна) структура основних засобів є співвідношення окремих видів основних засобів до їх загальної вартості і характеризує технічний рівень підприємства та ефек­тивність вкладення в них капіталу.

Прогресивною вважається така структура основних засо­бів, де частка активної частини має тенденцію до зростання.

Виробнича структура змінюється під впливом багатьох факторів, найбільш суттєвими з яких є виробничо-технологічні особливості підприємства; науково-технічний прогрес і зумов­лений ним технічний рівень виробництва; ступінь розвитку різ­них форм організації виробництва (рівень концентрації і спеці­алізації, кооперування, комбінування, диверсифікації тощо); форма відтворювання основних засобів; вартість будівництва виробничих об'єктів та рівень цін на технологічне устаткування; географічне місцезнаходження (територіальне розміщення) підприємства тощо.

Інформація про виробничу (технологічну) структуру основних засобів дозволяє ефективно проектувати на підпри­ємстві організацію виробництва і робочих місць з метою досяг­нення високої продуктивності праці з мінімальними затратами на одиницю продукції.

Вікова структура основних засобів характеризує співвід­ношення різних вікових груп основних засобів у відсотках до загальної вартості.