Особливості підприємств енергетичного виробництва та основні чинники, що визначають їх виробничу структуру.

Розглянуті в пп. 1.1 та 1.2 питання стосуються підприємств та їх об'єднань в цілому. Підприємства енергетичного комплексу з точки зору законодавства підпорядковується тим самим принципам створення та функціонування але мають специфічні особливості, які відносяться до енергетичного виробництва. Ці особливості випливають із специфічних властивостей енергії (електроенергії та тепла) як продуктів виробництва та споживання.

Всі елементи енергозабезпечення, починаючи з генеруючої установки і закінчуючи енергоприймачами у споживача, пов’язані між собою під час роботи єдиним енергопотоком, єдиним технологічним процесом, який представляє собою безперервну ланку перетворення енергії. В силу особливих фізичних властивостей електроенергії вона розповсюджується миттєво, в результаті чого її виробництво практично співпадає зі споживанням. На всіх фазах перетворень та на стадії споживання енергії можливості її акумулювання (накопичення в запасах) відсутні (за виключенням обмежених можливостей акумулювання тепла). Ці особливості технологічного процесу обумовлюють і особливості виробництва енергії:

· безперервність та співрозмірність в часі процесів виробництва та споживання;

· визначальний вплив кількості та режиму споживання енергії на кількість та режим її виробництва;

· неможливість складування продукції на всіх фазах її виробництва;

· неможливість відбраківки продукції.

Якщо на тій чи іншій стадії або фазі виробництва виникає брак продукції (енергія з відхиленнями від норми за параметрами) цей брак неминуче споживається наступних фазах або стадіях. Вимушене споживання енергії, параметри якої відхиляються від допустимих (частота та напруга для електричної енергії; тиск та температура для теплової енергії), може викликати на промислових підприємствах псування сировини, брак продукції, розладку технологічних процесів тощо. Припинення подачі енергії може викликати невиконання планів підприємствами, псування обладнання та явища, які виникають при споживанні енергії з недопустимими параметрами.

Швидкість проходження процесів та їх тісний взаємозв’язок створюють можливість розвитку аварійних ситуацій, які можуть призвести до перерв в енергозабезпеченні, до зниження економічності роботи устаткування тощо. Безперервний зв'язок та залежність режиму виробництва від споживання, відсутність складів готової продукції і неможливість її відбракування, а також споживання електроенергії у всіх сферах діяльності суспільства робить безперервне постачання нею споживачів головним завданням енерговиробництва.

Специфічні риси та основна задача енерговиробництва визначають ряд особливостей в організації, управлінні та плануванні, основними з яких є наступні:

1. Організація системи енергозабезпечення з врахуванням не тільки виробництва енергії в кількості, необхідній споживачу, але й на покриття планової величини максимуму його навантаження. Для цього створюються необхідні резерви потужності.

2. Необхідність забезпечення надійної роботи всіх елементів електроенергетичної системи (ЕЕС)[1] передбачає організацію профілактичних ремонтів та випробувань енергообладнання та проведення різних протиаварійних заходів.

3. Експлуатаційне обслуговування обладнання, яке полягає в регулюванні та контролі параметрів процесів.

4. Паралельна робота електростанцій на покриття загального графіка навантаження ЕЕС, яка впливає на надійність та економічність енергозабезпечення. Тому режим роботи кожної електростанції повинен бути підпорядкований технічним та економічним вимогам ЕЕС. Це означає, що на виробничу діяльність електростанцій, працюючих паралельно, накладається обмеження у виробничій діяльності незалежно від ступеня їх господарської самостійності.

Паралельна робота електростанцій обумовлена також рядом техніко-економічних чинників:

· підвищення надійності енергозабезпечення;

· можливість здійснення найбільш економічних режимів для різних типів електростанцій;

· підвищення ефективності використання енергоресурсів;

· зниження сумісного максимуму навантаження.

Для паралельної роботи електростанції об’єднуються мережею і створюють ЕЕС з єдиним режимом роботи та резервом потужності. Крім того, в електроенергетичну систему включаються підстанції, лінії електропередачі, електричні та теплові мережі та центри споживання електроенергії та тепла, об’єднані процесом виробництва, перетворення, передачі та розподілу енергії.

Система управління енергетичними підприємствами, які входять в ЕЕС, визначається їх виробничою структурою. Виробнича структура – це сукупність основних і допоміжних виробничих підрозділів енергетичних підприємств, а також форми зв’язків між ними. Найбільш типові чинники, що визначають особливості виробничої структури підприємств енергетичного комплексу, наступні:

· для електростанцій – кількість, тип основного обладнання та його встановлена потужність, схеми технологічних зв’язків, вид енергоресурсів, що використовуються, якість палива;

· для сітьових підприємств – протяжність енергетичних мереж, параметри енергії, що передається, форми організації обслуговування енергоустановок, обсяг ремонтно-експлуатаційного обслуговування, рельєф місцевості, стан шляхів.

Виробнича структура є основою побудови організаційної структури управління. Склад виробничих та управлінських підрозділів створюють організаційно-виробничу структуру, яка впливає на рівень продуктивності праці та витрати виробництва тому розробка її пов’язана з вирішенням технічних, економічних, організаційних та соціальних питань.

 

 

Основні джерела: [5]

Додаткові джерела: [ 10, 12, 13]

 

Тема 3. Управління підприємством.

3.1. Поняття управління.

3.2. Рівні управління та функції керівників.

3.3. Основні функції управління.

3.4. Організаційні структури управління.

 

Поняття управління.

 

Що таке управління? Термін управління (менеджмент) з ґрунтовного Оксфордського словника англійської мови має такі тлумачення:

· спосіб, манера спілкування з людьми;

· влада та мистецтво управління;

· особливого роду вміння та адміністративні навички;

· орган управління, адміністративна одиниця.

Управління (менеджмент) – цепроцес планування, організації, приведення в дію та контроль організації з тим, щоб досягти координації людських і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного досягнення завдань.

У повсякденному розумінні менеджмент, як правило, асоціюють з окремою групою осіб, чия робота складається з організації та керівництва зусиллями всього персоналу організації для досягненню поставлених завдань.

Щодо визначення поняття управління, то його можна представити так: це процес планування, організації, мотивації та контролю працівників організації, що забезпечують досягнення її цілей. Інакше кажучи – це інтеграційний процес, за допомогою якого професійно підготовлені спеціалісти формують організації та керують ними. Або – управління (менеджмент) це – система управління інтелектуальними, фінансовим, сировинними, матеріальними ресурсами в умовах цивілізоване конкуренції для ефективної діяльності.

За структурою система управління (менеджмент) складається з:

· виробничого менеджменту;

· менеджменту персоналу;

· фінансового менеджменту;

· маркетингу.

Виробничий менеджмент – сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом, яке має на меті підвищення його ефективності і збільшення прибутку.

Менеджмент персоналу – наука про управління працівниками і відносинами між ними у процесі виробничої діяльності.

Фінансовий менеджмент – управління фінансовими ресурсами для раціонального їх використання (різновиди – інвестиційний менеджмент, інноваційний менеджмент).

Маркетинг – система управління взаємозв'язками споживачів із виробниками, замовників із виконавцями, яка орієнтується на вимоги ринку й максимально можливе задоволення потреб споживача, замовника.