Застосуванням дисконтних методів оцінки.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Застосуванням дисконтних методів оцінки.



Оцінка ефективності– завершальний етап планування науково-технічного розвитку підприємства.

Загальний принцип оцінки ефективності щодо будь-якого заходу – порівняння затрат, які необхідні для реалізації певного заходу плану, з результатами, що очікуються від цього.

Позначимо затрати як "З", а результати – як"Р". Тоді ефективність – будь-яке співвідношення затрат і результатів:

відносне

Ефективність: або

абсолютне

Ефективність: З – Р або Р – З

Ефект – результат діяльності, що визначається абсолютним показником без порівняння його з затратами (у вартісному вираженні).

Вимоги до показників ефективності:

· між чисельником та знаменником повинна, бути функціональна причинно-наслідкова залежність;

· чисельник і знаменник повинні відноситись до одного і того ж самого об'єкту і періоду, тобто бути співставними в часі та просторі;

· необхідно враховувати наявність лагу – розриву у часі між здійсненням затрат і отриманням результатів.

Дисконтування – цевизначення теперішньої вартості майбутніх доходів.

Оцінку ефективності будь-якого заходу можна умовно розділити на наступні етапи:

1 етап : передбачає обґрунтування доцільності заходу. На цьому етапі обґрунтовується необхідність, можливість, впровадження заходу, проводяться розрахунки, які доводять переваги впровадження (наприклад, підвищення виходів готової продукції, економію витрат енергоносіїв, вивільнення чисельності робітників, обґрунтування необхідності залучення додаткових сировинних зон, розширення виробничих потужностей, з метою збільшення обсягів виробництва продукції у зв'язку з підвищенням попиту на неї тощо).

2 етап: передбачає визначення загальної суми інвестиційних витрат, яка необхідна для реалізації заходу ( ), яка при одномоментному вкладанні інвестицій розраховується так:

(13.6)

де – загальна сума інвестицій при одномоментному їх вкладенні;

– вартість нових фондів (обладнання, будівельно-монтажних робіт тощо) з урахуванням їх придбання, транспортування, монтажу, науково-дослідних, проектних, складських та будь-яких інших витрат, які пов'язані з новим активами, включаючи податок на додану вартість (ПДВ). Слід зазначити, що на величину , але без врахування ПДВ, збільшується вартість основних фондів підприємства. Щоб зняти ПДВ з будь-якої величини, треба цю величину поділити на 1,2, якщо встановлена законодавством ставка податку становить 20%;

– затрати на демонтаж старого обладнання, що знімається з балансу, які не пов'язані з вартістю нових активів включаючи податок на додану вартість;

– виручка від реалізації демонтованого обладнання за вирахуванням витрат, що пов'язані з реалізацією. Необхідно мати на увазі, що будь-яка реалізація підлягає оподаткуванню, крім зазначеного, від виручки від реалізації треба зняти податки. Укрупнено, в умовах розрахунку, це можна зробити так: : 1,2 * 0,79, де 1,2 – коефіцієнт, що враховує сплату податку на додану вартість; 0,79 - коефіцієнт, що враховує сплату податку на прибуток при ставці податку згідно законодавства на 01 січня 2012 року – 21%;

– балансова (залишкова) вартість основних фондів, які демонтуються і знімаються з балансу.

Загальний принцип визначення наступний:

, (13.7)

де – первісна вартість основних засобів;

знос (амортизація) – загальна сума амортизаційних відрахувань, що нарахована на основні фонди (обладнання, будівлі, комп’ютерну техніку тощо) за період їх експлуатації. В даному випадку поняття "знос" і "амортизація" розглядаються як одне і теж саме.

Річну суму амортизації рекомендується розраховувати прямолінійним методом згідно Податкового кодексу України, а саме:

Первісна вартість нових фондів ( це Кн + Д без урахування податку на додану вартість) ділиться на мінімальний корисний термін експлуатації, який згідно Податкового кодексу України становить: для обладнання – 5 років; для будівель – 20 років; для комп’ютерної техніки – 2 роки.

Таким чином розраховується загальна річна сума амортизації ( ). Сума амортизації за весь період експлуатації фондів залежить від кількості років їх експлуатації.

Балансова вартість (Вбал) збільшує загальну суму інвестиційних витрат, бо при знятті з балансу недоамортизованих активів в підсумку зменшуються прибутки підприємства і загальна сума інвестицій повинна передбачати компенсацію цих втрат;

– збільшення (зменшення) вартості оборотних активів у зв'язку зі змінами обсягів виробництва (реалізації) продукції, що очікуються.

Розрахувати зміну вартості оборотних активів у зв'язку зі змінами обсягів виробництва (реалізації) продукції, що очікуються, можна так:

, (13.8)

де – вартість оборотних активів в базовому періоді, за даними форми №1 "Баланс" (підсумок другого розділу активу балансу, ряд. 280, графа 4);

– чиста виручка від реалізації продукції за той же період за даними форми № 2 "Звіт про фінансові результати";

– приріст (зменшення) чистої виручки від реалізації продукції, що планується.

Але, якщо інвестиційні кошти вкладаються не одномоментно, а поетапно, то треба передбачати можливі втрати вартості інвестицій під впливом факторів часу, тобто збільшувати розраховану вище загальну суму інвестицій. Це можна робити так:

, (13.9)

де – загальна сума інвестицій при поетапному їх вкладенні;

– частина загальної розрахованої суми інвестицій, яка планується до вкладення в періоді ti;

р – ставка дисконту, що характеризує можливий рівень втрат вартості інвестицій під впливом факторів часу за період вкладання, в частках одиниці;

ti – порядковий номер року вкладання інвестицій;

m – загальний період вкладання (в роках).

Наприклад: загальна сума інвестицій складає 500 млн. грн., які плануються до освоєння протягом трьох років: перший рік - 300 млн., другий рік - 150 млн., третій рік – 50 млн. грн. Ставка дисконту прийнята на рівні 25%, або в частках одиниці – 0,25. Тоді:

=

З етап: передбачає визначення результатів, що очікуються, в якості яких виступають чисті грошові потоки (ЧГП).

, (13.10)

де – загальна сума додаткового прибутку, що очікується, грн.;

0,79 – коефіцієнт, що враховує сплату податку на прибуток при ставці податку згідно законодавства на 01 січня 2012 року – 21%[2];

– приріст амортизації (зміна загальної суми амортизації) у зв'язку зі зміною вартості основних фондів під впливом заходів, що очікуються.

Додатковий прибуток, що очікується від впровадження заходу, при незмінній ціні розраховується так:

, (13.11)

де – оптово-відпускна ціна за одиницю продукції, грн.;

та – відповідно базова і проектна (що очікується) собівартість одиниці продукції, грн.;

та – відповідно базовий та проектний (що очікується) обсяг реалізації продукції в натуральних одиницях виміру.

У тому числі:

а) частина додаткового прибутку, що припадає на зміну собівартості:

, (13.12)

б )частина додаткового прибутку, що припадає на зміну обсягу:

, (13.13)

Якщо останні дві формули додати, вийде формула розрахунку .

Якщо ж ціна змінюється, то замість вводиться .

Проектна собівартість одиниці продукції дорівнює:

, (13.14)

де – зміни собівартості одиниці продукції, що очікується в результаті вкладення інвестицій (визначаються за розрахунками етапу 1).

4 етап: передбачає порівняння затрат з результатами за допомогою наступних показників:

1. Чистий приведений дохід (ЧПД)

Під чистим приведеним доходом розуміється різниця між приведеними до теперішньої (дійсної) вартості сумою чистого грошового потоку за період експлуатації заходу плану і сумою інвестиційних витрат на його реалізацію. Чистий приведений дохід розраховується так:

, (13.15)

де – сума чистого грошового потоку за окремі інтервали загального періоду експлуатації проекту;

t – період життєвого циклу проекту, величина, що підлягає обґрунтуванню в кожному конкретному випадку. В умовах розрахунку її можна прийняти рівні терміну експлуатації фондів (обладнання), що проваджуються, до їх повного зношення у відповідності до норм законодавства як мінімальний корисний термін експлуатації згідно Податкового кодексу України: t = 5 років;

n – кількість періодів в загальному розрахунковому періоді t ;

р – ставка дисконту (в частках одиниці), яка характеризує можливий рівень втрат чистих грошових потоків під впливом різних чинників протягом періоду t. Величина, що підлягає обґрунтуванню, і може прийматися на рівні ставки рефінансування НБУ на момент розрахунку, але тільки для державних проектів або на рівні середньої ставки позичкового відсотка комерційних банків – для недержавних проектів. В умовах розрахунку р можна приймати на рівні 25 – 30% (0,25 – 0,35 в частках одиниці).

Нормативне значення ЧПД

 

2. Індекс доходності (ІД)

Індекс (коефіцієнт) доходності дозволяє співвіднести об'єм інвестиційних витрат з майбутнім чистим грошовим потоком по проекту, а також може бути використаний не тільки для порівняльної оцінки, але й в якості критеріального при прийнятті інвестиційного рішення про можливості реалізації заходу. Якщо значення індексу доходності менше одиниці або дорівнює їй, захід плану повинний бути відхилений в зв'язку з тим, що він не принесе додаткового прибутку на інвестовані засоби.

Індекс доходності розраховується так:

, (13.16)

Нормативне значення ІД

 

3. Індекс рентабельності (ІР)

Індекс (коефіцієнт) рентабельності в процесі оцінки ефективності заходу плану може відігравати лише допоміжну роль, тому що не дозволяє в повній мірі оцінити весь зворотний інвестиційний потік по проекту (значну частину цього потоку складають амортизаційні відрахування) і не порівнює аналізовані показники в часі. Індекс рентабельності характеризує прибутковість проекту.

Розрахунок цього показника здійснюється так:

,(13.17)

де – середньорічна сума чистого інвестиційного прибутку за період експлуатації проекту;

4. Період окупності (ПО)

Період окупності є одним з найбільш поширених і зрозумілих показників оцінки ефективності. Розрахунок цього показника може проводитися за двома методами – статичним (бухгалтерським) і дисконтним.

Показник "періоду окупності" використовується, звичайно, для порівняльної оцінки ефективності, але може бути прийнятий і як критеріальний (в цьому випадку заходи з більш високим періодом окупності будуть підприємством відхилятися).

Основним недоліком цього показника є те, що він не враховує ті чисті грошові потоки, що формуються після періоду окупності інвестиційних витрат. По заходах з тривалим терміном експлуатації після періоду їхньої окупності може бути отримана набагато більша сума чистого грошового потоку, чим по заходах з коротким терміном експлуатації (при аналогічному і навіть більш швидкому періоді окупності останніх).

4.1. Недисконтований показник періоду окупності визначається статичним методом і розраховується так:

, (13.18)

де – середньорічна сума чистого грошового потоку за період експлуатації проекту (при короткострокових реальних вкладеннях цей показник розраховується як середньомісячний).

4.2. Дисконтований показник періоду окупності визначається так:

. (13.19)

Показники оцінки, засновані на статичних (бухгалтерських) методах розрахунку (індекс рентабельності, період окупності недисконтований), передбачають використання в розрахунках бухгалтерських даних про інвестиційні витрати і прибутки без їх дисконтування в часі.

Порівняння розрахованих показників з нормативними значеннями та аналіз їх дає змогу зробити висновок про доцільність впровадження кожного заходу плану науково-технічного розвитку підприємства.

 

Основні джерела: [4, 7]

Додаткові джерела: [11, 17, 19,20,25, 27]

Тема 14. Планування праці та її оплати.

14.1. Склад, задачі плану, вихідні дані до його розроблення.

14.2. Планування підвищення продуктивності праці

(за техніко-економічними чинниками).

14.3. Плановий баланс робочого часу 1 -го робітника.

14.4. Планування чисельності персоналу.

14.5. Планування фонду оплати праці.

14.6. План підготовки і підвищення кваліфікації працюючих.

 

14.1. Склад, задачі плану, вихідні дані до його розроблення.

В плані з праці вирішуються наступні задачі:

· створення умов для зростання продуктивності праці;

· покращання структури трудових ресурсів (зменшення частки управлінського апарату, ручної та важкої фізичної праці, підвищення професійного рівня тощо);

· підвищення матеріальної зацікавленості працюючих в досягненні високих кінцевих показників виробництва;

· своєчасне проведення заходів по підготовці кадрів, підвищення кваліфікації.

Зміст плану: у відповідності із вищезазначеними задачами план з праці включає в себе наступні частини:

· план підвищення продуктивності праці;

· план з чисельності;

· плановий фонд оплати праці;

· план підготовки і підвищення кваліфікації працюючих.

Вихідні дані:

Ø план виробництва, науково-технічного розвитку, капітального будівництва;

Ø норми часу, норми виробітку, норми обслуговування, штатний розклад;

Ø заходи по технічному і організаційному розвитку підприємства, що планується;

Ø тарифні ставки, розцінки, оклади, мінімальна заробітна плата у відповідності до законодавства.

Планування підвищення продуктивності праці

(за техніко-економічними чинниками).

Продуктивність праці(ПП)визначається шляхом ділення обсягу продукції в натуральному (або вартісному) вираженні на середньоспискову чисельність промислово-виробничого персоналу.

Чинники, що впливають на підвищення продуктивності праці можна об'єднати в наступні 5 груп:

1. Підвищення технічного рівня виробництва (впровадження нової техніки, механізація і автоматизація технологічних процесів, застосування прогресивних технологій, замінників традиційної сировини та матеріалів).

2. Вдосконалення організації планування та управління виробництвом та працею (вдосконалення виробничої структури управління підприємством, комбінування, концентрації, спеціалізації і кооперування).

3. Зміна обсягу і структури продукції, що виробляється.

4. Введення в дію і освоєння нових об'єктів (як правило, в період освоєння нових об'єктів продуктивність праці знижується, тому що або продукція або взагалі не виробляється, або виробничі потужності не повністю використовуються).

5. Інші (галузеві чинники) – можуть бути, а можуть і не бути. Наприклад, зміна умов роботи, дефіцит сировини, зміна її якості тощо.

При цьому необхідно враховувати залишковий вплив заходів минулого періоду.

Методика планування підвищення продуктивності праці за техніко-економічними чинниками базується на наступних принципах:

· виключення подвійного рахунку;

· врахування термінів здійснення заходів в періоді, що планується (врахування фактору часу);

· розрахунок продуктивності праці та її підвищення базується визначенні відносного вивільнення чисельності працюючих( ) під впливом кожного з наведених вище факторів.

Для розрахунку відносного (умовного) вивільнення чисельності ( ) на практиці застосовують спеціальні формули, які наводяться в галузевих інструкціях. Логіка всіх формул розрахунку ( ) наступна:

в чисельнику – зміна трудомісткості;

в знаменнику – ефективний (корисний) фонд робочого часу 1-го робітника.

Доречи – це основний принцип планування чисельності, коли в чисельнику трудомісткість продукції в людино-годинах зіставляється з ефективним фондом робочого часу одного робітника в годинах.

Відносне (умовне) вивільнення ( )– це та чисельність, яку треба було б мати підприємству для виробництва додаткової продукції ( ), якщо б продуктивність праці залишалася б на базовому рівні.

Приріст продуктивності праці ( в році, що планується, в порівнянні з базовим періодом під впливом всіх чинників, у % визначається так:

, %, (14.1)

де відносне (умовне) вивільнення чисельності промислово-виробничого персоналу в році, що планується, в порівнянні зі звітним періодом під впливом і-ої групи чинників;

умовна чисельність промислово - виробничого персоналу.

Умова чисельність ( ) це та чисельність, яка необхідна підприємству для виконання плану виробництва продукції ( ) , якщо б продуктивність праці залишалась би на базовому рівні ( ):

, (14.2)

 

Плановий баланс робочого часу 1 -го робітника.

Для визначення чисельності працюючих і, перш за все, робітників, а також для планування раціонального використання робочої сили на підприємствах розраховують плановий баланс робочого часу одного робітника.Він показує, яку кількість часу повинен відпрацювати один робітник протягом планового періоду (фактичний баланс показує скільки фактично відпрацював один робітник за цей же період).

В балансі робочого часу одного робітника визначають:

· календарний;

· номінальний;

· корисний (ефективний) фонд робочого часу.

Календарний фонд (Ткал) – 365 або 366 днів.

Номінальний фонд (Тн) - показує, яку кількість днів максимально може відпрацювати один робітник протягом планового періоду. Визначається він шляхом вирахування від календарного фонду часу вихідних і святкових днів.

Корисний (ефективний) фонд (Теф) – показує скільки реально може бути відпрацьовано одним явочним робітником в середньому протягом планового періоду. Цей фонд завжди буде меншим номінального. При його розрахунку із номінального фонду виключають втрати робочого часу, що пов'язані з неявками на роботу з різних причин. При цьому при складанні планового балансу враховують причини, що дозволені законодавством, а при складанні фактичного балансу – всі причини.

Корисний (ефективний) фонд розраховується в годинах, виходячи з планованої середньої тривалості зміни.

Планування чисельності персоналу.

У державній статистичній звітності з питань праці передбачається розподіл працівників на персонал:

Ø зайнятий основною діяльністю;

Ø зайнятий неосновною діяльністю (обслуговуючі та інші господарства).

На промислових підприємствах персонал поділяють на дві великі групи:

1. Промислово-виробничий персонал (персонал основної діяльності) .

2. Персонал непромислових організацій, що знаходяться на балансі промислового підприємства (персонал неосновної діяльності).

В групі промислово-виробничий персонал (ПВП) виділяють категорії:

Ø робітники;

Ø учні;

Ø керівники і спеціалісти;

Ø молодший обслуговуючий персонал.

При плануванні чисельність розрізняють:

Ø явочну;

Ø спискову;

Ø середньоспискову чисельність працівників.

Явочна – це чисельність, яка обов'язково повинна знаходитись на робочих місцях в кожний даний момент часу для виконання виробничих завдань.

Планування явочної чисельності здійснюється так:

а) для робітників з відрядною формою оплати праці:

, (14.3)

де – виробнича програма в натуральних одиницях виміру;

– норма часу на одиницю виробничої програми (наприклад: людино-годин на 1 тонну);

– ефективний фонд робочого часу одного робітника;

– коефіцієнт виконання норм ( )

 

б) для робітників з погодинною формою оплати праці:

, (14.4)

де – кількість робочих місць з однаковою нормою обслуговування;

– норма обслуговування (кількість робітників, що обслуговують одиницю обладнання);

m – кількість груп обладнання з однаковою нормою обслуговування.

Спискова чисельність – це показники чисельності працівників спискового складу на певну дату.

Спискова чисельність ( ) характеризує всю чисельність підприємства, яка обліковується у відділі кадрів по списку на певний момент (дату). Вона необхідна для забезпечення явочної і завжди більше явочної.

Спискова чисельність планується так:

а) для перервних підприємств:

, (14.5)

б) для безперервних підприємств:

. (14.6)

Середньоспискова чисельність– показує, яка кількість працівників повинна бути (або фактично була) в середньому за певний період.

Обчислюється вона шляхом підсумування чисельності працівників спискового складу за кожний календарний день періоду, включаючи святкові (не робочі) і вихідні дні, і діленням одержаної суми на число календарних днів цього періоду.

Планування фонду оплати праці.

Заробітна плата – це винагорода, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Форми оплати праці:

Ø погодинна;

Ø відрядна.

При погодинній формі заробітна плата розраховується множенням тарифної ставки на відпрацьований час.

Тарифна ставка представляє собою розмір оплати праці в одиницю часу різних груп робітників.

При відрядній формі оплати праці заробітна плата визначається множенням відрядної розцінки на виконаний обсяг робіт.

Відрядну розцінку можна визначити множенням погодинної тарифної ставки на укрупнену норму часу або діленням тарифної ставки на норму виробітку.

Структура заробітної плати:

Витрати на оплату праці складаються з:

1. Фонду основної заробітної плати – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлення норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків).

До його складу належить:

Ø винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками робітників та посадовими окладами керівників, фахівців, технічних службовців, включаючи в повному обсязі внутрішнє сумісництво;

Ø суми відсоткових або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (виручки), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг), у разі, якщо вони є основною заробітною;

Ø гонорар штатним працівникам редакцій газет, журналів, інших засобів масової інформації, видавництв, установ мистецтва й (або) оплата їх праці, що нараховується за ставками (розцінками) авторської (постановочної) винагороди, нарахованої на даному підприємстві;

Ø оплата при переведенні працівника :на нижче оплачувану роботу у випадках і розмірах, передбачених чинним законодавством, а також при невиконанні норм виробітку та виготовленні продукції, що виявилася браком, не з вини працівника;

Ø оплата роботи висококваліфікованих працівників, залучених для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників;

Ø оплата праці за час перебування у відрядженні (не включає відшкодування витрат у зв'язку з відрядженням: добових, вартості проїзду, витрат на наймання житлового приміщення);

Ø вартість продукції, виданої працівникам при натуральній формі оплати праці;

Ø оплата праці (включаючи гонорари) працівників, які не перебувають у штаті підприємства (за умови, що розрахунки проводяться підприємством безпосередньо з працівниками), за виконання робіт.

 

Планування фонду основної заробітної плати робітників ( ) може бути здійснено так:

, (14.7)

де – явочна чисельність робітників на добу, осіб;

– фонд роботи підприємства в днях;

– денна тарифна ставка.

або

, (14.8)

де – середньоспискова чисельність робітників на добу, осіб;

– баланс робочого часу одного робітника в днях.

 

2. Фонду додаткової заробітної плати –це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці.

Фонд додаткової заробітної плати включає допалати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До складу фонду додаткової заробітної плати входять:

Ø надбавки та доплати до тарифних ставок (окладів, посадових окладів) у розмірах, передбачених чинним законодавством (наприклад, за суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт, виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника, роботу у важких і шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці, інтенсивність праці, роботу в нічний час, керівництво бригадою, високу професійну майстерність, класність водіям (машиністам) транспортних засобів, високі досягнення в праці, виконання особливо важливої роботи на певний термін, знання та використання в роботі іноземної мови, допуск до державної таємниці, дипломатичні ранги, персональні звання службових осіб, ранги державних службовців, кваліфікаційні класи суддів, науковий ступінь, роботу на територіях радіоактивного забруднення тощо);

Ø премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають систематичний характер;

Ø відсоткові або комісійні винагороди, виплачені додатково до тарифної ставки (окладу, посадового окладу);

Ø оплата роботи в надурочний час і у святкові та неробочі дні;

Ø оплата працівникам днів відпочинку, що надаються їм у зв'язку з роботою понад нормальну тривалість робочого часу при вахтовому методі організації праці;

Ø суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників;

Ø суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати;

Ø оплата додаткових відпусток у зв'язку з навчанням та творчих відпусток (понад тривалість, передбачену законодавством), наданих відповідно до колективного договору;

Ø суми заробітної плати, що зберігаються за основним місцем роботи працівників, за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;

Ø оплата спеціальної перерви в роботі у випадках, передбачених законодавством, оплата пільгового часу неповнолітнім;

Ø оплата працівникам, які залучаються до виконання державних або громадських обов'язків, якщо вони виконуються в робочий час;

Ø оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку, що надаються після кожного дня здавання крові або днів, приєднаних за бажанням працівника до щорічної відпустки;

Ø оплата, простоїв не з вини працівника та інші.

 

3. Інших заохочувальних та компенсаційних виплат – це заохочувальні та компенсаційні виплати, винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

До них, зокрема, належать:

Ø нарахування за невідпрацьований час, не передбачені чинним законодавством, зокрема працівникам, які вимушено працювали скорочений робочий час та перебували у відпустках з ініціативи адміністрації;

Ø винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають одноразовий характер (винагороди за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи) та інші);

Ø матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом);

Ø виплати соціального характеру у грошовій і натуральній, формі (оплата за утримання дітей працівників у дошкільних закладах, вартість путівок працівникам та членам їхніх сімей на лікування та відпочинок, інші виплати, що мають індивідуальний).

Величина вказаних складових фонду додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат встановлюється, як правило, у відсотках до тарифного фонду у відповідності до чинного законодавства та затверджених власниками підприємств положень.

 

План підготовки і підвищення кваліфікації працюючих.

Для виконання плану виробничої програми підприємство повинно мати достатню кількість робочої сили необхідної кваліфікації. Якщо ця умова не виконується, то виникає потреба залучення додаткової чисельності або відшуканні можливостей підвищення продуктивності праці, а також в підготовці і підвищенні кваліфікації кадрів.

Ці заходи намічаються в даному плані.

План, в підсумку, представляє собою таблицю, де вказано:

· кількість працівників за групами та категоріями, які повинні в плановому періоді підвищити свою кваліфікацію;

· форми підвищення кваліфікації;

· визначається додаткова потреба в кадрах, якщо немає можливості покрити цю потребу за рахунок підвищення продуктивності праці.

Потреба в додатковій робочій силі визначається на основі так званого балансу робочої сили. В цьому балансі вказується спискова чисельність на кінець і на початок планового періоду. Різниця дає потребу в робочій силі.

Основні джерела: [4, 7]

Додаткові джерела: [14, 15, 17, 27]

 

Тема 15. Планування прибутку і рентабельності.

15.1. Плановий прибуток: поняття та складові.

15.2. Чинники, що визначає розмір прибутку.

15.3. Методи планування прибутку.

15.4. Розрахунок планового чистого прибутку.

15.5. Рентабельність.

Плановий прибуток: поняття та складові.

Прибуток– це та частина виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток виражає мету підприємницької діяльності і приймається за головний показник її результативності (ефективності).

Плановий прибуток–це загальна сума прибутку, яку підприємство повинно отримати в періоді, що планується, від всієї фінансово-господарської діяльності промислових та непромислових господарств (підрозділів), що знаходиться на його балансі. Це прибуток від реалізації продукції, від іншої реалізацій (підсобних та інших господарств, що знаходяться на балансі підприємства), від інших позареалізаційних операцій.

Тобто мається на увазі, що прибуток підприємство може планувати отримати від всієї своєї діяльності, а не тільки від основної, наприклад, від реалізації продукції.



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; просмотров: 101; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.165.57.161 (0.025 с.)