Енергетичний потенціал України.

 

Енергетичний потенціал України складають як органічні ви­копні, природні ПЕР – уран та гідроенергія, так і поновлювані джерела енергії.

ПЕК України складається з двох економічно самостійних галузей: електроенергетики та паливної промисловості. Паливна промисловість охоплює сукупність процесів по видобуванню природних видів палива та їх переробці, що реалізується вугільною, газовою, нафтовою та на­фтопереробною, торф'яною і атомною промисловістю. ПЕК є складною міжгалузевою системою видобування та виробництва паливна і енергії, їх транспортування, розподілу і використання. Він є базовим комплек­сом для будь-якої держави. Від його розвитку залежать темпи, масшта­би та техніко-економічні показники (ТЕП) усього виробництва, зокрема промисловості, сільського господарства, транспорту. Досягнуті рівні видобування та споживання ПЕР є основою багатьох територіально-виробничих комплексів, які визначають спеціалізацію цих комплексів по енергоємним виробництвам.

До груп та видів ПЕР відносяться: природне паливо, природні енергетичні ресурси, продукти переробки палива, го­рючі (паливні) побічні енергоресурси, електроенергія, теплова енергія (пара та гаряча вода). До природних видів палива належать: ву­гілля кам'яне та буре, сланці, торф паливний, дрова для опалення, на­фта (включаючи газовий конденсат), газ горючий природний, газ підзем­ної газифікації, вугілля та інші види природного палива (лігніти, відхо­ди сільськогосподарського виробництва, відходи заготівлі лісу та дере­вообробки, метан вугільних родовищ). До природних енергетичних ре­сурсів належать: гідроенергія, геотермальна, атомна та сонячна енергія, енергія вітру, енергія морських припливів, енергія біомаси та інших видів енергії.

При цьому зазначимо, що нетрадиційне паливо – це тверді, газові та рідкі види палива, які є альтернативою (заміною) відповідним тради­ційним видам палива і які виробляються чи видобуваються з нетради­ційних джерел та видів енергетичної сировини.

Продуктами переробки палива є: кокс металургійний сухий, коксит та коксовий дріб'язок, кокс нафтовий та сланцевий, брикети вугільні та торф'яні, термоантрацит, мазут топковий та флотський, пічне побутове, дизельне та газотурбінне паливо, бензин автомобільний та авіаційний, гас, газ горючий штучний, газ скраплений, концентрат, промпродукти та шлами збагачувальних підприємств, широка фракція стабілізації нафти та інші продукти переробки палива, які використовуються як енерге­тичне паливо.

До горючих (паливних) побічних енергоресурсів належать: побічні горючі гази плавильних печей – доменний, шахтних і феросплавних печей та вагранок, конверторний, сажового виробництва, горючі відхо­ди процесів хімічної та термохімічної переробки вуглецевої та вуглевод­невої сировини, синтез-газ, абгаз у виробництвах мономерів для синте­тичних каучуків, синтетичних спиртів, відходи електродного виробниц­тва; пічний газ фосфорного виробництва, виробництва карбаміду каль­цію, танкові та хвостові гази; непридатні для подальшої технологіч­ної переробки відходи шкіряного виробництва, луг целюлозно-паперо­вого виробництва та інші відходи.

Дамо оцінку добування паливно-енергетичних корисних копалин та виробництво електроенергії нашої держави та іншого енергетичного потенціалу поновлюваних джерел енергії (табл. 1.1).

Основний органічний енергоносій у нашій державі – вугілля, кам'я­не та буре. Загальні геологічні запаси кам'яного вугілля складають 94,5%, бурого –

5,5%. За загальними оцінками у надрах України може бути зосереджено до 300 млрд. т вугілля. Якщо за даними західних експертів світових за­пасів нафти та газу вистачить на 80-90 років, вугілля – на 350 років, то вітчизняних запасів вугілля вистачить на 400 років. Це дає можливість розглядати сучасну вугільну енергетику як пріоритетну, а вугілля – як основний енергетичний ресурс України. Балансові, позабалансові та про­гнозні ресурси вугілля в Україні складають 117,3 млрд. т, розвідані запаси за категоріями А + С + С – 52,6 млрд. т, з них коксуюче вугілля – 17,7 млрд. т (31%), антрацити – 8,3 млрд. т (11,5%). У розробці та підготовці для освоєння знаходяться запаси 23,6 млрд. т.

 

Таблиця 1.1

Добування паливно-енергетичних корисних копалин

та виробництво електроенергії

Енергетичні матеріали та продукти перероблення нафти
Вугілля готове, млн. т	59,8	60,4	61,7	58,9	59,5	55,0	55,0
Нафта сира, млн. т	2,8	3,1	3,3	3,3	3,2	2,9	2,6
Газовий конденсат, млн. т	1,1	1,2	1,2	1,1	1,1	1,1	1,0
Газ нафтовий попутний, млрд. м^3	0,7	0,9	1,0	0,9	0,9	0,7	0,7
Газ природний, млрд. м^3	18,6	19,9	20,1	20,2	20,6	20,7	19,7
Електроенергія, млрд. кВт/год

В "Концепції структурних перетворень вугільної промисловості Ук­раїни в умовах розвитку ринкових відносин", яка підготовлена Мінвуглепромом України, реальний щорічний потенціал галузі оці­нюється в 100 млн. т вугілля. При теплотворних властивостях 4500-5000 ккал/кг (18,7-20,8 МДж/кг) такі обсяги видобування еквівалентні 64,3-71,4 млн. тонн умовного палива (т у.п.), що складає 21,4-23,8% загальних потреб країни в первинних ПЕР. Зараз і в перспективі вугіл­ля буде займати провідне місце у виробництві ПЕР нашої держави. Балансові запаси вугілля на початок 90-х років складали 47 млрд. т, у тому числі коксуючих – 15, енергетичних – 32 млрд. т.

Україна є однією з найстаріших нафтовидобувних держав світу. Відомі три нафтові райони – Прикарпатський, Дніпровсько-Донецький, Причорноморський. Більшість значних родовищ нафти України вже вичерпані майже до проектного рівня.

Газовиявлення в Україні відзначені ще у 1901-1902 pp. під час будівництва соляних шахт у Прикарпатті. Перші промислові надходження були отримані в районі Калушу в 1921 р. на Дашавському родовищі, а у 1921 р. прокладено перший газопровід від Дашави до Стрия. При­родні горючі гази знайдені у тих же районах, що і нафта. На сьогодні запаси Дашавського родовища майже вичерпані. Воно використовується як газосховище. Природний газ Прикарпаття характеризується високим вмістом метану (до 98%).

Дніпровсько-Донецький район почав розвиватися у 50-60-х роках нашого століття. Найбільше родовище Шебелинка, на якому видобуто до полонини всіх обсягів газу, отриманого з Дніпровсько-Донецького району. Газові родовища цього району переважно метанові (вміст мета­ну до 98%) з невеликою кількістю вуглекислого газу (до 3%) і азоту (до 10%).

В Причорноморському нафтогазоносному районі великі родовища природного газу відкриті у Криму. Загальні запаси тут до­сягають 1254 млрд. м3. Родовища газу були знайдені в північному Кри­му ще у 1960 p., а під Азовським морем у 70-х роках. Зараз шельфові родовища залишаються переважно не розвіданими, на глибині моря менше 60 м було виявлено 10 родовищ. Найбільші родовища на шельфі півден­ної України – це Голицинське та Шмідта. Загальні запаси при­родного газу складають понад 1120 млрд. м³.

Суттєве значення для підвищення рівня самоенергозабезпечення України мають поклади уранової руди. Наша держава займає одне з чільних місць у Європі по її видобутку. Прогнозовані запаси уранової руди у Дніпропетровській області становлять 40 тис. т. Наприклад, розвідних запасів уранової руди вистачить для виробництва ядерного палива з урахуванням кількості блоків АЕС на 150 років. Український уран після очищення містить тільки 0,7% 235U, тоді як атомні реактори вітчизняних АЕС потребують 4%. В Україні відсутній замкнений цикл по виробництву ядерного палива.

Україна займає третє місце серед країн СНД за запасами торфу. Усього в нашій державі близько 2500 родовищ торфу. Балансові запаси повітряно-сухого торфу складають 2,7 млрд. т. Головним чином торфові родовища зосереджені в Поліссі, а також у Черкаській та Львівській областях. Середня теплотворна здатність торфу – 2300 ккал/кг.

Родовища горючих сланців є у Кіровоградській, Львівській, Черкаській, Закарпатській та інших областях, їх загальні запаси складають 3,7 млрд. т.

У лісистих районах України (Карпати, Полісся, частково лісостеп) використовують як паливо дрова. Обсяг споживання дров складає по­над 1 млн. т (у перерахунку на умовне паливо).

Природний потенціал України для розвитку нетради­ційних поновлюваних джерел енергії (НПДЕ):

1) гідроресурси – 4,32 млн. т у.п.;

2) вітроенергетика (щорічне виробництво до 2 млрд. кВт. год);

3) сонячна, геотермальна енергія (щорічне виробництво до 11 млн. т у. п.).

4) біогаз, утилізація відходів (щорічне виробництво до 10 млн. т орга­нічного палива).

Загальний технічно-можливий потенціал НПДЕ нашої держави скла­дає близько 78 млн. т у. п. на рік (100%), який за напрямками викорис­тання розподіляється таким чином: вітроенергетика – 24,6 млн. т у. п. (31,4%), мала гідроенергетика – 2,24 (2,865), сонячна енергетика – 4,92 (6,292), біоенергетика – 21,2 (27,11), штучні горючі гази та метан шахт­них родовищ – 13,2 (16,88), інші напрямки використання джерел енергії (геотермальна енергетика, ріпакова олія, спирти, водоналивні емульсії, техногенні родовища, гумові відходи та ін.) –12,03 млн. т у. п. (15,38%).

Гідроелектроенергія. Потенційні ресурси потужних ГЕС складають до 4700 МВт. Потенційні ресурси (сумарні) малих річок України скла­дають близько 2400 МВт. На цих річках існують 27 тис. ставків та водосховищ місцевого водогосподарського призначення, на яких можуть бути споруджені мікро- та міні ГЕС потужністю 5-250 кВт.

Вітроенергетика. Розвиток вітроенергетики в Україні обумовлений наявністю великого технічно доступного потенціалу енергії вітру на те­риторії країни. Для розміщення вітроенергетичних установок (ВЕУ) можуть використовуватися площі, які не задіяні у сільському господарстві та безлісні ділянки гір, мілководні акваторії штучних та природних водоймищ, озер, лиманів, заток і морів. Так, в затоці Азовсь­кого моря, Сивашу, що має площу акваторії близько 2700 км², є потен­ційна можливість розмістити до 135 тис. мВт загальної потужності вітро­енергетичних станцій (ВЕС). Для спорудження ВЕС може бути викори­стана практично вся площа Азовського моря, а в Чорному морі лише на Одеській банці є можливість розмістити ВЕС установленою потужністю до 20 тис. мВт. З урахуванням ділянок на суші загальний потенціал тери­торії, де можуть бути розміщені ВЕС, перевищує нинішнє виробництво електроенергії в Україні.

Найбільші середньорічні швидкості вітру, що перевищують 5 м/с, спостерігаються в приморських районах, південних степах і Донбасі. Ці території, а також гірські райони Карпат і Криму є найбільш перспек­тивними з точки зору використання енергії вітру. Вітроенергетика – це в значній мірі екологічно чисте виробництво.

Сонячна енергія. В Україні річне надходження сонячного випромі­нювання складає 3500-5200 МДж/м², що знаходиться на одному рівні з країнами, які активно використовують сонячні колектори (США, Німеч­чина, Швеція та ін.). Наприклад, тривалість сонячного сяяння по Киє­ву з квітня по жовтень місяці становить 130-300 год/місяць і не посту­пається іншим центральноєвропейським містам, де широко використовуються сонячні технології з метою теплозабезпечення.

Вся територія України придатна для розвитку сонячного теплопоста­чання. Мінімальні величини сонячного випромінювання в усіх пунктах спостерігаються у грудні. Сезонний період, коли використання сонячної енергії реальне для України, становить квітень-вересень, для південних районів – березень-жовтень. Енергія сонячної радіації за рік, що дося­гає поверхні землі у великих містах України, має значення: Сімферо­поль – 4,99 ГДж/м², Одеса – 4,88 ГДж/м², Донецьк – 4,44 ГДж/м², Київ – 4,12 ГДж/м², Суми – 3,89 ГДж/м², Львів – 3,85 ГДж/м².

Біотехнології, утилізація відходів. Енергетичний потенціал визна­чається такими технологічними напрямками: анаеробне збражування гною, спалювання відходів АПК та інших галузей, використання агро­культур для отримання спиртового палива шляхом ферментації, пере­творення біомаси у газоподібні або рідкі види палива за допомогою тер­мохімічних технологій, виробництво із рослинних культур масел і замін­ників дизельного палива.

Кількість відходів рослинної біомаси в Україні складає щорічно 40 млн. т, що еквівалентно 25-30 млрд. м³ газу на рік. В Україні у лісовідвалах накопичилось понад 14 млн. м³ відходів, у лісах знаходиться ще 7 млн. м³, причому процес нарощування відходів продовжується.

Геотермальна енергія. Джерела геотермальної енергії розташовані по всій території України. Оскільки ці джерела мають надзвичайно високий спектр характеристик, то неможливо уніфікувати технічні рішен­ня по об'єктах та обладнанню, яке на них застосовуватиметься.

Україна має значні потенційні ресурси геотермальної енергії. Райо­нами її можливого використання є Крим, Закарпаття, Прикарпаття, Донецька, Запорізька, Луганська, Полтавська, Харківська, Херсонська, Чернігівська та інші області. За різними оцінками потенційні ресур­си геотермальної теплоти в Україні зможуть забезпечити роботу геотер­мальних електростанцій (ГТЕС) загальною потужністю до 200-250 млн. кВт (при глибинах буріння свердловин до 7 км та періодах роботи станції 50 років) і систем геотермального теплопостачання загальною потужні­стю до 1,2-1,5 млрд. кВт (при глибинах буріння свердловин до 4 км і періодах роботи систем 50 років).

 

В табл. 1.2 та 1.3. наведені дані про споживання енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти за період з 2000 по 2010 рр., які в порівнянні з даними табл. 1.1 свідчать про використання енергетичного потенціалу України.

 

Таблиця 1.2

 

Споживання енергетичних матеріалів та продуктів перероблення нафти

(млн. т)

Енергетичні матеріали та продукти перероблення нафти
Вугілля	63,3	66,9	65,9	63,9	70,6	71,0	70,4	63,0	67,8
Газ природний, млрд.м^3	68,4	71,2	71,1	71,5	70,6	66,8	63,5	50,1	55,9
Нафта (включаючи газовий конденсат)	9,4	22,5	22,4	18,8	14,9	14,3	10,8	11,3	11,3
Бензин моторний	2,9	3,6	3,7	3,7	4,4	4,8	5,1	4,7	4,6
Газойлі (дизельне паливо)	4,9	5,2	5,6	5,1	5,6	6,1	6,2	5,3	5,7
Мазути топкові важкі	1,2	0,8	0,7	0,7	1,1	1,2	1,2	2,1	0,8
Гас	0,2	0,1	0,1	0,1	0,4	0,3	0,4	0,2	0,3
Торф неагломерований паливний, млн. т умовної вологості	0,4	0,5	0,4	0,4	0,5	0,3	0,3	0,4	0,4
Дрова для опалення, млн. м^3 щільних	2,6	3,3	3,0	2,7	2,7	2,5	2,7	2,7	2,5

 

 

Таблиця 1.3

 

Споживання окремих видів енергетичних матеріалів та

продуктів перероблення нафти за регіонами у 2010 році

Таким чином, можна стверджувати, що за власним паливно-енергетичним потенці­алом Україна знаходиться не в найгіршому стані порівняно з більшістю країн Європи, однак ефективність його використання значно нижча середньосвітового рівня.

 

 

Основні джерела: [-]

Додаткові джерела: [9, 16, 28]