Знос та амортизація основних засобів.

Основні засоби протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного і морального (техніко-економічного) зносу.

Під фізичним зносом основних засобів розуміють поступову втрату ними своїх первісних техніко-експлуатаційних (споживчих) якостей, що призводить до зменшення їх реальної вартості.

На рівень фізичного зносу основних засобів впливають:

а) надійність та довговічність;

б) ступінь експлуатації (екстенсивне чи інтенсивне);

в) особливості технологічних процесів;

г) якість і своєчасність технічного огляду та ремонтного обслуговування;

д) кваліфікація обслуговуючого персоналу, інші орга­нізаційно-економічні та техніко-технологічні фактори.

Моральний (техніко-економічний) знос основних засобів – це передчасне знецінення діючих засобів праці до настання повного фізичного зносу під впливом досягнень науково-технічного прогресу, що викликане втратою засобами праці своєї споживної вартості внаслідок удосконалення існуючих та створення нових засобів виробництва, застосування у практиці господарювання принципово нових технологій. Моральний (техніко-економічний) знос проявляється у двох формах.

Перша форма морального зносу має місце тоді, коли вар­тість виробництва засобів праці, відповідно і їх ціна, знижу­ються внаслідок підвищення продуктивності праці в галузях, що виробляють засоби праці.

Друга форма морального зносу проявляється в умовах, коли замість існуючих основних засобів промисловість починає виготовляти нові, більш продуктивні, а тому існуючі (старі) використовувати стає економічно не вигідно.

Відтворення споживчих вартостей основних засобів та підтри­мання їх у робочому стані до закінчення строку їх експлуатації здійснюється за рахунок модернізації і проведення ремонтних робіт. В процесі проведення ремонтних робіт замінюються зношені частини, вузли, агрегати та конструктивні елементи.

Поточний ремонт представляє собою заміну та відновлення деталей, строк використання яких менше одного року. Поточний ремонт здійснюється без зупинки діючого обладнання.

Капітальний ремонт основних засобів передбачає заміну конструктивних елементів вузлів новими або їх відтворення. Цей різновид ремонту виконується із зупинкою діючого облад­нання або в міжсезонний період.

Для безперервного процесу виробництва необхідне постій­не відтворення фізично зношених, морально застарілих основ­них засобів. Процес відшкодування зношування основних засо­бів здійснюється шляхом амортизації. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначає поняття амортизації так: "Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань". Тобто амортизація – це поступове перенесення вартості, яка амортизується протягом строку корисного використання, на вартість виготовленої продукції з метою повного відшкодування вартості основних засобів.

Амортизації підлягають витрати на придбання основних засобів для власного виробничого використання; на самостійне виготовлення основних засобів для власних виробничих потреб; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інше.

Амортизаційні відрахування відносяться на витрати вироб­ництва, які відшкодовуються під час реалізації продукції. За рахунок амортизаційних відрахувань формується амортизацій­ний фонд підприємства, який використовується на відновлення основних засобів.

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визна­чається шляхом застосування певних норм амортизації до балан­сової (залишкової) вартості груп основних засобів на початок звітного періоду.

Вартість основних засобів, яка підлягає амортизації розра­ховується як різниця між первинною вартістю об'єкта та його ліквідаційною вартістю.

Норма амортизації (Н_а) – це встановлений річний (місяч­ний, квартальний) відсоток відрахувань до балансової (залишкової) вартості основних засобів, що підлягають амортизації для відшкодування зношеної вартості їх:

(6.2)

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання основних засобів (Т_сл). При визначенні строку корисного використання (амортизаційний період) основ­них засобів слід врахувати:

• очікуване використання основних засобів підприємством із урахуванням його потужності та продуктивності;

• фізичний та моральний знос, що передбачається;

• правові або інші обмеження щодо використання основ­них засобів та інше.

Строк експлуатації основних засобів може перегля­датися в разі зміни очікуваних економічних переваг від їх використання.

Нарахування амортизації починається з місяця наступного за місяцем, у якого об'єкт основних засобів став придатним для експлуатації. Нарахування амортизації припиняється починаючи з місяця наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. Нарахована сума амор­тизації іде на збільшення витрат підприємства і зносу основних засобів.

Щорічну суму амортизаційних відрахувань на реновацію (підтримання) основних фондів розраховують множенням їх середньорічної вартості на відповідні норми амортизації.

Середньорічна вартість кожного виду основних засобів визначається додаванням до їх вартості на початок розрахун­кового року різниці між середньорічними величинами введення в дію нових і вибуття діючих засобів праці. Це може бути здійснено так:

, (6.3)

де В_{сер.річн.} – середньорічна вартість основних засобів, грн.;

– вартість основних засобів на початок року, грн.;

– вартість основних засобів, які введені (або планується до введення) протягом року, грн.;

– вартість основних засобів, які вибули (або плануються до вибуття) протягом року, грн..

– кількість місяців роботи нових фондів з моменту введення їх до кінця року;

– кількість місяців не роботи нових фондів, що планується до виведення, з моменту виведення їх до кінця року;

12 – кількість місяців в році.

На ефективність процесів відтворення певною мірою впливають строки експлуатації, насамперед активної частини основних фондів. Так, скорочення строків експлуатації устат­кування, з одного боку, створює можливість прискорення їх оновлення в результаті зменшення техніко-економічного зносу засобів праці, підвищення технічного рівня підприємства і продуктивності праці, зниження експлуатаційних витрат, а з іншого, призводить до збільшення собівартості продукції за рахунок збільшення амортизаційних відрахувань, потребує біль­ших інвестиційних ресурсів.

Збільшення строку експлуатації машин і устаткування зменшує обсяг щорічної заміни зношених засобів праці, що дає можливість спрямувати більше ресурсів для їх розширеного відтворення, але при цьому має місце зменшення сукупної продуктивності функціонуючих засобів праці та істотне збіль­шення витрат на їх утримання та експлуатацію.

Основні джерела: [1, 2, 3, 4, 5, 7]

Додаткові джерела: [19,20, 26]