Тактика проведення окремих слідчих (розшукових) дій на початковому етапі розслідування злочинів, вчинених у сфері господарської діяльності.

При розслідуванні слідчий приймає рішення і виконує необхідні дії, передбачені кримінальним процесуальним законом. Виникає питання про те, які слідчі дії доцільно виконувати на початковому етапі розслідування, що, вирішується залежно від слідчої ситуації, інших об’єктивних та суб’єктивних чинників. Тактично виправдано виконувати в першу чергу дії: 1) які не терплять зволікання, забезпечують фіксацію слідів, що можуть зникнути або бути знищені; 2) які спрямовані на попередження нових злочинів чи усунення шкідливих дій вчиненого злочину; 3) які сприяють вирішенню завдань початкового етапу розслідування, від яких залежать результати досудового слідства і уникнення інформаційної невизначеності; 4) які вимагають затрат тривалого часу (наприклад, призначення судово-економічної експертизи); 5) результати яких мають значення для перевірки кількох версій; 6) які спрямовані на нейтралізацію спроб підозрюваного перешкодити розслідуванню та встановленню істини по справі (зникнути, вплинути на свідків, сфабрикувати неправдиві чи викривити справжні докази тощо).

На початковому етапі розслідування господарських злочинів у певній послідовності проводяться:

1) Допити заявників, чи службових осіб, які проводили перевірку фінансової господарської діяльності підприємства.

2) Затримання і допит підозрюваного.

3) Обшук робочого місця і місця проживання підозрюваного.

4) Призначення експертиз документів.

5) Допити свідків щодо укладення угод та їх виконання (чи невико­нання).

6) Допити осіб, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії;

7) Огляд документів, в яких знайшли відображення фінансовий та матеріально-технологічний цикл операцій, пов'язаних з господарською діяльністю.

8) Призначення ревізії фінансово-господарської діяльності під­приємств, які були використані для вчинення злочину.

9) Накладення арештів на майно, банківські рахунки підприємств, на суму завданих збитків.

Послідовність проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій на початковому етапі визначаються способом та іншими обставинами вчинення кримінального правопорушення в системі господарювання, а також особливостями слідчих ситуацій з метою вирішення завдань останніх.

Доцільним є проведення тактичних операцій, серед яких найбільшу значимість набувають такі тактичні операції, як: «Документ», «Співучасники», «Встановлення та розшук злочинця, що переховується», «Забезпечення відшкодування матеріальних збитків».

До обставин, які належить з’ясувати при розслідуванні господарських злочинів, відносяться: обставини створення підприємства, установи, організації, фірми, законність її заснування, справжність пред’явлених при реєстрації документів; баланс, гарантійні листи, застава, страхові поліси; оригінальність документів про право на пільги; умови підписання угод, відповідність руху коштів, вказаних в угодах; вилучення коштів, обставини обернення їх на готівку та фактичні витрати, доля набутих на кошти матеріальних цінностей; причетність осіб до вчинення злочину; спосіб незаконного одержання кредиту чи пільг щодо оподаткування; справжність чи фіктивність документів, поданих для обгрунтування кредитної заявки; достовірність чи завідома неправдивість даних про господарський чи фінансовий стан підприємства, відбитий у відповідних документах; визначення характеру і розміру збитків, завданих кредитору; наявність причинного зв’язку між діями винних осіб та їх наслідками; наявність чи відсутність змови учасниками угоди.

На наступному етапі розслідування повинні бути проведені слідчі (розшукові) дії: огляд документів, обшуки, допити підозрюваних, одночасний допит раніше допитаних осіб, накладання арешту на майно та рахунки фізичних та юридичних осіб, слідчий огляд документів, призначення судових експертиз.

Важливим способом одержання доказової інформації є обшук за місцем проживання і роботи (ст.ст. 234-236 КПК України) підозрюва­ного, що за даною категорією кримінальних правопорушень має особливості, пов'язані перш за все з завданнями, які ви­рішуються шляхом цієї слідчої дії та об'єктами пошуку і вилучення.

У даних провадженнях основними об’єктами пошуку є документи (ділові, бухгалтерські, засвідчуючі особу, підтверджуючі право володіння будь-яким майном, листи, чернетки), записні телефонні книжки, розпечатки з факсів, дискети з інформацією, печатки і штампи, пристосування для їх виготовлення, а також грошові кошти, коштовності, предмети антикваріату, кредитні картки, цінні папери – все те, що може бути використано для відшкодування нанесених збитків. Крім того, предмети, заборонені у вільному обігу, вилучаються незалежно від їх відношення до провадження.

Дії злочинця по вибору місця і способів приховування не довільні, вони визначаються обстановкою його будинку чи квартири, особливостями присадибної ділянки чи конструкцією автомобіля. Зважаючи на те, що об’єкти приховування малих розмірів, ваги, то коло місць, які підходять для приховування, досить широке. Це можуть бути книги, папки з різноманітними паперами, картини, шпалери, різного роду тайники. Тайники можуть виготовлятися у письмових столах, меблях, предметах інтер’єру, стінах.

Певну специфіку являє собою обшук у робочих приміщеннях, в офісах або службових кабінетах. В офісах тайники виготовляються або розташовуються за карнизами вікон, у підвісних стелях, в підвіконниках та під ними, в нішах за батареями опалення. При обшуку службового приміщення необхідно ретельно оглядати робоче місце особи, яку обшукують, ящики її письмового столу, сейф, неспалиму шафу. Слід звернути увагу на записи телефонів і прізвищ на календарі, стіні, які можуть свідчити про зв’язки обшукуваної особи, на ключі, квитанції, котрі можуть підказати місце приховування об’єкту, який розшукується. Одночасно для таких приміщень може бути характерна велика кількість комп’ютерної техніки, що вносить певні труднощі в процедуру обшуку.

При обладненні тайників у ряді випадків враховується ціла низка чинніків психологічного характеру: 1) розрахунок на появу фактора втоми та автоматизму. Так, документ, який шукає слідчий, часто кладуть в книгу, яка знаходиться в середині книжкової полиці. Передбачається, що книги будуть оглядатися з того чи іншого краю полиці, і до середині полиці уже виявиться певний автоматизм, втома, при якому слідчий не буде уважно перегортати кожну сторінку; 2) розрахунок на бридливість; 3) розрахунок на вияв такту та інших благородних порухів з боку слідчого; 4) навмисна неакуратність приховування предмета (залишання його на виду); 5) відволікання уваги виготовленням тайників-двійників. При виявленні першого пустого тайника, розрахунок на те, що останні тайники оглядатися не будуть. Розрахунок на організацію конфлікту під час обшуку з метою відволікання уваги для переховування розшукуваного слідчим об’єкту.

При розслідуванні існує необхідність проведення серії обшуків у службових приміщеннях і на квартирах підозрюваних (групові). Проведення групових обшуків дає ефективний результат при розслідуванні господарських злочинів, які вчинено організованою злочинною групою.

У процесі підготовки групового обшуку варто передбачити засоби зв’язку між учасниками, єдине керівництво і єдиний план його проведення, порядок обміну інформацією, а також і те, що ці обшуки повинні проводитися в той саме день та в той саме час. Плануючи груповий обшук, доречно використовувати оперативні дані і скласти схему злочинних зв’язків, а також схему родинних зв’язків обшукуваних осіб. Якщо планується затримання осіб, які обшукуються, заздалегідь варто передбачити, як буде проходити затримання, які заходи варто прийняти для уникнення спілкування затриманих поміж собою і де вони будуть розміщені.

Слід отримати необхідні дані про предмети обшуку, місце майбутнього обшуку, обшукувану особу, вірогідні способи приховування. Зволікання з проведенням обшуку ставить під сумнів його несподіваність і може призвести до того, що розшукувані предмети будуть вилучені з місця майбутнього обшуку або знищені. У зв’язку з цим обшуки, за наявністю необхідних підстав, у підозрюваних осіб повинні бути проведені одразу ж після початку провадження, щоб виключити можливість втрати доказів.

До проведення обшуку необхідно зібрати орієнтуючу інформацію, яка містить: 1) інформацію відносно приміщення, його розташування, особливості підходів, входів, виходів, якщо завдання обшуку – обшук приміщення; 2) інформацію про обшукувану особу, що дозволяє слідчому одержати уяву про особу у плані, який цікавить слідчого, тобто у плані оцінок професійних та інтелектуальних рис особи, які можуть бути використані для приховування об’єктів, які необхідно відшукати.

З’ясування даних про особу стосовно характеристик, які важливі для обшуку, виявляється в зборі інформації про: 1) професію особи; 2) її звички; 3) захоплення; 4) коло друзів і родичів; 5) антипатії і симпатії; 6) можливості приховування в службових та інших приміщеннях.

Особливу увагу необхідно приділити вивченню способу життя обшукуваної особи, її професійних знань і захоплень, знайомств, зв’язків, в тому числі і в злочинному середовищі. Дану інформацію необхідно одержати оперативним шляхом, щоб виключити можливість підготовки злочинців до обшуку.

Вивчення певних приміщень сприяє ефективності обшуку. Тому так важливо встановити: 1) місцезнаходження приміщення (точна адреса, розташування на місцевості і підходи до нього); 2) характер будівлі (кількість поверхів, виходів, планування кімнат, підсобних приміщень, їх конструктивні особливості, умови експлуатації тощо); 3) кількість і склад осіб, які постійно або тимчасово проживають у приміщенні або працюють у ньому; 4) де розташовані телефонні апарати, які особливості запорів, охоронної сигналізації; 5) планування меблів; 6) час проведення ремонтів і обсяг виконаних робіт (злочинці використовують іноді ремонтні роботи для обладнання тайників, наприклад, у стінах, підлозі, стельових перекриттях); 7) наявні чи відсутні дзвінки, відеоспостереження, а також інші засоби оповіщення про прихід. При цьому рекомендується встановити кількість дзвінків або стуків, їх частоту, довготу, якщо особи, які проживають у приміщенні або приходять сюди, користуються умовним оповіщенням.

При розслідуванні можливе проведення обшуку безпосередньо на самому підприємстві, що складає іноді певні труднощі відповідно до специфіки його роботи. Перш за все, це небажання співпрацювати із слідчими органами, перешкоджання в одержанні необхідних документів, обстеженні деяких приміщень, а, іноді, фізична протидія з боку охорони.

Проведенню обшуку в установі повинна передувати ретельна підготовка. Створюється слідчо-оперативна група, чисельність якої визначається з урахуванням обсягу майбутньої роботи, кількості приміщень, які належить обшукати, чисельності працюючого персоналу. На час проведення обшуку залучається група фізичного захисту. Доречно включити у склад слідчо-оперативної групи спеціалістів із обласного управління НБУ, контрольно-ревізійного управління. Оперативним шляхом встановлюється режим роботи банку, чисельність персоналу, система охорони, кількість, місцерозташування і призначення службових приміщень. Окремо збирається інформація про керівних осіб даної установи, час їх прибуття на роботу, з’ясовується компетентність відкриття тих чи інших сховищ, сейфів, користування базами даних.

Під час підготовки вирішується, в яких приміщеннях буде проводитися обшук: по всьому підприємству або тільки в окремих кімнатах адмінбудівлі. Розподіляються обов’язки між учасниками слідчо-оперативної групи, проводиться інструктаж на випадок виникнення конфліктної ситуації.

Обшук доречно розпочинати в момент відкриття підприємства, попередньо заблокувавши всі входи до нього. Пред’явивши постанову про проведення обшуку, слідчо-оперативна група приступає до проведення слідчої (розшукової) дії.

Обшук – це складна, трудомістка слідча дія, яка вимагає участі у ній різних спеціалістів, що викликається необхідністю: застосування пошукових приладів (металошукача, рентгенівської установки та ін.) для виявлення прихованих об’єктів і тайників; використання особливих технічних засобів для фіксації процедури і результатів обшуку; виконання доручень, що вимагають вузько фахових знань і навичок (електромонтера, верхолаза тощо); розпізнавання суті різноманітних предметів та об’єктів; визначення місць приховування предметів і коштовностей, які шукаються; одержання консультацій слідчим з питань, що виникають при проведенні обшуку (наприклад, про способи вилучення інформації з комп’ютера, поводження з електронною технікою тощо).

У зв’язку з тим, що основним предметом обшуку при розслідуванняі цієї категорії є документи, що містять фінансово-господарські дані, значну допомогу може надати спеціаліст-бухгалтер. Спеціаліст, який бере участь у огляді документів, надасть слідчому кваліфіковану консультацію про те, що необхідно вилучити, виходячи із специфіки бухгатерського, оперативного і статистичного обліків, які використовуються на даному підприємстві.

Певні труднощі складає обстеження комп’ютерної техніки при обшуку. Комп’ютери все частіше використовуються для ведення бухгалтерії, діловодства, інших завдань.

У процесі підготовки до обшуку необхідно виявити оперативним шляхом чи за допомогою проведення допиту у керівника підрозділу, особи, яка відповідає за експлуатацію комп’ютерної техніки, або іншого співробітника фірми, організації такі обставини: 1) чи заблоковане приміщення, де знаходиться комп’ютер, електронною системою допуску або охоронною сигналізацією і які технічні засоби забезпечення використовуються для цього; 2) які наявні засоби охоронної сигналізації і забезпечення безпеки комп’ютерної інформації, де знаходиться відповідна документація; 3) чи встановлені спеціальні засоби в комп’ютері для знищення інформації у випадку спроби несанкціонованого доступу до неї; з’ясувати місцезнаходження організації, що встановила цю систему; 4) чи необхідний пароль для доступу до інформації, що знаходиться в комп’ютері, або до окремих її частин. Правила його використання, і чи веде порушення цих правил до зіпсування інформації; 5) чи приєднані комп’ютери до локальної мережі підприємства, яка її схема, основні правила її безпечного використання; 6) чи ведеться обов’якове резервне копіювання даних з веденням повного протоколу комп’ютера за день; 7) чи підключений комп’ютер до мережі Internet, яка його адреса в цій мережі; розташування комп’ютерної техніки в приміщенні; хто має доступ до роботи на комп’ютерах, їх фаховий рівень.

Злочинці можуть приймати спеціальні заходи безпеки з метою знищення речових доказів. Для цього може використовуватися спеціальне обладнання, яке створює сильне магнітне поле, що знешкоджує магнітні записи. На комп’ютери можуть встановлюватися приховані команди, які знищують або відправляють в архів важливі дані, якщо деякі процедури запуску машини не супроводжуються спеціальними діями, відомими тільки злочинцю.

Під час обстеження комп’ютерної техніки необхідно забезпечити участь спеціаліста: програміста, системного аналітика, інженера з засобів зв’язку.

Для проведення обшуку необхідно підготувати спеціальне обладнання для зчитування і збереження отриманої інформації (ноутбук, чисті дискети, змінний дисковод і вінчестер, прилади для вимірювання магнітного поля, екрановані футляри). Підбір технічних засобів варто проводити разом із спеціалістами.

Обстеження комп’ютерної техніки краще проводити в момент максимального робочого режиму. Після оголошення про початок обшуку, необхідно терміново прийняти заходи по забезпеченню збереження комп’ютерної техніки і наявних у ній даних, для цього: 1) відсторонити співробітників господарюючого суб'єкта від комп’ютерних засобів і розмістити їх в приміщенні, де виключається використання будь-яких засобів зв’язку; 2) у процесі обшуку не використовувати допомогу співробітників; 3) вилучити у персонала сотові телефони, ноутбуки, індивідуальні пристрої відключення сигналізації автомобіля, тому що вони можуть бути використані для передачі на комп’ютер команди знищення інформації; 4) зафіксувати інформацію на екранах працюючих комп’ютерів шляхом фотографування або складання креслення; 5) вимкнути живлення міні-АТС і опечатати її; 6) скласти схему підключення зовнішніх кабелів до комп’ютерних пристроїв і помітити кабелі для правильного відновлення з’єднання в майбутньому; 7) ізолювати комп’ютери від будь-якого зв’язку зовні: модемної, комп’ютерної мережі, радіозв’язку; 8) найбільш ефетивним способом відключити всі комп’ютерні засоби від джерел живлення; 9) екранувати системний блок комп’ютера, розмістивши його в спеціальний футляр.

Якщо зображення на екрані монітора видає інформацію про процес знищення даних, що відбувається, необхідно екстренно відключити комп’ютер від мережі, а наступне включення провести за допомогою спеціаліста. Після виконання вказаних заходів приступати до пошуку інформації в комп’ютері. Можливі два варіанти: вилучити системний блок або провести вивчення його пам’яті за місцем проведення обшуку.

В ситуації, коли вилучити ком’ютер і долучити до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ неможливо, або, недоречно, варто надрукувати інформацію на принтері або скопіювати на дискети дані, які зацікавили слідство.

Ефективним засобом забезпечення збереження обчислювальної техніки є виключення доступу у приміщення, в якому вона встановлена, з одночасним відключенням джерел електроживлення. Якщо останнє неможливе, за допомогою спеціаліста необхідно створити умови тільки для прийому інформації – опечатуються усі необхідні вузли, деталі, частини і механізми комп’ютерної системи. Комп’ютери та їх комплектуючи опечатуються шляхом наклеювання на роз’єми листа паперу і закріплення його країв на бокових стінках комп’ютера клеєм або клейкою стрічкою, щоб уникнути можливості роботи з ними під час відсутності слідчого чи експерта. Магнітні носії упаковуються, зберігаються і перевозяться в спеціальних екранованих контейнерах чи стандартних дискетних або інших алюмінієвих футлярах, що виключає руйнуючу дію ударів, різноманітних електромагнітних полів, направлених опромінень.

Значний інтерес при наявності можуть являти бази даних або дані програми «щоденника», які бувають комп’ютерним аналогом записної книжки. Всі комп’ютерні файли зберігають дату останніх змін, а після деяких програм – і дату початкового запису файла під цим найменуванням. Виявлені файли з зашифрованою інформацією потрібно направляти на розшифровку та декодування паролю відповідним спеціалістам.

Допит (ст. ст. 224-227 КПК України). Допиту підлягають: директор і головний бухгалтер суб'єкта господарювання; представники установи (члени правління, співробітники відділів, служби безпеки, інші особи); особи, вказані в документах, вилучених під час виїмки чи обшуку, як партнери по бізнесу; інші особи, відносно яких наявна інформація про те, що вони володіють необхідними даними (колеги по роботі, секретарі, машиністки, іншій допоміжний персонал, родичі, друзі).

Під час допиту директора необхідно встановити: 1) з якою метою було створено дане підприємство; 2) хто фінансував створення і на яких умовах; 3) де знаходяться офісні, складські, виробничі приміщення і сховища; 4) хто засновник підприємтсва, хто займався реєстрацією; 5) яке коло функціональних обов’язків, які повноваження відносно одержання позики; 6) хто готував документи; якщо сам не готував, то кому доручав; 7) з якою метою був намір використати одержані кошти; чи були виробничі можливості для їх використання; 8) які документи підтверджують наміри використати одержані кошти за цільовим призначенням; 9) з якою метою були використані одержані кошти; 10) які документи підтверджують дійсне використання коштів; 11) чи оберталися одержані кошти на готівку; 12) хто складав і підписував платіжні доручення і видаткові касові ордери для використання операцій; 13) чи була можливість проведення господарської операції без підробки документів; 14) що було гарантом; 15) з ким велись переговори; 16) чи надавалася незаконна вигода при здійсненні господарських операції; кому і в якому розмірі; 17) яке нерухоме майно є у власності та його місцезнаходження; 18) який має автотранспорт (службовий, особистий), де він знаходиться. Дану особу також варто допитати стосовно порядку ведення бухгалтерії на підприємстві (організації).

Під час допиту бухгалтерів підприємства слід пам’ятати, що вони можуть виступати в ролі співучасників. Стосовно своїх функціональних обов’язків бухгалтери складають баланс, займаються бухгалтерською звітністю, підписують фінансові документи, нерідко беруть участь у розподілі і витраті грошових коштів. Під час допиту бухгалтера необхідно з’ясувати такі питання: 1) чим займалося дане підприємство, його вид діяльності; 2) які функціональні обов’язки даної особи; 3) порядок ведення і наявність первинних бухгалтерських документів; 4) чи знав бухгалтер про нецільове використання коштів; 5) який існує контроль за використанням коштів на їхньому підприємстві; 6) чи всі документи на одержання коштів він бачив; 7) в якій формі одержували; 8) хто їздив до банку за грошима; 9) чи наявні раніше одержані і невиплачені кредити; 10) із яких джерел припускалося виплачувати борг.

З боку кредитора допиту підлягають співробітники, відповідальні за видачу позик (голова правління, члени правління, співробітники кредитного відділу). Під час їхнього допиту треба з’ясувати: 1) які відомчі акти, інструкції передбачають порядок та умови видачі кредиту; 2) що входить в коло функціональних обов’язків цих осіб; 3) хто проводив переговори з позичальником і на яких умовах; 4) хто приймає остаточне рішення про надання позики (офіційно і неофіційно); 5) чи проводилась перевірка платіжної спроможності позичальника; 6) які основи для надання пільгового кредиту; 7) причини допущених порушень процедури видачі позики.

Як свідків необхідно допитати осіб, що працюють разом з підозрюваним і виконують доручення керівника. На початковому етапі розслідування як свідки можуть бути допитані особи, які виконують забезпечувальні функції у конкретній установі (робітники служби безпеки, обліку та ін.). Необхідність невідкладного допиту таких свідків обумовлена тим, що їх показання, при умілому використанні слідчим, можуть справити сильний психологічний вплив на підозрюваних і переконати в безглуздості подальшого заперечення своєї провини.

Важливу допомогу при допиті може надати спеціаліст-бухгалтер. Підозрюваний, свідок можуть утаїти відомі їм дані, що відносяться до бухгалтерського обліку і звітності, наприклад, про те, в яких документах відбитий той чи інший факт, а іноді ввести слідчого в оману, пославшись на різного роду положення та інструкції, котрі уже докорінно змінились або взагалі втратили силу.

Спеціаліст-бухгалтер, який бере участь у допиті, надає консультативну допомогу слідчому з усіх питань, що виникають.

Дачі показань на допиті завжди передує нагадування обставин, пов’язаних із подією злочину, які слугують підставою для виклику на допит. Треба зазначити, що між моментом вчинення злочину у господарській сфері і моментом початку розслідування проходить певний проміжок часу, іноді досить тривалий. Крім того, через руки деяких осіб (бухгалтера, співробітників кредитного відділу банку та ін.), що беруть участь у господарській операції (не співучасники), стосовно їхніх функціональних обов’язків проходить значна кількість різних і звичайних для них документів. Внаслідок чого вони можуть дійсно не пам’ятати деяких моментів або деталей події.

Під час розслідування може виникнути ситуація, коли необхідно допитати членів організованої злочинної групи, які вчинили даний злочин. Під час допиту членів злочинного угруповання, які підозрюються у вчиненні злочину, необхідно враховувати характер взаємовідносин між учасниками групи і уміло використовувати їхні нерідко протилежні інтереси. Суперечності в показаннях таких осіб, різний обсяг інформації, що повідомляється ними з приводу тих саме обставин, як правило, порушує спільність їх позицій, породжує взаємну недовіру і прагнення вигородити себе або зменшити свою роль у злочині за рахунок інших. У подібній ситуації рекомендується пробудити у допитуваного переживання, пов’язані з можливістю «запізнитися» з щирим каяттям.

Під час допитів членів злочинного угруповання необхідно з’ясувати також наступні обставини.

При допиті організаторів і керівників злочинної групи з’ясовується: 1) спонукальний мотив до виникнення замислу; 2) конкретні учасники; 3) способи здійснення злочинної діяльності, чи мала місце практика застосування цих засобів; 4) структура групи, прийоми зв’язку, способи конспірації; 5) оснащення групи зброєю, транспортними засобами, засобами зв’язку; 6) зв’язки з корумпованими елементами, чи є захист, прикриття; 7) канали одержання розвідувальної інформації; 8) розподіл функцій в групі (виконавці, бойовики тощо); 9) види і способи винагороди за злочинні послуги; 10) міжособистні стосунки в групі, чи є конфліктуючі сторони, претенденти на роль лідера, можливі злочинні «розборки»; 11) роль організатора у злочині, чи обмежувалася його діяльність плануванням акцій та іншими організаційними питаннями.

Під час допиту рядового учасника організованої злочинної групи необхідно з’ясувати такі обставини: 1) у вчиненні яких злочинів брав участь допитуваний; 2) у чому виявились його дії; 3) хто був ініціатором злочинної діяльності; 4) яким чином розподілялися ролі у злочинній групі; 5) чи здійснювалось планування злочинної діяльності; 6) яким чином приховувались злочини; 7) які стосунки з іншими членами групи у допитуваного; 8) як був залучений у злочинну групу; 9) чому вчинив злочин.

При наявності декількох осіб, показання яких необхідно одержати, виникає питання про послідовність їхнього допиту. У першу чергу доцільно допитувати: 1) тих, хто за наявними у слідчого даними дасть правдиві показання, хто має позитивні особисті якості, хто виконував вторинну роль у вчиненні злочину і кому загрожує менш строга кара, і хто зацікавлений у тому, щоб не виявитися однаково винним з тими, хто виконував більш активні ролі; 2) у першу чергу рекомендується допитувати також осіб, стосовно яких наявні більш переконливі докази і які швидше повинні зрозуміти безглуздість неправдивих показань; 3) при інших рівних умовах доцільно допитувати в першу чергу тих осіб, які можуть дати інформацію про особистість інших підозрюваних, про їх психічні властивості та ін..

Важливу роль в розслідуванні відіграє слідчий огляд документів. Огляд є процесуальним засобом вилучення і збереження речових і письмових доказів (ст. 237 КПК України). За ч. 5 ст. 237 КПК України при проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу.

Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов’язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.

Основні завдання слідчого огляду документів полягають у: 1) визначенні загальної характеристики документа; 2) встановленні ознак і особливостей документів, які можуть свідчити про факти та обставини, що мають важливе значення для розслідування злочину; 3) виконанні документа певною особою, наявність в документі змін, що виникли в результаті підчисток, травлення, дописок тощо; наявність ознак та особливостей, що вказують на спосіб виготовлення чи використання документа та інші ознаки та особливості; 4) описі документів, які можуть бути речовими доказами, таким чином, щоб виділити індивідуальність; 5) виявленні фактів інтелектуального підлогу, коли в правильно оформлений документ вносяться завідомо неправдиві відомості.

У процесі криміналістичного аналізу документа увага сфокусована стосовно: характеру і видової належності документа, його призначення, справжності; власних ознаках зовнішнього порядку; характеру, суті, змісту, деталях, специфічних особливостях відображеного об’єкту; місця, часу, способу, умовах, обставинах зафіксування об’єкту; кримінальних і некримінальних змінах фактури, структури, окремих компонентів документа; інформації про осіб, про органи та організації, що мають будь-яке відношення до документа у зв’язку з його виготовленням, зберіганням, передачею, збутом, вивченням, використанням на окремих етапах або на всьому шляху його руху аж до моменту виявлення та криміналістичного дослідження; обставин, пов’язаних з тим, яким чином документ опинився у розпорядженні осіб, що проводять розслідування, іншу діяльність в кримінальному процесі; цілей і можливостей використання в кримінальному провадженні знайденої при дослідженні документа інформації.

Під час огляду документів у слідчих виникає низка труднощів. Перш за все, це виявляється в незнанні і нерозумінні тієї інформації, яка є в документах, що використовуються. Труднощі в дослідженні документів полягають в одержанні необхідних даних, у зборі доказової інформації, в дослідженні операцій, виконаних суб’єктом підприємницької діяльності, і які знаходять відображення в документах. У більшості випадків це виявляється у невмінні визначити, які документи підтверджують ті чи інші дії суб’єкта господарської діяльності, за якими документами можлива перевірка і контроль виконаних операцій, а також якими методами можливе визначення та встановлення порушень законодавства.

Вивчення змісту документа потрібно починати з ретельного і уважного прочитання всіх текстів (тексту самого документа, текстів відбитків печаток і штампів, прізвищ осіб, які підписали документ). Після цього потрібно правильно розбити цей зміст на відносно самостійні смислові елементи.

Вивчення змісту документа складається із трьох елементів: 1) виявлення можливих суперечностей між змістом документа і а) загальновідомими фактами, б) фактами, встановленими; 2) виявлення можливих суперечностей між змістом окремих елементів документа; 3) перевірка правильності результатів арифметичних підрахунків, зафіксованих в тексті документа.

В процесі огляду документа необхідно перевіряти і встановлювати відповідність діючих форм документів, послідовність, повноту і правильність заповнення реквізитів, порядкової нумерації і наявності необхідних підписів.

Шляхом зіставлення господарської операції, відображеної в документі, з різними взаємопов’язаними показниками, подіями визначається, чи була об’єктивна можливість її виникнення. Також в ході огляду документа необхідно встановити відповідність здійсненої господарської операції щодо діючих правил, вимог статуту або установчого документа, законів, інструкцій та указів. Перевіряється правильність підсумкових показників, результатів різних підрахунків і обчислень, інших арифметичних дій, що виконуються при оформленні та обробці документів.

Ефективний метод виявлення інтелектуальної підробки документа – це метод зіставлення змісту кількох документів, відображаючих однотипні операції – виявляють відхилення яких-небудь спеціальних показників одного документа від аналогічних показників в інших документах.

Однак вивчення матеріалів кримінальних правопорушень свідчить, що до цієї процесуальної дії слідчі ставляться формально, складаючи протокол огляду документів через деякий час.