Криміналістика і кримінальний процес.

 

Історично криміналістика зародилась у надрах кримінального процесу. Кримінально-процесуальна наука для криміналістики є материнською наукою. Процесуальні приписи і криміналістичні рекомендації взаємозумовлені. Прийоми і методи криміналістики повинні ґрунтуватись на загальних положеннях кримінального процесу і особливо теорії судових доказів (про сутність доказів, предмет і межі доказування, відносність і допустимість доказів та ін.). Кримінально-процесуальна наука визначає межі застосування тактичних прийомів, науково-технічних засобів, методичних рекомендацій, розглядає порядок проведення слідчих і судових дій, компетенцію учасників кримінального процесу.

Криміналістика враховує положення процесуальної теорії і водночас сприяє її розвитку, вдосконаленню. Криміналістичні рекомендації сприяють оптимізації розслідування та судового розгляду і у певних випадках можуть здійснювати відповідний вплив на закон, його змiнення. Саме криміналістичні рекомендації сприяли виникненню нових слідчих дій (наприклад, перевірки показань на місці, слідчого експерименту, зняття інформації з каналів зв’язку тощо), визначенню їх оптимальної процесуальної процедури. У цьому випадку криміналістичні рекомендації набували нового «статусу» — як норма закону. Завдяки криміналістиці нові науково-технічні засоби й методи виявлення, фіксації та дослідження доказів знайшли відображення в кримінально-процесуальному законодавстві (наприклад, використання відеозйомки, звукозапису тощо).

КРИМІНАЛІСТИКА І МЕДИЦИНА.

Криміналістика і судова медицина мають давні та міцні зв'язки. Судово-медичні знання використовували у розкритті злочинів значно раніше, ніж виникла криміналістика. Тому окремі медичні прийоми виявлення слідів злочину на тілі людини були запозичені криміналістикою і, навпаки, багато криміналістичних прийомів і технічних засобів успішно використовують у судовій медицині

ГАЛУЗІ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ТЕХНІКИ.

Структура розділу вміщує:

• судову фотографію, відеозапис;

• трасологію (слідознавство);

• судову балістику (зброєзиавство);

• документознавство;

• габітологію;

• криміналістичну фопоскопію;

• одорологію;

• криміналістичну реєстрацію.

ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ ЗБИРАННЯ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ.

Науково-технічні засоби криміналістики – це прилади, пристосування і матеріали, які використовуються для збирання і дослідження доказів або створення умов, що ускладнюють вчинення злочинів.

Збирання, дослідження та використання доказової імформації здійснюється у формі процесуального доказування.

Сутність пізнавального процесу полягає у використанні способів діяльності, тобто криміналістичної техніки, методів та прийомів робота з нею, а посвідчувального — у дотриманні спе­ціальних процедур, встановлених законом для розслідування злочинів.

При використанні технічних засобів дій одержання інформації' з простих (люди) або складних (люди -> речі) джерел тактичні прийоми та засоби будують на створенні спілкування при вільному волевиявленні людини, однак це не означає, що використання спеціальних такгико-психологічних прийомів спілкування із застосуванням технічних засобів неможливе. До­тримання принципу вільного волевиявлення при одержанні ін­формації від обвинуваченого, підозрюваного не завжди можливе. Тому застосування таких технічних засобів та прийомів передба­чено законом. Наприклад, низка слідчих дій проводиться.лише за сан­кцією (дозволом) прокурора і в присутності понятих, а в окремих випадках — педагога-фахівця.

Для основних суб'єкта (суд, прокурор, слідчий, орган діз­нання) законодавець передбачає дві форми використання техніч­них засобів та спеціальних знань: а) безпосередню; б) опосеред­ковану.

При безпосередній формі суб'єкти на різних стадіях розсліду­вання самі (безпосередньо) застосовують технічні засоби та спе­ціальні знання. Наприклад, слідчий здійснює фотографування, відєозапис місця події'; прокурор, досліджуючи документи, вико­ристовує чемодан прокурора -криміналіста; суддя вивчає підроб­лені документи за допомогою лупи, демонструє речові докази за допомогою діапроекційної техніки і т.п. Усі ці процедури мають бути процесуально зафіксовані.

При опосередкованій формі, коли суб'єкти з будь-яких при­чин самі пе можугь застосувати технічні засоби, вони звертають­ся до фахівця (ст. 75 КПК України), одержують від нього консультації, запрошують узяти участь у слідчих діях або доруча­ють йому здійснювати їх, наприклад судову експертизу

КОМПЛЕКТИ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ТЕХНІКИ.

На практиці слідчі набори бувають трьох типів:

§ універсальні (призначені для вирішення різноманітних завдань),

§ спеціалізовані (для роботи експерта-криміналіста, працівника ДАІ, спеціаліста-вибухотехніка та ін.),

§ набори із змінним змістом (формуються безпосередньо перед проведенням певної слідчої дії).

Останнім часом в Україні розпочато розробку комплектів НТЗ вузької спрямованості:

§ комплект пошукових засобів слідчого (набір-пошук);

§ комплект науково-технічних засобів огляду місця дорожньо-транспортної події; комплект науково-технічних засобів для огляду місця пожежі (набір-пожежа);

§ комплект науково-технічних засобів для огляду вибухових пристроїв і місця вибуху (набір-вибух);

§ комплект науково-технічних засобів для роботи з мікрооб’єктами (набір-мікро);

§ комплект науково-технічних засобів для роботи зі слідами рук (дактилоскопічний набір);

§ комплект слідчого для огляду документів;

§ одорологічний комплект.

Поширеним у практичній діяльності органів прокуратури є універсальний переносний криміналістичний комплект слідчого, який за своєю структурою складається з семи розділів:

§ пошукове приладдя (щуп для м’яких меблів і невеликих ємкостей із сипучими, грузлими речовинами і рідинами; набір деталей, з яких збираються щуп для щільного ґрунту та щуп для пошуку в сипучих і рідких середовищах; приладдя (насадка на щуп) для збирання проб ґрунту; магнітний шукач (підіймач); викрутка-індикатор напруги «ІО-500»);

§ вимірювальне приладдя (лінійка масштабна (довідкова); лінійка візирна; рулетка велика 10-метрова; рулетка мала 2-метрова; розсувний трикутник із транспортиром; циркуль-вимірювач; штангенциркуль; планшет із компасом);

§ засоби фіксації та вилучення слідів (силіконові пасти у тубах одноразового використання (пасти «К», «У-4»), каталізатори до силіконових паст у скляних флаконах із крапельницею (каталізатор № 18 для пасти «К», каталізатор № 21 для пасти «У-4»), пластмасова платівка і металева лопатка для приготування силіконового компаунду; скальпель; гіпс у поліетиленовому пакеті; коробка пластмасова, у якій знаходиться гіпс, що використовується для приготування гіпсової пасти; ложка пластмасова; дакрил у поліетиленовому пакеті; флакони для розчину синтетичних смол та ін.; пульверизатор із гумовою грушею; універсальний розприскуючий пристрій; дактилоскопічна плівка - світла і темна);

§ папка з креслярським приладдям (лінійка масштабна; лінійка візирна; розсувний трикутник; планшет; циркуль-вимірювач; каталог кольорів).

Зараз до оснащення прокурора-криміналіста входять окремі комплекти відео- та звукотехніки, складання суб’єктивних порт­ретів, розмножувальна та електронно-обчислювальна (персо­нальні комп'ютери) техніка.

У розпорядженні прокурора-криміналіста є стаціонарна фотолабораторія та пересувна криміналістична лабораторія (ПКЛ), яка складається з восьми відділів

ТРАСОЛОГІЯ.

Трасологія — це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає матеріально-фіксовані сліди, закономірності їх утворення і розробляє прийоми, методи та науково-технічні засоби їх виявлення, фіксації, вилучення і дослідження.

Трасологія базується на таких наукових положеннях:

1) об’єкти матеріального світу індивідуальні. Кожний об’єкт індивідуальний і тотожний тільки самому собі. Індивідуалізація об’єкта здійснюється за збігом загальних і окремих ознак;

2) за певних умов зовнішня будова одного об’єкта може відбитися на іншому. Точність відображення залежить від фізичних властивостей слідоутворюючого і слідосприймаючого об’єктів, механізму слідоутворення. За матеріально-фіксованими слідами можлива ідентифікація (встановлення тотожності) об’єкта, який їх залишив;

3) відносна стійкість об’єктів. Об’єктами механічної контактної взаємодії можуть бути тільки тверді тіла, які мають доволі стійкі зовнішні ознаки;

4) відбиття у сліді зовнішньої будови предмета є перетвореним (має вид негативу). У сліді ознаки зовнішньої будови предмета переважно мають дзеркальне відображення.

Криміналістичне значення слідів визначається існуванням причинного зв’язку з подією злочину. У трасології за слідами можна встановити:

1) індивідуальну тотожність об’єкта, яким утворений слід (ідентифікувати об’єкт);

2) групову належність об’єктів (тип, клас, рід, вид, різновид);

3) механізм і умови виникнення слідів, слідоутворення (вид сліду, напрямок і кут взаємодії об’єктів тощо);

4) окремі обставини злочинної події (спосіб проникнення у житло, кількість учасників події, їх анатомо-фізіологічні особливості, напрямок пересування злочинців, використання транспортних засобів, орієнтовний час вчинення злочину та ін.).

Трасологічні дослідження дають змогу вирішувати ідентифікаційні та діагностичні завдання.