Будова та зовнішність людини.

Криміналістичне вчення про зовнішні (фізичні) ознаки лю­дини, які використовуються для ототожнення людини, останнім часом одержало назву криміналістичної габітології (від лат. habitus — зовнішність, гр. logos — вчення).

Демографічні, антропологічні та загальнофізичні ознаки зовнішності:

стать: чоловіча, жіноча (стать проявляється в анатомічних, функційних та інших ознаках, у загальній будові фігури, загальних та окремих ознаках обличчя, в одязі тощо);

вік є такі вікові періоди: дитячий - до 12 років; підлітковий - 13-16 років; середній - 36-60 років; похилий - 61-75 років; стара людина - 76 та більше років.

Динамічні ознаки:

поза, тобто постава (положення голови на тулубі): підтяг­нута, вільна, згорблена;

хода: загемиом (повільна, швидка, легка);

міміка -сукупність рухів м'язами обличчя, які супро­воджують емоції та є їх проявами: за ступенем виразності (слабка, жвава); за характером (зводить брови, дивиться з-під лоба);

мімічна маска - типове відносне положення елементів об­личчя;

артикуляція -рухи губ під час мови: виразна (помітні ру­хи), слабко виражена (людина розмовляє, майже не рухаючи губами);

жестикуляція -рухи голови, плечей, рук, якими людина зазвичай супроводжує розмову або доповнює її. Поділяється: за темпом (швидка, повільна); за виразністю (в'яла, жвава);

хворобливі рухи -голови, обличчя, тулуба, кінцівок (при­чини проявів таких рухів не пов'язані з емоційним станом чи ситуацією, а є наслідком різних захворювань (тремор рук, клі­пання очима тощо);

манера (особливості поведінки) -звичний спосіб спілку­вання, поведінки, що залежить од виховання (кепські манери, делікатна поведінка: судять із того, чи людина спричиняє не­зручності навколишнім, не зауважуючи на це: штовхає ліктями, наступає на ноги тощо);

побутові звички -дії, що їх людина вчиняє через певні по­треби (під час харчування, куріння, ношення одягу, гігієнічні);

голос: за силою (сильний, слабкий); за висотою (високий, низький); за тембром (дискант, альт, баритон, бас); за методич­ністю (мелодичний, чистий тощо);

мова: за темпом (швидка, повільна); за лексикою (багата, слабка, бідна); дефекти мови (затинання); акцент (український, грузинський).

КРИМІНАЛІСТИЧНА ФОТОГРАФІЯ

Судова фотографія -це галузь криміналістичної техніки, яка розробляє фотографічні засоби, прийоми і методи виявлення, фіксації і дослідження доказів. Зміст судової фотографії становлять наукові положення і практичні рекомендації щодо використання фотографії в розслідуванні злочинів.

Використання фотографічної зйомки в розслідуванні злочинів зумовлено такими чинниками:

1) дає змогу якнайточніше зафіксувати об’єкт, його стан, ознаки;

2) забезпечує швидку фіксацію тих чи інших об’єктів;

3) дає адекватне уявлення про зображений на фотознімку об’єкт; фотографічне зображення має властивість наочності й документальності;

4) існує можливість одержання слабковидимих і невидимих деталей, слідів, ознак.

Судова фотографія поділяється на фотографію судово-оперативну (фіксуючу) та судово-дослідницьку (експертну).

Судово-оперативна фотографія являє собою сукупність методів, прийомів і засобів, що застосовуються при провадженні слідчих чи оперативно розшукових дій для фіксації обстановки, слідів та інших об’єктів. Судово-оперативна фотографія як спосіб фіксації під час розслідування застосовується у поєднанні з оформленням протоколу, схем і планів.

Судово-дослідницька фотографія - це система спеціальних методів, прийомів і засобів, що застосовуються для одержання нових фактів при провадженні судових експертиз.

 

КРИМІНАЛІСТИЧНИЙ ВІДЕОЗАПИС

Судовий відеозапис -система видів, методів і прийомів зйомки, які застосовуються при проведенні слідчих і судових дій, оперативно розшукових заходів і судових експертиз з метою розслідування злочинів і надання суду наочного доказового матеріалу.

Відеозапис у розслідуванні злочинів має такі переваги:

1) дає змогу одночасно фіксувати звук і зображення на магнітній стрічці та візуально контролювати якість запису;

2) містить інформацію про динамічність події, розвиток тієї чи іншої дії або явища;

3) не потребує лабораторного опрацювання відзнятого матеріалу;

4) дає можливість багаторазово використовувати відеострічку для запису.

 

 

ВИДИ ФОТОЗЙОМОК.

Розрізняють чотири види фотографічної зйомки на місці події: орієнтуючу, оглядову, вузлову і детальну. Цей розподіл певною мірою є умовним.

1.Орієнтуюча зйомка своїм завданням має фіксацію певного об’єкта або місця події разом із оточуючими його предметами, будівлями, місцевістю, тобто орієнтуючий знімок повинен містити зображення власне місця події на фоні оточуючих предметів чи місцевості..

2.Оглядова зйомка застосовується для фіксації загального вигляду місця події без оточуючих предметів. Аби зафіксувати взаємне розташування найважливіших об’єктів, відобразити їх специфіку, зйомку провадять із різних боків. Важливою вимогою щодо оглядових знімків є повнота зображення місця події.

3.Вузлова зйомка - ц е зйомка частин (вузлів) об’єкта. Вузол - це частина місця події, де виявлені сліди злочину. При такій зйомці великим планом фотографуються певні ділянки місця події, що мають важливе значення, та об’єкти, з якими були пов’язані дії злочинця. Так, у приміщенні, де вчинена крадіжка, це можуть бути зламані двері, пошкоджене вікно, розкриті сховища та ін. На місці вбивства об’єктом вузлової зйомки може бути труп зі слідами ушкоджень.

4.Детальна зйомка -це зйомка окремих слідів, предметів, деталей обстановки місця події. Її завжди провадять масштабним способом: великим планом із масштабною лінійкою. Детальній зйомці піддаються насамперед предмети і сліди, які не можуть бути вилучені з місця події, швидко змінюють свої властивості або мають небезпеку їх ушкодження.

МЕТОДИ ФОТОЗЙОМОК.

Основні методи є панорамна, вимірювальна, стереоскопічна та репродукційна фотозйомки.

1.Панорамна фотозйомка полягає в суворому послідовному фотографуванні частин місцевості чи приміщення за горизонталлю чи вертикаллю, а також довгих, високих споруд і окремих великих об’єктів, що не вміщаються в один кадр великого плану. Потім з окремих зафіксованих частин складають одне загальне зображення, яке називається фотопанорамою. Розрізняють лінійну, кругову і ярусну панорами.

- При лінійній панорамній зйомці камера переміщується по прямій лінії уздовж об’єкта, на однаковій відстані від нього. Кожний наступний кадр повинен частково перекривати зображення попереднього.

- Кругова панорамна зйомка доцільна у тих випадках, коли необхідно зафіксувати з різних боків далеко розташовані об’єкти. Фотографування провадиться з однієї точки, а камеру після кожного кадру повертають навколо її вертикальної осі на певний кут. Фотоапарат рекомендується встановлювати на штатив, використовувати спеціальну головку з градуйованою шкалою. При зйомці необхідно забезпечувати часткове перекриття попереднього кадру. Частина попереднього кадру, що перекривається наступним, повинна становити 10—15 % його площі. Повна кругова панорама є зображенням місцевості по колу (360°).

- Ярусна зйомка здійснюється поворотом фотокамери навколо її горизонтальної осі; застосовується для фіксації високих об’єктів. При цьому масштаб нижніх і верхніх кадрів буде різним внаслідок збільшення відстані до частини об’єкта, що знімається.

2.Стереоскопічна зйомка - це метод одержання знімків, який дає змогу повніше сприймати обсяг сфотографованих предметів. Об’єкт фотографується з двох різних точок, які відповідають позиції лівого і правого ока. Два знімки утворюють стереопару, яку розглядають через стереоскоп.

3.Репродукційна фотозйомка -це система прийомів фіксації площинних об’єктів. Вона застосовується для відтворення фотографічними способами плоских оригіналів (документів, фотознімків, креслень, схем, малюнків та ін.).