Завдання розслідування на наступному етапі розслідування злочинів, вчинених у сфері господарської діяльності.

На подальшому етапі розслідування господарських злочинів враховують усі встановлені на початковому етапі обставини, пов'язані з характером злочинної події, сутністю злочинної діяльності, кола її учасників, змістом їхніх зв'язків тощо. Проте значна кількість завдань вирішується саме на подальшому етапі розслідування: встановлення усіх злочинів, що були виявлені у зв'язку з данною злочинною діяльністю, її мотивів, всіх учасників та ролі кожного з них в її здійсненні, встановлення всіх елементів злочинної технології, корумпованих звязків, та ін.

У процесі розслідуваннязлочинів, що вчиняються у сфері господарської діяльності особливе місце посідали тактичні операції: «Документ», «Встановлення осіб, причетних до розкрадання», «Забезпечення відшкодування матеріальних збитків», «Груповий обшук», «Розшук і затримання злочинців», «Встановлення способу вчинення злочину», «Затримання «на гарячому»» та деякі інші.

З урахуванням змін стосовно сучасної економічної ситуації, специфіки механізму деяких видів злочинів, рівня технічного прогресу, вказані тактичні операції не втратили своєї актуальності і на теперішній час, зокрема, при розслідуванні злочинів, що вчиняються у сфері господарської діяльності.

У випадку виявлення ознакзлочинів, що вчиняються у сфері господарської діяльності, необхідно встановити: 1) обставини створення (законність заснування, справжність установчо-реєстраційних документів); 2) дійсність фінансово-господарських документів; 3) достовірність документів; 4) цілі витрат коштів; 5) осіб, причетних до вчинення злочину і ступінь їхньої вини; 6) майно (нерухоме і рухоме), грошові кошти, необхідні для відшкодування завданих збитків, і вжити заходи для їх збереження.

З метою вирішення поставленних завдань доцільним є проведення тактичних операцій, серед яких найбільшу значимість набувають такі тактичні операції, як: «Документ», «Співучасники», «Встановлення та розшук злочинця, що переховується», «Забезпечення відшкодування матеріальних збитків».

У зв’язку з тим, що вчинення злочинів, що вчиняються у сфері господарської діяльності, неможливе без відображення в документах, отримання в розпорядження слідчого документації і попередження її знищення – одне із найважливіших завдань початкового етапу розслідування. Суттєву допомогу у цьому може надати тактична операція «Документ» – універсальна, яка посідає важливе місце в ієрархії тактичних операцій початкового етапу розслідування.

Першочерговість проведення тактичної операції «Документ» обумовлена тим, що з моменту початку розслідування існує велика вірогідність знищення або приховування документів, які використовувалися при вчиненні злочину.

Тактична операція «Документ» включає: огляд документів як в установі, так і у контрагентів, обшук, допит, розшукові дії, спрямовані на перевірку одержаної інформації, огляд приміщень, зустрічну перевірку працівниками оперативних підрозділів партнерів позичальника, призначення судово-економічної експертизи.

В суб'єкта господарювання вилучаються документи, які характеризують фінансово-господарський стан. У деяких випадках потрібно одразу передбачити можливість проведення обшуку з метою відшукання вказаних документів. Вилучені в ході обшуку документи підлягають огляду з метою з’ясування змісту, ознак підробки, встановлення відповідності нормативно-правовим вимогам. Для цього можна запросити як консультанта відповідного спеціаліста.

Залежно від ситуації іноді доцільно провести огляд приміщень: виробничих, складських, офісних тощо. Під час огляду встановлюється: відповідність офіса роду діяльності даної організації, можливість розміщення у ньому співробітників у кількості, зазначеній в документах; наявність у даному приміщенні інших організацій, встановлення в офісі місць, де можуть зберігатися (бути приховані) документи, які цікавлять слідчого; цільове призначення даного приміщення, його відповідність даним, зазначеним у документах; наявність в приміщенні матеріалів, продукції, устаткування відповідно до зазначеної документації; придатність складського приміщення для збереження певної продукції, матеріалів.

З метою з’ясування окремих обставин працівниками оперативного підрозділу за дорученням слідчого, прокурора та слідчого судді проводяться зустрічні та інші перевірки. Під час перевірок з’ясовується: 1) наявність вказаних договорів, їх достовірність; 2) чи є прибуткові документи на устаткування, матеріали, чи було воно фактично оприбутковано; 3) достовірність даних в балансах, які надані в банк та оподатковуються інспекцію; 4) чи відбиті в балансі всі ресурси; 5) фактична наявність майна, його реальна вартість, чи не було воно заставлене раніше іншим кредиторам і кому конкретно; 6) законність надання гарантії, наявність повноважень гаранта, чи не було зловживань службовим становищем з боку гаранта, його платоспроможність, мотиви і цілі надання гарантії; 7) обставини укладання договору страхування, відповідність даної угоди нормативно-правовим вимогам.

При цьому особливу увагу варто звернути на рахунки, пов’язані з: 1) перерахуванням дебіторської заборгованості іншим підприємствам; 2) перерахуванням кредитних коштів на кореспонденські рахунки в банки-нерезиденти України; 3) перерахуванням-передоплатою за поставку продукції, виконання робіт, надання послуг; 4) перерахуванням на рахунки приватних підприємців та ощадні книжки.

Тактична операція «Співучасники» проводиться в слідчій ситуації, коли є інформація про те, що кілька осіб, які представляють різні підприємства (організації), вступили у злочинну змову.

Завдання тактичної операції «Співучасники» - встановлення злочинного зв’язку між представниками кількох підприємств (організацій). Для цього необхідно: 1) одержати та вивчити фінансово-господарську документацію, яка характеризує діяльність фірм; 2) за допомогою слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій перевірити відповідність витрат коштів, щодо заявлених цілей.

Тактична операція «Співучасники» становить собою слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій. Вона включає: обшук у посадових осіб за місцем роботи і проживання, огляд документів, допит керівника підприємства, допит головного бухгалтера, допит засновників, одночасний допит кількох осіб, зустрічну перевірку, призначення ревізії фінансово-господарської діяльності, призначення судово-економічних експертиз. Складність в проведенні тактичної операції «Співучасники» становить виявлення зв’язків між злочинцями. У зв’язку з цим дії оперативних підрозділів повинні бути спрямовані на збір усієї можливої інформації про механізм злочину. Суттєву допомогу у цьому може надати застосування оперативно-технічних засобів, передбачених законом.

Якщо у вчиненні злочину брали участь декілька фірм, то виникає необхідність в проведенні одночасних обшуків у кількох осіб чи у різних місцях з метою запобігання узгодження позицій підозрюваних, знищення важливих речових доказів. Комплекс одночасних обшуків являє собою тактичну операцію, що одержала назву «Груповий обшук», який має свою специфіку: єдиний план проведення; одночасно працюють кілька слідчо-оперативних груп; існує кілька однорідних об’єктів пошуку; має місце єдине керівництво; одночасний початок проведення усіх дій; визначені засоби зв’язку між учасниками цих слідчих дій і порядок обміну інформацією між ними.

Після проведення обшуків, огляду вилучених документів, необхідно допитати всіх осіб, що мають відношення до злочину. Під час допитів з’ясовуються такі питання: 1) хто формально і реально керує фірмами; 2) хто запропонував вчинення даної господарської операції, циклу господарських операції, або, використання відповідної технології; як були розподілені ролі; хто керував вчиненням злочину; хто готував документи, вів переговори з іншими учасниками; 3) на які цілі передбачалося витратити кошти, майно, цінності і куди фактично були витрачені.

З метою виявлення ознак інших злочинів необхідно вивчити та проаналізувати установчі документи на предмет їх відповідності вимогам, що пред’являються до складу учасників, порядку оформлення та затвердження; перевірити внесок необхідних сум в установчий фонд; перевірити факт реєстрації суб'єкта в органах державної реєстрації. При вивченні статуту (установчого договору) необхідно перш за все звернути увагу на склад засновників, органи управління, які діють від імені фірми. Доцільно порівняти документи, вилучені у підприємстві, з аналогічними документами, що знаходяться в банку, податковій інспекції, інших підприємствах чи установах. Необхідно з’ясувати, чи здійснювало дане підприємство господарську діяльність, для чого потрібно ознайомитися з даними податкової інспекції та банку, який обслуговує ці підприємства та установи.

Про відсутність господарської діяльності можуть свідчити факти відсутності даних про прибутки та неуплату у зв’язку з цим податків, відсутність руху грошових коштів на рахунку.

На бланках документів можуть залишитися відбитки пальців рук осіб, що підписали їх. З метою встановлення власника підписів у документах необхідно призначити почеркознавчу або технічну експертизи документів. У таких випадках призначається дактилоскопічна експертиза.

При проведенні розглянутих тактичних операцій можлива ситуація, коли злочинець, дізнавшись про те, що ним цікавляться правоохоронні органи, переховується. У такому випадку доцільне проведення тактичної операції «Розшук злочинця, що переховується». Дана тактична операція становить сукупність слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, які проводяться під керівництвом прокурора, слідчого.

Завданням тактичної операції «Розшук злочинця, що переховується» є встановлення і виявлення особи, яка переховується, для чого необхідно: 1) зібрати інформацію про особу, що переховується (особисту, родинну, ділову, фінансову); 2) встановити коло осіб, де може знаходитися розшукуваний; 3) перевірити місця можливого знаходження злочинця.

Заходи, які проводяться слідчою групою при розшуку злочинця, повинні бути спрямовані на: а) створення умов, які змушують розшукуваного діяти в ускладненій для нього обстановці, яка не дозволяє йому вільно пересуватися, відшукувати сховища і тривалий час переховуватися в них; б) створення ситуації, яка змушує підозрюваного відвідати те чи інше місце, де ведуть спостереження співробітники міліції; в) схиляння розшукуваного до явки з повинною, з залучанням осіб, які користуються у нього авторитетом; г) встановлення каналів зв’язку і місць можливого знаходження розшукуваного, а також членів його сім’ї.

Найбільш оптимальний комплекс початкових слідчих (розшукових) дій у даній ситуації може виглядати таким чином: 1) одержання всієї можливої інформації від підприємств, установ, організацій про розшукувану особу; 2) допит осіб, які можуть надати інформацію про злочинця та його можливе місцезнаходження (родичі, знайомі, колеги по роботі); 3) допит співучасників (якщо такі є); 4) допит осіб, які могли або повинні знати, могли бачити злочинця у певних місцях; 5) обшуки за місцем можливого місцезнаходження; 6) затримання і особистий обшук розшукуваної особи; 7) обшук приміщення, де злочинець переховувався.

Відправною точкою для розшуку злочинця і переховувався від слідства, виступають, як правило, типові дані про особу. До них відносяться: 1) анкетні дані (прізвище, ім’я, по батькові, вік, місце проживання (фактичне і за реєстрацією), місце роботи, дані про судимості; 2) дані про ознаки зовнішності; 3) інформація про професійні навички, фізичну підготовку, захоплення; 4) зв’язки (рідні, близькі, друзі, колеги по роботі, партнери по бізнесу); 5) місця можливого знаходження.

Перед тим, як оголосити розшук, слідчий повинен достовірно встановити і документально підтвердити відсутність даних про місцезнаходження злочинця.

Елементами алгоритму для перевірки цього факту будуть дії слідчого, спрямовані на вимогу таких документів: дані із військкомату, лікувальних закладів: наркологічних, психіатричних та ін.; дані із ІЦ МВС України про можливе перебування розшукуваного у місцях позбавлення волі (слідчих ізоляторах, установах виконання покарань та ін.); дані із установ, що вимагають обов’язкове пред’явлення документів, що посвідчують особу (митниця, банк, пошта, транспортні організації тощо); довідка із територіального бюро РАГС про можливу реєстрацію зміни імені, прізвища або факту смерті.

Під час допитів свідків (родичів, сусідів, колег тощо) з’ясовуються відомості про розшукуваного. Особлива увага приділяється змісту його розмов перед зникненням (наприклад, про намір з’їздити куди-небудь), характеру поведінки (неспокій, страх перед перевірками, ревізіями, пригніченість чи збудженість), зовнішньому вигляду, ознакам одягу, планам на майбутнє. Упевнившись у відсутності даних про місцезнаходження злочинця, слідчий виносить постанову про оголошення особи у розшук. Доцільно, щоб слідчий при цьому не знімав з себе обов’яків з’ясування місцезнаходження підозрюваного, вважаючи, що розшук осіб – це виключна компетенція оперативних підрозділів органів внутрішніх справ.

Для відшкодування матеріальних збитків, нанесених в результаті злочинів, що вчинені у сфері господарської діяльності, проводиться тактична операція «Забезпечення відшкодування матеріальних збитків». У ході проведення тактичної операції вирішується низка питань: 1) встановлюється наявність і місцезнаходження майна (нерухомого і рухомого), що належить злочинцю; 2) встановлюється наявність та місцезнаходження рахунків в банках, що належать злочинцю; 3) вживаються заходи щодо забезпечення майна та грошових коштів.

Тактична операція «Забезпечення відшкодування матеріальних збитків» становить собою комплекс слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій.

Крім того, з метою збору інформації для проведення тактичної операції «Забезпечення відшкодування матеріальних збитків» проводиться оперативно-тактична операція «Розшук майна» при якій необхідно вирішити такі завдання: 1) встановити наявність мото-, автотранспорту, які належать злочинцю та його близьким родичам; 2) встановити наявність нерухомого майна, що належить злочинцю та його близьким родичам; 3) з’ясувати, чи є дана особа власником, засновником або службовою особою суб’єкта господарювання; 4) встановити наявність внесків в банках на ім’я даної особи або її близьких родичів.

Для вирішення вказаних завдань треба направити запити: 1) в ДАІ; 2) в податкову інспекцію; 3) в обласне управління НБУ; 4) у ВВІР про те, чи виїжджала дана особа за кордон і з якою метою; 5) в прикордонну та митну служби про те, чи перетинала особа кордон, яке майно вивозила; 6) до нотаріусів. Крім вказаних заходів, можливе проведення й інших заходів.

Тактична операція «Забезпечення відшкодування матеріальних збитків» включає допит підозрюваного, обшук, накладання арешту на майно і внески в банках, допит інших осіб, за результатами допиту новий обшук.

Під час обшуку доцільно вилучати виявлені грошові кошти, коштовності, антикваріат, предмети, що становлять історичну та художню цінність, хутрові вироби тощо, - все те, що може слугувати забезпеченню відшкодування матеріальних збитків. Вилучені речі і предмети оцінюються і здаються на збереження. Одночасно накладається арешт на тимчасово вилучене майно.

Слідчому необхідно допитати підозрюваного, його близьких родичів, колег по роботі, друзів та інших осіб, стосовно яких є відповідна оперативна інформація про наявність майна, внесків у банках та їх місцезнаходження. За результатами допитів, якщо стало відомо про наявність у злочинця раніш не виявленого майна, проводяться нові обшуки. Якщо конкретне місцезнаходження майна під час допиту з’ясувати не вдалося, то проводяться додаткові оперативно-розшукові заходи щодо встановлення цього майна. З цією метою направляються нові запити як у межах області, так і в інші регіони; здійснюється прослуховування телефонних розмов осіб, стосовно яких є відповідна інформація; ведеться відео спостереження за особою, місцем, річчю; опитуються особи, які можуть володіти необхідною інформацією.

Вже під час допиту при правильній тактиці його проведення неправдивість заяви підозрюваного може бути встановлена. В по­дальшому показання підозрюваного перевіряються шляхом прове­дення інших слідчих (розшукових) дій, що обов'язково повинно знайти відбиття в матеріалах кримінального провадження, в тому числі, при призначені та проведенні відповідних експертиз (ст.ст. 242-245 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з’ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з’ясування питань права.

Експертизи є найбільш досконалою і відпрацьованою формою використання спеціальних знань під час розслідування злочинів. Найчастіше виникає потреба у призначенні криміналістичної експертизи документів, судово-бух­галтерської та фінансово-економічної експертизи.

Призначення криміналістичної експертизи документів – призначаються – почеркознавчі, авторознавча та техніко-криміналістичні (технічні) експертизи документів.

Особливостей підготовки і призначення набула останнього часу технічна експертиза документів (вона поділяється на експертизу реквізитів документів і експертизу матеріалів документів). Особ­ливості цієї експертизи обумовлені новітніми факторами, які най­більш рельєфно проявляються у господарчих відносинах. Такими факторами є, по-перше, широке використання в підприємницькій діяльності документів, виготовлених за допомогою комп'ютерної і копіювально-розмножувальної техніки; по-друге, використання кліше печаток і штампів, виготовлених за технологією зарубіжних фірм. Ці фактори викликають певні трансформації в механізмі вчи­нення економічних правопорушень. Зокрема, при підробці документів на зміну поліграфічним способам друкування (плоскому друкуванні, фотоцинкографії, ручного набору друкарського шрифту при виго­товленні кліше печаток тощо), які зустрічаються все рідше, поши­рюється використання новітнього електронного і електрофотографічного обладнання.

Під час підготовки і призначення технічної експертизи до­кументів, виготовлених на друкувальних пристроях (принтерах) персональних комп'ютерів (ПК), копіювально-розмножувальних апаратах, треба виходити з наступних положень.

1) При складанні документів на ПК в друкуванні знаків "беруть участь" і залишають сліди друку вальний картридж принтера (мат­ричний, цівковий, лазерний) і програмне забезпечення (шрифти), закладене в ПК і принтер. Крім того, на документі залишаються сліди від паперопровідного пристрою принтера. Це обумовлює не­обхідність призначення, як правило, комплексної експертизи. Для її проведення залучаються експерт-криміналіст з технічного дослід­ження документів і експерт з комп'ютерної техніки і програмного забезпечення. Останній досліджує програмне забезпечення ПК і принтера, яке зберігається на магнітних носіях, і відтворює від­повідні шрифти за допомогою принтера як зразків для криміналіс­тичного дослідження.

2) При виготовлені копії документа копіювально-розмножу­вальні апарати новітніх моделей за допомогою цифрових інтерфей­сів здатні не тільки копіювати, але і сканувати зображення та друку­вати їх як лазерні принтери. Відмінність копій, одержаних з одного оригіналу на апаратах різних фірм і моделей, виявляється в кольо­ровій гаммі, відтінках, чіткості, яскравості, наявності чи відсутності растра і кодових позначень. Ці ознаки у сукупності характеризують групу моделей чи певну модель копіювального апарата, що дає змо­гу вирішувати діагностичні і класифікаційні завдання.

3) Сучасний рівень криміналістичних досліджень названих до­кументів дозволяє: а) встановити факт виготовлення документа з використанням комп'ютерної техніки чи одержання копії за допомогою копіювально-розмножувальної техніки; б) вирішувати діагностичні, а в окремих випадках й ідентифікаційні завдання за документами, виготовленими за допомогою цівкових, лазерних принтерів та копіювальної розмножувальної техніки; в) ідентифікувати матричні принтери за виготовленими з їх допомогою документами.

У разі призначення технічної експертизи документа, виготовле­ного з використанням комп'ютерної чи копіювально-розмножуваль­ної техніки треба мати на увазі, що при наданні експертові тільки документів, можуть бути вирішені наступні проблеми: 1) спосіб виготовлення документа (діагностичне завдання); 2) вид та модель технічного засобу, за допомогою якого було виготовлено документ (діагностичне завдання); 3) факт виготовлення кількох докумен­тів за допомогою одного і того ж конкретного технічного засобу (ідентифікаційне завдання). При наданні експертові документів і технічного обладнання, що перевіряється, вирішується проблема з ідентифікації цього обладнання.

Під час призначення технічної експертизи документів, де об'єк­том дослідження є відбитки кліше печаток і штампів, виготовле­них за технологією зарубіжних фірм, треба виходити з наступних положень.

1) Нормативними актами, які регулюють порядок замовлення і виготовлення печаток і штампів, встановлюється тільки розмір їх рамок, але не регламентується конфігурація шрифту і його розміри, які добираються довільно або з урахуванням вимог замовника.

2) З середини 90-х рр. найбільш поширеною технологією виго­товлення кліше печаток і штампів на спеціалізованих підприємствах України є фото-полімерна технологія, яка базується на використанні фото-чуттєвих полімерних матеріалів (застосовується за ліцензією шведської фірми "Графіка-М"). Фото-полімерний спосіб забезпечує відтворення найдрібніших деталей з усіх видів друкованих форм і дозволяє швидко і якісно відтворювати найбільш складні зображен­ня (герби, емблеми тощо).

3) У відбитках кліше печаток і штампів, виготовлених фото-полімерним способом, ідентифікаційні ознаки (загальні і окремі) є нестійкими і залежать від різноманітних умов: сили натиску, температури, структури і якості паперу. Це суттєво ускладнює ви­рішення питання про нанесення відбитка на документі конкретною печаткою, штампом (ідентифікацію кліше).

4) У разі призначення експертизи для вирішення ідентифікацій­них завдань в розпорядження експерта треба надавати велику кіль­кість порівняльного матеріалу (експериментальних і вільних зразків за різні періоди, в тому числі і для зіставлення, порівняння з періодом виготовлення документу), а також кліше печатки чи штампу, що перевіряється. На стадії підготовки технічної експертизи докумен­тів, де об'єктом дослідження є відбитки кліше печаток і штампів, виготовлених за технологією зарубіжних фірм, потребується кон­сультація спеціаліста (експерта).

Призначення судово-бухгалтерської та фінансово-економічної експертиз. Господарське життя підприємницьких структур являє собою багатогранну діяльність і повинно аналізуватися з різних то­чок зору під час розслідування злочинів, що вчиняються у сфері господарської діяльності.

Судово-бух­галтерська експертиза при розслідуванні злочинів, що вчиняються у сфері господарської діяльності призначається, перш за все, для встановлення місцезнаходження викраденого майна або напрямку його використання. Для вирі­шення цього завдання дослідженню піддаються документи бухгал­терського обліку, що відбивають рух матеріальних цінностей і гро­шових коштів. Але вивчення бухгалтерського обліку – це тільки один із засобів аналізу цієї діяльності, але він не єдиний. Під час розслідування злочинів, що вчиняються у сфері господарської діяльності з використанням кредитно-фінансових відносин в багатьох випадках виникає необхідність залучення не тільки бухгалтерських, але і спеціальних знань у галузі фінансів та кредитування.

Фінансово-економічна і судово-бух­галтерська експертизи є спорідненими і належать до одного класу судово-економічних експертиз.

Головними завданнями фінансово-економічної експертизи є встановлення: 1) джерел формування фінансових ресурсів підприємства; 2) дотримання правил нарахування і строків внесення податків та інших обов'язкових платежів; 3) дотримання правил фінансування і кредитування, встановле­них чинним законодавством (в тому числі валютного законодавства); 4) платоспроможності підприємства (спроможність виконувати зобов'язання перед постачальниками, кредиторами, державою, ак­ціонерами і власними працівниками); 5) дотримання законодавства про зовнішньоекономічну діяль­ність; 6) призначення витрачання кредитних коштів; 7) призначення витрачання коштів, одержаних з бюджетного фінансування; 8) достатність підстав для перерахування коштів за межі України; 9) фактів повернення коштів або матеріальних цінностей на те­риторію України. Перед експертом можуть бути поставлені й інші завдання, виконання яких пов'язано з перевіркою джерел формування і ви­користання фінансових ресурсів підприємства, його фінансовим становищем, платоспроможності, додержання відповідного зако­нодавства.

Правила оформлення і надання документів є загальними для судово-бухгал­терської і фінансово-економічної експертиз. Можли­вості фінансово-економічної експертизи залежать від того, наскіль­ки в представлених матеріалах первинних перевірок і документах знаходять відбиття фінансова сторона діяльності підприємства, суми нанесеної шкоди, конкретні правопорушення посадових осіб, їх детальні пояснення, недоліки бухгалтерського обліку та їх вплив на фінансовий стан підприємства тощо.