Проблема атомізації суспільства та бунт мас у 20ст.

Атомізація суспільства - розпад традиційних зв'язків у суспільстві, соціальне роз'єднання, поява ізольованих індивідів, соціальні зв'язки яких носять безособовий характер.

Люди віддаляються один від одного, виникає страх спілкування. Атомізація суспільства підтримується тоталітарними та авторитарними режимами, що дозволяє їм створювати «нової людини», більш лояльного до влади. Атомізація суспільства долається через розвиток неформальних груп за інтересами. Атомізація суспільства є наслідком індивідуалізації та збільшенням ступеня свободи. Томас Гоббс в «Левиафане» писав про «війну всіх проти всіх», яка походить від граничної соціальної свободи при неготовності людей цю ​​свободу обмежувати. Введення терміну «соціальної атомізації» приписують Ханне Арендт. Для західних дослідників атомізація суспільства є об'єктивним процесом, що виникає внаслідок зростання свобод і розвитку технологій. Слід зазначити що атомізація суспільства це зворотний процес від колективізації, тобто розкладання суспільства на окремих індивідуумів вважають що вони володіють винятковим розумом і кмітливістю, а отже мають право вирішувати за менш розвинених (на їхню думку) учасників соціуму.

У запропонованому філософському нарисі Хосе Ортеги-І-Гассета, написаному у 1926 році, це називається феноменом Мас. Маса, як якісна категорія, є суб'єктом у спільноті, в чомусь абсолютно пасивний, але часом і дуже агресивний суб'єкт.

За автором: "Маса — це "рядова людина". Отак проста кількість — юрба — перетворюється в якісне визначення: це якісна однорідність, це суспільна безформність, це людина, що не відрізняється від інших, а являється повторенням загального типу. [...] В істоті, масу можна дефініювати як психологічний факт, не чекаючи на те, щоб одиниці з'явилися в накопиченні. В присутності однієї особи ми можемо пізнати, чи вона належить до маси, чи ні. Маса — це кожний, хто сам не дає собі обґрунтованої оцінки — доброї чи злої, а натомість почуває, що він "такий, як усі", і проте тим не переймається і навіть задоволений почуватися тотожним з іншими." Видатний іспанський мислитель ХХ ст. Хосе Ортега-і-Гасет (1883-1955), у своїх філософських працях торкається різноманітних філософських питань, починаючи від філософії історії соціології та філософської антропології до культурології й естетики. У своєму знаменитому творі «Бунт мас» іспанський філософ розкриває основні принципи деморалізації Європи, наслідком яких стала навала мас. Автор вже на початку твору вказує на важливість цієї проблеми. Ми не маємо право прогнозувати «Бунт мас», бо це не лише якась політична подія, а по своїй суті, означає моральну та інтелектуальну кризу суспільства.

Ортега подає конкретні причини постання мас, яку за його словами породжує ХІХ ст.. За певних історичних обставин шляхта втратила свої приватні права, а на її місце прийшла примітивна маса. Нажаль світом керує маса, яка не прагне перевершити себе. Внаслідок появи лібералізму в пересічної людини з’являються громадянські права. Людина маси не має своїх власних поглядів, хоча попри те намагається керувати світом.В цьому Ортега бачть трагедію людства. Адже можуть бути наслідки непередбачувані. Поряд з причинами появи мас, дослідник цього феномену подає вже певні розв’язки цієї проблеми. «Світ і життя здалися відкритими, її душа замкнулася». Під цим Ортега мав на увазі, що людина стала байдужою до засад цивілізації і через це людина сьогодення більше зацікавлена в розвитку техніки ніж науки. Науковці створюють все новіші та новіші винаходи, але не розвивають науку. Науковець, який працює передовсім в емпіричній сфері науки, є праобразом маси. Так є тому, що науковець замкнувся в певній сфері науки, а поза неї буквально нічого не знає. Таким чином науковець навіть не в стані забезпечити внутрішнього поступу науки. Виходячи з вище сказаного, Ортега закликає науковців розвивати найперше внутрішній поступ науки та мати знання набагато ширші від тої сфери, якою займається науковець. Бо навіть емпірична наука, в своїй цілості, не є правдивою коли її відрізати від інших наук (математики, логіки, філософії і т.д.

 

Маси і тоталітаризм.

Маси і тоталітаризм. „Повстання мас” як проблема історії ХХ ст.. (Х. Ортега-і-Гассет)

Цивілізація ХІХ ст. створила масову людину. Дві основні характеристики цієї цивілізації, що створили нову соціальну реальність – ліберальна демократія та техніка. Саме вони покликали до життя масу в кількісному сенсі.

Масове суспільство: - розподіл суспільства на еліту і натовп; - перетворення переважноїсукупності суспільства на мехахічну сукупність індивідів що підпорядковує систему примусових норм; - відсутність внутрішньої цілостності особистості; - конформізм – висока емоційність низький інтелектуальний рівень, схильність до навіювання, до рівності.

Повстання мас – як двояке явище (позитив/негатив). Повстання мас в кінцевому рахунку може відкрити шлях до нової, раніше не відомої, організації людства, але може призвести і до катастрофи.

Не має потреби заперечувати досягнений прогрес, але можна посперечатися з приводу його надійності. Масова людина втратила мораль.

Маси і тоталітаризм. Робота Х. Ортеги-и- Гасета “ Повстання мас” – в якій так іменується криза європейських народів і культур. Поєднання ліберальної демократії(“найвищої з відомих форм суспільного життя”) і технічного прогресу 20 ст. забезпечіло високий рівень Європейського життя. В цих умовах життя окремої людини, перш за все представника середнього класу, перестала бути постійним подоланням труднощів і перешкод, стало комфортним, захищеним, а багато в чому і гарантованим. В резульраті чого різко збільшилось народонаселення Європи, на арену історії вийшли маси людей, яких навчили користуватись сучасною технікою, але не розтлумачили розуміння історичних задач і принципів цивілізації. Для Ортегі будь-яке суспільство поділяється на дві частини: “вибрана меншість” – ті, хто орієнтує своє життя на служіння високим етичним цінностям, кого вирізняє вимогливість, постійне самовдосконалення, хто підкоряє своє життя нормам, що лежать в основі культури; і керована цією меншісттю маса. Однак в нових умовах виникає особливий представник маси, котрого Ортега називає “людиною-масой”. Засвоївши, як користуватись останніми новинками техніки, і вважаючи технічний прогрес гарантованим, ця масова людина не хоче знати принципів, на яких будується цивілізація, її відрізняє почуття вседозволеності і визнання лише власного авторитету, самозадоволеність і непокірність. Представника такої людини він знаходить серед технічних спеціалістів, вченних-експеорементаторів – цих аристократів часів буржуазії. Розвиток науки потребує експеремента і все більшої спеціалізації, в результаті чого технічний спеціаліст втрачає здатність до інтерпретації буття як цілого. Образ такого інтелегента і є для Ортеги символом людини-маси. Людина- маса хоче, щоб держава гарантувала їй життя і охороняла її спокій, при будь яких соціальних конфліктах вона вимагає від держави їх вирішення. В результаті чого держава починає втручатись в такі сфери життя суспільства, куди раніше не втручалась. Ортега предбачає, що результатом цього може стати ситуація, коли суспільство вимушене буде жити задля держави, людина для державної машини, що може призвести до до мілітарізаціїсуспільства, звідки дорога до фашизму, який Ортега називає типовою доктриною масової людини. Тому він наголошує на необхідності розвести повноваження держави і суспільства.

Маса розчавлює під собою все, що відмінне, індивідуальне, кваліфіковане й добірне. Чому високий рівень життя не робить людину щасливою – в цьому полягає феномен масової свідомості, орієнтованої не на пошук творчих можливостей, а на консервацію і відтворення досягнутого порядку життя на консолідацію людської маси з метою її тоталізації.

Гасет “Втеча від себе”, супроводжується поширенням міфологічного “героя” готового прийняти на себе відповідальність за долю свого народу й повести його у світле майбутнє. Такі герої (вождь, фюрер) справді зявляються і тоді маса упорядковується тоталітарну суспільну систему.

Московічі – навіювання: навіювання сприймається як єдиний спосіб організації громадської думки і маніпулювання свідомістю мас – пряме вторгнення в психологічне життя; - навіювання підвищує ефективність комунікації коли потрібно подолати опір через винекнення недовіри – через нечітке уявлення людиною своїх інтересів. Навіювання – це впевненість без логічних доказів(на підставі престижу джерела).

Канетті – “маса і влада” – авторитет того хто виголошує; - людина захищає ту чи іншу ідею; через просте лаконічне ствердження, постійне повторення, заразливість,привабливість ідеї що виключає логічне мислення. Масу утворює розрядка коли всі в ній звільняються від відмінностей, плюс ідеал спільного ворога.

Фромм – психоаналіз зясовує який тип людини потрібен сучасному суспільству, поняття соціального характеру – дещо спільне для представників однієї культури – визначає соціальний взірець поведінки; - авторитаризм – тенденція до відмови від власної особи.

Арент – “Походження тоталітаризму”; - насилля губить владу; - комбінація сили і безвладдя - насилля;особливість становища сучасної людини – взаємозвязок її публічного і приватного життя звідси руйнування приватного життя призводить до всеохоплюючого панування тоталітарних режимів.