Поняття статутного капіталу. Функції статутного капіталу.

Статутний капітал традиційно вважається зосереджен­ням (ядром) корпоративної власності. Він є визначальним і для корпоративного управління. За допомогою корпоративного управління відпрацьовуються структури капіталопотоків на ви­робничий, торговельний (оборотний) і споживчий. Останні два прагнуть до автономності і не створюють базу для прибутковос­ті виробничого капіталу.

При первісному створенні корпорації формується його ста­тутний капітал (АТ, ТОВ та ТДВ) або складений капітал (повне та командитне товариства). При цьому важливими є питання початкового формування статутного капіталу і його зміни в по­дальшому; функцій статутного капіталу; правового режиму вкла­дів, внесених учасниками ТОВ і ТДВ, та часток у статутному ка­піталі; співвідношення понять «майно», «статутний капітал», «активи», «фонди», «частка в статутному капіталі», «корпора­тивні права» та «акції» та ін.

Термін «статутний капітал»/ «фонд» використовується в Цивільному кодексі України (ст. 115 та ін.), в Господарському кодексі України, в Податковому кодексі України та у сучасному бухгалтерському обліку.

По суті, «статутний капітал» або «фонд» є поняттям економічним, фіксується в ба­лансі корпорації та має обліково-бухгалтерське значення. За бух­галтерським законодавством він являє собою сукупність вкла­дів (у грошовому вираженні) учасників (власників) у майно при створенні юридичної особи для забезпечення її діяльності в роз­мірах, визначених установчими документами. Звідси і випливає уявлення про статутний капітал (фонд) як номінальну вартісну умовну величину, яка до того ж є стартовою і вказує на джерело формування коштів.

Отже, статутний капітал - поняття бухгалтерське, запозиче­не правом для своєї мети. Він не є ні майном, ні об'єктом цивіль­ного права взагалі, а являє собою бухгалтерсько-правовий засіб, постійний бухгалтерський шифр, в якому відображається майно, що має існувати, а не те, що дійсно існує. Натомість через нього простежується зв'язок із майном товариства, яке вже є об'єктом права.

Так, поширеним є визначення статутного капіталу як зафік­сованої установчими документами та оціненої учасниками в на­ціональній валюті (а у випадках, передбачених законом, також і в іноземній валюті) сукупність вкладів, об'єднаних учасника­ми при створенні господарського товариства для забезпечен­ня його діяльності (О. Р. Кібенко); як грошового еквівалента майна, яке повинно передаватися товариству у вигляді внесків для забезпечення його діяльності та як сплати його учасника­ми отримуваних ними майнових прав (О. С. Янкова); як суми вкладів учасників, що виконують функції джерела коштів това­риства (С. В. Глібко).

Не вдаючись до критики цих визначень, варто звернути ува­гу на їх сутність – це виявлення структурно-функціонального та стартового призначення статутного капіталу, сформованого за рахунок вкладів учасників товариства/оплати акцій.

Деякі з фахівців вважають, що статутний капітал за сучасних умов потрібен лише для покриття витрат, пов'язаних із державною реєстрацією відповідного товариства, та для за­безпечення його діяльності в початковий період існування, Ста­тутний капітал безпосередньо не пов'язаний ні з гроши­ма, ні з майном, що передаються як вклади або на оплату акцій, тому що гроші корпорацією можуть вільно використовуватись, а майно може відчужуватися, споживатися або списуватися як зношене, що не впливає на розмір статутного капіталу, У зв'яз­ку з цим статутний капітал ніколи не свідчить про дійсну вар­тість майна, яке знаходиться на балансі корпорації, і сам по собі не є об'єктом, який реально існує.

Статутний капітал безпосередньо пов'язаний з корпоратив­ними правами, бо згідно зі ст. 167 ГК України ці права належать учасни­кам товариства відповідно до їх частки в статутному (складено­му) капіталі. Про це зазначається і в податковому законодавстві (ст. 14 ПК України), за яким корпоративні права існують тільки там, де є статутний капітал (фонд), і навпаки.

Таким чином, у понятті статутного капіталу зосереджено обліково-бухгалтерський підхід з правовим аспектом, і через нього простежується зв'язок між правовим режимом майна учас­ників, яке вноситься ними як вклади/оплата акцій при створенні господарського товариства, майна цього господарського товари­ства (права власності на нього) та корпоративних прав учасни­ків господарського товариства.

По-перше, він сформований за рахунок внесення учасника­ми вкладів у грошовому або майновому вигляді.

По-друге, статутний капітал є показником (або виразником) майна товариства. Це знаходить свій прояв у такому: при вихо­ді учасника з ТОВ йому сплачується не вартість його частки в статутному капіталі, а вартість частини майна, пропорційна цій частці. Так само проводяться розрахунки в разі смерті учасника з його правонаступниками.

По-третє, в статутному капіталі всіх товариств, крім АТ, визначаються частки учасників, які за своєю природою являють собою майнові права, бо їх можна відчужувати. Статутний капі­тал АТ визначається як такий, що розділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості. Акції ж є цінними паперами як окремі об'єкти права, прирівняні до речей.

Сам же статутний капітал, не будучи об'єктом, не може відчужуватися. Неправильно говорити й про право власності на статутний капітал. На нього не можна звертати стягнення. Отже, статутний капітал:

- визначає участь кожного учасника/акціонера залежно від розміру частки або кількості акцій;

- є критерієм рівноваги для співвідношення з активами, бо у разі зменшення активів і порівняння зі статутним капіталом товариство зобов'язане заявити про зменшення свого статутного капіталу (ч. 4 ст. 144 ЦК). Тому останній виступає показни­ком прибуткової роботи товариства;

- необхідний для розпочинання підприємницької діяльнос­ті, адже статутний капітал є першоджерелом формування майна товариства, в подальшому ж внесені засновниками до статутно­го капіталу кошти та майно використовуються для потреб това­риства, Для цього, власне, і створюється АТ: щоб зібрати більше коштів розширенням акції. Для інших видів господарських това­риств статутний капітал не має такого значення;

- для притягнення учасників повного та командитного това­риств до відповідальності по боргах товариства, яка є солідарною (ч. 1 ст. 119, ч. 1 ст. 133 ЦК), але у разі сплати одним із учасни­ків боргу товариства за рахунок власного майна решта учасни­ків сплачують йому кошти згідно з розміром їх часток. Відпові­дальність учасників ТДВ по боргах цього товариства є кратною вартості внесеного кожним учасником вкладу (ч. 2 ст. 151 ЦК).

На підставі вищевикладеного наголошується на таких функ­ціях статутного капіталу, як стартова, гарантійна та ви­значально-структурна щодо корпоративних прав учасників.

Висловлюються і пропозиції щодо інших функцій статутного капіталу - організаційної (С.В. Глібко), контрольної (Т.В. Ка­шаніна, М.Г. Іонцев), економічної, інституційної та інформа­ційної (В.М. Кравчук), облікової (О.Р. Кібенко, А. В. Пендак Сарбах), суверенітетної (О.М. Кірсанов), правозабезпечуваль­ної та інвестиційної.

Як можна помітити, деякі із наведених функцій перехрещу­ються, деякі є тотожними, а інші - додатково характеризують статутний капітал порівняно з трьома загальноприйнятими.

Так, стартова, інвестиційна, економічна та суверенітетна - це фактично одна й та ж сама функція, в якій відбивається по­рядок формування первісної матеріальної бази товариства та її подальшого збільшення шляхом додаткових випусків акцій або внесків учасників. Стартова функція статутного капіталу майже абсолютна і, як правило, не викликає сумнівів, адже зрозуміло, що для розпочинання бізнесу необхідне першоджерело коштів, і ним є залучення таких коштів учасників/акціонерів. Звичай­но, що таке джерело є альтернативою кредитних коштів і причо­му такою, яка довела свою ефективність та певні переваги.

Втім, слід звернути увагу на те, що стартова функція статут­ного капіталу лише тоді виконуватиме свою роль, коли залу­чатимуться дійсно привабливі матеріальні цінності. Крім гро­шових коштів, як вклади можуть вноситися і майно чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не вста­новлено законом (ч. 2 ст. 115 ЦК, ст. 13 Закону «Про господар­ські товариства»).

На відміну від стартової функції статутного капіталу, його гарантійна функція відносна і викликає істотні суперечки. Як­що раніше гарантійній функції традиційно приділялося суттєве значення, бо вважалося, що статутний капітал слугує забезпе­ченню задоволення можливих вимог кредиторів, і у межах статут­ного капіталу гарантується відповідальність АТ за своїми зобо­в'язаннями, то нині таке бачення все частіше піддається критиці. Наголошується на тому, що зведення статутного капіталу до значення системи захисту прав учасників та кредиторів («системи попереднього контролю»), що базується на доктрині обов'язко­вого капіталу, не є ефективним. Воно сформувалося за часів відсутності ринкового контролю за захистом прав кредиторів та акціонерів і з удосконаленням ринкових механізмів поступово має поступитися ним.

Останнім часом частіше наводяться доводи на користь то­го, що:

- не завжди одне й те ж саме джерело (статутний капітал) може виконати водночас роль початкового капіталу для забез­печення діяльності знову створеного товариства і роль гаран­та в задоволенні майнових претензій його кредиторів в майбут­ньому;

- правила про формування мінімального статутного капіта­лу та порядку його зміни є надто суворими;

- вигоди від таких правил тією мірою, що стосуються захис­ту кредиторів, є сумнівними, хоча їх витрати істотні.

Подібно до законодавства США пропонується відмовитися від поняття «статутний капітал», а замість гарантійної функції статутного капіталу вважається за доцільне забезпечити віднос­ний спокій для третіх осіб «перевіркою на неспроможність» і «вимогами до балансу». Це приведе також до зникнення зв'язку акцій зі статутним капіталом, бо завдяки такому підходу не буде потреби в такій його функції, як відображення в акціях відповід­них часток у товаристві кожного акціонера, оскільки цей капі­тал не розглядатиметься як поділений на певну кількість акцій, що купуються акціонерами, від чого залежать майнові і немай­нові права останніх.

Стан готовності України до сприйняття цієї пропозиції на сьогодні навіть не обговорюється.

Разом з тим, слід зазначити, що лише для акціонерних товариств на сьогодні залишились вимоги щодо мінімального розміру статутного капіталу, проте для ТОВ та ТДВ вже таких вимог не існує. Проте залишаються вимоги щодо строків формування статутного капіталу. Згідно з ч. 3 ст. 144 ЦК та ч. 2 ст. 52 Закону «Про господарські товариства» статутний капітал ТОВ має бути сформований до кінця першого року з дня державної реєстрації товариства.

Згідно з частинами 3 та 4 ст. 11 Закону «Про акціонерні то­вариства» кожний засновник акціонерного товариства повинен оплатити повну вартість придбаних акцій до дати затвердження результатів розміщення першого випуску акцій. В іншому ви­падку АТ вважається незаснованим. У будь-якому разі статут­ний капітал АТ має бути сформований (акції - оплаченими) до державної реєстрації товариства, а точніше - до скликан­ня установчих зборів (ч. 5 ст. 10 Закону «Про акціонерні това­риства»). Відкрита підписка на акції не проводиться до повної сплати статутного капіталу (ч. 2 ст. 155 ЦК).

Гарантійній функції статутного капіталу відповідають:

(а) заборона зменшення розміру статутного капіталу корпо­рацій без згоди їх кредиторів;

(б) заборона виплати дивідендів при збитковій роботі АТ та в інших випадках, передбачених ст. 31 Закону «Про акціонерні товариства»;

(в) вимога оголосити про зменшення статутного капіталу в разі зменшення чистих активів ТОВ та АТ по результатах фі­нансового року порівняно зі статутним капіталом (ч.4 ст. 144, ч.3 ст. 155 ЦК).

У сі ці заходи спрямовані на те, щоб статутний капітал став не надуманим фіктивним відбиттям первісно існуючого капіта­лу, а реальною вартістю активів товариств, що дозволило б вста­новити й дотримуватися дієвого контролю за його розмірами.

Тому це й спричинило можливість говорити про окрему функ­цію статутного капіталу - гарантійну.

Визначально-структурна функція статутного капіталу забезпечує організацію корпоративного управління, даючи відповідь на питання, хто якою часткою володіє в статутному капіталі, а отже, може відповідно до чинного законодавства так, чи інакше впливати на прийняття рішень в товаристві та здійсненні нею своєї господарської діяльності.