Суть рфп, його ознаки та функції.

Суть РФП, його ознаки та функції.

РФП – це с-ма ек. відносин, що забезпечує акумулювання та перерозподіл вільного капіталу в ек-ці країни за доп. надання та споживання фін. послуг. Зг. з укр.. зак-вом до РФП належать проф.. послуги на ринках банківських, страхових, інвестиц. послуг, операцій з ЦП та ін.. видів ринків, що забезпечують обіг фін. активів. Функц-я РФП забезпечує кругообіг фін. ресурсів у сусп-ві. Гол. суб’єктами такого кругообігу є власники та позичальники вільного капіталу.

Учасниками РФП є оференти (особи, які займ-ся наданням фін. послуг на проф. основі) та споживачі фін. послуг. Оферентами фін. послуг є фін. установи та суб’єкти госп-я, які відп. до зак-ва здійснюють д-сть з реалізації фін.послуг. Фін. установами в Укр. є банки, кред. спілки, ломбарди, лізингові та факторингові компанії (факторинг – купівля банком або спеціаліз. факторинговою компанією грош. вимог постачальника до покупця та їх інкасацію за певну винагороду. Факторингова компанія – фін. установа, створена у формі фін. компаній, що забезпечує надання факторингових послуг), довірчі тов-ва, страхові компанії, установи накопичувального пенс. забезп-я, інвест. фонди і компанії, виключним видом д-сті яких є надання фін. послуг. Споживачами фін. послуг є юрид. та фіз.. особи, держ. органи, що звертаються до посередництва фін. установ з метою реалізації свої намірів на ринку.

Об’єктом РФП є різном. фін. операції, що реаліз-ся проф.. учасниками ринку в інтересах клієнтів. Такі операції відп. до зак-ва Укр. є фін. послугами. Серед осн. ознак РФП слід виділити такі: -неоднорідність об’єкта ринку, що зумовлено тим, що фін. послуги можуть мати риси різном. фін. операцій, зокрема кредитних, гарантійних, торговельних, комісійних, операцій оренди та страхування; -багаточисельність оферентів фін. послуг, що обумовлена наявністю багатьох видів фін. установ, які на проф.. основі здійснюють реалізацію фін. операцій; - вільний вхід на ринок та вихід з ринку завдяки наявності розгалуженої інфраструктури РФП та ліквідності фін. активів; -ефект. інформац. база ринку, що забезпечує безперервне акумулювання інф-ії про здійснені фін. операції, визначає індикативні показники розвитку ринку і є основою для прийняття управл. рішень.

Функції РФП: 1. Акумуляція вільного капіталу у сус-ві та його перерозподіл з метою інвест-я в ек-ку країни. 2. Фін. забезп-я д-сті держави та суб’єктів госп-я. 3. Розміщення заощаджень, наявних у сусп-ві у доходних активах. 4. Реалізація інвестиц. намірів учасників ринку. 5. Мінімізація фін. ризиків суб’єктів ринку. 6. Реалізація в-сті та споживчої в-сті фін. активів. Завдяки функц-ю інфраструктури РФП забезп-ся обіг фін. активів на біржах та позабіржових торгово-інформац. с-мах і визначення їх ринкової ціни (в-сті) та здатності забезпечувати приріст капіталу (споживчої в-сті).

Учасники РФП, їх види та функції.

Учасники РФП – домаш. господ., емітенти, інвестори, інститут. інвестори, інститути інфраструкт. ринку, фін. установи, держ. реєстрація, ліцензування, заощаджувані, поточні заощадження, заощадж. на купівлю тов.. тривалого викор., заощадж. на не передбач. випадок та старість, інвестиц. заощадж., ринкова % ставка.

Учасники (суб’єкти) РФП – фін. установи та суб’єкти підприємн. д-сті (юр. та фіз.. особи), які відп. до законод. мають право здійсн. д-сть з надання фін. послуг на тер. Укр., та споживачі таких послуг.

Класифікація учасників РФП може бути здійсн. за такими ознаками:

1) залежно від ролі на РФП виділяють оферентів та споживачів фін. послуг. Оферентами є особи, що займ. наданням фін. послуг на профес. основі. Споживачі – це фіз.., юрид. особи та держ. органи, які зверт. до послуг фін. посередників з метою реалізації своїх намірів на ринку.

2) за формою в складі учасників РФП представлені: домаш. господ.; суб’єкти господ. (під-ва всіх форм власності, господ. товариства та фіз. особи-підприємці); держава в особі загальнодерж. та місц. органів влади та упр-ня.

Дом. господ. – це господ. окремих громадян та їх сімей. На розвинутому РФП дом. господ. є важливим постачальником інвестиц. рес. та вагомим споживачем різноманітних фін. послуг.

Суб’єкти господ. завдяки одержанню фін. послуг реалізують свої потреби щодо проведення розрах. операцій, залуч. дод. фін. рес., забезп. гарантування господ. операцій, здійсн. інвестув. та страхув.

Держава на РФП забезп. ф-ції регулювання, що полягають у розробці стандартів д-сті суб’єктів ринку, визнач. правил проведення фін. операцій, забезп. нагляду та контролю за д-стю профес. учасників ринку.

3) за функціями учасників ринку можна поділ. на емітентів, індивід. інвесторів, інститут. інвесторів, фін. посередників, інститути інфрастр. ринку.

Емітенти – держава, п-ва, установи, орг.-ції, що випускають в обіг грош. знаки, ЦП, платіжно-розрах. докум. За доп. емісії платіжних докум. (чеків, векселів, акредитивів) учасники ринку за посередництва банк. установ забезп. грош. розрах.

Інвесторами є суб’єкти інвестиц. д-сті, які здійсн. вкладення власних, позичених або залуч. цінностей в об’єкти інвестув. з метою одерж. прибутку. На РФП індивід. інвестори за посередництва фін. установ здійсн. вкладення капіталу у фін. активи, зокрема, у ЦП, валют. цінності, на депоз. рах., у банк. метали. Здійсн. таких вкладень за правилами ринку неможливе без участі фін. посередників.

Інституц. інвестори об’єднують капітал індивід. інвесторів з метою здійсн. спільного фін. інвестув. Представниками інститут. інвесторів на РФП є банки, інвестиц. та недерж. пенс. фонди, страх. компанії, кред. спілки, які реаліз. свою проф.. д-сть через спільне вклад. залуч. коштів у обрані фін. активи. На РФП інститут. інвестори можуть виступати в ролі як оферентів так і споживачів фін. послуг.

Фін. посередниками є фін. установи, які через реалізацію різноманітних фін. операцій забезп. акумулюв. наявного капіталу у суспільстві та його перерозподіл. Фін. посередники реалізують себе як оференти фін. послуг. Інститути інфрастр. РФП – с-ма інститутів, що забезп. обіг фін. активів та обслуг. процеси надання фін. послуг. Такими інститутами є: фондові біржі; позабіржові торгів. с-ми; депозитарні та розрах.-клірингові установи, інформац.-аналіт. с-ми.

4) залежно від видів та особл. надання фін. послуг у складі оферентів таких послуг виділ. кредиторів, страховиків, управителів майном та ЦП, гарантів, торговців фін. активами, зберігачів ЦП тощо. За цією ж ознакою в складі споживачів фін. послуг можна виділити позичальників, вкладників капіталу, страхувальників, довірителів майна та ЦП, покупців та продавців фін. активів.

5) залежно від виду фін. установи в складі оферентів фін. послуг виділ. банки, кред. спілки, ломбарди, довірчі товариства, лізингові, факторингові компанії, брокер. контори, торговців ЦП, компанії з упр-ня активами, ІСІ, недерж. пенс. фонди, страх. та фін. компанії тощо.

6) залежно від приналежності до певної країни уч. ринку поділ. на внутр. і зовн. Внутр. учасниками є фіз. ос. - резиденти, юр. особи, що за реєстр. відп. до нац. законод. ін. держави, а також іноз. держави. Зовн. учасниками РФП Укр. можуть бути як оференти (окремі види), так і споживачі фін. послуг з врах. обмежень, визнач. нац. законод.

Фін.і інститути

1. Страх. компанії – це фін. посередники, які зд-ть виплати своїм клієнтам при настанні певних подій, обумовлених у договорі стра-ня.

2. Кред. спілки – можуть надавати позички своїм членам у розмірі, що обумов-ся статутом спілки та виступати як поручитель члена спілки перед третіми особами.

Кред. спілка, як правило, надає послуги тільки своїм членам, хоча у визначених випадках може зд-ти кред-ня ін. кред. спілок та їх об’єднань. Займатись будь-якою іншою під-кою д-стю кредитним спілкам заборонено законодавством.

3. Інвест. Банк. фірми. Сьогодні інцест.і банк. фірми займаються на фін. ринку практично всіма видами д-сті: андерайтингом, торгівлею ЦП, у-ням активами ін.. учасників ринку, різними видами д-сті з корпоративними фін-ми. Інвест.і банк. фірми допомагають в пошуку фондів корпораціям, агентам уряду, органам м/с-ня.

Грошовий ринок.

Грошовий (Монетарний) ринок - це система екон. відносин, що забезпечує взаємодію попиту і пропозицій на гроші, як специфічний товар та їх взаємне врівноваження. На грош. ринку реалізуються короткотермінові депозитно - позикові та розрахункові операції з мето забезп. руху оборотного капіталу суб’єктів госп-я, формування короткотермінових ресурсів банків та небанківських фінансових установ, задоволення потреб фіз. осіб у нагромадженні та використанні поточних заощаджень.

Осн. учасниками грошового ринку є суб’єкти госп-я та держ. органи що мають потребу у короткотермінових позикових коштах. У процесі функціонування грошовий ринок виконує наступні функції

- акумуляція грош. заощаджень населення, нагромаджень під-в і держави;

- забезпечення ліквідності короткострокових фін. вкладень;

- забезпечення доходності короткострокових фін. вкладень;

- обслуговування товарного обігу за допомогою комерц. кредиту;

- регулювання ліквідності фін. установ;

Особливості інструментів грошового ринку зумовлюють поділ ринку на такі складові:

->обліковий ринок -> депозитний ринок -> міжбанківський ринок.

Обліковий ринок – це частина грош. ринку, що забезпечує перерозподіл грош. ресурсів шляхом купівлі-продажу внесків до настання терміну їх погашення. Основн. операціями що здійсн. на обліковому ринку є облік (врахування) векселів та переоблік (перерахування) векселів. За рахунок участі в операціях на обліковому ринку векселедержателі реалізують векселі фін. установам зі знижкою і забезпечують себе необхідними фін. ресурсами, для задоволення поточних потреб госп. або іншої д-ті

Депозитний ринок являє собою частину грош. ринку, що забезпечує залучення на визначений термін вільних коштів фіз, юр. осіб і держави на депозитні рахунки фін. установ з метою зберігання і нагромадження.

Фондовий ринок

Фонд. ринок - являє собою сукупність учасників фонд. ринку та правовідносин між ними щодо випуску, розміщення та обігу ЦП. Цей ринок є багатофункціональною системою, яка забезпечує акумулювання капіталу для інвестицій у виробничу і соц. сфери, сприяє підвищенню доходів учасників ринку за рахунок володіння і вільного розпорядження ЦП.

Головне завдання фонд. ринку полягає в акумулюванні вільних інвестиц. ресурсів та забезпеченні їх найбільш повного і швидкого переливу в інвестиції за допомогою випуску та обігу ЦП.

Фондовий ринок виконує такі функції:

1) забезпечення фінанси. держави і приватного сектора. Держава та суб’єкти господ. за рахунок випуску і розміщенні ЦП на ринку забезпечують себе необхідними фін. ресурсами. У результаті реалізації зазначеної функції забезпечується перелив заощаджень населення та нагромаджень суб’єктів господарювання в інвестиції.

2) Фінанс. дефіциту державного бюджету. Реалізація зазначеної функції здійснюється державою за рахунок випуску і розміщення на внутр. і зовн. ринках держ. ЦП. Цей спосіб подолання бедж. дефіциту розглядається як не інфляційний, оскільки не приводить до збільшення грошової маси.

3) Регулювання обсягу грошової маси в обігу. Суть цієї функції полягає в зменшенні (збільшенні) маси грошей в обігу за рахунок випуску (погашення) ЦП. Механізм випуску та погашення ДЦП є одним з інструментів реалізації державою грошової політики.

4) Формування попиту на гроші як засобу нагромадження. За допомогою цієї функції під впливом ринкової дохідності ЦП формується обсяг попиту на гроші, умови високої дохідності операцій на фондовому ринку спостерігається тенденція до зростання обсягу попиту на гроші як засобу нагромадження, при низькій доходності операцій з фондовими цінностями - спостерігається зворотна тенденція.

5) Соціальна функція. Суть цієї функції має два прояви:

По - перше, за рахунок володіння ЦП їх власники одержують додаткові доходи у формі %, дивідендів, приросту ринкової ціни, індексації вартості ЦП, тощо. По-друге власники акцій реалізують себе як співвласники майна акціонерного товариства і відповідно до наявності кількості акцій, можуть приймати участь в управлінні товариством.

1. Приватизаційна функція які має тимчасовий прояв. Реалізація цієї функції мала місце під час приватизації державного майна України за допомогою використання приватизаційних ЦП. Масова приватизація майна вітчизняних підприємств відбувалась за допомогою таких ЦП, як приватизаційні майнові сертифікати.

2. Антиінфляційна функція, має непостійний характер і проявляється в умовах високого рівня інфляції в країні. Для зменшення надлишкової маси грошей і відповідно,зниження рівня інфляції державою здійснюється випуск боргових зобов’язань з метою їх розміщення на внутрішньому ринку.() торгове зобов’язання – облігації, ВДП, обліг місцеві позики, казнач. Зобов’язання, векселі, ощадні сертифікати.

Ринок позик

Ринок позик – є системою екон. відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл позикового капіталу на умовах платності, строковості, повернення та цільового характеру його використ.

Об’єктом даного ринку є позиковий капітал, тобто грош. засоби,що надаються позичальнику у тимчасове користування під певний %. Формою руху позикового капіталу є кредит.

Особливістю позикового капіталу проявляється:

1. На ринку позик цей капітал –є товаром, що реалізується за певну ціну (позиковий відсоток);

2. На відміну від звичайного товару позиковий капітал відчужується від свого власника не назавжди а лише на певний термін за умови повернення з позиковим відсотком.

Основн. джерелами позикового капіталу є грош. кошти, що вивільняються в процесі розширеного відтворення. Такими коштами є:

1.Аморт. відрахування під-в що призначені для оновлення нематеріальних активів;

2.Частина чистого прибутку під-а;

3. Частина оборотного капіталу під-в, що вивільняється за наявності надлишкових грош. потоків;

4. Нагромадження під-в і заощадження населення, держави тощо.

Валютний ринок

Валютний ринок – це розгалужена система стійких та організаційних відносин, функціонування яких забезпечує реалізацію валютних операцій для обслуговування між нар. платежів, здійснення інозе. інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну та використ. Іноз. валют.

Інструментом обігу на валютному ринку є валюта. Термін «валюта» хар-я у широкому і вузькому розумінні.

У вузькому розуміння валюта являє собою нац. Грош. одиницю, та грош. одиниці іноз. держав.

У широкому розуміння в поняття валютних цінностей окрім грош. одиниць іноз. держав включають фондові цінності (акції, облігації, та інші), платіжні документи (векселі, чеки, акредитиви), випущені в іноземній валюті, а також банківські метали (золото, срібло, платина,а також метоли платинової групи).

Валюта може бути поділена на національну, іноземну та колективну.

Національна валюта емітується нац. банківською системою. Валюта Укр. є єдиним законним засобом платежу на території Укр.

Іноземна валюта емітується банківськими системами ін. країн.

Колективна валюта – це особливі міжнар. грош. одиниці, що випущені міжнародними фінансово - кредитними установами і функціонують за міждержавними угодами.

Важливими хар-ми валюти є її курс та конвертованість.

Валютний курс - це ціна грош. одиниці однієї країни, яка виражена в грош. одиницях іншої країни або в між нар. валютних одиницях (спеціальні права запозичення, євро).

Основою визначення валютного курсу купівельна спроможність грош. одиниці. На стан валютного курсу та курс валюти впливають три групи факторів:

- Стан економіки;

- Політична ситуація в країни;

- Ступінь довіри до валюти на нац. та світовому рівні.

Конвертованість валюти – це можливість для учасників ринку легально обмінювати одну іноземну валюту на іншу без обмежень. За ступенем конвертованості валюта поділяється на такі типи:

Вільно конвертована валюта вільно та без обмежень обмінюється на валюти інших країн та застосовується у всіх видах міжнародного обігу.

Частково конвертована валюта обмінюється на обмежену кількість іноземних валют і у міжнародних розрахунках використовується з обмеженням. Більшість країни світу, в тому числі і Укр. мають частково конвертовану валюту.

Неконвертована валюта, не обмінюється на інші іноземні валюти і застосовується на території певної країни.

Клірингова валюта - це розрахункові валютні одиниці, які існують лише як розрахункові гроші у вигляді бухгалтерських записів банківських операцій за взаємними постановками товарів та надання послуг між країнами – учасницями клірингових розрахунків.

Основними функциями валютного ринку є:

- Забезпечення між нар. переливу капіталу;

- Створення суб’єктом валютних відносин передумов для здійснення міжнародних платежів та сприяння завдяки цьому розвитку зовн. торгівлі;

- Забезп. прибутку учасникам ринку в наслідок реалізації валютних операцій;

- Формування та урівноваження попиту і пропозиції валюти і регулювання валютного курсу;

- Страхування валютних ризиків;

- Забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політики держави.

Валютний ринок має свою структуру. Він може бути поділений на окремі складові за ознаками:

- за сферою поширення в складі валютного ринку виділяють:

1) міжнародний валютний ринок;

2) національний валютний ринок.

- за принципом організації валютний ринок поділяється:

1. організований;

2. стихійний;

- залежно від централізації може бути поділений: 1. біржовий; 2. позабіржовий.

Поряд з вище зазначеними ринками в складі валютного ринку функціонує ринок банківських металів.

- За характером валютних операцій в складі валютного ринку виділяють:

1.ринок конверсійних операцій;

2. ринок депозитних операцій;

3.ринок кредитних операцій.

Страховий ринок

Страховий ринок – являє собою сферу економічних відносин, де об’єкта купівлі продажу – є специфічний товар – страхова послуга.

Страх. послуги віднесені до фінансових послуг.

Страх. послуги характеризуються такими особливостями:

- Віддаленістю від виконання тривалим строком;

- Можливістю реалізацій залежно від настання страхового випадку.

Як і будь – який товар страхові послуги мають свою споживчу та мінову вартість. Споживча вартість страх. послуги проявляється у забезп. страх. захисту:

- Майнових благ, де об’єктом виступають всі майнові блага, що мають вартість;

- Відповідальність де об’єктом є відповідальність власників автотранспортних засобів, перевізників, відповідальність за виконання зобов’язань, тощо;

- Підприємницьких ризиків, де об’єктами є фінансові та інші ризики, що супроводжують господарську діяльність;

- Населення, де об’єктом виступають життя і здоров’я громадян.

Мінова вартість страх. послуги являє ї ціну, що знаходить вираження в страховому тарифі, а потім у страховому внеску. Ціна страх. послуги формується на основі попиту на неї та пропозиції таких послуг на ринку.

Відповідно до об’єктів страхування страх. послуги забезпечують майнове страхування, особисте страхування, страхування відповідальності, страхування підприємницьких ризиків.

Споживачами страхових послуг можуть бути як юр. так і фіз. особи. Користування страховими послугами може здійснюватись на добровільній та обов’язковій основі.

Страх. ринку притаманні такі основні функції:

- Забезпечення суспільного вивчення страх. послуг;

- Акумуляція та розподіл страх. фонду для забезпечення страх. захисту фіз. та юр. осіб;

- Забезпечення соц.. та екон. стабільності в суспільстві за рахунок повного та своєчасного відшкодування збитку;

- Залучення тимчасово вільних коштів страхового фонду для здійснення інвестицій.

Об’єктивними умовами існування страх. ринку є наявність суспільної потреби у страхових послугах та на діяльність ринку страховиків, здатних забезпечити їх надання.

Діяльність фондових бірж

Торгівля ЦП в межах організацйно оформленого фондового ринку України здійснюється на фондових біржах та позабіржових тогівельно-інформаційних системах. Функціонування фондових бірж та торгівельно фондових систем регулюється законом україни «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про госп. товариства».

Діяльність фондових бірж та торгівельно-інформаційних систем забезпечує організований оборот, оборот ЦП та створює професійним учасником фондового ринку умови для виконання доручень клієнтів на купівлю продаж ЦП та для надання інших біржових послуг повяз. з інформуванням,

консультуванням, арбітражнім та технічним обслуховуванням.

Фондові біржі та торгівельн-інформаційні системи як організатори торгівлі на фондовому ринку, забезпечують прозорість операцій з купівлі продажу фондових цінностей,виконання ускладнених угод за стандартними правилами й вимогами та уніфікацію таких угод, можливість для професійних учасників фондового ринку, держати комплекс торгівельних, інформаційних, депозитарних, розрахункових та інших послуг для реалізації угод з ЦП.

Фондова біржа являє організаційно оформлений і постійно функціонуючий ринок,на якому здійснюється торгівля ЦП.В Україні вона може бути утворена у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або дочірньго підприємства обєднання торговців ЦП.

Засновником фондової біржі повинні бути не менш ніж 20 торговців ЦП, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку,або їх об′єднання, що налічує не менше 20 торговців ЦП.

Частка одного торговця ЦП не може перевищувати 5% статутного капіталу фондової біржі. Для впровадження професійної діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку фондова біржа повинна держати ліцензію ДКЦПФР.

Для здійснення своєї діяльності фондові біржі зобов′язані підтримувати власний капітал в розмірі не меншому ніж 3 млн.грн.,а фондові біржі,що здійснюють кліринг-визначення взаємних вимог та зобовязань,що передбачає взаємозамін,забезпечення та гарантування розрахунків за угодами що до ЦП,та розрахунки,-не меншому як 6 млн.грн.

До основних функцій фондової біржі належать:

- організація публічних торгів ЦП;

-визначення типової ринкової ціни ЦП,що включені до біржового списку

-забезпечення розрахунків за укладеними біржовими угодами;

-надання інформаційних послуг учасникам біржового ринку;

Доходи фондової біржі формуються за рахунок продажу акцій біржі,вступних та регулярних внесків членів біржі,біржових зборів з укладених угод з ЦП.Прибуток фондової біржі спрямовується на її розвиток і не підлягає розподілу між її засновниками.

Кожна фондова біржа встановлює правила і процедури,обовязкові для виконання членами біржі,які відкривають (реєструють)на біржі свої брокерські кантори.

Правила фондової біржі регламентують порядок:

-організації та проведення біржових торгів;

-лістингу та делістингу ЦП;

-допуску членів фонд біржі та інших членів визначених законодавством до біржових торгів;

-котирування ЦП та оприлюднення їх курсу;

-розкриття інформації про діяльність фондової біржі та її оприлюднення;

-здійснення контролю за дотриманням правил фондової біржі;

-накладення санкцій за порушення правил фондової біржі.

Правилами фондової біржі передбачаються умови та порядок вилучення (делістингу) ЦП з офіційного котирування на біржі.

ФБ приймає рішення про вилучення ЦП емітента з біржового обороту у випадках:

-незначного обсягу операцій з такими ЦП протянгом року;

-відсутності виплати %,дивідендів чи погашень протягом останніх 3 років;

-незначного співвідношення кількості ЦП,які знаходяться у власників невеликих пакетів,до їх загальної кількості;

-порушення емітентом своїх зобовязань,що до інформування власників ЦП та біржі про свою діяльність;

-порушення правил біржі;

-подання заяви про неплатоспроможність емітента;

-ліквідологія емітента.

Функціонування позабіржового фондового ринку в Україні забезпечується діяльністю двох торгівельно-інформаційних систем(ТІС),що створені асоціацією «Перша фондова торгівельна система» та асоціацією «Південно-українська торгівельна інформаційна система».

ТІС являють юридичних осіб,які утворені у формі АТ або ТзОВ, здійснюють діяльність з організації торгівлі на позабіржовому ринку, володіють або управляють електронною торгівельно- інформаційною мережею або іншою системою засобів,що надає можливість обміну пропозиціями щодо торгівлі та продажу ЦП.

Одна з найбільших ТІС в Україні створена асоціацією «Перша фондова торгівельна система»(ПФТС)

На сучасному етапі ця система забезпечує переважні обсяги торгівлі ЦП в Україні і налічує близько 300 професійних учасників ринку.

Діяльність реєстраторів ЦП

Необхідність ведення реєстраторів власників іменних ЦП визначена законодавством України. Суб’єкт господарювання, що здійснює випуск ЦП, повинен забезпечити ведення реєстру ЦП самостійно або доручити ведення такого реєстру професійному учаснику фондового ринку.

Емітент ЦП має право самостійно забезпечувати ведення реєстру за умови одержання ним ліцензії на здійснення діяльності з ведення власного реєстру власників іменних ЦП, у випадку, якщо така діяльність передбачена його установчими документами та кількість власників іменних ЦП такого емітента не перевищує 150 осіб.

Для забезпечення ведення реєстру емітент повинен мати у своєму штаті не менше двох сертифікованих фахівців, що атестовані із зазначеного виду діяльності.

Діяльність ведення реєстру власників іменних ЦП є одним із видів професійної діяльності на фондовому ринку, яку можуть здійснювати реєстратори, зберігачі, депозитарії у разі отримання ними ліцензії ДКЦПФР та фондового ринку, та банки.

Діяльність з ведення реєстру власників іменних ЦП для реєстратора є виключним видом діяльності, який не може поєднуватися з іншими видами діяльності, крім депозитарної.

Існують обмеження в діяльності реєстраторів:

- засновниками або учасниками реєстратора не можуть бути органи державної влади, центри сертифікатних аукціонів та їх правонаступники, за винятком участі держави в Національному депозитарії України, який може здійснювати реєстраторську діяльність;

- реєстратор, утворений у формі АТ, не має права вести власний реєстр акцій;

- частка реєстратора у статутному капіталі зберігача не може перевищувати 5%;

- емітент не може бути засновником реєстратора, з яким він уклав договір про ведення реєстру;

- власний капітал реєстратора (крім банку) за підсумками кожного фінансового року не може бути меншим зареєстрованої суми його статутного капіталу;

Мінімальний розмір сплаченого статутного капіталу реєстратора на дату подання заяви про видачу ліцензії повинен становити не менше ніж 60 тис. грн., у тому числі грошовими коштами, не менше ніж 30 тис. грн.

Для здійснення професійної діяльності реєстратор повинен вступити до щонайменше однієї саморегулівної організації професійних учасників ринку.

Реєстратор реалізує такі основні функції щодо ведення реєстраторської діяльності:

* складання реєстру власників іменних ЦП та перелік власників ЦП і номінальних утримувачів на певну дату;

* ведення особових документів емітента та зареєстрованих осіб;

* облік зареєстрованих заставодержателів;

* облік нарахованих та виплачених доходів за іменними ЦП;

* ведення в хронологічному порядку журналу обліку записів у реєстрі по кожному виду іменних ЦП;

* ведення журналу обліку запитів;

* ведення журналу обліку виданих, погашених, анульованих і втрачених іменних ЦП (сертифікатів іменних ЦП), що випущені у паперовій формі;

* облік та зберігання документів, які є підставою внесення змін до реєстру.

Професійними обов’язками реєстратора є:

- відкриття особового рахунку на вимогу особи, яка подала документи, що є підставою для внесення змін і доповнень до реєстру;

- проведення операцій на особових рахунках зареєстрованих осіб тільки на їх вимогу або на вимогу уповноважених ними осіб у встановлені законодавством порядку і терміни;

- надання зареєстрованим особам інформації та виписок з реєстру згідно з їх правами;

- надання в Антимонопольний комітет України виписок про власників, які володіють 10-ма і більше відсотками акцій емітента, та осіб, яким передані такі пакети акцій у довірче управління або для здійснення операцій з ними, не пізніше одного місяця з моменту внесення до реєстру;

- застосування необхідних організаційних, технічних заходів щодо відповідального зберігання системи реєстру, як у паперовій формі, так і на електронних носіях.

 

Суть РФП, його ознаки та функції.

РФП – це с-ма ек. відносин, що забезпечує акумулювання та перерозподіл вільного капіталу в ек-ці країни за доп. надання та споживання фін. послуг. Зг. з укр.. зак-вом до РФП належать проф.. послуги на ринках банківських, страхових, інвестиц. послуг, операцій з ЦП та ін.. видів ринків, що забезпечують обіг фін. активів. Функц-я РФП забезпечує кругообіг фін. ресурсів у сусп-ві. Гол. суб’єктами такого кругообігу є власники та позичальники вільного капіталу.

Учасниками РФП є оференти (особи, які займ-ся наданням фін. послуг на проф. основі) та споживачі фін. послуг. Оферентами фін. послуг є фін. установи та суб’єкти госп-я, які відп. до зак-ва здійснюють д-сть з реалізації фін.послуг. Фін. установами в Укр. є банки, кред. спілки, ломбарди, лізингові та факторингові компанії (факторинг – купівля банком або спеціаліз. факторинговою компанією грош. вимог постачальника до покупця та їх інкасацію за певну винагороду. Факторингова компанія – фін. установа, створена у формі фін. компаній, що забезпечує надання факторингових послуг), довірчі тов-ва, страхові компанії, установи накопичувального пенс. забезп-я, інвест. фонди і компанії, виключним видом д-сті яких є надання фін. послуг. Споживачами фін. послуг є юрид. та фіз.. особи, держ. органи, що звертаються до посередництва фін. установ з метою реалізації свої намірів на ринку.

Об’єктом РФП є різном. фін. операції, що реаліз-ся проф.. учасниками ринку в інтересах клієнтів. Такі операції відп. до зак-ва Укр. є фін. послугами. Серед осн. ознак РФП слід виділити такі: -неоднорідність об’єкта ринку, що зумовлено тим, що фін. послуги можуть мати риси різном. фін. операцій, зокрема кредитних, гарантійних, торговельних, комісійних, операцій оренди та страхування; -багаточисельність оферентів фін. послуг, що обумовлена наявністю багатьох видів фін. установ, які на проф.. основі здійснюють реалізацію фін. операцій; - вільний вхід на ринок та вихід з ринку завдяки наявності розгалуженої інфраструктури РФП та ліквідності фін. активів; -ефект. інформац. база ринку, що забезпечує безперервне акумулювання інф-ії про здійснені фін. операції, визначає індикативні показники розвитку ринку і є основою для прийняття управл. рішень.

Функції РФП: 1. Акумуляція вільного капіталу у сус-ві та його перерозподіл з метою інвест-я в ек-ку країни. 2. Фін. забезп-я д-сті держави та суб’єктів госп-я. 3. Розміщення заощаджень, наявних у сусп-ві у доходних активах. 4. Реалізація інвестиц. намірів учасників ринку. 5. Мінімізація фін. ризиків суб’єктів ринку. 6. Реалізація в-сті та споживчої в-сті фін. активів. Завдяки функц-ю інфраструктури РФП забезп-ся обіг фін. активів на біржах та позабіржових торгово-інформац. с-мах і визначення їх ринкової ціни (в-сті) та здатності забезпечувати приріст капіталу (споживчої в-сті).